Ескіз проекту дослідження

Возможности

· Ввод и хранение данных.

· Возможность использования переменных разных типов.

· Частотность признаков, таблицы, графики, таблицы сопряжённости, диаграммы.

· Первичная описательная статистика.

· Маркетинговые исследования

· Анализ данных маркетинговых исследований

3. Ескіз програми, проект та стратегічний план соціологічного дослідження.

Цей документ містить перелік пунктів (запитань), які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те, чи доцільно проводити емпіричне дослідження. Складання ескізу дає змогу: 1) уточнити предмет дослідження; 2) визначити реальну вартість витрат і ресурсів; 3) узгодити питання, що нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження. Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність "ефекту відсутності результату".

Ескіз проекту дослідження містить такі основні пункти: інформаційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт; потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження.

Робота над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, організаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту, уточнення яких дає можливість визначити трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

Нижче наведено в загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

1. Уточнення інформаційних потреб — ключовий етап проектування дослідження. Ця найбільш важка і творча частина дослідження, на жаль, часто недооцінюється на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цьому етапі, дедалі збільшується на всіх наступних.

2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

3. Визначення генеральної сукупності та вибірки. Для визначення вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон — соціально-демографічна характеристика — галузева специфіка.

4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених інформаційних потреб визначають приблизний обсяг анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості та базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й методичних документів до нього.

5. Збирання інформації. На підставі визначення вибіркової сукупності намічають "точки опитування", склад групи, що збиратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних. Визначають технічні і програмні засоби, орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи.

7. Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід наперед продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарів до них.

8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо).

9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження — першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв'язання її полягає в тому, що без уточнення інформаційних потреб і відповідно до обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження Загальна ж сума визначається в результаті роботи над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до відмови від дослідження в цілому, а до коригування програми (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки і звуження генеральної сукупності.

Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослідження починається робота безпосередньо над проектом дослідження — розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки.

Документ, який полегшує визначення потреби в емпіричному дослідженні, можливостей одержання інформації про ті чи інші соціальні факти, а також обсягів витрат професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів, називають проектом дослідження.

Проект соціологічного дослідження містить перелік основних елементів та етапів роботи, що визначають стратегію і тактику емпіричного дослідження.

Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) плану дослідження, який відображає основні стратегічні процедурні заходи, що їх необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:- розвідувальний, коли про об'єкт мало що відомо і відсутні умови для гіпотез;- описувальний, коли дані про об'єкт достатні для описувальних гіпотез;- аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об'єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;- повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Розвідувальний тип - найбільш простий тип конкретно-соціологічного аналізу, базується на спрощеній програмі. Розвідувальне дослідження застосовують в якості попереднього етапу глибоких та масштабних досліджень. Потреба в ньому виникає особливо в тих випадках, коли предмет дослідження відносять до числа мало або взагалі не вивчених проблем. Мета такого типу дослідження - отримання додаткової інформації, виявлення проблем, висунення гіпотез з подальшим уточненням, коректування завдань, інструментарію, та ін.

Описовий тип дослідження - більш складний тип конкретно-соціологічного аналізу. За своїми метою та завданнями він обумовлює отримання емпіричних даних, котрі дають відносно цілісне уявлення про дане явище та його структурні компоненти і застосовують тоді, коли знання об'єкта достатні для висунення "гуртових" гіпотез. Мета такого типу дослідження – суворий опис якісно-кількісних особливостей, процесу, явища.

Аналітико-експериментальний - найбільш значний і поглиблений варіант соціологічного аналізу, який застосовують за умови досить високих знань, що дозволяє висувати пояснювальні припущення. Його мета - не тільки опис структурних елементів досліджуваного явища, а й з'ясування причин, котрі лежать в його основі, та дослідження функціональних взаємозв'язків.

Повторно-порівняльний тип дослідження впроваджується для виявлення тенденцій, закономірностей досліджуваного явища і застосовується для зіставлення даних у певному часовому інтервалі. Одним із найпоширеніших різновидів даного типу досліджень є панельні дослідження.

Білет 19

1.Соціальна дійсність та соціологічне пізнання.

Принято считать, что объектом социологического познания является вся совокупность свойств, связей и отношений, которые можно считать социальными. А социальным называют группу разнообразных качеств и особенностей социальных отношений, введенных индивидами или общностями в процессе совместной деятельности в конкретных условиях, и находящее проявление в их отно шении друг к другу, к своей позиции в обществе, к явлениям и процессам общественной жизни.

Лишь в процессе взаимодействия индивиды оказывают влияние друг на друга и, тем самым, способствуют тому, чтобы каждый из них становился носителем и выразителем каких-то социальных качеств. Именно поэтому социальное взаимодействие, связи, отношения и способ их организации – объекты социологического исследования.

