Відносні методи визначення коефіцієнта теплопровідності. Метод Хрістіансена. Метод циліндрів

Метод Христіансена грунтується на використанні еталонного (зраз­кового) матеріалу, для якого коефіцієнт теплопровідності відомий заздалегідь[5]. Зразки досліджуваного 1 та еталонного 2 матеріа­лів – це пластини товщиною відповідно d_{x і} d_еt, які щільно прилягають одна до одної, а також відповідно до нагрівача 4 та холодильника 3.

У стаціонарному стані розподіл температур у досліджуваному та еталонному матеріалах — лінійний і сталий, теплові потоки — однакові. Тому

, (2.7)

Рис. 2.3. Визначення коефіцієнту теплопровідності методом Христіансена

де і — коефіцієнти теплопровідності досліджуваного та ета­лонного матеріалів; і – градієнти температур цих матеріалів.

Різниці температур і вимірюють диференціальними термопарами, термо-е. р. с. — електровимірювальним приладом із градусною шкалою.

У формулі (2.7) тепловтрати через бічні поверхні матеріалів не враховують (ними нехтують). Це доцільно, коли товщини пла­стин матеріалів порівняно з їхніми діаметрами малі (відношення товщин до діаметра ди­ска 1: 30) або при використан­ні запобіжних термостатів у вигляді кілець, через які про­пускається вода при темпера­турах нагрівача і холодильни­ка. Для кращого вирівнювання температури внутрішній об'єм термостатів оснащують спеціальними перегородками.

Для визначення потрібно виміряти товщину еталонного і досліджуваного матеріалів d_et і d_x. Для цього пропускають воду за­даної температури через термостати до встановлення певної сталої різниці температур. За формулою (2.7) розраховують коефіцієнт теплопровідності, який відносять до середньої температури дослід­жуваного матеріалу.

Метод циліндрів. Розглянемо модель установки для визначен­ня коефіцієнта теплопровідності (рис. 2.4.). Торцева піч 1 створює тепловий потік через піраміду циліндрів, два з яких 12 виго­товлені з еталонного матеріалу, середній 11 — з досліджуваного. Нижній циліндр поміщений у термостат 10, який служить тепло-відводом. У всіх циліндрах розміщені термопари 4—9 для вимірю­вання температур. Оскільки геометричні розміри всіх циліндрів однакові, то формула для визначення коефіцієнта теплопровідно­сті і набуде вигляду:

, (2.8)

Рис. 2.4. Відносний метод вивчення теплопровідності: 1 – торцева піч, 2 – клемна коробка, 3 – потенціометр, 4-9 – термопари, 10 – термопари, 11 – досліджуваний зразок; 12 – еталон.

де — градієнти темпера­тури відповідно на верхньому, середньому (зразок) та нижньому циліндрах. Отже, теплопровід­ність обернено пропорційна гра­дієнту температури. Реєструють сигнали термопар за допомогою потенціометра. Стаціонарний процес, тобто ламінарний потік тепла (рис. 2.4.), встановлюється починаючи з часу . Отримавши із само­писця градієнти температур і зна­ючи коефіцієнт теплопровідності еталона , знайдемо .

Використовуючи замість су­цільного циліндра 11 тонкостін­ний порожнистий циліндр із теп­лоізоляційного матеріалу, можна вимірювати коефіцієнт теплопро­відності рідин і низькотемпера­турних металів та сплавів (на­приклад, евтектичного розплаву In-Ga-Sn), а також за певних умов — електропровідність і термо-е. р. с.

Вимірювання теплопровідності при високих температурах утру­днене, оскільки теплові втрати внаслідок випромінювання зростають пропорційно Т⁴ і, крім цього, залежать від певних характеристик матеріалу (наприклад, оптичної чорноти поверхні). Тому відносні методи майже не застосовуються при температурах вище 500 °С.

Дата добавления: 2015-05-26