Теоретична частина. 3. Дайте рекомендації щодо психодіагностики працездатності студентів в період впрацювання

Варіант № 13.

Практична частина

3. Дайте рекомендації щодо психодіагностики працездатності студентів в період впрацювання.

Фаза впрацювання, або стадія зростаючої працездатності, — це період, протягом якого відбувається перехід від стану оперативного спокою до робочого стану. Вона характеризується переходом функцій на новий, більш високий рівень інтенсивності. Зокрема, в організмі посилюються обмінні процеси, встановлюється координація між нервовими центрами і робочими органами шляхом формування домінанти і засвоєння ритму. На початку цієї фази спостерігаються певна напруженість фізіологічних функцій і порівняно невисокі виробничі показники роботи.

Дослідження відбувається в руслі діагностики поточного суб’єктивного стану, рівня напруженості, рівня домагань, мотивації та психофізіологічних показників. Важливо також досліджувати кількісні та якісні показники працездатності

1. Проблеми психічної саморегуляції..

Ще в давнину було виявлено зв’язок між емоціями і фізичним станом людини. Вважалося, наприклад, що необхідність постійно стримувати емоції руйнує серце; заздрість і злість вражають органи травлення; сум, зневіра, туга-прискорюють старіння; постійний страх приносить шкоду щитовидній залозі; тяжке горе спричинює цукровий діабет.

Тривале перебування під впливом негативних емоцій, нездатність регулювати свої настрої, невміння знизити гостроту переживань позначається на взаєминах з оточуючими, знижує якість виконання діяльності та призводить до руйнування організму.

Серед методів саморегуляції виокремлюють такі методи:

1) Методи регуляції емоційних станів

2) Методи зняття больових відчуттів

3) Прийоми вольової мобілізації

Шляхи впливу людини на саму себе у процесі саморегуляції:

1) Зміна тонусу м’язів

2) Дихальні техніки

3) Абстрагування і візуалізація яскравих образів

4) Регуляція і програмування за допомогою слова (мови)

Способи саморегуляції емоційних станів: дихальні вправи (нервові імпульси з дихальних центрів мозку поширюються на його кору й змінюють її тонус: тип дихання, при якому вдих робиться швидко й енергійно, видих-повільно, після затримки дихання, викликає зниження тонусу ЦНС, нормалізує кров’яний тиск, знімає емоційну напругу; повільний вдих і різкий видих тонізують НС. Підвищують її рівень функціонування); вплив на біологічно активні точки; зміна тонусу м’язів (напруження і розслаблення), звукорухові вправи (створення звуку у сполученні зі співом з метою вібраційного впливу на окремі органи тіла), аутотренінг (саморегуляцію + самонавіювання)

Методи зняття больових відчуттів У болю умовноможна виділити 3 сторони: сенсорна (відчуття від больових рецепторів на поверхні шкіри та внутрішніх органів), емоційна (переживання і сприйняття болю людиною), мотиваційна (готовність людини до болю і установка стосовно нього)

Головне завдання цих методів навчитися відокремлювати переживання від самого болю. Такий ефект досягається за допомогою перенесення уваги на об’єкти, не пов’язані з болем. Серед спеціальних технік: заспокійливе дихання+візуалізація «видихання» болю; точений масах шиацу; метод зміни субмодальностей (зміна характеру больового відчуття на протилежний)

Прийоми вольової мобілізації: довільне напруження м’язів, дихальні техніки (тривалий спокійний вдих + різкий енергійний видих); словесні навіювання, само переконання, самонаказ, самопідкріплення, що тонізують головний мозок

2. Властивості й особливості слухового аналізатору.

Слух — здатність організму сприймати та розрізняти звукові коливання за допомогою слухового аналізатора. Людське вухо здатне сприймати звуки з частотами від 16 до 20 000 Гц.

Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо. Воно поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина являє собою рупор, який збирає і направляє звукові хвилі у зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід служить для проведення звукових коливань до барабанної перетинки.

Середнє вухо представлене системою повітряносних порожнин, дояких належать барабанна порожнина, клітини сосковидного відростка і слухова труба.

Внутрішнє вухо один з трьох відділів органів слуху і рівноваги, який через свою хитромудру форму називається кістковим лабіринтом. Кістковий лабіринт складається з передврерря, завитки (спірально закручений в 2,5 оберти канал) і півколових каналів. Завитка знаходиться попереду, а півколові канали позаду, між ними розташована порожнина неправильної форми — передверря. Всередині кісткового лабіринту знаходиться перетинчастий лабіринт, який має також три частини, але менших розмірів, а між стінками обох лабіринтів знаходиться невелика щілина, заповнена прозорою рідиною — перилімфою. Кожна частина внутрішнього вуха виконує певну функцію. Наприклад, равлик є органом слуху: звукові хвилі, які з зовнішнього слухового проходу через середнє вухо потрапляють у внутрішній слуховий прохід, у вигляді вібрації передаються рідині, що заповнює завитку. Всередині завитки знаходиться основна мембрана (нижня перетинчаста стінка), на якій розташований кортіїв орган — скупчення особливих слухових волоскових клітин, які через коливання перилімфи сприймають слухові подразнення в діапазоні 16-20000 герц, перекодовують їх у нервові імпульси і передають на нервові закінчення VIII пари черепномозкових нервів — переддверно-завиткового нерва; далі нервовий імпульс надходить у корковий слуховий центр головного мозку. Передверря і півколові канали — органи відчуття рівноваги і положення тіла в просторі. Півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах і заповнені напівпрозорою драглистою рідиною; всередині каналів знаходяться чутливі волоски, занурені в рідину, і при найменшому переміщенні тіла або голови в просторі рідина в цих каналах зміщується, натискає на волоски і породжує імпульси в закінченнях вестибулярного нерва — в мозок надходить інформація про зміну положення тіла.

Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика внутрішнього вуха. Коливання волокон равлика передаються, розташованим в них, клітинам кортієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль головного мозку, де виникає відповідна слухова уява.

3. Визначте батарею тестів для психодіагностики рівня працездатності операторів АЕС за прямими показниками.

Прямі показники працездатності безпосередньо характеризують її кількість і якість та мають істотне значення для оцінки рівня працездатності і надійності діяльності спеціалістів операторського профілю.

Переваги: вимір актуального рівня працездатності;

Недоліки: індивідуальний характер процедури діагностики, груба діагностика, неможливість прогнозу, мала кількість методик (кількісних, колективних і управлінських)

Необхідно: професіограму і психограму

Види методик:

1) Кількісні (продуктивність, швидкість, кількість)

2) Якісні (надійність, помилки)

3) Комбіновані (продуктивність, надійність)

Найбільш поширеними методиками і робочими тестами для оцінки прямих показників працездатності і надійності спеціалістів різноманітного профілю вважаються:, хронометрія (вимірювання інтенсивності, продуктивності і надійності), оцінка продуктивності праці (швидкість виконання циклу), аналіз помилок у роботі (), алгоритмічний аналіз праці, оцінка фактичної зайнятості під час вахти і протягом доби, робочі тести тощо.

4. Проаналізуйте періоди працездатності та визначте критерії, за якими вони відрізняються.

Дата добавления: 2015-05-26