Варіант № 9

1. Зміст та напрями психологічного забезпечення спортивної діяльності.

Психологічне забезпечення спортивної діяльності - це комплекс заходів, спрямованих на спеціальний розвиток, удосконалення й оптимізацію систем психічного регулювання функцій організму і поведінки спортсмена з урахуванням завдань тренування і змагання (шляхом психодіагностичних психолого-педагогічних і психогігієничних рекомендацій; психологічної підготовки; регуляції функцій).

1) Психодіагностика ставить за мету вивчення спортсмена, його можливостей в умовах спортивної діяльності. Проводиться вона для того, щоб у майбутньому сформулювати психологічні і психогігієнічні рекомендації та домінуючих психічних станів спортсмена.

2) Психологічні і психогігієнічні рекомендації можуть бути спрямовані на тренерів, спортсменів, керівника, масажистів, лікаря, батьків, товаришів і т.д. — на усіх, хто вступає в контакт зі спортсменом і може впливати на його психічний стан.

3) У психологічній підготовці спортсмена виокремлюють 4 розділи, тісно пов'язаних між собою:

а) загальну психологічну підготовку до змагань;

б) психологічну підготовку до тривалого навантаження під час тренувального процесу;

в) спеціальну психологічну підготовку до конкретного змагання.

г) корекцію психічних станів на заключному етапі підготовки до відповідальних змагань;

4) Ситуативна корекція станом і поведінкою спортсмена необхідна тоді, коли потрібен терміновий вплив на психічний стан спортсмена.

Поняття «психологічне забезпечення» передбачає широке коло науково-дослідних, науково-практичних і організаційних питань, де переплітаються завдання психології, психофізіології, педагогіки і суміжних дисциплін. Розв’язання цих питань неможливо без відповідних знань про конкретні особливості й умови спортивної діяльності, про спортсмена, тренера, їхніх взаєминах і т.д. Знання ці накопичуються в процесі систематичного вивчення відповідних об'єктів і областей спортивної діяльності.

