Розробник В.В. Хавренко 5 страница

• випуск нових будівельних машин і механізмів;

• виробництво ефективних будівельних матеріалів і виробів;

• підвищення якості первинної нерудної сировини і конструктивних матеріалів у галузях-виробниках із метою виконання завдань щодо економії матеріальних ресурсів у народному господарстві й у будівництві як галузі-споживачі.

До внутрішньовиробничих резервів належать можливості поліпшення вико­ристання матеріальних ресурсів, безпосередньо пов'язаних з удосконаленням техніки, технології й організації будівельного виробництва, підвищенням якості будівельно-монтажних робіт, виконанням заходів щодо економії будівельних матеріалів і ресурсозберігання.

Залежно від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії матеріальних ресурсів у будівельних організаціях поділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, пов'язані з якісним підготуванням сировини і матеріалів до їх виробничого споживання (укладання в справу), удосконаленням конструкцій машин, механізмів, виробів, застосуванням більш економічних матеріалів, впровадженням нової техніки та прогресивної технології, що забезпечує максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виготовлення виробів і напівфабрикатів, а також виконання будівельно-монтажних робіт.

Велике значення у зниженні матеріалоємності будівельного виробництва ос­новних будівельних матеріалів: металопрокату, цементу, лісоматеріалу. Тому головним напрямком повинно стати докорінне поліпшення якості й збільшення застосування ефективних видів металопрокату, цементу і лісоматеріалу.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться:

• комплекси заходів, пов'язаних із підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності будівельної продукції, розробкою і впровадженням обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів;

• комплекси заходів, пов'язаних із матеріально-технічним постачанням і ком­плектацією матеріалами та виробами будівельних організацій.

Перевірте себе!

Виконайте тестове завдання.

1. Предмети праці, що у процесі виробництва повністю споживаються і повністю переносять свою вартість на вироблену будівельну продукцію належать до...

1) основних будівельних матеріалів;

2) до будівельних конструкцій і виробів;

3) до допоміжних матеріалів;

4) до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

2. Предмети праці промислового виготовлення належать до...

1) основних будівельних матеріалів;

2) до будівельних конструкцій і виробів;

3) до допоміжних матеріалів;

4) до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

3. Матеріали, що не створюють матеріальної основи продукції будівництва належать до...

1) основних будівельних матеріалів;

2) до будівельних конструкцій і виробів;

3) до допоміжних матеріалів;

4) до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

4. Предмети праці вартістю до 100 грн. (за одиницю) або строком служби менш як один рік відносяться до...

1) основних будівельних матеріалів;

2) до будівельних конструкцій і виробів;

3) до допоміжних матеріалів;

4) до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

5. В систему спеціалізованих комерційних структур недержавної власності, що є посередниками між виробником і споживачем входять:

1) аукціони;

2) товарна біржа;

3) Державний комітет України по матеріальних резервах;

4) всі відповіді вірні.

6. Основними вихідними документами для визначення річної потреби будівельної організації у матеріалах, конструкціях і виробах для виконання виробничої програми є:

1) річний план введення об'єктів у експлуатацію і план будівельно-монтажних робіт;

2) внутрішньобудівельний титульний список об'єктів будівництва;

3) затверджені генпідрядником графіки виконання робіт на всіх об'єктах річної програми;

4) всі відповіді вірні.

7. На скільки груп, із точки зору виникнення і використання резервів економії матеріальних ресурсів, вони можуть бути розділені:

1) на дві;

2) натри;

3) на чотири;

4) на п'ять.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль МЗ. Організація, нормування і оплата праці в будівництві.

Тема 14. Трудові ресурси

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про склад трудових ресурсів.

За результатами навчання студенти повинні:

• знати кількісну та якісну характеристику трудових ресурсів;

• знати структуру персоналу будівельної організації;

• уміти на практиці проводити аналіз використання фонду робочого часу за допомогою електронної таблиці МS Ехсеl.

Питання для самостійного вивчення.

1. Кількісна та якісна характеристика трудових ресурсів. (СРС № 16.)

2. Методика проведення аналізу використання фонду робочого часу за допомогою електронної таблиці МS Ехсеl (СРС № 17.)

