Етичний аспект людської поведінки

Міра цінностей у житті.

Етикет як цінність культури.

Етичний аспект людської поведінки.

Питання контролю засвоєння матеріалу

1. В чому, на вашу думку, може проявитися неетична пове­дінка керівника, службовця?

2. Які заходи ви можете запропонувати щодо усунення нега­тивних наслідків бюрократизму?

3. У яких випадках бізнесова діяльність може сприяти роз­повсюдженню алкоголізму?

4. Яким чином підприємницька діяльність може зашкодити зростанню наркобізнесу?

5. Яких заходів, на вашу думку, слід вжити в Україні з ме­тою скорочення тіньового бізнесу?

Література

1. Нравственная культура личности. - К., 1986.

2. Бездна: пьянство, наркомания... -М, 1988.

3. Шепель В. Управленческая зтика. -М., 1989.

4. Блюмкин В.А. Бюрократизм: социально-нравственньїе аспектьі.-М, 1990.

5. Антисуржик. -Львів, 1994.

6. Герет Т., Клоноскі Р. Етика бізнесу. - К., 1997.

7. Деловой зтикет. - К., 1998.

Тема 11. ЕТИКА ДІЛОВИТОСТІ І МИСТЕЦТВО ЖИТИ.

Значна частина людського життя, особливо та, яка стосу­ється її професійного функціонування, пов'язана з діловим спілкуванням з іншими людьми. Без такого постійного спіл­кування, по суті, неможливе вирішення жодного питання. Ми постійно вступаємо у зв'язки, щось погоджуємо, дещо запе­речуємо, на чомусь наполягаємо. В цій процедурі постійного контактування виявляються наше ставлення до людей і до справи, наша діловитість і культура, врешті, наша громадян­ська позиція.

Етична культура особистості, як норма моральності, що виступає як єдність раціонального і емоційного, логічного і емпіричного, духовного і практичного, найбільш повно про­являється в реальних діях, поведінці, відносинах.

Етична культура поведінки є необхідною умовою мораль­ної культури особистості. При оцінці людської діяльності бе­руться до уваги ціннісні характеристики дій і їх результатів.

Етична оцінка людської діяльності випливає з єдності суб'єктивного і об'єктивного, взаємозалежності мотивів, дій і результатів. Будь-яка дія є виразом ставлення однієї людини до іншої і за цих умов одержує морально-етичну оцінку. Оці­нюючи вмотивовану дію суб'єкта (підприємця-бізнесмена), ми робимо висновок щодо моральності або аморальності са­мого суб'єкта.

Однак тут є небезпека упередженого висновку. Людина не завжди може передбачити результати своєї діяльності. Будь-яка дія може бути першопричиною інших дій, які не пе­редбачались. Крім цього, оцінка в цілому правильних дій теж може бути суб'єктивною, а, отже, не завжди вірною. Як писав В.Шекспір, "можливо, я прямий, та у судді неправого в руках крива мірка".

Морально-етична оцінка вчинків і дій в багатьох випад­ках залежить від суб'єктивних якостей тих, хто оцінює. Добрі вчинки і добрі наміри самі собою є безперечним моральним надбанням особи.

Однак у житті трапляється так, що один добрий вчинок або навіть кілька добрих вчинків не вичерпують моральної характеристики особистості. Особливо коли мова заходить про позитивну оцінку.

"Коли людина здійснює той чи інший моральний вчинок, - писав Ф.Гегель, - то цим вона ще не доброчинець; вона до­брочинець лише в тому випадку, якщо цей спосіб поведінки є постійною рисою її характеру".

Тільки поведінка як сукупність вчинків дає найбільш по­вне уявлення про особистість. Лінія поведінки, її спрямова­ність рано чи пізно розкриває сутність індивідуальної мора­льності.

Людська поведінка багатофункціональна. У різних ситуа­ціях одні і ті ж люди поводяться по-різному.

На поведінку людини сильно впливає не тільки оточуюче ЇЇ середовище, але і власні емоції. В біді і в радості одна і та ж людина постає в різному обличчі. Але морально-етична осо­бистість поводить себе по-людськи, не проявляючи агресив­ності, нетерпимості, презирства або зневаги до інших.

Людська поведінка є предметом вивчення різних наук про людину: фізіології, психології, педагогіки. Етичний ана­ліз подає лише певний аспект цієї поведінки.

Етичний підхід до поведінки полягає в тому, що всі види людської діяльності підлягають моральній оцінці і можуть бути морально кваліфіковані. Принципова відмінність люд­ської поведінки в свідомій мотивації.

