Висвітлити прогресивні форми організації корекційного процесу дітей із ДЦП закордоном

28. Розкрити зміст методів навчання дітей з аутизмом ТЕАССН-програми, холдинг-терапії, методу „Ритм життя”, комунікативного методу підкріпленого музикою, методу вибору, оперативного навчання.

29. Система освітніх закладів для дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями. Спеціальна освіта – складова системи освіти України, частина системи комплексної медико-педагогічної, професійної та соціальної реабілітації осіб, які мають психічні та фізичні порушення. Загальною метою спеціальної освіти є забезпечення особам з психічними та фізичними вадами умов для розвитку своїх можливостей для адаптації в соціальному середовищі, підготовки до трудової діяльності, самообслуговування, самозабезпечення і сімейного життя. В Україні діє єдина структура спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами, яка включає:

— дошкільне виховання;

— загальну середню освіту (за винятком шкіл для розумово відсталих дітей;

— професійну освіту;

— позашкільне та післяшкільне навчання і виховання;

— вищу освіту;

— підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів;

— самоосвіту.

Для її здійснення в державі створюється диференційована мережа спеціальних дошкільних, шкільних, позашкільних та професійних закладів, де забезпечуються рівні можливості для осіб в одержанні дошкільної, загальної шкільної та професійної освіти шляхом ліквідації фізичних, фінансових та психологічних бар’єрів, які виключають або утруднюють їх повноцінну участь у житті суспільства. В Україні склались і діє система спеціальних дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з вадами психічного та фізичного розвитку. Є такі типи освітніх закладів:

а) для дітей з інтелектуальними недоліками:

— із затримкою психічного розвитку;

— розумово відсталих;

б) для дітей з порушенням слуху:

— глухих;

— слабочуючих

в) для дітей з порушенням зору:

— сліпих;

— слабозорих;

г) для дітей з тяжкими розладами мовлення

д) для дітей з порушенням опорно-рухового апарату.

Перспективним є створення окремих дошкільних закладів, шкіл, класів (груп) при спеціальних та загальноосвітніх дитсадках і школах для таких категорій дітей:

а) для дітей з косоокістю та амбліопією (частковою або повною втратою зору через невикористання ока);

б) для дітей із комбінованими порушенням, включаючи сліпоглухоту;

в) для дітей з розладами емоційної сфери і поведінки.

Неодмінною умовою функціонування спеціальних закладів при загальноосвітніх установах є проведення навчально-виховної та корекційно компенсаторної роботи спеціалістом-дефектологом відповідного профілю, створення необхідних охоронно-педагогічних умов, забезпечення учнів спеціальним підручниками, посібниками та технічними засобами. Завдання спеціальної школи полягає створенні сприятливих умов для всебічного, гармонійного розвитку особистості й підготовки до самостійного життя.

Спеціальна школа-інтернат для дітей з ВРМ складається з двох відділень. У 1-му відділенні навчаються діти з діагнозом алалія, афазія, дизартрія, ринолалія, заїкання, ті які мають загальний недорозвиток мовлення, який утруднює їх навчання в масовій школі. Основні завдання 1-го відділення — усунення різних видів порушень усного й писемного мовлення та вад їх психічного розвитку, формування знань, умінь та навичок з основ наук; професійно-трудова підготовка. Термін навчання в 1-му відділенні для дітей із ЗНМ — 11 років (підготовчий — 10 класи). В кінці навчання учні одержують знання в обсязі неповної середньої школи. 2-ге відділення спеціальної школи призначене для учнів з важкою формою заїкання. Вони одержують знання в обсязі неповної середньої школи; додатковий (у порівнянні з масовою школою) рік відводиться на спеціальну мовленнєву роботу в молодших класах. У зв'язку з тим, що після закінчення учнями 4-го класу біля 50% з них можуть бути переведені для навчання до масової загальноосвітньої школи.

