Розробник В.В. Хавренко 2 страница

• Економічність — досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат.

• Системність — кожна ланка у виробництві розглядається як частина великої техніко-економічної системи, в яку вона входить.

• Пропорційність — постановка завдань, визначення засобів і способів їх здійснення з урахуванням необхідності дотримання узгодженого розвитку суб'єктів управління.

• Особиста матеріальна заінтересованість — матеріальне заохочення працівників за результатами праці.

• Директивність, єдиноначальність і самоуправління. Принцип директивності застосовується в процесі управління державними підприємствами (організаціями). Єдиноначальність — принцип, за якого будь-яку управлінську ланку очолює керівник, що несе повну відповідальність за результати діяльності і має право підпису на банківських та інших юридичних документах. Самоуправління діє в ланках управління, де власником ресурсів і результатів діяльності є трудовий колектив (малі фірми, акціонерні товариства тощо).

3.2. Методи управління діяльністю підприємства

Методи управління — це способи впливу на трудові колективи та окремих працівників, що об'єктивно необхідні для досягнення множинних цілей підприємства.

За своїм змістом мотиви виробничої та іншої діяльності людей поділяються на матеріальні, соціальні і примусові. Відповідно до цього заведено розрізняти методи управління:

• економічні;

• соціально-психологічні;

• організаційні.

Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси людей у виробничих процесах (процесах іншої діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Вони мають два аспекти реалізації.

Соціально-психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки працівників.

Організаційні методи управління покликані реалізовувати мотиви примусового характеру. їх застосування зумовлене заінтересованістю працівників у належній спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що базуються на використанні організаційних відносин та адміністративної влади керівників. Усі такі методи управління розділяють на регламентні й розпорядчі.

Суть регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності працівникам, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям.

Розпорядчі методи управління охоплюють оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.

3.3. Основні завдання Держбуду України

• розробка та забезпечення реалізації державної політики в галузі будівництва архітектури, містобудівництва та житлово-комунального господарства; розробка системи форм і засобів державного регулювання в цих сферах, адекватних сучасним економічним умовам;

• сприяння формуванню ринкових відносин, соціального партнерства, системі державних гарантій для працівників інвестиційно-будівельної та житлово-комунальної діяльності;

• координація роботи органів управління суб'єктів України з питань, які відносяться до компетенції Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України;

• проведення науково-технічної політики, розробка системи нормативних документів по будівництву, містобудівництву, інженерних пошуках, проектування а також щодо експлуатації, капітального ремонту й реконструкції житлово- комунального господарства;

• розробка державної житлової політики та участь у її реалізації; підготовка пропозицій щодо формування програм розвитку соціальної сфери та кому пальної інфраструктури;

• розробка політики структурної перебудови бази будівельної індустрії та промисловості будівельних матеріалів, а також сприяння її реалізації;

• здійснення практичних заходів щодо вдосконалення містобудівництва і системи розселення, підвищення якості архітектурно-планувальних і архітектурно художніх рішень будинків, споруд і підприємств при забудові міст та інших поселень із метою створення для населення повноцінного середовища існуванню

Перевірте себе!

Виконайте тестове завдання.

1. Постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату - це:

1) управління;

2) планування;

3) системність;

4) мотивація.

2. Об'єктивна необхідність управління зумовлена:

1) процесом поділу праці;

2) процесом визначення цілей організації;

3) процесом визначення досягнутих результатів діяльності;

4) досягненням максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат.

3. Постановка завдань, визначення засобів і способів їх здійснення з урахуванням необхідності дотримання узгодженого розвитку суб'єктів управління - це:

1) пропорційність;

2) системність;

3) самоуправління;

4) економічність.

4. Реалізують мотиви соціальної поведінки працівників:

1) соціально-психологічні методи;

2) економічні методи;

3) організаційні методи;

4) всі відповіді вірні.

5. До основних завдань Держбуду України відносяться:

1) сприяння формуванню ринкових відносин, соціального партнерства, системі державних гарантій для працівників інвестиційно-будівельної та житлово-комунальної діяльності;

2) формування структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності працівникам, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям;

3) реалізовувати мотиви примусового характеру;

4) всі відповіді вірні.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль М0. Капітальне будівництво в системі національної економіки України

Тема 5. Будівельна продукція в системі ринкових відносин

Мета роботи: розглянути значення будівельної продукції в системі ринкових відносин.

