Етика періоду Середніх століть

Список літератури

1. Семенов О.К., Маслова О.Л. «Етика менеджменту. Навчальний посібник. Друге видання» Москва2007г.,Издательско – торгова корпорація «Дашков і Ко°».

2.Емишева О.М.,Мосягина О.В. «Діловий етикет. Я задзвонив телефон»Секретарское справа 2002

3. Семенов О.К., Набоков В.І. «Основи менеджменту: Підручник»

4.Шейнов В.П. «Секретар: Секрети професії» 2002 р

5.Собат Енн Мері «>Бизнес-етикет» 2000 р

Корпоративна мораль Середньовіччя

1. Християнська мораль Середньовіччя

2. Сословіє-корпоратівний характер середньовічної моралі

1. Етика середньовічної Європи V - XI ст. (період феодалізму) складалася в жорстких рамках релігії. У основу етичної думки лягла ідея Бога як морального абсолюту. Бог - об'єктивне, безумовне, єдине джерело моралі.

Середньовічна етична думка заперечує античну моральну філософію, ґрунтується на вірі, а розуму і волі людини відводить другорядну роль. Для християнської етики Середньовіччя характерні:

• песимістичний погляд на земне життя людей;

• оптимістичне покладання надії на Царство Боже;

• затвердження ригоризму, аскетизму і повного підпорядкування волі Божій. Центром християнської етики є ідея любові до Бога. Ця ідея:

• додає моралі загальнолюдський статус;

• є універсальним принципом моралі;

• народжує нову чесноту - милосердя, етичне відношення ближньому.

Ідея любові до Господа і ближнього одержує вираз в "золотом правилі моралі": "У всьому, як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними..." (Євангеліє від Матвія).

Для феодального суспільства характерна єдність моральної свідомості з іншими формами суспільної свідомості (релігією, філософією наукою і ін.). Теологія Середньовіччя включає релігійну, філософську, етичну проблематику. Рішення цих проблем обмежене християнським догматизмом.

Релігія була пануючою ідеологією феодального суспільства. Верховенство релігійної ідеології закріплювалося інтересами правлячих класів, монополією церкви в духовній культурі суспільства.

Церква монополізувала і освіту:

• початкові школи існували при храмах і монастирях;

• богословський факультет був головним в університетах;

• духівництво було найосвіченішим станом. Освіта носила схоластичний характер.

Релігійні тексти не піддавалися раціональному осмисленню.

2. Феодальний лад - ієрархія, в основі якої лежать:

• корпоративні зв'язки (цехи ремісників, купецькі гільдії, селянські общини, рицарські ордени);

• соціальна залежність людей (закріплення селян землевласниками, васальна служба феодалів);

• громадська порука.

У феодальному суспільстві ідеали раннього християнства зазнали зміни: офіційна релігійна ідеологія переслідувала інакомислячих (єретиків), виправдовувала багатство, освячувала соціальну нерівність.

Людина знаходилася в моральній залежності від спільноти, до якої належав. Існувати поза системою взаємозалежностей люди не могли.

Була сформована корпоративна мораль, яка:

• включала уявлення про справедливість по становій ознаці;

• указувала людині місце в становій ієрархії, спосіб життя, розміри багатства, стиль поведінки і ін.;

• визначала цінність людини залежно від станової приналежності;

• встановлювала станову субординацію.

Осмислення сословно-корпоративної моралі проходило в рамках релігійного світогляду. Церква освячувала станову нерівність, проповідувала терпимість, покірність, непротивлення злу. Несправедливість, жорстокість суспільних відносин пояснювала гріховністю кожної людини.

Офіційна релігійна ідеологія оголошувала працю долею черні, обслуговуючої "благородні" стани, і одночасно засобом порятунку душі. Вона здійснювала позаекономічне примушення до підневільної праці.

У суспільній свідомості важливе місце займали традиції. Вони, як і релігія, закріплювали корпоративні зв'язки і соціальну нерівність.

Норми моралі були різні для різних станів і груп. Вони були оформлені у вигляді етичних кодексів (статути цехів і гільдій, кодекси рицарських орденів і ін.), які містили жорстко регламентовані права і обов'язки.

Всі стани об'єднувало християнство:

• кожна людина - раб Божий, що володіє безсмертною душею;

• вбивство будь-якої людини - смертний гріх.

Цінність людського життя виросла. На відміну від рабовласника феодал не міг безкарно убити кріпосного селянина. Це не відносилося до інакомислячих, єретикам. Вони були поза мораллю. Вбивство єретика не засуджувалося офіційною релігійною мораллю.