План вивчення теми.

1. Кількісна та якісна характеристика трудових ресурсів.

2. Методика проведення аналізу використання фонду робочого часу за допомогою електронної таблиці МS Ехсеl.

Основні терміни і поняття теми: Трудові ресурси, робоча сила, трудовий потенціал, облікова, явочна, середньооблікова чисельність, коефіцієнт загального обороту, коефіцієнт обороту по прийому, по вибуттю, коефіцієнт постійності та заповнення кадрів, плинність кадрів, структурна характеристика персоналу, робітники, службовці, керівники, спеціалісти, адміністративно-управлінський персонал.

Питання для самоконтролю (по темі)

1. Як Ви розумієте сутність та склад трудових ресурсів?

2. Які кількісні та якісні характеристики трудових ресурсів Ви знаєте?

3. Назвіть показники руху працівників підприємства.

4. Назвіть структуру персоналу будівельної організації.

Теми для підготовки доповідей та рефератів.

1. Кадрове планування на підприємствах будівельної індустрії.

Література: основна: [1] стор. 206-214, [2] стор. 92

Методичні рекомендації.

14.1.Кількісна та якісна характеристика трудових ресурсів.

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка фізично розвинута, має розумові здібності і знання, необхідні для здійснення корисної трудової діяльності в народному господарстві. Іншими словами, це працююча й непрацююча, але працездатна частина населення.

Робоча сила - це сукупність фізичних і духовних умінь, якими володіє людина і які»на використовує кожного разу, коли виробляє будь-які матеріальні блага. Таким чином, трудові ресурси - частина населення, що володіє робочою силою.

Трудовий потенціал слід розглядати з двох позицій - як статистичний показник і як економічну категорію. Як статистичний показник - це трудовий потенціал території, регіону, країни в розглянутому періоді. Як економічна категорія - це показник характеристики населення як виробника матеріальних благ на основі сукупності всіх якостей, що визначають його працездатність: здатність і схильність до праці, стан здоров'я, витривалість, тип нервової системи і т.п.

Персонал підприємства характеризується набором кількісних, якісних і структурних показників.

Кількісна характеристика персоналу підприємства вимірюється такими показниками, як облікова, явочна і средньооблікова чисельність працівників.

Облікова чисельність - це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату, з урахуванням принятих і тих, хто вибув на цей день працівників.

Явочна чисельність - розрахункова кількість працівників, котрі повинні з'явитися на роботу для виконання виробничого завдання. Таким чином, явочна чисельність - це облікова чисельність за винятком працівників, що перебувають у відпустках, відрядженнях, не вийшли на роботу через хворобу і т.п.

Середньооблікова чисельність - визначається за місяць шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця (включаючи святкові і вихідні дні) і розподілу отриманої суми на число календарних днів. Показник середньооблікової чисельності використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, плинності кадрів та інших трудових показників.

Якісна характеристика персоналу визначається ступенем професійної і кваліфікаційної придатності його працівників для досягнення цілей підприємства та виконання робіт.

Основні параметри цієї характеристики: економічні (складність праці, кваліфікація працівників, умови праці, трудовий стаж); особистісні (дисциплінованість, наявність навиків, сумлінність);організаційно-технічні (привабливість праці, його технічне оснащення, раціональна організація праці); соціально-культурні (колективізм, соціальна активність).

Показники, що характеризують рух робочої сили, показані на рис. 14.1.

Рух працівників облікового складу - це зміна облікової чисельності внаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.

Баланс кадрів - це облікова чисельність на початок звітного періоду, плюс кількість прийнятих за звітний період, мінус чисельність тих, що вибули за звітний період. У підсумку отримуємо облікову чисельність працівників на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт загального обороту визначається відношенням сумарного числа прийнятих та вибулих до середньооблікової чисельності працівників.

Коефіцієнт обороту по прийому визначається відношенням числа прийнятих до середньооблікової чисельності працівників.

Коефіцієнт обороту з вибуття - як відношення вибувших працівників до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт постійності кадрів - відношення кількості працівників, які перебували у списковому складі весь рік, до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт заповнення кадрів - відношення кількості прийнятих на роботу до чисельності вибулих.