За результатами навчання студенти повинні:

• розуміти сутність та значення будівельної продукції на ринку;

• давати характеристику попиту і пропозиції на будівельну продукцію.

Питання для самостійного вивчення.

5.1. Сутність і функції будівельного ринку. (СРС № 3.)

5.2. Попит і пропозиція на ринку будівельних послуг. (СРС № 4.)

План вивчення теми.

5.1. Сутність і функції будівельного ринку.

5.1.1.Сутність будівельного ринку.

5.1.2.Функції будівельного ринку.

5.2. Попит і пропозиція на ринку будівельних послуг.

5.2.1. Попит на ринку будівельних послуг.

5.2.2. Пропозиція на ринку будівельних послуг.

Основні терміни і поняття теми: Ринок робочої сили, засобів виробництва, споживчий ринок, ринок послуг, фінансовий ринок, ринок технологій, духовних благ, функції ринку, суб'єкти будівельного ринку, об'єкти ринкових відносин, інфраструктура ринку, ринковий механізм, попит, пропозиція на будівельну продукцію.

Питання для самоконтролю (по темі)

1. Що таке ринок?

2. Назвіть структуру ринку?

3. Які функції виконує ринок?

4. Дайте визначення будівельному ринку. Назвіть суб'єкти і об'єкти ринку.

5. Що Ви знаєте про попит на будівельну продукцію?

6. Розкажіть про механізм формування пропозиції на будівельну продукцію.

Теми для підготовки доповідей та рефератів.

1. Ринок як саморегульована система відтворення у ринковій економіці.

2. Будівельний ринок як багатогалузева система виробництва.

3. Кінцева будівельна продукція на ринку як форма інвестиційного товару.

Література: основна: [1] стор. 57-64,[1] стор. 64-69

Методичні рекомендації.

5.1.1. Сутність будівельного ринку.

• ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу, сукупність відношення товарного обміну;

• ринок - це механізм взаємодії покупців і продавців, відношення попиту та пропозиції;

• ринок - це сфера обміну всередині країни та між країнами, що пов'язує між собою виробників і споживачів продукції.

Поглиблене розуміння категорії «ринок» потребує врахування його місця у всій системі суспільного виробництва. Ця система до свого складу включає чотири сфери економічної діяльності: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Хоча кінцевою природною метою економічного життя є споживання, важливою сферою економіки є виробництво. Без його розвитку не може бути ніякого ринку, саме виробництво створює товарну продукцію. У зміні виробничої сфери - ключ до всіх змін в інших сферах економіки. Це особливо важливо для формування ринкових відносин там, де їх ще немає. Якщо починати з реформування обігу і не добиватися спочатку великих виробничих результатів, то ніякий ринок не виникне.

Ринок як розвинута система відносин товарного обміну - це система окремих взаємопов'язаних ринків, елементів «великого» ринку (див. рис. 5.1). Ринок охоплює елементи, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виробництва, а також елементи матеріального та грошового обігу. Він пов'язаний і з невиробничою сферою, навіть зі сферою духовною.

Але елементи ринку (окремі ринки) не однакові за своїм значенням. Ринок починається з можливості придбання робочої сили (трудових ресурсів) і засобів виробництва (інвестиційних ресурсів). Без цих елементів виробничих сил, без їх поєднання з допомогою капіталу не може функціонувати виробництво.

Рис. 5.1. Схема структури ринку.

5.1.2. Функції будівельного ринку.

Затверджені у суспільстві ринкові відносини значно впливають на все господарське життя, виконуючи ряд істотних функцій (рис. 5.2).

Функція інформаційна. Через ціни, що постійно змінюються, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільне необхідну кількість, асортимент та якість товарів і послуг, що постачаються на ринок.

Функція посередницька. Економічно відокремлені виробники в умовах суспільного поділу праці повинні знайти одне одного та обмінятися результатами своєї діяльності. За допомогою посередництва споживач має можливість вибору оптимального постачальника. Водночас продавцю надається можливість вибирати найбільш підходящого покупця (з точки зору якості продукції, її ціни, строків виготовлення тощо).

Функція ціноутворююча. На ринок надходять продукція та послуги, що містять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх покупець погоджується оплачувати. Отже тут формується відображення суспільної вартості, встановлюється рухомий зв'язок між собівартістю та ціною, який чутливо реагує на зміни у виробництві, потребах і кон'юнктурі.

Функція регулююча. Вона пов'язана з впливом ринку на всі сфери економіки та, насамперед, на виробництво, відповідаючи на питання: Що виробляти? Для кого виробляти? Як виробляти? При цьому регулюється співвідношення попиту та пропозиції, які суттєво впливають па ціни.

