Систематичний відбір

Систематична вибірка — це, як правило, вибірка з різних алфавітних списків, картотек тощо. Відбір одиниць відбувається через один і той самий інтервал (крок) у вихідному алфавітному чи пронумерованому списку, до того ж номер у списку, з якого починається відбір, визначається випадково.

Одним з видів невипадкового відбору є стихійний відбір. Будуючи вибіркову сукупність методом стихійного відбору, соціолог не має можливості забезпечити відповідність вибіркової сукупності генеральній за всіма ознаками, що характеризують одиницю спостереження.

Головними чинниками, що визначають природу стихійного відбору, є готовність соціолога мати справу з максимально доступними одиницями сукупності (чинник доступності), а також його прагнення гарантувати за умови обмежених ресурсів вихід на ті одиниці сукупності, які мають шукані ознаки (чинник цілеспрямованості). Перший чинник означає, що організатор дослідження готовий погодитися з тим, що рішення про занесення до вибірки належить потенційному респонденту. Другий чинник передбачає, навпаки, що це рішення належить досліднику.

Є кілька різновидів стихійного відбору.

1. відбір першого зустрічного. Соціолог опитує тих, кого випадково зустрічає на вулицях та в інших багатолюдних місцях.

2. Відбір "подібного до себе". Інтерв'юер добирає для опитування або спостереження респондента з власного оточення. За такого відбору вибіркова сукупність буде зміщеною, порівняно з вихідною сукупністю, щодо однієї чи низки суттєвих ознак.

3. Пресові опитування — це опитування, що проводяться за допомогою теле- та радіоанкет, а також анкет, оприлюднених у пресі. За умови таких опитувань рішення про включення до вибірки приймають самі респонденти, що докорінно змінює трактування одержаних даних, оскільки в опитуванні бере участь найкомунікабельніша частина респондентів.

Білет 27

1.Методологічна частина програми соціологічного дослідження. Поняття парадигми дослідження.

Програма соціологічного дослідження є науковим документом методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта[9]. По суті, програма соціологічного дослід­ження — це і теорія, і методологія, і організація конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища.

Методологічна частина

Опис проблемної ситуації та формування проблеми

Формування теми і мети дослідження

Визначення об'єкта і предмета дослідження

Аналіз головних понять (інтерпретація)

Висунення і перевірка гіпотез дослідження

Формулювання основних завдань дослідження

Попередній системний аналіз об’єкта дослідження

Створення програми починається з визначення проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження.

Соціальна проблема - суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Мета соціологічного дослідження містить відповідь на питання, для чого воно проводиться, орієнтує дослідження на підсумок, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різноманітні дослідницькі процедури.

Завдання соціологічного дослідження - логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Проблема дослідження завжди передбачає свого носія - певну спільноту чи групу, їхню діяльність.

Системний аналіз об'єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об'єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків.

Встановлення сукупності чинників, які впливають на об' єкт і визначають напрямки і тенденції його функціонування та розвитку.

Набір методів, загальна спрямованість дослідження може бути задана при формулюванні гіпотез.

Гіпотеза - це наукове припущення, що дає пояснення будь-яких фактів, явищ і процесів, яке треба підтвердити або спростувати. Гіпотези сприяють збільшенню значимості дослідження, підказують правильний вибір об`єкта дослідження і методів збору соціологічної інформації.

З'ясовуючи сутність предмета соціологічного аналізу, дослідник використовує поняття, які є стрижневими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і процесів. При цьому важливе значення має чітке, однозначне розуміння і використання цих понять впродовж усього дослідження.

Теоретична інтерпретація - полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до концепції дослідження.

Емпірична інтерпретація - пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження.

Операційне визначення (операціоналізація) - визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак. Головним завданням емпіричної інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, якими оперує соціологія і які найчастіше не сприймаються респондентами через свою складність, до простих емпіричних характеристик, які відображають сутність понять і можуть бути використані для збирання первинної соціологічної інформації.

2. Експериментальний метод у конкретному соціологічному дослідженні.

Эксперимент в социологии - это метод сбора и анализа эмпирических данных, направленный на проверку гипотез относительно причинных связей между социальными явлениями.

Предмет эксперимента — отношения и связи между свойства­ми изучаемого объекта и системой факторов (переменных), детер­минирующих его социальную деятельность и поведение.

Объект эксперимента — социальная группа, коллектив, лич­ность (участники эксперимента).