Рис. 14.1. Показники, характеризуючи рух робочої сили на підприємстві.

Плинність кадрів характеризується кількістю працівників, звільнених за власним бажанням, за прогули або інші порушення трудової дисципліни. Ставлення цього числа працівників до середньооблікової чисельності визначає коефіцієнт плинності кадрів (К_плин):

При аналізі плинності кадрів великий інтерес представляє зміна цього показника не тільки по підприємству в цілому, але що дуже важливо, по окремих його структурних підрозділах (цехів, відділів, служб, дільниць), груп працівників (бригадам). Коефіцієнти, що характеризують рівень плинності в окремих підрозділах або групах працівників - це окремі коефіцієнти плинності. Методика їх розрахунку аналогічна розрахунку загального показника по підприємству (конкретно по данному підприємству).

Структурна характеристика персоналу підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників.

В залежності від функцій, які виконують працівники підприємства, розрізняють виробничий, невиробничий і адміністративно-управлінський персонал.

Промислово-виробничий персонал складають працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з виробництвом і його обслуговуванням, до них відносяться робітники і службовці.

Робітники, безпосередню зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, належать до основних виробничих робітників. Робітники, зайняті ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням, наданням матеріальних послуг, відносяться до робітників допоміжних цехів і служб підприємства.

Службовці за посадовими обов'язками і відповідальності за виконувану роботу поділяються на керівників, спеціалістів і власне службовців.

Керівники - це працівники, які займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів: директора, керівники, начальники, завідувачі, голови, попівні фахівці та заступники за названими посадам.

Спеціалісти - це працівники, зайняті інженерно-технічнічними, економічними та іншими роботами: адміністратори, бухгалтери, диспетчери, інженери, інспектори, ревізори, економісти, енергетики, помічники названих фахівців.

Службовці - це працівники, що здійснюють підготування й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування: архіваріуси, чергові, касири, коменданти, контролери, секретарі-друкарки, стенографісти, табельщики, обліковці, креслярі

Адміністративно-управлінський персонал - забезпечує загальне управління всіма підрозділами підприємства Включає дирекцію, служби, які займаються інформаційним забезпеченням, планово-економічними і бухгалтерськими розрахунками, матеріального-технічним забезпеченням, збутом продукції та ін.

14.2. Методика проведення аналізу використання фонду робочого часу за допомогою електронної таблиці МS Ехсеl.

У раціональному використанні робочого часу закладені резерви збільшення обсягу продукції. Аналіз використання робочого часу ставить своєю метою виявити його втрати, знайти причини втрат і встановити їхній вплив на виконання плану випуску і реалізації продукції. У процесі аналізу використання робочого часу визначаються відхилення від плану і минулого періоду за кількістю людино-днів і людино-годин, відпрацьованих одним працівником, середньою тривалістю робочого дня і підраховується вплив показників використання робочого часу на обсяг продукції.

Для встановлення обсягів втрат робочого часу необхідно детально вивчити календарний, табельний (номінальний), корисний і фактичний фонди часу. Необхідні зведення містить баланс робочого часу.

Основними причинами втрат робочого часу є: незабезпеченість сировиною, матеріалами, енергоресурсами, інструментом, технологічною документацією, технічна несправність устаткування, порушення трудової дисципліни, ритму роботи й інше.

До непродуктивних відносяться витрати робочого часу на виготовлення бракованої продукції, виправлення браку, у зв'язку зі зміною умов виробництва. їх розмір і причини виникнення визначаються по доплатних паперах, нарядах на відрядну оплату з відмітним знаком, що виписуються робітником на виконання робіт, не передбачених технологією по актах, відомостях, повідомленнях на брак і т. ін.

Раціональне використання робочого часу - проблема, що стоїть перед багатьма поколіннями організаторів і керівників виробництва. У сучасних умовах зростає ціна кожної хвилини робочого часу, тому що його ефективне використання означає збільшення ритмічності виробництва, підвищення якості праці.

