Оборотні активи - класифікація, нормування

На які з перелічених об’єктів основних засобів не нараховується амортизація

Тестові завдання

Примітка: в усіх тестових завданнях лише один варіант відповіді є правильним

1. Що з перерахованого нижче відносять до необоротних активів:

а) матеріальні запаси

б) дебіторська заборгованість

в) незавершене будівництво

г) витрати майбутніх періодів

а) передавальні пристрої

б) будівлі

в) земельні ділянки

г) немає правильної відповіді

3. Який з методів амортизації не передбачає безпосередньої залежності амортизаційних сум від часового періоду:

а) виробничий

б) зменшення залишкової вартості

в) прискореного зменшення залишкової вартості

г) кумулятивний

4. Справедлива вартість активу – це:

а) вартість активу на момент його придбання (створення)

б) вартість активу з вирахуванням його зношення

в) вартість активу з урахуванням його зношення та витрат на поліпшення

г) вартість активу, за якою може бути здійснений обмін (продаж) активу між зацікавленими та незалежними сторонами

7.5. Контрольні запитання:

1. Що входить до складу необоротних активів?

2. Які методи амортизації застосовуються?

3. Чи нараховується амортизація на отримані на умовах оренди основні засоби?

4. Які особливості нарахуванні амортизації за “податковим” методом?

5. Чи нараховується амортизація на невиробничі основні засоби?

6. Як оцінюється балансова вартість безоплатно отриманих основних засобів?

7. Які методи і показники застосовують для оцінки ефективності інвестуванні в необоротні активи?

Тема 8. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РУХУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

План основних питань теми:

1. Оборотні активи - класифікація, нормування

2. Вартісні оцінки оборотних засобів в запасах та їх руху

3. Дебіторська заборгованість та резерв сумнівних боргів.

Оборотні активи – активи, термін використання яких у виробничо-господарських процесах менше одного року (або одного виробничого циклу, якщо останній більше одного року), в тому числі:

- запаси (виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси готової продукції, товари придбані з метою перепродажу)

- векселі отримані

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (крім забезпеченої векселями)

- дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, за нарахованими доходами, за внутрішніми розрахунками, інша)

- поточні фінансові інвестиції

- грошові кошти та їх еквіваленти (кошти в касі, на поточних і депозитних рахунках; короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості)

- інші оборотні активи

В залежності від здатності до швидкого перетворення в грошові кошти в складі оборотних активів виділяють:

- високоліквідні активи – грошові кошти та їх еквіваленти

- середньоліквідні активи – товари відвантажені, дебіторська заборгованість

- низьколіквідні активи – виробничі запаси, готова продукція на складі, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів

Ефективність використання оборотних активів оцінюється із застосуванням коефіцієнтів оборотності, які визначаються за співвідношенням доходу (виручки) від реалізації продукції та середньої за відповідний період сукупної вартості оборотних засобів чи їх окремих елементів (запасів, дебіторської заборгованості тощо).

Нормування оборотних засобів – це економічно обгрунтований розрахунок потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей

Нормування оборотних засобів має виробниче і фінансове значення. Виробниче значення полягає у встановленні мінімальної їх кількості, яка забезпечує безперебійну роботу підприємства при раціональній організації виробничо-господарських процесів.

Нормування оборотних коштів:

- дозволяє ефективно використовувати оборотні кошти на підприємстві;

- забезпечує безперервний і безперебійний процес виробництва;

- сприяе виконанню планів виробництва і реалізації;

- сприяє мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Фінансове значення полягає у визначенні суми і складу джерел їх покриття. Нормування оборотних засобів здійснюється безпосередньо на підприємстві з урахуванням організаційно-економічних особливостей виробничо-господарської діяльності з дотриманням деяких рекомендацій загальнометодичного характеру.

Для нормування оборотних засобів застосовують два методи:

q Аналітичний (економічний) метод – розрахунок нормативів здійснюється в узагальненому вигляді, спираючись на величину оборотних коштів у звітному періоді та очікувані зміни в умовах виробництва, постачання ресурсів тощо.

q Метод прямих розрахунків – розрахунок ведеться за кожним елементом оборотних засобів окремо.

При використанні методу прямих розрахунків процес нормування оборотних засобів складається з двох етапів:

1-й етап. Розрахунок норм оборотних засобів – норми розробляються на тривалий період, враховуючи техніко-технологічні особливості виробничої діяльності, окремо по елементам оборотних засобів у запасах (як правило – в днях)

2-й етап. Розрахунок нормативів оборотних засобів в грошовому визначенні – розробляються на рік, враховуючи планові обсяги діяльності, цінові фактори, тощо.

Так, наприклад, норматив виробничого запасу сировини, матеріалів визначається:

Новз = ОВ х Двз

ОВ – одноденні витрати сировини, матеріалів (грн.)

Д – норма запасу в днях (включає транспортний запас, підготовчий запас, технологічний запас, поточний запас, гарантійний запас тощо)

Дата добавления: 2015-05-26