Природознавство, його структура. Види природничих наук, предмет та мета вивчення

Слово “природознавство” (рос. — “естествознание”, “природоведение” походить від “естество” — природа) означає знання про природу. Термін “природоведение” (рос.) походить від слов’янського “веди” — наука, знання. У латинській мові поняття “природа” позначається словом “nаturа” (“натура”). Тому в багатьох європейських країнах наука про природу має назву “Naturwissenchaft”. Від цієї назви походить і міжнародний термін “натурфілософія” (філософія природи).

Оскільки природа надзвичайно різноманітна щодо видів об’єктів, їхніх властивостей і форм руху, то у процесі її пізнання сформувалися різноманітні природничі науки: фізика, хімія, біологія, астрономія, географія, геологія і багато інших. Кожна з природничих наук досліджує певні конкретні властивості природи (матерії, що рухається у просторі й часі).

Коли вдається виявити якісь нові властивості матерії, з’являються нові природничі науки або принаймні нові розділи й напрями у вже існуючих природничих науках, метою яких є подальше вивчення цих властивостей. Так сформувалася ціла група природничих наук. За об’єктами дослідження їх можна поділити на дві великі підгрупи: науки про живу та науки про неживу природу.

Найважливішими природничими науками, які досліджують неживу природу, є фізика, хімія, астрономія.

Фізика вивчає найбільш загальні властивості матерії і форми її руху (механічну, теплову, електромагнітну, атомну, ядерну) й поділяється на багато напрямів і розділів (загальна фізика, теоретична фізика, експериментальна фізика, механіка, молекулярна фізика, атомна фізика, ядерна фізика, фізика електромагнітних явищ і т.д).

Хімія — це наука про речовини, їх склад, будову, властивості та взаємні перетворення. Вона вивчає хімічну форму руху матерії і поділяється на органічну й неорганічну хімію, фізичну та аналітичну хімію, колоїдну хімію (хімію розчинів) і т.д.

Астрономія — наука про Всесвіт. Вона вивчає рух небесних тіл, їх природу, походження й розвиток. Найважливішими розділами астрономії, які в наш час перетворилися, власне кажучи, на самостійні науки, є космологія та космогонія. Космологія — це фізичне вчення про Всесвіт як цілісність, його будову та розвиток. Космологія вивчає питання походження й розвитку небесних тіл (планет, Сонця, зірок та ін.). Новітнім напрямом у пізнанні космосу є космонавтика).

Біологія належить до наук про живу природу. Існують різні її визначення як науки. От одна з них: “Біологія – учення про життя”. Предметом біології є життя як особлива форма руху матерії, закони розвитку живої природи. Біологія, безперечно, є найбільш розгалуженою наукою (зоологія, ботаніка, морфологія, цитологія, гістологія, анатомія і фізіологія, мікробіологія, вірусологія, ембріологія, екологія, генетика тощо). Так у процесі пізнання природи сформувалися окремі природничі науки. Етап диференціації знань, диференціації наук є необхідним етапом пізнання. Це пояснюється тим, що виникає необхідність вивчення все більшої кількості й різноманітності досліджуваних природних об’єктів, більш глибокого проникнення в їх деталі. Якщо природа єдина, то єдиним повинно бути й уявлення про неї з погляду природничої науки. Такою наукою і повинно стати природознавство.

Отже, природознавство — це наука про природу як єдину цілісність або сукупність наук про природу, які становлять єдине ціле. Слід звернути увагу на те, що природознавство — не просто сукупність наук, а узагальнена, інтегрована наука. Це означає, що в наш час на зміну диференціації знань про природу повинна прийти їх інтеграція. Необхідність інтеграції пояснюється, по–перше, об’єктивним процесом пізнання природи і, по–друге, тим, що людство пізнає закони природи не заради простої цікавості, а задля використання їх у практичній діяльності, для свого життєзабезпечення.

Роль природознавства (природничих наук) в житті людини важко переоцінити. Воно є основою життєзабезпечення — фізіологічного, технічного, енергетичного. Це теоретична основа промисловості й сільського господарства, усіх технологій, різних видів виробництва, у тому числі виробництва енергії, продуктів харчування, одягу тощо.

