Види ринку

Інфраструктура ринку

В системі ринку виділяються такі галузі:

- ринок споживчих продуктів (ринок будівлі, продуктивні блага);

- ринок засобів виробництва (сировина, обладнання);

- ринок послуг (побутові обслуговування);

- ринок праці (для найманих робітників і роботодателів);

- ринок судних капіталів;

- ринок цінних паперів (акцій);

- ринок валют;

- ринок духовних благ.

Ринок праці охоплює відносини, коли людина працює або шукає роботу.

Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари та послуги і залежить від продуктивності праці.

Пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї.

Ринок цінних паперів. До цінних паперів належать акції та облігації.

Акції випускають акціонерні товариства.

Емітент - це випускник облігацій, який зобов’язаний викупити через певний проміжок часу облігації і сплатити проценти.

На цьому ринку працює первинний і вторинний ринок. Попит залежить від обсягу тимчасово-вільних коштів, від величини дивіденту. Пропозиція визначається потребою емітентів.

1) ринок вільної конкуренції або чистий капіталізм;

2) регульований ринок (регулюється ззовні суб’єктивна діяльність людини);

3) нелегальний (з порушенням законів).

На особливості та ефективність виробничо-господарської діяльності впливають такі чинники:

- попит – це кількість товарів, які покупці бажають і можуть купити по деякій ціні із можливого набору цін.

Обернену залежність між ціною і попитом називають законом попиту.

Неціньові фактори попиту:

1) смаки і переваги покупців;

2) кількість покупців;

3) доходи покупців:

а) якщо зростання доходів призводить до зростання попиту, то це товари вищої або нормальної категорії;

б) якщо зростання доходів приводить до зменшення попиту - це товари

нижчої категорії;

4) Ціни на інші товари:

а) якщо блага взаємозамінюються, то зростання ціни на один із них,

призведе до зменшення попиту на інше благо;

б) якщо товари взаємодоповнюються, то зростання ціни на один з них,

призведе до зменшення попиту на інший.

4) Очікування майбутніх цін і доходів.

5) Вік, стан здоров’я і соціальний стан покупця.

- пропозиція - це така кількість товару, яку продавці бажають і можуть продати по деякій ціні із можливого набору цін

Пряма залежність між ціною і пропозицією назив. законом пропозиції.

Неціньові фактори пропозиції:

1) ціни на ресурси;

2) технологія;

3) податки і дотації;

4) кількість продавців;

5) очікування майбутніх цін і доходів;

6) ціни на інші товари.

- ринкова ціна - це економічне явище, яке характеризує стан ринку і є результатом узгодження економічних інтересів покупців і продавців.

Функції ринкової ціни:

1) інформаційна;

2) стимулююча;

3) розподільча;

4) врівноважуюча - це здатність ціни збалансовувати попит і пропозицію.

- конкуренція - це зіткнення між покупцями і продавцями за кращі умови виробництва і реалізації.

Види конкуренції:

1) конкуренція між продавцями: кожен хоче продати дорожче, але виграє той, хто збиває ціну.

2) конкуренція між покупцями: кожен хоче купити дешевше, але виграє той, хто купує дорожче;

3) конкуренція між покупцями з одного боку і між продавцями з іншого.

Існують 2 види конкуренції:

- вільна або довершена;

- недовершена.

2. Основними законодавчими актами, що регулюють діяльністьпідприємств в Україні, є господарський кодекс України та Закони України: „Про власність”, „Про підприємство”, „Про інвестиційну діяльність”, „Про підприємства в Україні”, „Про зовнішноь-економічну діяльність”, „Про господарські товариства”, „ Про систему оподаткування”, „ Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про банкрутство” та інші.

На основі законодавчих і нормативних актів України, всі підприємства мають самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в устаноах банків, печатки зі своєю назвою, а в деяких випадках, свій товарний знак.

Згідно Закону України „Про підприємництво”, всі підприємства при реєстрації складають установчі документи, основним з яких являється Статут підприємства.

Статут підприємства - це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також його індивідуальну діяльність. Статут затверджується власником майна, це може бути акціонер, трудовий колектив, держава.

В Статуті визначається власник та найменування підприємства, місце знаходження, предмет та ціль діяльності, органи управління та порядок іх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, умови реорганізації та припинення діяльності та інше.