Функція сануюча. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне ви­робництво від економічно нестабільних, нежиттєздатних господарських одиниць і навпаки - дає зелене світло більш ефективним. Внаслідок цього безперервно підвищується середній рівень стабільності всього господарства.

Рис. 5.2. Функції ринку.

5.2.1. Попит на ринку будівельних послуг.

Попит па комерційні та промислові будинки залежить від упевненості у пер­спективах підприємницької діяльності й темпів прогресу в цій галузі. Звичайно фірми купують нові додаткові будинки, коли спостерігається пожвавлення їх діяльності чи з метою розширення своєї діяльності. Внаслідок інновацій збільшується попит на нові будинки для задоволення мінливих технологічних вимог і розширення займаних приміщень.

Деякі фірми є власниками займаних ними будинків, але більшість орендують їх у підприємств та організацій згідно операцій із нерухомістю. Фірми (забудовники) готують будинки до оренди тільки у тому випадку, якщо вони впевнені в отриманні визначеного прибутку після сплати податків па капітальні вкладення. Чим вищий очікуваний рівень орендної плати (він зростає при стабільності підприємницької діяльності та в очікуванні інфляції), тим більшими стають будівельні видатки та витрати на ділянки, що підходять для забудови і які влаштовують фірми-забудовники. Обсяг коштів, які фірми-забудовники можуть отримати прямо на ринку капіталу або непрямо від продажу вже існуючих будинків, також залежить від очікуваних у майбутньому доходів (прибутків). Нестабільність ринку цінних паперів і низькі прибутки викликають більш активне фінансування комерційного та про­мислового будівництва, тоді як підвищення податків та інші законодавчі заходи, що обмежують збільшення власності, знижують обсяг фінансування.

Якщо при будівництві приватних будинків на продаж будівельні фірми, як пра­вило, самі є забудовниками, то у промисловому та комерційному будівництві такі випадки зустрічаються дуже рідко. Для цього будівельні фірми звичайно працюють за замовленням відповідних фірм-забудовників. Фінансування останніх залежить від акціонерного капіталу, фіксованого процента за середньостроковими позичками, інвестиційних організацій (таких, як страхові компанії, пенсійні фонди, комерційні банки), а також короткострокового фінансування, що здійснюється іншими банками. При очікуванні підвищення ренти і, відповідно, прибутків скорочується обсяг фінансування під середньостроковий процент, а його ставка збільшується. Страхові компанії, пенсійні фонди та інші позикодавці наполягають на виділенні їм частки акцій. Деякі з них стають самостійними фірмами-забудовниками. Підвищення активності у цій сфері призводить до зростання попиту на послуги підрядних підприємств будіндустрії. Величина такого попиту залежить від стабільного попиту на нові промислові та комерційні будинки, від очікуваного зростання орендної плати, від кредиту, дешевого й адекватного до темпів зростання інфляції, та від збереження існуючого рівня податків. Якщо ці очікування не справджуються, то здебільшого відбувається зниження активності в будівництві і, відповідно, падіння попиту на послуги будіндустрії.

5.2.2. Пропозиція на ринку будівельних послуг.

Покупці, співставляючи споживчі якості будівельної продукції, її ціну і наявність коштів, вибирають, яку квартиру, житловий будинок або котедж купити.

Із свого боку підприємці, що виробляють будівельну продукцію для продажу з метою отримання доходу, формують пропозицію.

В умовах розвиненої галузевої та предметної спеціалізації будь-яке генпідрядне будівельне підприємство бізнесу в процесі виготовлення будівельної продукції так чи інакше використовує продукцію й послуги інших підприємств у виді будівельних матеріалів, конструкцій, виконання спеціалізованих і монтажних робіт тощо. Навіть така суто індивідуальна робота, як надання консультаційних послуг потребує, крім власної праці, різних матеріальних витрат. У сучасній економіці витрати будь-якого бізнесу на виробництво товарів або надання послуг мають три основні складові: знос (або оренда) основних виробничих фондів, матеріальні витрати та оплата праці. Тому в подальшому за одиницю бізнесу розглядатиметься підрядне будівельне підприємство чи фірма.