В етичному аналізі особливої уваги заслуговує мораль­ний зміст загальної мотивації поведінки. Окремим питанням етичного аналізу поведінки є питання про так звану "звичну поведінку". Звичними можуть бути окремі слова і рухи, фра­зи і манери, навіть складні і тривалі види діяльності.

Звички можуть бути корисними і шкідливими, добрими і поганими, гарними і негарними. Виникають вони в результаті багаторазового повторення певних дій, часто успадкованих або запозичених у когось. Діловій, взагалі культурній людині треба вміти подивитись на себе збоку, аналізувати та оціню­вати свої звички. Серед наших звичок є немало таких, яких варто було б позбутись.

Існують звички, які за своїм емоційним забарвленням мають моральний і аморальний зміст. До аморальних звичок мають пряме відношення брехня, обман, злослів'я, пошук не­гативних підтекстів усіх людських дій. Сюди ж відносяться звички не довіряти людям, бачити в них лише погане, нав'язувати людям свою думку, не приймати ніяких запере­чень. У діловому світі вони просто недопустимі, оскільки свід­чать про недостатню вихованість або про низьку моральність. Негативне громадське значення таких звичок очевидне. Шкода від них надзвичайно відчутна як для носія цих звичок, так і для справи, яку він представляє.

Поряд з негативними в людях виробляються різні мора­льно-позитивні звички. Вони високо цінуються громадською думкою і можуть бути прикладом для наслідування. Вони є предметом виховання.

У високоморальних людях виробляється звичка піклува­тися про інших, не завдавати іншим зайвого клопоту, думати про людей добре, вірити людям.

Дуже цінується звичка бути ввічливим.

Особливість звичної дії полягає в тому, що вона не вима­гає попереднього осмислення і здійснюється майже механіч­но. На думку Ф.Бекона, влада звички всесильна над тілами і душами людей. "І оскільки звичка є головним правителем людського життя, то і треба всі сили спрямувати на встанов­лення добрих звичаїв".

Індивідуальна поведінка в переважній більшості випадків залежить від суб'єкта. Але якщо вона і є вмотивованою, то це не виключає, що в певних ситуаціях суб'єкт поведінки не опи­няється перед складною проблемою морального вибору, не по­трапляє в конфліктну морально-етичну ситуацію, не мучиться докорами совісті, не переживає всіх моральних почуттів.

Звичною моральна поведінка може стати за умови глибо­кого розуміння того, що навіть найменший відступ від мора­льності ображає гідність людини, означає порушення власно­го принципу честі. Відступ від власних морально-етичних норм і викликає в моральній людині стан незадоволення со­бою, внутрішній неспокій, каяття. Але якщо цього немає, то звичною стає аморальність, яка не викликає ніяких докорів совісті.

Не випадково такий відомий український педагог, як А.Макаренко, вироблення добрих звичок ставив у ряд з най­важливішими завданнями педагогіки.

Формування добрих звичок відбувається в результаті сис­тематичного навчання, виховання, сприятливого впливу ото­чуючого середовища. Тоді звички стають переконаннями, нормою поведінки, частиною людського характеру. З цього приводу слушною є порада відомого німецького філософа І.Канта: "Розвивай свої душевні і тілесні сили так, щоб вони були придатні для будь-яких цілей, які можуть з'явитися, не знаючи при цьому, які з них коли-небудь стануть твоїми". Взагалі вся історія культури, згідно з І.Кантом, розгортається в межах піднесення людини від стану "тваринної грубості" до моральності як виключно людської властивості.

Морально-етичні норми поведінки людини найкраще розкриваються в спілкуванні, культура якого визначається культурою поведінки людей, котрі спілкуються.

Етичний аспект спілкування може бути розкритий через моральний зміст міжлюдських відносин.

Спілкування, як обмін думками і вчинками, крім мораль­них характеристик, обумовлюється його інтелектуальним, світоглядним, емоційно-психологічним змістом.

Культура спілкування визначається культурою тих, хто

спілкується.

Але і культура людей повинна бути чимось обумовлена. Вона не може сформуватись сама собою поза соціальними умовами і обставинами реального життя.

Важливим елементом культури поведінки є культура мо­ви.

Культура мови є одним з перших показників освіченості, інтелігентності і вихованості людини, її ерудованості і зага­льної культури.

Найвірніший спосіб пізнати людину - її розумовий роз­виток, моральне обличчя і характер - прислухатися до того, як вона говорить.

Автор книги "Культура мови" А.Васильєва перераховує різновиди порушення етики мовного спілкування. В числі перших вона називає грубість, за нею - бюрократичну бай­дужість, холодно-адміністративне звертання.

Недоречне слово може образити людину, а добре - підба­дьорити.

Дата добавления: 2015-05-26