Самостійність підприємства на практиці заключається в тому, що:

- воно може вільно розпоряджатись виготовленою продукцією, прибутком, встановлювати ціни, вибирати системи і форми оплати працівників;

- підприємство має при цьому економічну відповідальність за результати діяльності щільно до банкрутства.

- підприємство також самостійно вирішує питання вибору цілі діяльності.

Відповідно Закону України „Про підприємство”, в Україні для всіх підприємств, не залежно від форм власності, існують рівні правові умови регламентації їх діяльності, характеристик, звіту.

Як і в будь-які іншій системі, самостійність підприємств може бути обмежена або регулюватись державою на основі законодавчих актів.

Форми державного регулювання:

1) безпосередньо державне регулювання, що стосується підприємств військового, оборонного, атомно-енергетичного напрямку, заповідників, державних установ;

2) податкове регулювання: податкові ставки, податкові пільги, митні ставки і т.д.;

3) грошово-кредитне регулювання: ставки банківських кредитів, випуск облігацій та цінних паперів, що впливає на зміну грошових потоків;

4) бюджетне регулювання:бюджетні асигмування, певні ставки платежів та відрахувань до бюджету, гранично-допустимий дефіцит державного бюджету;

5) регулювання за допомогою формування державних програм та державних замовлень;

6) цінове регулювання, тобто граничний рівень ціни або рентабельності на деякі види товарів та послуг, а також дотацій;

7) регулювання умов праці, трудових відносин, оплати праці - товарна сітка;

8) соціальні відрахування: мінімальна заробітна плата; соціальне, пенсійне, медичне страхування за відповідними ставками страхування;

9) державне регулювання охорони та відновлення навколишнього середовища;

10) регулювання обмеження виробництва та попиту за допомогою ліцензій деяких видів економічної діяльності – виробництво наркотичних, алкогольних виробів.

3. Згідно закону „Про власність” в Україні існують форми власності:

1) індивідуальна (особита та приватна);

2) колективна;

3) державна (загальнодержавна та комунальна).

Відповідно цих форм власності і згідно Закону України „Про підприємство” Україні можуть існувати слідуючі види підприємств:

- приватне, засноване на власності фізичної особи;

- колективне – на власності трудового колективу підприємства;

- господарські товариства різних типів;

- підприємства засновані на власності громадян об’єднань;

- комунальні – на власності відповідної територіальної громади;

- державні - на державній власності, в тому числі, казенні підприємства, тобто ті, що не підлягають приватизаці.

Залежно від обсягів господарської діяльності та чисельності персоналу підприємств, всі підприємства, не залежно від форми власності, можуть бути поділені на:

- малі;

- середні;

- великі.

Малі підприємства визначаються слідуючою кількістю персоналу:

- в виробничі сфері, промисловості і будівництві - до 200 осіб;

- в сфері науки та наукового обслуговування - до 100 осіб;

- в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб;

- в галузях невиробничої сфери - 25 осіб;

- в роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

Відповідно Закону України „Про господарські товариства”, під якими розуміється підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадськими шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, вони поділяються на:

- акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій, рівної номінальній вартості та несе відповідальність за обов’язки лише власністю товариства.

Акціонери несуть відповідальність пропорційно кількості акцій, тобто внеску в статутний фонд.

- товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - товариство, яке має статутний фонд, розділений на частини, розмір яких визначається розпорядником документів.

Учасники товариства несуть відповідальність по обов’язкам в межах своїх внесків.

- товариство з додатковою відповідальністю - це таке товариство, статутний фонд якого розділений на частини, визначений розпорядниками документів.

Учасники несуть відповідальність по долям і забов’язаннями підприємництва своїми внесками в статутний фонд, а при необхідності, додаткових сум, всім належним їм особистим майном пропорційно кількості вкладу.

- товариство з повною відповідальністю - це товариство, всі учасники якого займаються загальною підприємницькою діяльністю та несуть солідарну відповідальність по обов’язкам товариства всім своїм майном.

- командитне товариство -товариство, в якому наряду з одним чи певною кількістю учасників, які від імені товариства ведуть підприємницьку діяльність і несуть обов’язок всім своїм майном, існує один чи декілька учасників, відповідальність яких обмежується тільки його внеском в статутний фонд.

Дата добавления: 2015-05-26