30. Висвітлити роль сім’ї в навчанні та вихованні дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями, робота дефектолога з батьками. Зміни в суспільстві торкнулися питань відношення держави до сім’ї, до дітей, усвідомлення необхідності прогнозування перспектив розвитку кожної дитини й вимагають зусиль усіх причетних до цього процесу, а в першу чергу - батьків. Основні положення Конвенції ООН про права дитини, Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, законів „Про дошкільну освіту”, „Про охорону дитинства” спрямовані на забезпечення умов життєдіяльності. Проте наявні непоодинокі факти такі як відвернення від дитини, соціальне сирітство, зумовлюють необхідність розробки нових механізмів сприяння успішному сімейному вихованню з раннього віку, формування у батьків установок про цінність дітей і шлюбу.

Сім’я як різновіковий колектив представлена певною системою закріплених традиціями, звичаями, моральними й правовими нормами стосунків між старшими й молодшими, батьками й дітьми. До психологічних механізмів сімейної соціалізації належать: ідентифікація (дитина наслідує батьків); включення батьків у внутрішній світ дитини, її інтереси, потреби, смаки, прагнення; цілеспрямоване формування поведінки, що відбиває систему норм, схвалених суспільством. Науковці відзначають, що оптимальна інтеграція людини із соціумом визначається не тільки генетично переданою інформацією, але й стає можливою внаслідок набутих знань і досвіду (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Кон, О. Кононко, В. Котирло, О. Леонтьєв, В. Мухіна та ін.). Проте, дуже часто виникають протиріччя у родині з питань виховання і навчання. Педагогу потрібно вміти аналізувати роботу з батьками, визначати особливості сімейного виховання - прийняття хворої дитини батьками, зацікавленість у піклуванні про неї, вимогливості до дитини, демократизація або авторитаризм у сімейних стосунках. А. Співаковська визначає такі параметри: відчуження, байдужість, гіперопіка, вимогливість, стійкість, любов. Несприятливе виховання дитини в культі її хвороби (залежність батьків від дитини). Педагогу необхідно чітко визначити позиції батьків по відношенню до дитини. Критерії оцінки батьківських позицій (за А. Співаковською): адекватність, динамічність, прогностичність. При адекватній - батьки правильно орієнтуються в індивідуально-психологічних особливостях дитини. При динамічній - характеризується нестійкістю батьківської позиції, змінюються форми і засоби спілкування з дитиною. При прогностичній оцінці позицій батьків відображають їх здібність і передбачення перспектив подальшого розвитку дітей та для побудови взаємодії з ними.

Сучасний стан суспільства і потреби молодої сім’ї, особливо сім’ї в якій зростає дитина з проблемами розвитку вимагають соціально-грамотного вирішення її проблем, зокрема достатньої інформаційної пропаганди з боку представників суспільних інститутів сучасних досягненнях науки з питань виховання й формування уявлення молодих батьків про розвиток і виховання дитини раннього віку з участю соціальних, педагогічних і медичних працівників та інших фахівців й принципово нового підходу до взаємодії закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення і родини. Саме батькам належить виняткова роль у вихованні і важливо, щоб батьки були поряд з дитиною й активно допомагали їй освоюватися в житті. Тому розробляються індивідуальні комплексні програми соціально-педагогічної підтримки батьків. Метою програми є організація соціально-педагогічної діяльності сім’ї з дитиною з особливими потребами по мобілізації її педагогічного потенціалу, соціальній адаптації сім’ї, по створенню умов для фізичного, психологічного і соціального розвитку дитини.

Програма розрахована на взаємодію і співробітництво сім’ї та соціальних інститутів в умовах реабілітаційного центру на один рік і складається з 4 кроків: І крок – організаційний; ІІ крок – діагностичний; ІІІ крок – корекційний; ІV крок – підсумковий. Кожний крок має свою мету, зміст, напрями роботи (соціально-медичний, соціально-педагогічний та соціально-психологічний). В межах цієї програми ми пропонуємо батькам пройти разом з дитиною послідовними кроками протягом року, навчитись розуміти один одного, взаємодіяти, разом жити і досягти очікуваного результату. Ці кроки приведуть до забезпечення адекватної соціальної адаптації, задоволення від життя і сімейного щастя.

Дата добавления: 2015-05-29