Додаток д

Динамічний аналіз беззбитковоності проекту

Для прийняття проектних рішень треба мати впевненість, що обраний для розробки та реалізації вигідний проект не може перетворитись за певних умов у збитковий. Щоб уникнути такої ситуації, необхідна інформація щодо мінімального обсягу виробництва, нижче від якого майбутній вигідний проект стане збитковим.

Практика функціонування проектів свідчить, що між обсягом виробництва, величиною потокових витрат і прибутком існує тісний взаємозв’язок. Тому зусилля проектувальників спрямовані на правильний вибір технології та обсягу виробництва з метою мінімізації проектних витрат.

Перетворення ефективного проекту в збитковий може статися через різке зменшення рентабельності продукції у зв’язку зі збільшенням собівартості одиниці продукції за рахунок зростання в ній частки умовно-постійних витрат за умови зменшення обсягу виробництва. Тим самим можна стверджувати, що управляючи структурою потокових витрат, а саме співвідношенням у них змінних та умовно-постійних витрат, можна досягти очікуваного рівня прибутковості проекту.

У зв’язку з тим, що зміна рівня вигідності інвестиційних проектів залежить від існуючих змін в структурі витрат на виробництво і реалізацію продукції, необхідним етапом у фінансовому аналізі є прогнозування прибутку, виходячи з передбачуваного стану витрат і визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, який забезпечує беззбиткову діяльність. Величину виторгу від реалізації, при якому підприємство буде в змозі покрити свої витрати без отримання прибутку, прийнято називати критичним обсягом виробництва.

З огляду на сутність цього дослідження, воно являє собою аналіз збалансованого співвідношення між витратами, обсягом виробництва та прибутком, оскільки головна його мета – визначення обсягу реалізації, необхідного для покриття витрат, включаючи суму інвестицій.

Методика визначення критичного обсягу виробництва (бухгалтерської точки беззбитковості проекту)

Усі поточні витрати підприємства можуть бути підрозділені на дві частини: змінні витрати (пропорційні), які змінюються пропорційно обсягу виробництва і дорівнюють нулю, якщо обсяг – відсутній, та постійні витрати, річна сума яких, в основному, залишається стабільною при зміні обсягу випуску. Виторг від реалізації продукції за відрахуванням собівартості в обсязі виробничих змінних витрат складає маржинальний дохід, який є важливим параметром в оцінці управлінських рішень.

До змінних витрат відносяться прямі матеріальні витрати і заробітна плата виробничого персоналу з відповідними відрахуваннями при умові використання відрядної форми оплати праці.

До постійних відносяться адміністративні та управлінські витрати, амортизаційні відрахування, а також витрати на ремонт устаткування та ряд інших загальновиробничих витрат, витрати на збут та реалізацію продукції, витрати на дослідження ринку, інші загальні управлінські, комерційні та загальногосподарські витрати. Заробітна плата виробничого персоналу з відповідними відрахуваннями при умові почасово-преміальної форми оплати праці теж відноситься до умовно-постійних витрат.

Одним з основних практичних результатів використання класифікації витрат підприємства за ознакою залежності від обсягу виробництва є можливість прогнозування прибутку, виходячи з передбачуваного стану витрат, а також визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, який забезпечує беззбиткову діяльність. Величину виторгу від реалізації, при якому підприємство буде в змозі покрити свої витрати без отримання прибутку, прийнято називати критичним обсягом виробництва («мертвою точкою»).

Кожне збільшення суми постійних витрат приведе до росту критичного обсягу виробництва та навпаки. Інакше кажучи, виникає необхідність у додатковому продажу певної кількості виробів з тим, щоб виторг від реалізації покрив нові витрати, які зросли.

Наступне твердження буде справедливе: зменшення постійних витрат є певним чинником зниження точки беззбитковості та покращення фінансового положення підприємства.

При розгляді змін обсягу під впливом різних факторів мається на увазі досягнення беззбиткової діяльності. Однак, метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Логічним продовженням аналізу беззбитковості є аналіз прибутковості, який дозволяє визначити, по-перше, при якому обсязі реалізації можливе отримання необхідного для підприємства прибутку, по-друге, що не менш важливо: як зміна рівня постійних витрат відіб’ється на фінансових результатах діяльність підприємства. Залежність зміни обсягу реалізації від зміни прибутку при випуску n виробів за номенклатурою

Визначення критичного обсягу при виробництві та реалізації виробів декількох видів визначається за формулою

, (Д.5)

де j – кількість реалізованих виробів і-го виду, шт.;

На розмір критичного обсягу впливає зміна пропорційних (змінних) витрат на одиницю продукції, величина постійних витрат, а також ціна продажу виробу.