2. Властивості мислення.
Мислення — це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності. Опосередкованість означає, що мислення, на відміну від чуттєвих форм пізнання, дозволяє визначити та зрозуміти те, що безпосередньо не відчувається, тобто мислення є процесом позачуттєвого пізнання дійсності. Узагальненість — це, на відміну від відчуття та сприймання, не конкретні відомості про об'єкт та його властивості, а інтегровано перероблена інформація про сутність не тільки одного об'єкта або явища, а цілого класу (типу) об'єктів або явищ. Звичайно, мислення, як будь-який пізнавальний процес, не може одержувати інформацію без відчуттів та сприймання. Проте, на відміну від них, мислення в осягненні дійсності виходить за межі того, що сприймається безпосередньо. Не маючи спеціалізованих аналізаторів, людина пізнає те, що не може бути безпосередньо їй надане у відчутті — аж до розуміння природи власного мислення. Елементарною одиницею мислення є думка, яка у фізіологічному плані являє собою створений у мозку ланцюг нервових зв'язків. Однак найважливішою відмінністю цих зв'язків від тих, що утворені внаслідок безпосереднього відчуття та сприймання, є те, що в процесі формування його додається друга сигнальна система, притаманна людині, а саме — мова, слово як специфічний подразник. Інакше кажучи, основною утворення думки є не безумовний, а умовний (зумовлений словом) рефлекс. Ще однією відміною думки від відчуття та сприймання є те, що, за вдалим висловом фізіолога І. М. Сеченова, думка — це рефлекс із загальмованим (безпосередньо не завершеним дією) закінченням. Основні форми мислення — поняття, судження, умовисновки — вивчаються формальною логікою. Поняття — це думка про найбільш суттєві ознаки предметів чи явищ дійсності; судження — відображення зв'язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями; умовисновок — зв'язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок чого ми дістаємо нові судження. Поняття є вихідним та кінцевим результатом будь-якого акта мислення. Мислення як діяльність, процес, складається з певних мислиневих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстракції, конкретизації, узагальнення.
1. Аналіз — уявне розчленування предмета або явища, відокремлення деяких його ознак та властивостей. За допомогою аналізу слідчий уже при огляді місця події відокремлює елементи обстановки, найбільш показові для події злочину; з відомостей, що надають свідки, відбирає важливу інформацію.
2. Синтез — мислене поєднання окремих елементів, ознак в єдине ціле. Наприклад, шляхом поєднання окремих елементів зовнішності злочинця зі свідчень очевидців та потерпілих, слідчий формує цілісний його образ. Аналіз і синтез — це дві сторони єдиного розумового процесу; вони взаємопов'язані: аналіз здійснюється через синтез, а синтез — через аналіз.
3.На основі аналізу та синтезу виникає операція порівняння — установлення подібності і відмінності між предметами та явищами дійсності. Зокрема, аналіз та синтез зовнішності можливого злочинця призводить до порівняння її з образами злочинців, які зберігаються в пам'яті слідчого.
4. Абстракція — підкреслення найбільш суттєвих особливостей кількох предметів чи явищ дійсності.
5. Конкретизація — мислений перехід від більш узагальнених понять до конкретних. У практичній діяльності конкретизація виявляється в переносі абстрагованих та узагальнених ознак злочину на вирішення слідчим завдань у конкретній справі.
6. Узагальнення — групування, об'єднання суттєвих ознак в єдине ціле. Зокрема, на основі абстракцій та узагальнень формується професійний досвід працівників правоохоронних органів — відокремлення найбільш типових способів вчинення злочинів, найбільш суттєвих засобів психологічного впливу на злочинців, формування раціональних прийомів вирішення професійних завдань.
Саме динамічні розумові операції і, зокрема, конкретизація, складають основу механізму інтуїтивного (раптового, неусвідомленого) пізнання. Змістовним елементом інтуїції, як максимально згорнутого розумового процесу, є професійний досвід, у якому закріплені та абстраговані найбільш типові ситуації та засоби їх вирішення. Досвід бере участь у вирішенні конкретного завдання у двох своїх проявах — свідомому (прямому) та неусвідомленому. Неусвідомлена частина професійного (чи життєвого) досвіду являє собою максимально згорнутий автоматизований процес (скорочений нервовий зв'язок) оцінки ситуації, дії, інформації, який відбувається у підсвідомості.

3.Розкрийте критерії за якими можливо прогнозувати працездатність спеціаліста.

