Закон системності в роботі кори головного мозку (динамічний стереотип)

Реакція організму на той чи інший подразник залежить від сформованої в корі системи зв'язків (зовнішнє опосередковано внутрішнім). Досліди показали, що якщо виробити ряд рефлексів на різні подразники, які повторюються в певній послідовності, то з часом організм відтворює всю систему відповідних реакцій при дії лише одного початкового подразника. Сталий закріплення певної послідовності реакцій Павлов називав динамічним стереотипом. (Термін "стереотип" походить від двох грецьких слів: stereos - твердий і typos - відбиток.)

До стереотипно повторюється зовнішніх впливів організм пристосовується виробленням системної реакції. Динамічний стереотип являє собою фізіологічну основу багатьох явищ - навичок, звичок, набутих потреб та ін Комплекс динамічних стереотипів є у свою чергу фізіологічною основою стійких особливостей поведінки особистості.

3-4. Монотонія.

Це поняття частіше всього вживають для позначення психічного стану людини, яке виникає при виконанні одноманітної, повторної діяльності в бідних подразниками одноманітних умовах.

A.Cubser (1968) визначав монотонію як стан зниженої психічної активності, котрий проявляється в підвищеному почутті втоми та сонливості і пов'язаний із зменшенням здібності швидко реагувати, переключатись, а також з коливаннями в ефективності праці і її зниженням. Такий стан, на погляд автора, визивається специфічними факторами життєдіяльності, а саме: одноманітністю, бідністю зовнішніх подразників, обмеженим полем спостережень, повторним характером роботи, тривалістю періоду роботи, малим ступенем складності виконуваної операції. Крім того, монотонія посилюється під впливом таких додаткових факторів: недостатнє освітлення в робочих приміщеннях, відсутність кольорового інтер'єру, ізольованість виконавців, відсутність можливості фізичних рухів, наявність ритмічних звуків. Всі перераховані фактори в тій чи іншій мірі присутні на сучасних об'єктах.Узагальнюючи літературні дані, A.Anbser (1968) виділяє симптоми монотонії:

1) психологічні - почуття стомлення, апатії, сонливості та отупіння;

2) фізіологічні - погіршення ритму серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, уповільнення альфа-ритму, зниження м'язового тонусу;

3) виробничі - коливання продуктивності праці, загальне зниження процесу, зменшення здатності переключатись та реагувати на сигнали навколишніх робочих обставин.

В останні роки при вивченні умов праці широко обговорюється (обмірковується) ще один симптомокомплекс, пов'язаний із встановленням особистих якостей, від яких залежить ступінь підлеглості негативного впливу монотонії.

P.Smith (1985) вважав, що до сильного переживання нудьги при виконанні монотонної роботи схильні люди занепокоєні та незадоволені в повсякденному житті. Автор встановила, що ті, хто нудьгує на роботі, як правило, нещасливі в своїх сім'ях, важко налагоджують взаємовідносини в колективі. Навпаки ж, слабка чутливість до монотонії властива для тих людей, які відрізняються спокоєм в побуті та особистому житті. З літературних джерел відомо, що велика чутливість до монотонії спостерігається у людей, які прагнуть до активного контакту з навколишнім світом (екстраверти). Особистість, яка концентрує свою увагу на внутрішніх переживаннях (інтроверти) підлягає її впливу менше. Врахування цих особливостей при професійному відборі спеціалістів операторського профілю не викликає сумніву. Профілактику монотонії не бажано вести шляхом посилення психічної напруги, коли активність лише тимчасово підвищується в умовах обмеження обсягу уваги. Ось чому у спеціалістів необхідно усунути монотонію, насамперед за рахунок розширення обсягу уваги, а не за рахунок психічної напруги. Як додаткові заходи боротьби з монотонією рекомендується:

- вибір оптимального темпу і ритму роботи;

- раціональний розподіл перерв на відпочинок;

- чергування різних видів діяльності;

- внесення варіацій в трудовий процес;

- використання факторів навколишнього середовища (освітлення, кольоровий інтер'єр, температурний режим і т.д.).

За даними Золіної З.М., Ізмерова М.Ф. (1983), результати досліджень фізіології праці (Горького, Києва, Ленінграда, Москви, Свердловська) дають підставу стверджувати, що розроблені комплекси шляхів з оптимізації монотонних видів праці рекомендуються для їх використання з метою підтримки високого рівня працездатності людини, продуктивності праці та охорони здоров'я.

Дата добавления: 2015-05-26