Виходячи з оцінки потенційного попиту на будинки, споруди, будівельні послуги та власних витрат на виробництво, підприємець вирішує, що будувати, скільки будувати, які та скільки викопувати роботи і з якими витратами, щоб максимізувати свій доход. При цьому звертають увагу на очікувану ціну будівельної продукції та будівельних послуг на ринку і витрати виробництва, а кількість виробленої та пропонованої споживачеві продукції і послуг обирається виробником з умов максимізації власного доходу. Під доходом розуміють обсяг чистого прибутку за визначений період, тобто різницю між обсягом виручки від продажу та повними витратами. Таким чином, на вибір підрядником кількості пропонованої будівельної продукції та послуг впливають і ціна, і витрати.

Підрядник пропонує па ринку протягом визначеного періоду таку кількість будівельної продукції, яка відповідно до цін і витрат забезпечить йому максимальний доход - прибуток. Головним мотивом пропозиції є максимізація прибутку підрядника.

Пропозиція - це залежність обсягу пропозиції від ціни продукції на ринку за інших рівних умов. Звичайно ця залежність зображується у вигляді деякої кривої або функції пропозиції, де по осі абсцис відкладається значення обсягу пропозиції, а по осі ординат - ціни, по яких пропонуються якнайвигідніші відповідні обсяги будівельної продукції та послуг для підрядника.

Слід особливо відзначити істотний вплив тривалості періоду обчислення обсягу пропозиції на характер функції пропозиції порівняно з аналогічним впливом на функцію попиту.

Реакція величини попиту на зміну ціни практично не залежить від тривалості періоду обчислення обсягу попиту, тобто характер кривої попиту один і той же для різних періодів. Реакція величини пропозиції на зміну ціни за інших рівних умов різна для різних періодів обчислення пропозиції. Тому характер кривих пропозиції для різних періодів істотно різний. Причиною такої неоднакової поведінки кривих попиту та пропозиції є розрізнення механізмів формування попиту та пропозиції.

Отже, коли період обчислення обсягу попиту перевищує час реакції споживачів на зміну ціпи, криві попиту для різних періодів відрізняються лише масштабом обсягу попиту. Крива річного попиту відрізняється від кривої квартального попиту лише у чотири рази більшими обсягами попиту при кожному значенні ціни продукції на ринку.

Інша справа з пропозицією. Пропозиція - це будівництво будинків і виконання будівельних робіт (послуг) для продажу на будівельному ринку. Але будівництво та ведення робіт - процеси досить інерційні, виробничий цикл може продовжуватися рік і більше. Тому заплановане на деякий період введення у виробництво визначених будинків і робіт буде здійснюватися, навіть якщо їх ціна на ринку змінюється.

Підрядник не встигає у межах наявних резервів виробничих потужностей ні закупити більше матеріалів і найняти більше робітників, ні перевести ресурси на виробництво будинків і робіт, якщо ціна встановилася вища, ніж передбачалося. Аналогічно, якщо ціна знизилася, виробник не встигає «переключитися» на випуск інших будинків і виконання інших робіт чи різко зменшити кількість споруджуваних будинків і виконуваних робіт. У будь-якому випадку внаслідок «інерції» будівельного виробництва кількість продукції за період, менший часу реакції виробництва на зміну умов, залишається незмінною. Вироблена продукція і послуги будуть реалізовані за встановленою ціною, стимулюючи у подальшому збільшення їх обсягу, якщо ціна підвищилася, та зниження їх обсягу, якщо ціна зменшилася від раніше визначеної.

Перевірте себе!

Виконайте тестове завдання.

1. Які основні функції виконує ринок:

1) інформаційну;

2) інноваційну;

3) інтегруючу;

4) стимулюючу.

2. Забезпечує рухомість капіталів, їх переливання у найбільш прибуткові:

1) фінансовий ринок;

2) споживчий ринок;

3) ринок технологій;

4) ринок духовних благ.

3. Від стану цього ринку залежить забезпеченість населення. Це -

1) споживчий ринок;

2) фінансовий ринок;

3) ринок духовних благ;

4) ринок технологій.

4. Суб'єктами будівельного ринку є:

1) замовники;

2) земельні ділянки;

3) інформація;

4) немає правильної відповіді.

5. Будівництво будинків і виконання будівельних робіт (послуг) для продажу будівельному ринку - це:

1) пропозиція;

2) попит;

3) будівельний ринок;

4) немає правильної відповіді.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль МІ. Інвестиційна діяльність у капітальному будівництві

Тема 6. Інвестування в будівництві

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про інвестиційні процеси в будівництві.

