Поняття пси­хічного стану та його харак­теристика

ДІАГНОСТИКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ІЕМОЦІЙНО-ОСОБИСПСНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Тема 11. Діагностика психічних станів і емоційно-особистісної дезадаптації.-2г.

План.

1. Поняття психічного стану та його характеристика.

2. Класифікація психічних станів.

3. Основні видів психічних станів.

4. Діагностика психічних станів.

Логіка викладу: поняття психічного стану, класифікації психічних станів, основні види психічних станів: настрій, афект, стрес, фрустрація, працездатність, діагностика психічних станів, діагностика емоційно-особистісної дезадаптації.

Ніхто не знає людини і всіх обставин її жит­тя так, як це знає вона сама. І якщо вона досить прониклива і активна, то зможе принести своєму здоров'ю чималу користь. Ю.Г.Чирков

Вивчення психічних станів відіграє особ­ливу роль для психологічної науки в цілому і психодіагностики зокрематому, що саме вони служать першочерговою дійсністю, що спря­мовує наше щоденне життя і зумовлює про­грес людського буття. Психічний стан можна розглядати як прояв усіх психічних компонентів за визначений період часу. Це - деяка єдність, ціліс­ність усіх психічних елементів, і ця цілісність характеризується відносною стабільністю, особливою структурою, змістом. У психічних станах знаходить своє вираження ступінь активності функціону­вання психіки, а також якість психічних процесів і властивостей. У кожному конкретному психічному стані по-своєму складаєть­ся система всіх психічних компонентів. І ця система, що тимчасово утворилася, має відносно тимчасову стабільність, замкнутість. Розгля­даючи психічний стан як складну систему, що тимчасово утворила­ся, потрібно сказати про те, що структурні зв'язки між психічними елементами в ній можуть бути різними.

Домінування тих чи інших психічних процесів може служити критерієм розподілу психічних станів на гностичні (пізнавальні), емоційні і вольові. Коли переважають пізнавальні процеси, ми має­мо справу з гностичними психічними станами. Це — допитливість, подив, здивування, сумнів, здивованість, мрійність. Коли стан виз­начається домінуванням емоційних процесів, то можна говорити про перебування в емоційному психічному стані. Це - радість, за­смучення, смуток, збурювання, страх, пригніченість, ейфорія, афект і т.ін. При перевазі вольових процесів мають місце вольові психічні стани. Це — активність, рішучість, стриманість, до­вільна увага.

Вважається, що виділення області психічних станів заповнює прогалину в області психології між психічними процесами: відчут­тями, сприйняттям, мисленням, пам'яттю, уявленням і психіч­ними властивостями особистості - спрямованістю, здібностями, темпераментом, характером. На відміну від психічних процесів, як динамічного компонента прояву психіки і психічних властивос­тей, як закріпленості, повтореності проявів психічного, психічний стан - це статичний компонент психіки. Ці компоненти, як сторони проявів психічного не слід розглядати на рівні лінійного зв'язку.

Оскільки психічний стан впливає саме на протікання психічних процесів, він може переходити у властивість особистості, що у свою чергу обумовлює виникнення того чи іншого стану. Тому, варто роз­глядати зв'язок компонентів у такий спосіб: процес — стан — власти­вість з огляду при цьому на їхню взаємозалежність і взаємовплив.

Основним для психічного стану є те, що він на якийсь час ха­рактеризує психічну діяльність, забезпечуючи її своєрідність.

Виникаючи, психічні стани можуть як позитивно впливати на виконавчу діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, так і дезорганізовувати їх, тобто можуть виконувати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану по­в'язано зі зміною ефекту виконуваної діяльності.

Психічний стан - це «найбільш внутрішній» момент психічного. Це не просто сполучна ланка між психічними процесами і психічним властивостями особистості, це відображення ставлення особистості до власних психічних явищ, відношення як закріплення цілісності, стійкості; змін у психічному відображенні зв'язків особистості зі сві­том. Під психічним станом розуміють не просто стан організму, а «стан душі», як різноманітні її відгуки на свої власні відчуття і уявлення.

Психічний стан - це цілісна характеристика психічної діяль­ності. Це форма реагування, що відображає відношення особистості до власних психічних явищ у деякий момент часу за певних умов.

Психічний стан — це цілісна характеристика психічної діяльнос­ті людини, що фіксує визначений статичний момент у характерис­тиці психічного. Кожний психічний стан є як переживанням суб'єк­та, так і діяльністю його різних систем, має зовнішнє вираження і виявляється в зміні ефекту виконуваної діяльності.

Вивчення психічного стану завжди включає три рівні:

1. Психічні рівні реагування (переживання).

2. Фізіологічні рівні реагування (соматика, вегетатика).

3. Поведінку людини.

І тільки по сукупності показників цих трьох рівнів можна су­дити про виникнення того чи іншого стану людини. Тобто, психіч­ний стан - це завжди і психофізіологічний стан. Як зазначає Ільїн Є.П., психофізіологічний стан — це цілісна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямовані на досягнення корис­ного результату. Причому автор відзначає, що корисний результат для функціональної системи може не збігатися з очікуваним для людини корисним ефектом. Наведене визначення психофізіологіч­ного стану припускає, що він — причинно зумовлене явище, реакція не окремої системи чи органу, а особистості в цілому, із включен­ням у реагування (субсистем) керування і регулювання, що відно­сяться до підструктур і сторін особистості.

Психофізіологічні стани - це активна реакція психічних сис­тем. Незалежно від того, діяльна чи бездіяльна людина, стани зав­жди активні за своєю фізіологічною природою. Під цим розуміється, що по-перше, стан - це діяльність психічних систем, це реакція на визначену ситуацію; по-друге, він виникає в процесі регуляції (са­морегуляції) психічних систем.

Дата добавления: 2015-05-26