Завдання

Зробити висновки про використання робочого часу на підприємстві за такими даними (при користуванні табличними даними необхідно до показника додати № свого варіанту за списком у журналі):

Показники	Минулого року	У звітному році
План	Факт
1. Середньооблікова чисельність робітників, чол.	7215+№	7200+ №	7044+№
2. Час, відпрацьований всіма робітниками, тис. год.	12741,7+№	12781,4+№	12458+ №
3. Зокрема понаднормово відпрацьований час, тис. год.	41,2+ №	X	57,1+№
4. Відпрацьовано людино-днів всіма робітниками	1605,3+№	1608,5+№	1570,8+№
5. Час, відпрацьований одним робітником, тис. год.	1766+№	1775,2+ №	1768,6+№
6. Кількість відпрацьованих одним робітником людино-днів	222,5+ №	223,4+ №	223+№
7. Непродуктивні витрати робочого часу, тис. год.	17,2+№	X	15,5+№
8. Середня тривалість робочого дня, год.	7,937+№	7,946+№	7,931+№

Методичні рекомендації виконання СРС № 17.

Розв'язування на ПК:

Створіть електронну таблицю і введіть в неї вихідні дані і формули¹.

Передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введений у вічко АЗ.

Показники	Минуло­го року	У звітному році	Зміни проти минулого року	Відхилення від плану
План	Факт	за планом	факт
1. Середньооблікова чисельність робітників, чол.				=С5-В5	=Б5-В5	= 05-С5
2.Час,відпрацьований всіма робітниками, тис. год.	12741,7	12781,4		X	X	X
3. Зокрема понад­нормово відпрацьо­ваний час, тис. год.	41,2	X	57,1	X	=07-В7	=01-С1
4. Відпрацьовано людино-днів всіма робітниками	1605,3		1570,80	X	X	X
5.Час,відпрацьований одним робітником, тис. год.		1775,20	1768,60	=С9-В9	=П9-В9	= Б9-С9
6. Кількість відпра­цьованих одним робі­тником людино-днів	222,50	223,40		=С10-В10	=ОЮ-ВЮ	Ч310-С10
7.Непродуктивні вит­рати робочого часу	17,2	X	15,5%	-	-	-
8. Середня трива­лість робочого дня, год.	7,937	7,9460	7,931	= С12-В12	=Ш2-В12	Ч312-С12

Зробіть висновок.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль МЗ. Організація, нормування і оплата праці в будівництві.

Тема 15. Продуктивність праці та шляхи її підвищення

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про продуктивність праці та шляхи її підвищення.

За результатами навчання студенти повинні:

• давати визначення продуктивності праці;

• знати методи вимірювання продуктивності праці;

• знати резерви росту продуктивності;

• уміти на практиці застосовувати отримані знання.

Питання для самостійного вивчення.

15.1.Ефективність використання трудових ресурсів підприємства. (СРС № 18.)

15.2. Методи вимірювання продуктивності праці. (СРС № 19.)

15.3. Резерви росту продуктивності праці. (СРС № 20.)

План вивчення теми.

1. Ефективність використання трудових ресурсів підприємства.

2. Методи вимірювання продуктивності праці.

3. Резерви росту продуктивності праці.

Основні терміни і поняття теми: Продуктивність праці, рівень продуктивності, трудомісткість, виробіток, вартісний, натуральний, нормативний методи вимірювання продуктивності.

Питання для самоконтролю (по темі)

1. Дайте визначення продуктивності праці.

2. Які показники характеризують продуктивність праці?

3. Яки фактори росту продуктивності праці Ви знаєте?

4. Назвіть ресурси підвищення продуктивності праці.

Теми для підготовки доповідей та рефератів.

1. Виробнича трудомісткість в будівництві.

2. Фактори росту продуктивності праці в будівництві.

Література.

основна: [1] стор. 215-220, [2] стор. 92

Методичні рекомендації.

15.1. Ефективність використання трудових ресурсів підприємства

Ефективність використання трудових ресурсів у будівельній організації виражається зміною продуктивності праці, що є результативним показником роботи будівельної організації, в якому відображаються позитивні сторони роботи, а також і всі її недоліки.