За результатами навчання студенти повинні:

• розуміти сутність та значення інвестиційних процесів;

• оцінювати значення довгострокового кредитування інвестицій та лізингового інвестування;

Питання для самостійного вивчення.

6.2. Довгострокове та лізингове інвестування. (СРС № 5.)

План вивчення теми.

6.2.1. Довгострокове кредитування інвестицій в основні виробничі фонди.

6.2.2. Лізингове інвестування.

Основні терміни і поняття теми: Довгостроковий кредит, лізинг, лізингова угода, лізингодавець, лізингоотримувач, оперативний лізинг, фінансовий лізинг, лізинг з обслуговування, леверидж лізинг, револьверний лізинг, зворотний лізинг.

Питання для самоконтролю (по темі)

1. Який кредит називають інвестиційним?

2. Які фактори впливають на рівень процентних ставок по довгострокових кредитах?

3. Що таке лізинг? Які види лізингу Ви знаєте?

Теми для підготовки доповідей та рефератів.

1. Ринок інвестицій і ринок інвестиційних товарів.

2. Пріоритети в інвестиційній діяльності.

Література: основна: [1] стор. 48-56, [2] стор. 39

Методичні рекомендації.

6.2.1. Довгострокове кредитування інвестицій в основні виробничі фонди

Довгостроковий кредит в основні виробничі фонди підприємств звичайно називають інвестиційним. Необхідність довгострокового кредиту об'єктивно випливає з наявності товарно-грошових відносин, обслуговування кредитними ресурсами кругообігу основних виробничих фондів підприємств, що обумовлено невідповідністю розміру наявних коштів потребам у них на розширене відтворення основного капіталу. У цьому випадку виникають кредитні відносини тривалого характеру, що дає змогу позичальникові отримати гроші раніше, ніж можна їх вилучати з обігу після реалізації товару. Перевага кредитного методу авансування капітальних вкладень пов'язана, насамперед, із поворотністю коштів. Це передбачає взаємозв'язок між фактичною окупністю капітальних витрат і поверненням довгострокового кредиту в строки, визначені кредитною угодою між позичальником і банком.

Незважаючи на очевидну перевагу порівняно з бюджетним фінансуванням, довгостроковий кредит поки що не отримав в Україні значного поширення.

В умовах ринкового господарства величина процентних ставок знаходиться під впливом попиту та пропозиції на кредитні ресурси. На рівень процентних ставок по довгострокових кредитах має вплив ряд факторів:

• величина процента по депозитах;

• можливість отримання довгострокового кредиту в інших комерційних банках на більш пільгових умовах;

• урахування кредитором характеру партнерських взаємовідносин із позичальником, його фінансового стану, тривалості та міцності зв'язків;

• урахування банком альтернативних варіантів вкладення (інвестування) коштів у інші активи з метою отримання максимального доходу;

• урахування банком можливого ризику кредитування, особливо по інноваційних програмах.

Основою кредитних відносин юридичних і фізичних осіб із банком є кредитний договір. У цьому документі передбачаються, як правило, такі умови:

• сума позичок, які видаються;

• строки й порядок їх використання та погашення;

• процентні ставки та інші виплати за кредит;

• форми забезпечення зобов'язань;

• перелік документів, наданих банку.

Конкретні строки та періодичність погашення довгострокового кредиту, що надається юридичним особам, встановлюються за домовленістю банку з пози­чальником, виходячи з:

• окупності витрат;

• платоспроможності та фінансового стану позичальника;

• кредитного ризику;

• необхідності прискорення оборотності кредитних ресурсів.

6.2.2. Лізингове інвестування

Подальше вдосконалення системи кредитування витрат на придбання обладнання привело до появи нових форм вирішення проблеми. Однією з них є лізинг.

Лізинг - довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, а також споруд виробничого характеру, тобто форма інвестування.

Лізинг - комплекс майнових відносин, що складаються в процесі передачі майна в тимчасове користування.

Лізинг, відповідно до законодавства, - це різновид орендних відносин. Лізингова угода має 3-сторонній характер. Лізингодавець - особа, що надає майно на умовах лізинг-угоди. Лізингоотримувач - користувач майна.

Продавець лізингового майна - завод-виготівник або особа, яка продає майно, що є об'єктом лізингового договору.

Види лізингу за терміном дії договору й ступенем окупності Фінансовий лізинг із повною окупністю або повною виплатою являє собою форму довгострокового кредитування купівлі основних засобів. Контракт з фінансового лізингу укладається на термін, близький терміну служби обладнання, що взято в оренду. Лізингоотримувач може також після завершення строку договору придбати орендоване майно у власність за залишковою вартістю.

