Субтест Векслера

ВАРІАНТ № 2.

1. Практична значущість психологічної підготовки.

Практична значущість психологічної підготовки особистості до праці полягає в тому, щоб допомогти людині усвідомити соціальну значущість праці, сформувати прагнення сумлінно і відповідально працювати, дбайливо ста витися до результатів праці тощо.

Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці на сучасному етапі є формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Це сприяє розвитку в характері людини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи.

2. Методики дослідження оперативної пам’яті.

Особливістю оперативної пам'яті є те, що вона характеризує запам'ятовування, відтворення за короткий час й своєчасне забування, а також переробку інформації, яка використовується для робочої діяльності.

Оперативну пам'ять досліджують шляхом пред'явлення 10 числових рядів, які складаються з 6 однозначних чисел.

Завдання полягає в тому, що після проголошення одного цифрового ряду (9; 1; 5; 4; 8; 6) потрібно записати за 15 сек суми чисел першого з другим (10), другого з третім (6), третього з четвертим (9), четвертого з п'ятим (12), п'ятого з шостим (14). Після трьохразового тренування - перший раз без урахування часу, другий та третій -з урахуванням роботи за 15 сек. Відповідаємо на запитання й пересвідчуваємося в тому, що всі зрозуміли хід виконання методики й приступаємо до роботи з одним із трьох варіантів. Оцінка результатів методики оперативної пам'яті проводиться за загальною кількістю складань (сум) виконаних у всіх 10 радах, за кількістю правильно записаних сум та відносною частотою помилок у відсотках (частка від ділення кількості помилок на загальну кількість складань).

Для керівників-операторів інформативною виявилась модифікація методики - оперативна пам'ять - 2, відмінність якої полягає в тому, що на виконання завдання дається 8 сек. Для рядового складу спеціалістів операторського профілю загальна кількість складань становить 43 ± 2,8; кількість правильно виконаних дій - 40 ± 2,5; відносна кількість помилок при цьому коливається від 3,8% до 9,1 ± 1,1%.

Для керівників-операторів результати оперативної пам'яті -2 (в дефіциті часу: 8 сек на виконання завдання) такі: продуктивність 40,4 ± 0,85; кількість правильних сум - 35,6 ± 0,6; якість -1,19 ± 0,3%.

Людині називаються цифри, а вона повинна їх повторювати в тому ж порядку. Починати треба з трьох цифр підряд, особа повторить; потім – чотири підряд, повторює; п’ять підряд, повторює. І так по наростаючій до першої помилки, яку зробить досліджуваний.

Те ж саме, але перевірка зворотного рахунку: дослідник називає цифри, а випробовуваний називає їх в зворотному порядку (починаючи з останньої).

У нормі повинно бути не менше 5 цифр, що запам’ятовуються, при зворотному рахунку і більше п’яти – при прямому. Людина зазвичай запам’ятовує 5-9 одиниць такої інформації.

3. Визначте фактори умов праці, які зумовлюють ІV ступінь напруги в діяльності.

Нервово-психічна напруга (НПН) розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров'ю.

Стан нервово-психічної напруги може проявлятись в зрушеннях 2-х форм: по типу наростання збудження або ж по типу розвитку гальмівних реакцій, крайні форми реагування залежать від індивідуальних якостей особистості або визиваються дуже гострими психічними чинниками.

Небезпека НПН для особистості та колективу криється в тому, що вона проявляється в дезорганізації поведінки, гальмуванні раніше напрацьованих навичок, неадекватних реакціях на зовнішні роздратування, труднощі в розподілі уваги, звуженні об'єму уваги та пам'яті, імпульсивних діях. Такі зміни в психічній сфері безумовно негативно позначаються на рівні працездатності та безпечної діяльності спеціалістів.

Особливістю поведінки в стані нервово-психічної напруги є її негнучкість, відсутність лабільності та пластичності. В той же час стереотипні дії протікають скоріше, з тенденцією до автоматизму. Тому й загальною характеристикою стану НПН вважається порушення структури складної професійної діяльності.

Фактори, що зумовлюють ІV ступінь напруги в діяльності:

1)Інтелектуальне навантаження – діяльність при значній нестачі інф., часу і необхідність створення нової інф.

2)Емоційне навантаження – значна інтенсивність емоціогенних факторів, які викликають негативні емоції, конфліктні ситуації, небезпека, різкий дефіцит часу, висока відповідальність, висока інтенсивність неприємних звукових, світлових чи інших подразників.