Действительность - это действительное бытие сущего, то есть это бытие сущего в действии. Именно таким образом реальное бытие себя и обнаруживает. М. Вебер виходить з того, що дійсність, вивченням якої займається соціальна наука, складається з численної кількості елементів, ознак, факторів, явищ. За своїм характером вона аморфна, неупорядкована, хаотична. Завданням соціальної науки (її соціолог називає наукою про дійсність) є розуміння життя в його своєрідності, з’ясування культурної значущості суспільних явищ у їхньому специфічному вигляді, причин історичної своєрідності їх. До того ж наукове пізнання М. Вебер вважає галуззю, де хаотична дійсність раціонально упорядковується.
З усієї різноманітності емпіричної дійсності предметом наукового пізнання може стати, за М. Вебером, тільки частина її, істотна і важлива для мети дослідження. Критерієм такого вирізнений не може бути емпірична регулярність, оскільки, підкреслює німецький учений, не є важливим те, що лише регулярно повторюється. Таким критерієм можуть бути релігійні, моральні, естетичні, політичні та інші цінності певної культури. Тільки завдяки співвіднесенню з ними конкретний фрагмент дійсності стає значущим для наукового дослідження. Емпірична реальність постає як “культура”, а поняття культури є ціннісним поняттям.

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребують багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Відповідно до цього формується багаторівнева структура соціологічної науки та визначаються її функції.
Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології – від найпростішого:поділ соціології на фундаментальну і прикладну, до найскладнішого: виокремлення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні засади, спеціальні знання, прикладний рівень, соціоінженерний рівень, теорія соціологічного дослідження, методи здобуття соціологічної інформації, знання про організацію соціологічних служб.

2.Опитування як метод збору емпіричних даних. Види опитування.

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження. З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди відображену в документальних джерелах чи доступну прямому спостереженню.

Область применения.

Ограничения в применении. Данные опроса выражают субъективное мнение опрошенных. Выводы из полученной информации желательно сопоставить с данными, полученными другими методами. Необходим учет смещений, связанный с особенностями отражения социальной практики в сознании индивидов.

Анкетне опитування -"метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респон­дентом здійснюється за допомогою анкети.

Анкета - основ­ний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

· анкетування індивідуальне

· анкетування групове

· поштове анкетування

· телефоне опитування.

· пресове анкетування

· експертне анкетування

Види питань і вимоги до їх формулювання:

· за змістом (питання про факти свідомості, поведінки, особу респондента);

Питання про фактисвідомості людей формуються з метою виявлення їх думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє та ін. Відповіді респондентів на такі питання мають суб’єктивний характер. Питання про факти поведінки виявляють вчинки, дії, результати діяльності людей. Питання про особу респондента відображають його стать, вік, національність, освіту, професію, сімейний стан тощо, утворюючи соціально-демографічний блок питань.

· за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі);

Прямі питання передбачають відповідь, яку треба розуміти в тому ж смислі, як її розуміє респондент. Крім того, відповідь на прямі питання передбачає критичне ставлення до себе, до людей, які оточують, оцінку негативних явищ життя тощо. Тому прямі питання часто залишаються без відповіді або отримують неточну інформацію. Тому в таких випадках формулюються непрямі питання, котрі передбачають уявну ситуацію, яка не вимагає оцінки особистих якостей респондента або обставин його діяльності. Відповідь на непряме питання передбачає розшифровку в прихованому від респондента вигляді.

· за функціями (основні й неосновні).

Основні питання анкети мають за мету збір інформації про зміст явища, що вивчається. Неосновні-виявлення адресату основного питання (питання-фільтри), перевірки щирості відповідей (контрольні питання).

До питань-фільтрів дослідник вдається тоді, коли йому треба отримати дані, які характеризують лише частину всієї сукупності опитуваних.

За допомогою контрольних питань перевіряють щирість відповідей респондентів.
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40— 50 хвилин.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосеред­ньому спілкуванні дослідника та респондента.

Залежно від ступеня свободи інтерв'юера інтерв'ю поділяється на:

Спрямоване - в якому інтерв'юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване (фокусоване) - інтерв'ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.

Стандартизоване - яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв'юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання.

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути:

Особисте - інтерв'ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв'ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває:

М'яким - коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

Жорстким - коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв'ю може бути:

Одноразовим - проходить один раз.

Багаторазовим (панельним) - панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв'ю буває:.

Поверхове - інтерв'ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

За місцем проведення інтерв'ю:

Інтерв'ю за місцем проживання.

Інтерв'ювання відвідувачів магазинів.

Інтерв'ю за місцем роботи, наприклад в офісі.

Поряд із двома основними типами опитування - анкету­ванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різно­вид, як соціометричне опитування.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціаль­ний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособис-тісної взаємодії.

Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єдна-ності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в ко­лективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.

У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "від­чужені члени колективу". Ця методика дає можливість до­слідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особли­вих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.

3.Способи представлення, збереження й обробки даних у пакеті прикладних програм SPSS.

SPSS Statistics («статистический пакет для социальных наук») —компьютерная программа для статистической обработки данных, один из лидеров рынка в области коммерческих статистических продуктов, предназначенных для проведения прикладных исследований в социальных науках.

Норман Най, Хедли Халл и Дейл Бент разработали первую версию системы в 1968 году, затем этот пакет развивался в рамках Чикагского университета. Первое пользовательское руководство вышло в 1970 году в издательстве McGraw-Hill, а с 1975 года проект выделился в отдельную компанию SPSS Inc. Первая версия пакета под Microsoft Windows вышла в 1992 году.

Дата добавления: 2015-05-26