Мабуть найбільш складним завданням, яке стоїть перед вченими (психологами, психофізіологами, фізіологами праці), є вироблення критеріїв за допомогою яких можливо було б визначити рівень працездатності та безпечної діяльності людини й прогнозування її стану на період робочого циклу (чергування) або виконання завдання. В цьому напрямі суттєвий внесок зробили А.О. Єгоров, В.П. Загрядський, 1973; Ю.М. Бобров, 1986; А.О. Навакатикян з співавторами 1979; З.М. Золіна, М.Ф. Ізмеров, 1983; А.М. Карпухіна, 1990; В.Г. Лоос, 1980; І.А. Сапов, ЛС. Солодков, 1986; М.С. Корольчук, 1987, 1991, 1997; В.Л. Марищук, 1990; Г.Л. Апанасенко, 1979, 2000 та ін.
За їх поглядами, працездатність необхідно оцінювати за допомогою прямих та побічних показників. Використовуючи їх, вдається проводити якісну оцінку працездатності, а також здійснювати поточний прогноз. В той же час тільки комплексна характеристика дозволяє об'єктивно оцінити її стан на будь-який конкретний період роботи.
Кількісну оцінку можливо здійснити за допомогою таких критеріїв, як надійність і якість роботи, швидкість виконання робочих операцій та інших прямих показників. Однак в реальних умовах не завжди є можливість використання критеріїв виконання професійних обов'язків. Крім цього, дуже важливо виявити, якою ціною для організму досягається успішність професійної діяльності. Це можливо виявити за допомогою інформативних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних показників. Тому для кількісної оцінки працездатності поряд з прямими показниками необхідно застосовувати критерії функціонального стану організму.
Як відомо комплексна оцінка окремих психофізіологічних функцій дозволяє більш точно порівнювати та прогнозувати їх зміни як у окремих спеціалістів, так і в колективах.
Ця методика широко застосовується в клініці (М.М. Кабанов, 1968), психофізіології (Г.В. Суходольський, 1972), фізіології та психології праці (С.А. Косидов, Л.Н. Леонова, 1974; І.А. Сапов з співавт., 1981), в військовій гігієні (М.А. Толоканцев, 1972).
Аналіз даних літератури показує, що загальна характеристика функцій організму в процесі діяльності може бути здійснена шляхом використання достатньо широкого набору методик дослідження з метою об'єднання одержаних показників в одну інтегральну оцінку (І.А. Сапов, B.C. Щеголєв, Г.Л. Апанасенко, 1979; А.С. Солодков, 1980; В.Л. Гущ, 1980; М.С. Корольчук, 1985, 1997; П.П. Криворучко, 1999; В.І. Осьодло, 2001).
Розрахунок інтегрального показника функціонального стану можливий двома способами. В першому випадку усереднюється відносна величина зміни досліджуваних показників в порівнянні з даними попереднього (фонового) дослідження (В.Л. Кулешов, 1975; Ю.М. Бобров, 1972). В другому випадку всі досліджені показники в динаміці спостереження переводяться в бальні оцінки за методикою Г.В. Суходольського (1972), які в подальшому складаються і розраховується середня арифметична величина функціонального стану в балах (М.С. Корольчук, 1985, 1997). В практичних дослідженнях в залежності від умов та мети роботи рекомендовано використовувати два підходи для характеристики функцій організму та працездатності спеціалістів.Для пошуку можливості кількісно виміряти рівень працездатності спеціалістів за допомогою побічних її показників І.А. Сапов, B.C. Щеголєв, Г.Л. Апанасенко (1979) пропонують такий методичний підхід.
В основі його розробки вони використали поняття норми в психофізіології та медицині. Аналіз проблеми дозволив АА. Королькову і В.П. Петленко (1977) зробити висновок, що визначенням норми живих систем є характеристика її як функціонального оптимуму. При цьому під оптимальним функціонуванням розуміється перебіг всіх процесів в системі з найбільш можливою узгодженістю, надійністю, економічністю, ефективністю. Однак стомлення є психофізіологічною реакцією, хоча й характеризується тимчасовим зниженням працездатності й, безумовно, оптимальним рівнем функціонування систем організму, який грає важливу роль в тренуванні й розширенні функціональних можливостей людини. Отже, якщо говорити про норму працездатності, то вона повинна включати в себе й стомлення. Тому норма працездатності характеризується як здатність виконувати в заданих параметрах і конкретних умовах професійну діяльність, яка супроводжується поверненням в терміни регламентованого відпочинку функціональних змін в організмі.
Виходячи з психофізіологічної суті норми й динаміки працездатності, послідовно можна виявити якісні прикмети та кількісні показники основних її періодів у співвідношенні до адаптації та стомлення.
Впрацьовуваність проявляється в підвищенні рівня працездатності за прямими та побічними її показниками в порівнянні з початковими даними і відповідає періоду преадаптації. Період відносно стійкої (оптимальної) працездатності зберігається до тих пір, поки не прийде професійної діяльності, що відповідає адекватній (компенсованій) адаптованості. Нестійка працездатність обмежується періодом від початку погіршення побічних показників до появи прикмет зниження рівня працездатності, що відповідає неадекватній (некомпенсованій) адаптації та вираженому стомленню. Періоду прогресивного зниження працездатності відповідає період дезадаптації та перевтомлення.
Як приклад приведу графік динаміки прямих та побічних показників працездатності моряків в тривалому плаванні. Чітко видно період працездатності (з 1 по 2 етап обстеження) й період відносно стійкої працездатності до 4 етапу, після 4 до 5 етапу відмічається погіршення побічних показників, що відповідає нестійкій працездатності та появі вираженого стомлення. Після 5 етапу відмічається погіршення прямих показників працездатності, що вказує на період прогресивного зниження працездатності та перевтомлення і дезадаптацію.
У відповідності з виявленими змінами працездатності можливо дати кількісну характеристику її побічних показників. Приведені в таблиці дані характеризують в числових значеннях інформативних побічних показниках норму працездатності в умовах плавання й відхилення від її оптимуму. Ці відхилення відображають в основному деяке погіршення функціонального стану організму в процесі трудової діяльності моряків та підтверджують положення про те, що в норму працездатності входить також зниження її рівня внаслідок розвитку стомлення.
Однак таку оцінку динаміки працездатності, хоча й виражену конкретними величинами, неможливо признати достатньою, оскільки не визначений той допустимий ступінь функціональних зрушень організму, при якому ще зберігається нормальний стан професіональної діяльності. Рішення цього завдання і є головною метою кількісної оцінки динаміки працездатності спеціалістів. Тому логічним продовженням обґрунтування кількісних критеріїв є визначення ступенів зміни побічних показників працездатності з врахуванням "ваги" в забезпеченні професійної діяльності. В якості ваги інформативних побічних показників, очевидно, можливо використовувати числові значення коефіцієнту кореляційного зв'язку між змінами критеріїв функціонального стану організму й професійної діяльності спеціалістів. Маючи числові значення цих перемінних для кількісної оцінки працездатності, можливо скористатись такою формулою:

3.

де A - значення інтегральної оцінки працездатності; а" - значення інформативних побічних показників працездатності в процесі роботи (після роботи); а - значення цих же показників до роботи; В - вага кожного інформативного показника; п - кількість показників.
У відповідності з таблицею наведу приклад виконаної у такий спосіб оцінки працездатності обстежених операторів на початку і в кінці тривалої роботи.
Якщо умовно прийняти величину кожного з показників працездатності до роботи за І то II інтегральний рівень у відповідності з формулою буде рівний 0,877, що видно з приведеного розрахунку:

Порівнюючи одержані результати, можливо зробити висновок, що інтегральна оцінка побічних показників працездатності операторів в кінці роботи знизилась на 13% в порівнянні з початковою. Дослідження багатьох авторів показують, що при такому ступені погіршення функцій організму ще зберігається нормальна професійна діяльність. Прогресуюче ж її зниження виявляється тоді, коли ступінь погіршення інтегральної оцінки побічних показників дорівнює 19-23%. Звичайно, що одержані величини, так як і будь-які інші розрахункові результати, не є повним підтвердженням фактичного стану працездатності людини, тому що для цілісного організму вона не може визначатись простою сумою складових її елементів. Але з метою практичного використання запропонований І.А. Саповим, B.C. Щеголєвим, Г.Л. Апанасенко (1979) методичний підхід може знайти застосування для кількісної та якісної оцінки працездатності спеціалістів в різні періоди їх діяльності.

4.Визначте батарею тестів для психодіагностики рівня працездатності операторів АЕС за побічними показниками.

Побічні показники працездатності-психофізіологічна ціна діяльності

Переваги: груповий характер процедури, нетривалість процедури (до 1 год), чутливість, прогностичність

Недоліки: велика кількість методик, незручність використання, необхідність застосовувати великий комплекс методів

Методики досліджують:

1) Енергозабезпеченість (затрата енергії (ккал) на виконання робочого циклу)

2) Операційна забезпеченість (активність ЦНС, функціональний аналіз, сенсомоторні реакції, пам’ять, мислення, увага)

3) Активаційні показники (тип ВНД)

4) Суб’єктивний стан

5) Особистісні і колективні характеристики

Види методик:

a) ПРИЛАДОВІ (проста і складна сенсомоторна реакція, реакція на рухомий об’єкт, рефлекс на час, критична частота світлових миготінь, термометрія, теппінг-тест) → ФС СНС:суб’єктивний стан, фізична працездатність (PWC-170, степ-тест, динамометр)

b) БЛАНКОВІ (короткочасна і тривала слухова і зорова пам’ять, оперативна пам’ять, увага (кільця Ландольта, розташування чисел, шкали приладів), мислення (числові ряди, додавання з переключенням, усний рахунок))

c) ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ (генча, штанге, мартіне, ортоклітиностатична)

Дата добавления: 2015-05-26