Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

(ст. 149 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю людини. Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі.

Розділ IV

Зчочини проти волі, честі та гідності особи

Об'єктивна сторона. Діяння може здійснюватися у таких формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5) пере­ховування людини; 6) передача людини; 7) одержання людини. Склад злочину — формальний. Встановлення однієї із зазначених форм ді­яння достатньо для констатації об'єктивної сторони цього злочину. Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людини обов'язковим є спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб'єктом обману, шантажу чи уразливого стану потер­пілої особи.

Торгівля людьми — це незаконна безповоротна передача особою (продавцем) хоча б однієї людини та відповідне її одержання іншою особою (покупцем) за грошову винагороду або шляхом обміну на ко­штовності, дорогоцінні метали, певне майно.

Під здійсненням іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, слід розуміти інші, крім торгівлі людьми, випадки передачі людини однією особою та її одержання іншою особою на підставі незаконної угоди (наприклад, передача людини в рахунок боргу). Така передача може бути як безповоротною, так і на певний строк.

Зазначені діяння слід вважати закінченими з моменту одержання людини іншою особою або з моменту встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.

Вербування людини — це дії, пов'язані із схилянням особи працю­вати чи надавати послуги на певних умовах, як правило, за матеріальну винагороду. До таких дій слід віднести психічний вплив на людину у формі запрошення, умовляння чи переконання для подальшого її на­бору, а також сам набір потерпілого працювати чи надавати послуги за наймом. У конкретній ситуації це може проявлятися у запрошенні май­бутніх жертв працювати танцівницями, офіціантками, покоївками, різно-робочими тощо. Діяння у цій формі слід визнавати закінченим з момен­ту вербування, тобто з моменту вчинення дій, пов'язаних із набором потерпілої особи працювати чи надавати послуги на певних умовах.

Переміщення людини — це вчинення суб'єктом злочину будь-яких дій по переміщенню у просторі потерпілої особи з одного місця в інше. Як правило, переміщення людини полягає у її перевезенні. Однак можливе переміщення людини і шляхом її пішого супроводу. Діяння у цій формі є закінченим з моменту переміщення людини суб'єктом злочину з одного місця в інше.

Переховування людини — це вчинення суб'єктом злочину будь-яких дій, спрямованих на те, щоб унеможливити або утруднити вста­новлення того, де на даний час перебуває потерпіла особа. Зокрема, такі дії можуть полягати у триманні людини в певних приміщеннях, тайниках, інших місцях, які унеможливлюють або утруднюють вста­новлення її дійсного місцезнаходження. Діяння у цій формі є закінче­ним з моменту переховування людини суб'єктом злочину.

Під передачею людини слід розуміти вчинення однією особою певних дій, пов'язаних із наданням потерпілого іншій особі (одержу­вачу). Це дії, які вчинюються насамперед особою, яка виступає посе­редником між сторонами незаконної угоди щодо людини (між продав­цем та покупцем). Закінченим діяння у цьому випадку слід визнати з моменту здійснення винним самої передачі людини.

Під одержанням людини слід розуміти заволодіння людиною чи її тримання особою, якій людина була передана. Одержання людини завжди тісно пов'язане з її передачею та є безпосереднім наслідком останньої. Діяння у цій формі слід вважати закінченим з моменту встановлення фактичного контролю з боку одержувача над поведінкою потерпілої особи.

Вчинення вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини можливі лише шляхом використання суб'єктом зло­чину таких способів, як обман, шантаж, використання уразливого стану потерпілої особи. Поняття уразливого стану потерпілої особи містить примітка 2 до ст. 149 КК, відповідно до якої уразливий стан — це зумов­лений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обста­винами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлю­вати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Для наявності в діях особи об'єктивної сторони злочину достат­ньо встановити використання нею при вчиненні вербування, пере­міщення, переховування, передачі або одержання людини хоча б од­ного із вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 149 КК способів. Винятки із цього становлять випадки, коли потерпілим є особа малолітня (у віці до 14 років) чи неповнолітня (у віці від 14 до 18 років). Згідно з при­міткою 3 до ст. 149 КК відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповно­літнього має наставати незалежно від того, вчинені такі дії з вико-

Розділ IV

Злочини проти волі, честі та гідності особи

ристанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або ж за відсутності таких способів.

Суб 'єктивна сторона злочину. Вина — прямий умисел. Для певних діянь обов'язкового значення набувають мотиви та мета їх здійснення. Зокрема, торгівля людьми здійснюється із корисливих мотивів. Ця ознака суб'єктивної сторони для особи, що продає людину, є обов'язковою. При здійсненні інших діянь, зазначених у ч. 1 ст. 149 КК, мотиви можуть бути різними. їх встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Для вербування, переміщення, переховування, передачі та одер­жання людини обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є також мета злочину, а саме експлуатація потерпілої особи. Згідно з приміткою 1 до ст. 149 КК під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, при­мусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, по­дібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, ви­лучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, уси­новлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнен-ня у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Закон не вимагає, щоб мета експлуатації людини була досягнута. Для наявності складу злочину достатньо, якщо особа діяла заради її до­сягнення.