3)Тривалість зосередженого спостереження – більше 75% від робочої зміни.

4)Кіл-сть професійно-важливих об’єктів одночасного спостереження – більше 25.

5)Число сигналів за годину – більше 300.

6)Число сигналів до дії за годину – більше 16.

7)Кіл-сть аварійних сигналів – більше 1за тиждень.

8)Темп. Число дрібних рухів за год. (фаланги пальців) – більше 2500; значних (рук, плечового пояса) – більше 1500.

9)Час активних дій – більше 80% часу зміни.

10)Необхідність самостійного пошуку розходження – більше 70% числа регулюючих параметрів.

11)Число прийомів в операції – менше 5.

12)Тривалість повторних операцій – більше 600 за год.

4. Визначте фактори умов праці, які зумовлюють ІІІ ступінь напруги в діяльності.

Фактори, що зумовлюють ІІІ ступінь напруги в діяльності:

1)Інтелектуальне навантаження – кількість інф., яка надходить,перевищує пропускну здатність; інф. недостатня для прийняття рішення; потрібно вирішувати складні завдання.

2)Емоційне навантаження – помірна інтенсивність емоціогенних факторів, спроможних викликати негативні емоції.

3)Тривалість зосередженого спостереження – 51-75% від робочої зміни.

4)Кіл-сть професійно-важливих об’єктів одночасного спостереження – 11-25.

5)Число сигналів за годину – 201-300.

6)Число сигналів до дії за годину – 11-16.

7)Кіл-сть аварійних сигналів – 1 в тиждень.

8)Темп. Число дрібних рухів за год. (фаланги пальців) – 1000-2500; значних (рук, плечового пояса) – 800-1500.

9)Час активних дій – 51-80% часу зміни.

10)Необхідність самостійного пошуку розходження – 40-70% числа регулюючих параметрів.

11)Число прийомів в операції – 20-5.

12)Тривалість повторних операцій – 90-600 за год.

13)Змінність – 3 зміни (з нічною).

14)Режим праці та відпочинку – відсутність обґрунтованого режиму, включаючи необхідні регламентовані перерви.

Варіант №4

1. Ієрархія рівней сумісності.

Групова сумісність - соціально-психологічний показник згуртованості групи, що відбиває можливість безконфліктного спілкування і узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності. У спільності високого рівня соціально-психологічного розвитку групова сумісність утворює ієрархію рівнів. Нижній рівень групової сумісності складають психофізіологічна сумісність темпераментів і характерів членів групи, сенсомоторна узгодженість при виконанні ними спільних дій, згуртованість, що виражається в інтенсивності комунікативних внутрішньогрупових зв'язків і у взаємності соціометричних виборів. На більш високому рівні групова сумісність виступає як узгодженість функціонально-рольових очікувань - уявлень членів групи про те, що саме, з ким і в якій послідовності повинен робити кожний при реалізації суспільно-значимого і загального для усіх завдання. Вищий рівень групової сумісності, характерний тільки для групи високого рівня соціально-психологічного розвитку, знаходить своє відображення в предметно-цільовій і ціннісно-орієнтаційній єдності, колективістській ідентифікації, адекватності покладання і прийняття відповідальності за успіхи і невдачі один одного, у взаємній референтності членів групи. У корпоративних угрупуваннях зовні також цілком виразно на поведінковому рівні простежується наявність групової сумісності. В той же час в даному випадку це лише ілюзія групової сумісності, так як. тут психологічно змістовним фундаментом, що забезпечує видимість відсутності розузгодження экспектацій, виявляється деперсоналізація переважної більшості членів спільності і готовність цієї більшості беззастережно підкорятися високостатусній меншості, що має усі мислимі можливості жорстко утримувати той внутрішньогруповий статусний " розклад", який вже склався в корпоративному угрупуванні. В цілому вирішальною складовою справжньої групової сумісності є міжособова узгодженість. В умовах реально функціонуючої просоціальної контактної групи вона виражається, з одного боку, у високому рівні розвитку позитивних атракціонних стосунків типу "симпатія - антипатія", в дійсній задоволеності членів співтовариства вже самим фактом особової взаємодії з тими, хто " входить" до групи, а з іншої - таким же позитивним оцінним відношенням один до одного соратників по спільній і при цьому життєво важливої для групи в цілому і особово значимої для кожного спільної діяльності.