Структура социального эксперимента может быть представлена следующим образом:

1. Экспериментатор. Это обычно исследователь или группа исследователей, которые разрабатывают и проводят эксперимент.

2. Экспериментальный фактор (или независимая переменная) - условие или система условий, которые вводятся социологом. Независимая переменная должна быть, во-первых, управляемой, т.е. ее направление и интенсивность действия должны находиться в соответствии с программными установками; во-вторых, контролируемой, если ее качественные и количественные характеристики раскрываются в пределах программы эксперимента.

3. Экспериментальная ситуация - ситуация, которая создается в соответствии с программой исследования для проведения эксперимента. В условия экспериментальной ситуации не включается экспериментальный фактор.

4. Экспериментальный объект - это группа лиц, согласившихся участвовать в экспериментальном исследовании

Підготовка та проведення експеримента передбачає послідовне вирішення ряду питань:

1) визначення мети експеримента;

2) вибір об'єкта (об'єктів), який (які) використовуються в якості експериментальної (а також контрольної) групи (груп);

3) визначення предмета експеримента;

4) визначення контрольних, факторних та нейтральних ознак;

5) визначення умов експеримента і створення експериментальної ситуації;

6) формулювання гіпотез і визначення завдань;

7) вибір індикаторів та способів контролю за протіканням експерименту;

8) визначення методів фіксації результатів;

9) перевірку ефективності експеримента.

Важным условием эксперимента выступает формирование или подбор экспериментальных и конторольных групп.

Экспериментальная группа — та, на которую оказывают воздей­ствие экспериментальным фактором (независимой переменной). Помимо общего требования выбора объекта — репрезентативнос­ти в классе исследуемых объектов — к этой группе предъявляют­ся требования относительной стабильности состава на период эк­сперимента, возможности вести систематическое контролируемое наблюдение; в ряде случаев требуется согласие группы на участие в эксперименте³.

Контрольная группа идентична экспериментальной по задан­ным исследователем параметрам, но не испытывающая воздей­ствия экспериментальных факторов (независимой переменной). При наличии контрольной группы повышается чистота социаль­ного эксперимента в силу того, что воздействие побочных пара­метров в одинаковой степени вероятно как в экспериментальной, так и в контрольной группах.

Експерименти можна класифікувати за різними критеріями:

за характером об'єкта та предмета: на соціологічні, педагогічні, економічні та інші. За цим критерієм можна виділити реальні та уявні експерименти. Реальні експерименти проводять як на генеральній сукупності, так і на натуральній моделі (вибірці). Уявний експеримент здійснюють шляхом маніпулювання інформацією про реальні об'єкти без втручання в хід подій.

за специфікою поставленого завдання розрізняють наукові і прикладні експерименти. Перші націлені на одержання нових знань, другі є елементом управління.

Лабораторный эксперимент — методическая стратегия, направ­ленная на моделирование деятельности индивида в специальных условиях. Он основан на создании искусственных ситуаций, по­зволяющих изменять контролируемые переменные и следить за сопутствующими изменениями зависимых переменных.

Полевой эксперимент проходит в естественных для изучаемого процесса условиях.

за характером експериментальної ситуації бувають контрольовані і неконтрольовані експерименти. Перші здійснюють, як правило, в лабораторних умовах, оскільки в польовому експерименті проконтролювати змінні непросто, часом взагалі неможливо. Серед польових експериментів виділяють активно спрямовані і природні, коли дослідник займає позицію спостерігача і не втручається в хід подій.
за кількістю враховуваних чинників - однофакторні та багатофакторні;

за логічною структурою доведення гіпотез виділяють лінійний і паралельний експерименти. Лінійний експеримент відрізняється тим, що аналізу піддається одна і таж група, яка виступає і як контрольна (її первинний стан), і як експериментальна (її стан після зміни однієї або декількох характеристик). При паралельному експерименті задіяні дві групи: контрольна та експериментальна.

Однофакторний експеремент - эксперемент, в процессе к-рого наблюдается изменение одной независимой переменной, тогда как др. переменные остаются неизменными.

Многофакторний експеремент

В проективных экспериментах (как активных, так и пассивных) представленные процессы развертываются от настоящего к будуще-му, поэтому они служат в основном для испытания различных нововведений, а также для проверки гипотез о тенденциях развития тех или иных социальных явлений.

Ретроспективні

В экспериментах “ экс-пост-факто ” исследование уже после свершившегося социального факта, представляющее собой восхождение мысли к причинам, имевших место в прошлом.

Дата добавления: 2015-05-26