В аналітичний практиці, як правило, визначають критичний обсяг виробництва, спроможний компенсувати поточні постійні витрати та амортизаційні відрахування, тобто бухгалтерську точку беззбитковості.

Для побудови графіка точки беззбитковості можна використати залежність або між собівартістю річного випуску і обсягом продажу, або між собівартістю одиниці продукції та ціною при різних обсягах виробництва.

Розрахунок потокових, річних витрат (С) на виробництво продукції, в залежності від різних його обсягів, тис. грн/рік

С=с_змін * А + С_пост. (Д.6)

Визначення собівартості одиниці продукції для тих же обсягів виробництва, грн/од.:

. (Д.7)

Відношення виторгу та повних витрат може бути представлено у вигляді графіку.

Нижче (рисунок Д.1.) наведено графік беззбитковості, побудований на базі собівартості річного випуску та обсягу продажу.

Рисунок Д.1. Визначення критичного обсягу виробництва

Як свідчить графік, ліва його частина відображає наявність збитку, бо собівартість перевищує виторг, а права частина - наявність прибутку завдяки перевищенню виторгу над витратами та поступового його зростання у міру того, як збільшується обсяг виробництва.

Використовуючи графік, можна розв`язати наступні задачі:

1) за постійними, змінними витратами та обсягом реалізації визначити обсяг прибутку;

2) з огляду на заданий прибуток, визначити необхідний для її отримання обсяг реалізації та відповідний йому рівень витрат.

Методика визначення фінансової точки беззбитковості

Кожне збільшення суми постійних витрат приводить до росту критичного обсягу та навпаки. Інакше кажучи, виникає необхідність у додатковому продажу певної кількості виробів з тим, щоб виторг від реалізації покрив нові витрати, які зросли. В свою чергу, зменшення постійних витрат є певним чином зниження точки беззбитковості та покращення фінансового положення підприємства.

Виторг від реалізації продукції за відрахуванням собівартості в обсязі виробничих змінних витрат складає маржинальний дохід, який є важливим параметром в оцінці управлінських рішень.

Готівкова точка беззбитковості розраховується як відношення річної суми умовно-постійних витрат (без амортизаційних відрахувань) до маржинального доходу і покриває лише постійні витрати (без амортизаційних відрахувань). Вона фіксує обсяг продажу, при якому грошовий потік дорівнює нулю, а NPV (чиста приведена цінність) проекту являє собою мінусову величину, що дорівнює початковим витратам.

Бухгалтерська точка беззбитковості перекриває бухгалтерські витрати, тобто постійні витрати з амортизаційними відрахуваннями. Ця точка беззбитковості відображає обсяг продажу, при якому чистий прибуток дорівнює нулю, а операційний грошовий потік – амортизаційним відрахуванням. Саме її і прийнято вважати за критичний обсяг виробництва, що характеризує беззбитковість діяльності.

Однак, метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Логічним продовженням аналізу беззбитковості є аналіз прибутковості, який дозволяє визначити, по-перше, при якому обсязі реалізації можливе отримання необхідного для підприємства прибутку, по-друге, що не менш важливо: як зміна рівня постійних витрат відіб’ється на фінансових результатах діяльність підприємства.

Але обов’язковими умовами здійснення проекту є покриття по ньому всіх витрат, як потокових, так і одночасних. Інакше підприємство понесе збитки. Причому, інвестиційний проект, що забезпечить лише беззбитковість, але не обумовить приріст бухгалтерського прибутку, є збитковим з точки зору фінансових, інакше кажучи, альтернативних витрат. З цим треба погодитись, бо підприємство могло б мати якийсь прибуток, інвестувавши гроші в інший, більш доцільний проект. Тому потрібно крім традиційної бухгалтерської точки беззбитковості, визначати і фінансову, яка представляє собою відношення суми постійних витрат і щорічних ануїтетних платежів до маржинального доходу[3].