2. Витоки експериментальної психології

Експеримент в психології став вирішальним чинником у перетворенні психологічних знань, він виділив психологію з філософії і перетворив її в самостійну науку. Різні види дослідження психіки за допомогою експериментальних методів це і є експериментальна психологія.

З кінця 19 століття вчені впритул зайнялися вивченням елементарних психічних функцій - сенсорних систем людини. Спочатку це були перші боязкі кроки, які підвели фундамент під будівлю експериментальної психології, відокремивши її від філософії і фізіології.

Особливо помітний слід Вільгельм Вундт (1832-1920), німецький психолог, фізіолог, філософ і мовознавець. Він створив перший у світі психологічну лабораторію (міжнародний центр). З цієї лабораторії, що отримала згодом статус інституту, вийшло ціле покоління фахівців з експериментальної психології.

В перших своїх роботах В. Вундт висунув план розробки фізіологічної психології як особливої науки, що використовує метод лабораторного експерименту для розчленування свідомості на елементи і з'ясування закономірного зв'язку між ними.

Предметом психології Вундт вважав безпосередній досвід - доступні самоспостереженню явища чи факти свідомості, а проте вищі психічні процеси (мова, мислення, воля), він вважав недоступними експерименту, і запропонував вивчати їх культурно-історичним методом.

Спочатку головним об'єктом експериментальної психології вважалися внутрішні психічні процеси нормального дорослої людини, аналізовані за допомогою спеціально організованого самоспостереження (інтроспекції), а потім експерименти проводилися над тваринами (К. Ллойд-Морган, Е. Лі Торндайк), досліджувалися душевнохворі, діти.

Експериментальна психологія починає досліджувати не тільки загальні закономірності психічних процесів, але й індивідуальні зміни чутливості, часу реакції, пам'яті, асоціацій і т.д. (Ф. Гальтон, Д. Кеттел).

Гальтон розробив прийоми діагностики здібностей, які поклали початок тестування, методи статистичної обробки результатів досліджень (у Зокрема, метод обчислення кореляцій між змінними), масове анкетування.

Кеттел розглядав особистість як сукупність деякого числа емпірично (за допомогою тестів) встановлених і більш-менш автономних психологічних характеристик.

Передумовою виникнення диференціальної психології, що вивчає індивідуальні відмінності між людьми і групами, на рубежі 19 і 20 століть сталося введення в психологію експерименту, а також генетичних та математичних методів. В даний час методи експериментальної психології широко застосовуються в різних галузях людської діяльності. Прогрес людського пізнання вже немислимий без методик експериментальної психології, тестування, математичної і статистичної обробки результатів досліджень. Успіхи експериментальної психології засновані на використанні методів різних наук: фізіології, біології, психології, математики.

3. Дайте рекомендації спеціалісту з “групи ризику” щодо уникнення гіподинамії та гіпокінезії.

Гіпокінезія - це обмеження рухового навантаження, а гіподинамія — зменшення м'язових зусиль. Для різних спеціалістів в одних умовах більш характерна гіпокінезія, а в ряді випадків вона супроводжується гіподинамією (перебування в замкнутому приміщенні малого об'єму, малорухомий спосіб життя).

Єдиним і досить ефективним заходом профілактики гіподинамії та гіпокінезії є фізичні вправи з врахуванням закономірностей зміни фізіологічних функцій та характеру наступної діяльності спеціаліста.
Основними оздоровчими заходами, за висновками ряду авторів (Смирнов К.М., 1978; Золіна З.М., 1976) слід вважати як такі, що зменшують негативний вплив гіпокінезії:
1. Вдосконалення робочого місця з тим, щоб зменшити фіксованість робочої пози.
2. Забезпечення сидінням, в конструкції якого була б можливість регулювання висоти за зростом спеціаліста.
3. Забезпечення періодичним виконанням робіт з чергуванням пози сидячи та стоячи.
4. Введення регламентованих пауз та перерв для виконання необхідного комплексу вправ.
5. Введення в режим функціональної музики.
6. Пропозиції ряду авторів щодо профілактики наслідків гіпокінезії: кожен день проходити не менше 10 км або 10 тис. кроків для збереження здоров'я. При відсутності фізичного навантаження затрати енергії на м'язову роботу повинні дорівнювати 300-800 ккал.

4. Проаналізуйте своє фізичне навантаження та рухову активність і надайте собі рекомендації.

Дата добавления: 2015-05-26