Продуктивність праці, яка характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві, визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці - це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Відрізняють продуктивність живої праці і продуктивність сукупної (суспільної) праці. Перша визначається витратами живої праці (робочого часу) в даному вироб­ництві, друга - витратами живої та уречевленої праці. При зростанні технічного прогресу частка витрат уречевленої праці збільшується, але абсолютна величина витрат живої та уречевленої праці на одиницю продукції зменшується. У цьому і полягає суть підвищення продуктивності суспільної праці.

Продуктивність праці є головним джерелом збільшення випуску продукції і підвищення добробуту народу.

Взагалі продуктивність праці (Р) може бути визначена такою залежністю:

де 0 - обсяг виробленої продукції;

Ту - витрати уречевленої праці;

Т_ж - витрати живої праці.

Розрахунок продуктивності сукупної (уречевленої та живої) праці має значні труднощі. Вона може бути визначена повною народногосподарською трудомісткістю як сума витрат праці на одиницю виробу на всіх стадіях виробництва - від отримання сировини до випуску готової продукції.

У наш час продуктивність сукупної праці, у якій відображено економію витрат живої і уречевленої праці стосовно всього народного господарства, визначається виробництвом національного доходу на одного зайнятого працівника в галузях матеріального виробництва. Відповідний йому показник продуктивності праці в будівництві - виробництво національного доходу (чистої продукції) на одного працівника.

У будівельних організаціях (підприємствах) одним із показників, які харак­теризують економію витрат живої та уречевленої праці на одиницю продукції (робіт), є зниження собівартості.

Якщо продуктивність праці визначається як ефективність витрат тільки живої праці, загальна формула цього показника може бути такою:

Пп=Q/Т,або Пп=Т/ Q

У першому випадку продуктивність праці характеризуватиме виробіток продукції (робіт) за одиницю робочого часу, у другому - трудомісткість одиниці продукції (робіт).

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Виробіток продукції - найбільш розповсюджений і універсальний показник продуктивності праці.

15.2. Методи вимірювання продуктивності праці

Існують три методи вимірювання продуктивності праці: вартісний, натуральний, нормативний.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці - це такий метод, при якому кількість продукції враховується за кошторисною вартістю або за договірною ціною. Рівень продуктивності праці характеризується при цьому методі вимірювання кошторисною вартістю будівельно-монтажних робіт, які припадають на одного працівника.

Натуральний метод продуктивності праці дозволяє визначати виробіток робітника по професіях у натуральних показниках за видами робіт.

Нормативний метод вимірювання продуктивності праці показує співвідношення фактичних витрат праці за певний обсяг робіт з витратами праці за нормою, тобто характеризує ступінь виконання робіт в порівнянні з нормами.

15.3.Резерви росту продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці в будівництві повинні постійно удосконалюватися, з тим щоб знайти об'єктивно оцінку ефективності, тобто результативності праці з врахуванням конкретних економічних цілей і цілеспрямованого використання ресурсів.

Класифікація факторів, що впливають на зростання продуктивності праці, показана на рис. 15.1

Матеріально-технічні Матеріально-стумулюючі Економіко-правові та робітників нормативні Рис. 15.1. Класифікація факторів росту продуктивності праці.

Під факторами зростання продуктивності праці розуміють рух сили, джерела, що роблять вплив на зміну рівня продуктивності праці.

Матеріально-технічні фактори підвищення продуктивності праці включають створення, освоєння та впровадження нової техніки; освоєння та впровадження прогресивних технологій; підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;комплексну автоматизацію виробництва й керування виробничими процесами; модернізацію діючого обладнання та виробництва; підтримка конкутоспроможності.

До організаційно-економічних та структурних факторів відносяться перебудова виробництва під вимоги ринку; вдосконалення організації виробництва, впровадження НТП; розвитку прогресивних структур і функцій управління виробництвом і персоналом; підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності.

Економіко-правові та нормативні чинники створюють матеріальні, адміністративні та методичні передумови з підвищення продуктивності праці на всіх рівнях і залежать від ролі держави та уряду у сприянні суб'єктам реального сектора економіки в роботі з підвищення продуктивності праці.

Фактори, які матеріально стимулюють працівників, - підвищення рівня тарифної ставки; вдосконалення системи оплати праці; вдосконалення системи заохочень та ін.