Філософсько-етична думка Середньовіччя

(офіційна етична доктрина)

1. Августин Аврелій Блаженний (345 - 430) був обернутий в християнство в 30-річному віці. Однієї з основних тем його філософії стало духовне переродження, прояснення людини під впливом благодаті Божої.

Августин Блаженний затверджував:

• людина гріховна і слабка;

• Господь всесильний, абсолютний, досконалий, самодостатній; Бог - це добро, благо;

• вищим благом є воля Господа;

• заповіді Божі не вимірюються людськими мірками, вони абсолютно досконалі;

• порятунок людини полягає в щирій вірі.

Августин Блаженний вважав, що все, створене Богом, не повинне братися під сумнів і є абсолютним благом.

Людина - вінець творіння, він знаходиться на вершині природної ієрархії. Тіло людини - не "судина гріху", воно прекрасне, оскільки створено Богом.

Августин Блаженний вважав, що:

• земні блага і плотські задоволення мають право на існування, але вони виконують другорядну роль, оскільки багатство, задоволення і інше відволікають від думок про Бога;

• інтелектуальні і естетичні блага допомагають людині осягнути Бога;

• мораль повинна бути звернена до Бога, коріння моралі - на Божественному початку;

• долі людей приречені, оскільки:

• людина створена здібною до безгрішного життя;

• людині дана свобода морального вибору;

• свобода людини спочатку спрямована на добро (заповіді Божі);

• зло не корениться в бутті, оскільки буття - творіння Боже, а є відмовою від добра, порушення волі Бога;

• людина зосередилася на вторинних земних благах, відступила від велінь Господа, впала в гординю, загордилася, що може бути як Бог.

Августин Блаженний намагався дати відповідь на питання про джерело зла (чи входило гріхопадіння людини в задум Божий?). У результаті Августин стверджував, що ця тема незбагненна для людського розуму.

Августин виправдовував соціальну нерівність у феодальному суспільстві. Він говорив: "Щонайперша і повсякденна влада... - це влада пана над рабом. Церква повинна піклуватися не про те, щоб зробити рабів вільними, а щоб зробити їх добрими".

2. Хома Аквінський (1225 - 1274) спробував подолати конфлікт між вірою і знанням, сумістити мораль і релігію. Хома Аквінський стверджував, що:

• предмети теології і філософії співпадають;

• у релігії присутні догмати, які можуть бути доведені теоретично;

• наукове обґрунтування догматів християнства укріплює віру;

• ряд християнських догматів недоступний розуму людей.

Бог є благо. Вищим благом для людини є єднання з Богом, інтелектуальне споглядання Бога. Блаженство єднання з Господом не пов'язано з емпіричним, плотським блаженством, а є результатом інтелектуальної діяльності.

Блаженство в емпіричному світі обмежене, оскільки пізнання Господа через його вираз в земних явищах спотворене плотським початком людини. Повним і вічним блаженство може бути тільки в замогильному житті.

Хома Аквінський вважав, що все, що створене Богом, є абсолютним благом, тому абсолютного зла не може існувати. Воно народжується в діяльності людини.

Причини зла:

• непокора людини правилам, законам;

• недосконалість волі людини;

• невірний моральний вибір.

Моральність реалізує чесноти. Добродійний вчинок - дія, що виражає свідомий вибір, волю індивіда. Чесноти Хома Аквінський підрозділяв на:

• розумові - інтелектуальні і практичні (розум і розсудливість);

• етичні, засновані на відчуттях і тісно пов'язані з розумовими чеснотами (справедливість і т. п.);

• богословські (віра, надія і найважливіша чеснота - любов). У свідомих, вільних вчинках людина керується не пристрастями, а розумом. Пристрасті людини:

• є властивостями нижчої, плотської природи;

• морально нейтральні;

• придбавають моральні характеристики тільки тоді, коли підлеглі (або не підлеглі) розуму.

На думку Хоми Аквінського, людський розум є нижчим ступенем вищої розумності і тісно пов'язаний з абсолютним Божественним розумом. Божественний розум керує людьми за допомогою:

• благодать (Божого промислу, участі в житті людей);

• закону, вказуючого вище благо, задаючого напрям діяльності людей. Хома Аквінський виділяв:

• "вічний закон. Божественну премудрість". Він виражається в релігійних заповідях, в совісті людей;

• "природний" закон - прагнення всього сущого до добра, бажання збігти зла;

• "людські" закони - закони держави.

3. Схоласт Ансельм Кентерберійській (1033 - 1109) вважав, що:

• через первородний гріх людина позбавлена права вільного морального вибору;

• людина не здатна здійснювати вільний вибір і в результаті при ходить до гріху;

• моральність людини, його порятунок можливі тільки за допомогою Божої милості.

Дата добавления: 2015-05-26