Основні етапи процедури банкрутства

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. З порушенням справи про банкрутство підприємство оголошується боржником, про що робиться повідомлення в офіційних друкованих органах. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою.

У випадку звернення із заявою про порушення справи про банкрутство самого боржника він додає до заяви список своїх кредиторів та боржників, бухгалтерський баланс та іншу інформацію, підтверджену незалежним аудитором, а також у цьому випадку боржник зобов'язаний одночасно подати план санації

Санація

Ліквідація

Прийняття комітетом кредиторів рішення та затвердження його господарським судом

Збори кредиторів. Вибори комітету кредиторів

Введення мораторію на вимоги кредиторів

Подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду

Підприємство-боржник на підготовчому етапі - приймає рішення про санацію - розробляє план санації та узгоджує його з 50% кредиторів - узгоджує з кредиторами кандидатуру керуючого санацією

Схема процедури банкрутства і санації підприємства

ні

Затвердження плану санації господарським судом

ні

ні так

Припинення мораторію на вимоги кредиторів  

ні так

Основні етапи процедури банкрутства. Щодо підприємства-боржника можуть застосовуватись такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

На період процедури банкрутства для управління підприємством на підставі ухвали господарського суду призначається арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку.

Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника

Судовою процедурою, яка дозволяє уникнути ліквідації внаслідок банкрутства, є мирова угода – домовленість між боржником та кредиторами про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язань за угодою сторін (прощення боргів). Мирова угода може бути укладена на будь – якій стадії провадження у справі про банкрутство, затверджується господарським судом, і на цій підставі справа про банкрутство закривається.

Однією з переваг, які надає провадження судових процедур банкрутства є дія під час всього судового провадження мораторію на задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, а також зупинення будь – яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог. Мораторій дозволяє залучити додаткові фінансові ресурси для здійснення операційної діяльності, які за інших умов були б стягнуті в примусовому порядку для розрахунків з кредиторами.

План санації протягом 3-х місяців з моменту винесення судом ухвали про проведення санації повинен бути представлений комітету кредиторів. Якщо в майні підприємства частка держави перевищує 25% - цей план підлягає узгодженню з відповідним державним органом управління.

Якщо протягом 6 місяців до суду не буде подано узгоджений та затверджений комітетом кредиторів план санації – суд має право відкрити ліквідаційну процедуру.

Оцінка ймовірності банкрутства. Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливою є оцінка ймовірності банкрутства суб`єктів підприємницької діяльності.

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження та прогнозування ймовірності банкрутства є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом розуміють порівняння показників підприємства з граничними значеннями окремих показників (однофакторні моделі) чи з використанням інтегральної оцінки їх визначеної сукупності (багатофакторні моделі), що можуть свідчити про загрозу неплатоспроможності і банкрутства підприємства.

Найбільш відомою є п`ятифакторна модель Альтмана:

Z = 3,3 К₁ + 1,0 К₂ + 0,6 К₃ + 1,4 К₄ + 1,2 К₅

К₁ - характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу, визначається діленням суми балансового прибутку (до оподаткування) на загальну вартість активів

К₂ - відображає доходність суб`єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів

К₃ - визначає структуру капіталу фірми, обчислюється як відношення власного капіталу до позичкового капіталу (суми довгострокових і поточних зобов`язань)

К₄ - відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності), розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резервів, нерозподіленого прибутку та фондів спец.) на загальну вартість активів

К₅ - визначається як відношення чистого оборотного капіталу (робочого капіталу) до загальної вартості активів

Для визначення ймовірності банкрутства рекомендується користуватися такою шкалою оцінок:

Значення індексу Альтмана	Можливість банкрутства
1,8 і нижче	Дуже висока
Від 1,81 до 2,6	Висока
Від 2,61 до 2,9	Достатньо ймовірна
Від 2,91 до 3,0 і вище	Дуже низька

За методикою, рекомендованою Мінекономіки України, для визначення ознак неплатоспроможності підприємства-боржника застосовуються такі показники:

Показнник поточної платоспроможності	ПП = ФІ + ГК – ПЗ
Коефіцієнт покриття	Кп = ОА / ПЗ
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	Кзв = [ВК – НА] / ОА

де ФІ - довгострокові і поточні фінансові інвестиції

НА - необоротні активи

ГК - грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті

ОА - оборотні активі

ВК - власний капітал

ПЗ - поточні зобов`язання

Виділяють 3 стадії неплатоспроможності:

Поточна неплатоспроможність	Критерієм такого стану є від`ємне значення показника поточної платоспроможності.
Критична неплатоспроможність (потенційне банкрутство).	Критерієм такого стану є в сукупності такі показники: - показник поточної платоспроможності має від`ємне значення; - коефіцієнт покриття менше 2,0; - коефіцієнт забезпечення власними коштами менше 0,1.
Надкритична неплатоспроможність.	Критерієм такого стану є в сукупності такі показники: - коефіцієнт покриття менше 1,0; - підприємство є збитковим за підсумками року При досягненні такого стану боржник повинен порушувати справу про банкрутство
Висновок про фіктивне банкрутство.	Критерієм такого стану є в сукупності такі показники: - коефіцієнт покриття перевищує 1; - у підприємства за результатами діяльності є прибуток на початок року, який передує порушенню справи про банкрутство

Дата добавления: 2015-05-26