На відміну від попередніх, фінансова точка беззбитковості дозволяє повернути в майбутньому також вкладену в проект суму інвестицій з нульовою прибутковістю. Отже, тільки фінансова точка беззбитковості характеризує обсяг продажу, спроможний покрити всі витрати, пов’язані з проектом, та досягти певного доходу для покриття інвестицій. У цій точці проект має нульову IRR (внутрішню норму дохідності). Це свідчить про те, що фінансова точка беззбитковості є найбільш прийнятною для прийняття рішення щодо вибору проекту, бо вона більшою мірою, ніж інші види точки беззбитковості, може врахувати певним чином інвестиційні ризики.

Таким чином, при готівковій точці беззбитковості покриваються лише постійні поточні витрати, при бухгалтерській - додатково і амортизаційні відрахування, а при фінансовій – ще і сума інвестицій, у вигляді щорічних ануїтетних платежів. Тому в процесі управління інвестиційним проектом з метою запобігання збитків учасниками обов’язковим є визначення фінансової точки беззбитковості.

Нижче наведено методику визначення готівкової бухгалтерської та фінансової точок беззбитковості. Слід відмітити, що при розрахунку фінансової точки беззбитковості потрібно ураховувати термін будівництва об’єкта шляхом дисконтування суми інвестицій кожного року у разі перевищення однорічного терміну введення в експлуатацію (будівництво проекту).

ФОРМУЛИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ТОЧОК БЕЗЗБИТКОВОСТІ

Вище приведена формула для розрахунку фінансової точки беззбитковості прийнятна за умов завершення будівництва об’єкта протягом одного року. У випадку, коли термін будівництва перевищує один рік, формула має вигляд:

. (Д.8)

Отже, точка беззбитковості – це обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції лише компенсує витрати. Причому, при готівковій точці беззбитковості компенсуються річні постійні поточні витрати, при бухгалтерській – додатково амортизаційні відрахування, а при фінансовій ще і сума інвестицій, у вигляді щорічних ануїтетних платежів. Це свідчить про помилковість визначення тільки бухгалтерської точки беззбитковості під час прийняття управлінських рішень.

Порівняльний графік точок беззбитковості

Установлено, що залежність між операційним грошовим потоком і обсягом продажу виражається прямою лінією з певним тангенсом кута нахилу і перетином з віссю Y в точці, яка відповідає від’ємному значенню річних постійних витрат, з огляду на наступне рівняння:

ОГП = (Ц – с_змін)*А - С_пост, (Д.9)

де ОГП – операційний грошовий потік, бо амортизаційні відрахування знаходяться в собівартості як витрати, а грошовому потоці – як надходження, і тому врешті решт дане рівняння.

На графіку (рисунок Д.2.), який відображає залежність між грошовим потоком та обсягом продажу, на відміну від традиційного графіка беззбитковості, бухгалтерська точка беззбитковості знаходиться на лінії обсягу продажу. Цю точку беззбитковості чи фінансову можна знайти шляхом підстановки відповідних їм значень обсягів продажу, розрахованих аналітично, з використанням наведеного вище рівняння.

Рисунок Д.2. – Визначення готівкової, бухгалтерської та фінансової точок беззбитковості інвестиційного проекту

Операційний ліверидж

Поряд з аналізом точки беззбитковості у процесі прийняття проектних рішень повинні досліджуватись можливі зміни в зовнішньому середовищі проекту з метою уточнення прогнозу та розробки пропозицій на випадок погіршення ситуації в майбутньому щодо реалізації та функціонування проекту.

Ключовим показником рівнів беззбитковості продукції, що має практичне застосування, є операційний ліверидж, або операційний ефект збільшення, що визначає ступінь залежності інвестиційного проекту або підприємства в цілому від постійних витрат виробництва.

Операційний ліверидж – це процентна зміна в операційному грошовому потоці відносно процентної зміни кількості продукції.

OL = 1+C_пост / ОГП, (Д.10)

де OL – операційний ліверидж, в десятковому дробу;

ОГП – операційний грошовий потік, грн/рік.

Ефект лівериджу тим менше, чим менше обсяг виробництва і чим менша частка постійних витрат в собівартості продукції, тобто його величина свідчить про чутливість операційних грошових потоків до змін в обсязі продажу продукції проекту.

В підсумку, виробничий ліверидж показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації):

OL = DПр / DРП, (Д.11)

де DПр – приріст прибутку від реалізації продукції, %;

DРП – приріст обсягу реалізації продукції, %.

Дата добавления: 2015-05-26