Соціально-психологічні чинники - відіграють також велику роль у підвищенні продуктивності праці. Вони визначаються стилем керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому; мотивацією управління економікою. їх вплив характеризуєся природними і суспільними умовами, в яких працюють працівники підприємства; рівнем підготовки колективу; ступенем дисциплінованості працівників, їх трудової і творчої активністі; системою ціннісних орієнтирів колективу; якістю, а також соціально-демографічними складом трудових колективів.

Перевірте себе!

Виконайте тестове завдання.

1. Показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу - це...

1) продуктивність праці;

2) трудомісткість праці;

3) рентабельність;

4) всі відповіді вірні.

2. Виробіток продукції - це...

1) кількість продукції, що вироблена за одиницю часу;

2) кількість відпрацьованих людино-днів одним працівником;

3) кількість відпрацьованих людино-годин одним працівником;

4) всі відповіді вірні.

3. Для вимірювання продуктивності існують методи. їх:

1) два;

2) три;

3) чотири;

4) п'ять.

4. Дозволяє визначати виробіток робітника по професіях у натуральних показниках за видами робіт:

1) вартісний метод;

2) натуральний метод;

3) нормативний метод;

4) всі відповіді вірні.

5. До факторів росту продуктивності праці належать:

1) матеріально-технічні фактори;

2) демографічні фактори;

3) соціографічні фактори;

4) всі відповіді вірні.

Економіка будівництва

Спеціальність –5.06010101 Будівництво та експлуатація будівель і споруд

Модуль М4.Ціноутворення в будівництві

Тема 17. Система ціноутворення в будівництві.

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про методи ціноутворення в будівництві.

За результатами навчання студенти повинні:

• складові кошторисної ціни;

• уміти на практиці застосовувати отримані знання.

Питання для самостійного вивчення.

17.2.Особливості визначення ціни в будівництві. (СРС № 21)

Література: основна: [1] стор. 345.

Методичні рекомендації.

В умовах ринкової економіки цінова політика України спрямована на прискорення розвитку всіх галузей народного господарства. Система цін, порядок їх формування і методи державного регулювання містяться в Законі України „Про ціни та ціноутворення” і змінах до нього. Ціноутворення в будівництві є складовою частиною загальної системи ціноутворення. Механізм ціноутворення в будівництві відрізняється від механізму ціноутворення в інших галузях. Це обумовлено наявністю різноманітності будівельної продукції, високою вартістю об’єктів будівництва, тривалим виробничим циклом і низьким коефіцієнтом оборотності оборотних коштів.На вартість будівельної продукції впливають економіко-географічні фактори, територіальні особливості місця будівництва, можливість забезпечення будівництва місцевими будівельними матеріалами, завантаженість будівельних організацій і їхня оснащеність будівельною технікою, рівень оплати праці робітників.До 1991 р. при визначенні кошторисної вартості будівництва застосовувалося біля 300 тисяч кошторисних норм і розцінок, що були стабільними протягом 10-15 років. Із впровадженням ринкових відносин у будівництві знадобилися корінні зміни в принципах формування вартості будівництва. Визначення кошторисної вартості будівництва до жовтня 2000р. здійснювалось за дворівневою системою відповідно до „Правил упорядкування кошторисної документації і визначення базисної і розрахункової кошторисної вартості будівництва” (ДБН IV-16-98, частина I). Однак, дворівнева система характеризувалась високою трудомісткістю, низьким рівнем вірогідності і необхідністю користуватися застарілою нормативно-кошторисною документацією, що не відповідала досягненням НТП і чинним стандартам на матеріально-технічні ресурси.Відповідно до «Основних положень (концепції) ціноутворення в будівництві» в Україні впроваджено однорівневу систему ціноутворення на всіх стадіях інвестування. Замість ДБН IV-16-98, частини I, II з 1.10.2000 р. введено «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д 1.1-1-2000. З метою удосконалення кошторисно-нормативної бази з 1 липня 2002 р. введено Доповнення N 3 (наказ Держбуду України від 7.05.2002р. № 80). Ці правила мають обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми мають рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

На відміну від дворівневої системи однорівнева система ціноутворення припускає визначення вартості будівництва в цілому й окремих його складових частин прямим розрахунком у поточних цінах.

Дата добавления: 2015-05-26