Оперативний договір про оренду може бути розірваний у будь-який момент у рамках строку його дії, що становить 3-5 років. Після закінчення строку оренди майно повертається лізингодавцю.

При оперативному лізингу ризик і витрати при несумлінному користуванні майном лежать на лізингодавцеві.

За обсягом обслуговування розрізняють: Револьверний лізинг - лізинг із заміною майна, коли за технологією робіт потрібне різне устаткування.

Зворотний лізинг - різновид фінансового лізингу. Підприємство - власник майна продає це майно лізинговій компанії, а потім бере його в оренду в лізингової компанії в тимчасове користування.

Розмір лізингових платежів складається із:

-суми амортизаційних відрахувань;

-суми, що компенсує витрати лізингодавця, пов'язані із придбанням майна;

-комісійної винагороди лізингодавця;

-плати за додаткові послуги, які передбачені в договорі.

Перевірте себе!

Виконайте тестове завдання.

1. На рівень процентних ставок по довгострокових кредитах впливають такі фактори:

1) утворення спільних підприємств;

2) окупність витрат;

3) кредитний ризик;

4) величина процента по депозитах.

2. У кредитному договорі передбачаються такі умови:

1) можливість отримання довгострокового кредиту в інших комерційних банках;

2) здійснення природоохоронних заходів;

3) окупність витрат;

4) форми забезпечення зобов'язань.

3. Довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, а також споруд виробничого характеру - це:

1) довгостроковий кредит;

2) майно прирівняне до власного;

3) позикове майно;

4) лізинг.

4. За терміном дії договору й ступенем окупності розрізняють такі види лізингу:

1) револьверний лізинг;

2) прямий лізинг;

3) чистий лізинг;

4) фінансовий лізинг.

5. Розмір лізингових платежів складається із:

1) суми, що компенсує витрати лізингодавця, пов'язані із придбанням майна;

2) комісійної винагороди лізингодавця;

3) плати за додаткові послуги, які передбачені в договорі;

4) всі відповіді вірні.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль МІ. Інвестиційна діяльність у капітальному будівництві

Тема 7. Економічна ефективність інвестицій у будівельну галузь

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про економічну ефективність інвестицій у будівельну галузь.

За результатами навчання студенти повинні:

• розуміти сутність та значення ефективності інвестицій;

• уміти застосовувати показники економічної ефективності;

Питання для самостійного вивчення.

7.2. Фінансова та бюджетна ефективність інвестицій. (СРС № 6.)

План вивчення теми.

7.2.1. Бюджетна ефективність інвестицій.

7.2.2. Фінансова ефективність інвестицій.

Основні терміни і поняття теми: Державний, регіональний, місцевий бюджети; податкові надходження,; митні збори; акцизи; цінні папери; інвестиційні проекти; фінансові витрати і результати; норма дохідності.

Питання для самоконтролю (по темі)

1. Що таке бюджетна ефективність інвестицій?

2. Чим обумовлюються витрати бюджету?

3. Що таке фінансова ефективність інвестицій?

4. Що передбачає фінансова ефективність?

Теми для підготовки доповідей та рефератів.

1. Розрахунок фінансової ефективності будівництва.

2. Додаткові показники бюджетної ефективності інвестицій.

Література: основна: [1] стор. 87-98, [2] стор. 44-45

Методичні рекомендації.

7.2.1. Бюджетна ефективність інвестицій

Бюджетна ефективність інвестицій - відображає вплив результатів здійснення інвестиційного проекту на доходи та витрати відповідного бюджету (державного, регіонального або місцевого). Основним показником є бюджетний ефект, що визначається з урахуванням перевищення доходів відповідного бюджету над витратами. До складу бюджету включаються збільшення податкових надходжень, плати за користування природними ресурсами, митних зборів, акцизів, емісійних доходів від випуску цінних паперів тощо. До доходів бюджету належать також надходження у позабюджетні фонди: пенсійний, фонд зайнятості, медичного та соціального страхування. Витрати бюджету обумовлюються прямим бюджетним фінансуванням реалізації інвестиційного проекту: виділення кредитів центральним, регіональними та уповноваженими банками, що потрібно компенсувати за рахунок бюджету, виплат допомоги особам, які залишилися без роботи у зв'язку зі здійсненням проекту, гарантій інвестиційних ризиків.

Дата добавления: 2015-05-26