Тому одним із найбільш важливих напрямів навчання учнів є природничий напрям:

· усвідомлення історичного характеру розвитку наукового пізнання, історичної необхідності в періодичній зміні наукових картин світу, наукових революцій, сутності соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності;

· формування чіткого уявлення про сучасну фізичну картину світу як про систему фундаментальних знань про основи цілісності й різноманітності природи, які визначають сутність сучасного природознавства;

· формування уявлень про сучасну астрономічну картину світу, яка найбільш безпосередньо визначає зміст сучасного наукового світоуявлення і світогляду;

· формування уявлень про сучасну біологічну картину світу, про наступність у розвитку природних систем від неживої до живої матерії (до клітини, організму, людини, біосфери й суспільства);

· усвідомлення змісту сучасних глобальних екологічних проблем у їх зв’язку з основними законами природознавства;

· ознайомлення з методологією природничо–наукового пізнання, принципами теоретичного моделювання об’єкта у природознавстві, можливостями перенесення методологічного досвіду природознавства в гуманітарні науки;

· формування уявлень про радикальну якісну відмінність науки від різних форм квазінаукової міфотворчості, окультизму, містицизму тощо.

Курс “Природознавство” є інтегрованим, пропедевтичним курсом, головну мету якого становить формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній, засвоєння знань, що складають основу для подальшого вивчення систе­матичних курсів астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії.

У курсі визначені такі завдання:

· розвиток у школярів пізнавального інтересу до вивчення предметів природничого циклу;

· формування ключових компетенцій: соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку та самоосвіти;

· розвиток загальнонавчальних і спеціальних умінь, способів діяльності щодо вивчення природи (загальнопредметні компетенції);

· формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до довкілля.

Основу змісту шкільного курсу “Природознавство” становлять реальні об’єкти і процеси природи, теоретичні знання про них та методи дослідження природи, відбір яких здійснено за такими критеріями:

· сучасність знань про природу;

· відповідність відібраних знань і способів діяльності Державному стандарту базової та повної загальної середньої освіти;

· універсальність значення навчального матеріалу для подальшого вивчення таких навчальних предметів, як астрономія, біологія, географія, екологія, фізика, хімія.

Враховуючи особистісну зорієнтованість навчання, інтеграція знань у змісті навчального курсу здійснюється навколо інтересів та потреб учнів, що стосуються дослідження їхнього найближчого оточення — світу природи, серед якої вони живуть, з якою щодня контактують.

Постійна увага у змісті шкільного курсу до людини, жителя планети Земля, передбачає розвиток в учнів почуття причетності та відповідальності за збереження природи, розуміння її як ідеалу гармонії й досконалості буття.

Використання системного підходу забезпечує пізнання природи як цілісного реального оточення людини, середовища її життя, з яким вона пов’язана обміном речовин, енергією, інформацією.

Зміст і структура курсу відображають сукупність початкових понять астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії, обсяг і глибина яких відповідає пізнавальним можливостям учнів.

У курсі дотримано наступність формування знань про природу учнів молодшої та основної школи.

Упродовж вивчення матеріалу двох навчальних тем ознайомлення учнів із середовищем життя людини стосується (без розкриття глибинних питань розвитку Всесвіту) космічних об’єктів — зірок і сузір’їв, планет, Сонця як джерела світла і тепла, що впливають на життя.

Вивчення живих систем розпочинається з організмів, їхніх взаємозв’язків із неживою природою. Дослідження взаємозв’язків у природі сприятиме формуванню поняття про екосистему. Учні ознайомлюються із природними і штучними екосистемами, вчаться спостерігати взаємозв’язки між природою і людиною, набувають умінь практичного застосування знань. Завершується вивчення середовища існування людини ознайомленням із найбільшою екосистемою — біосферою.

У процесі вивчення природознавства передбачено оволодіння методами пізнання середовища життя людини і прогнозування його змін — спостереженням, описом, експериментом.

Застосування практичних методів забезпечує наукову достовірність навчального матеріалу, розкриває сутність явищ і процесів у їхньому зв’язку і розвитку, ознайомлює із методами наукових досліджень, розвиває уяву, сприяє формуванню переконань у можливості пізнання світу.

Завдання для контролю та самоперевірки: 1. У чому полягає сутність застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій у навчально–виховному процесі? 2. Яка структура шкільної освіти? 3. Охарактеризуйте зміст шкільної освіти. 4. Якими є основні завдання загальноосвітньої школи? 5. Структура природознавства в концепції шкільної освіти. 6. Характеристика видів природничих наук як найбільш важливих напрямів навчання. 7. Що включає природничий напрям шкільної освіти? 8. Які основні завдання природознавства? 9. Дайте характеристику методів пізнання.

Дата добавления: 2015-05-26