Суб'єкт злочину — фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктом злочину може бути визнана як особа, що передає по­терпілого, так і особа, котра внаслідок здійснення із першою особою незаконної угоди одержує його. Ці особи в такому разі виступають співвиконавцями злочину.

У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють кри­мінальну відповідальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, щодо кількох- осіб, повторно, за по­передньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, з погрозою за­стосування такого насильства.

Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій, передба­чених частиною першою або другою цієї статті, за особливо обтяжу­ючих обставин. Це випадки, коли вони були вчинені' щодо малолітньо-

то, організованою групою, або були поєднані з насильством, небез­печним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричини­ли тяжкі наслідки.

Експлуатація дітей (ст. 150 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю дитини, її фі­зичне і психічне здоров'я. Потерпілою особою може бути лише дити­на, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевла­штування. Умови залучення неповнолітніх до праці стосовно їх віку визначені у ст. 188 Кодексу законів про працю України.

Діяння як ознака об 'єктивної сторони злочину полягає в експлуа­тації дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування. Склад злочину — формальний. Під експлуатацією у даному випадку слід розуміти використання суб'єктом злочину дити­ни для отримання прибутку внаслідок привласнення результатів її праці повністю або в більшій частині. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб вчинення злочину — експлуатація дитини шляхом ви­користання її праці. Це, наприклад, використання праці підлітка підпри­ємцем у своїй майстерні без належної оплати або використання підлітка для миття автомашин, що знаходяться на стоянці, з вилученням у нього повністю або в більшій частині отриманої від клієнтів винагороди. Зло­чин є закінченим з моменту вчинення діяння.

Суб 'єктивна сторона злочину. Вина — прямий умисел, мотив — корисливий, мета — отримання від праці дитини прибутку.

Суб'єкт злочину — загальний: особа фізична, осудна, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 150 КК передбачені такі обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність: вчинення злочину щодо кількох дітей або якщо була спричинена істотна шкода для здоров'я, фізичного роз­витку чи освітнього рівня дитини, або якщо дії, зазначені в ч. 1 ст. 150 КК, були поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому ви­робництві.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150^і КК). Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують право кожної людини на свободу, повагу її честі та гідності. Додатковим безпосереднім об 'єктом може, зокре­ма, виступати здоров'я малолітньої особи (частини 2 і 3 ст. 150^і КК). Потерпілим від злочину є лише малолітня дитина, тобто особа у віці

Розділ IV

Злочини проти волі, честі та гідності особи

до 14 років. При цьому за ч. 1 ст. 150' КК нею може бути лише своя, а за частинами 2, З — як своя, так і чужа щодо суб'єкта злочину мало­літня дитина.

Злочин із формальним складом. З об 'активноїсторони він полягає у використанні батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. З урахуванням змісту ч. 1 ст. 150^і КК під жебрацтвом слід розуміти систематичне (не менше трьох разів протягом нетривалого проміжку часу) випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. При використанні малолітньої дитини для заняття жебрацтвом суб'єкт злочину не здій­снює безпосередній вплив на свідомість та волю потерпілої особи з метою викликати у неї рішучість (бажання) займатися жебрацтвом, а лише використовує малолітнього як своєрідне «знаряддя» при випро­шуванні майна у сторонніх осіб (наприклад, використання грудного немовляти при випрошуванні грошей у перехожих). У разі встанов­лення зазначеного впливу дії винного слід кваліфікувати не за ст. 150^і, а за ч. 2 ст. 304 КК (втягнення малолітньої особи у заняття жебрацтвом). Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння, а саме використання винною особою малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Обов'язковою ознакою є мета злочину, котра поділяється на початкову (використати потерпілу особу для заняття жебрацтвом) та кінцеву (отримати від такого використання малолітньої дитини прибуток). Фактична реалі­зація кінцевої мети злочину для застосування ст. 150^і КК не вимага­ється. Мотив — корисливий.

Суб'єкт злочину. За частиною 1 ст. 150' КК суб'єкт злочину спеці­альний. Ним можуть бути лише батьки (батько чи мати) малолітньої дитини, а також особи, які їх замінюють (зокрема, дід або баба дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі, опікун, патронатний вихователь, прийомні батьки — статті 167,170,243,252,256^і, 256²та інші Сімейно­го кодексу). За частинами 2 та 3 ст. 150^і КК суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку.

Як обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність, ч. 2 ст. 150^і КК передбачає вчинення дій щодо чужої малолітньої дитини або пов'язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосу­вання, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 КК, або за по­передньою змовою групою осіб. До обставин, що особливо обтяжують

кримінальну відповідальність (ч. З ст. 150' КК), законодавець відно­сить вчинення злочину організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушко­дження.

Контрольні запитання

1. Що являє собою незаконне позбавлення волі людини?

2. Коли діяння у формі незаконного позбавлення волі та ви­
крадення людини вважаються закінченими?

3. Яку мету переслідує суб'єкт, захоплюючи заручників?

4. Які обов'язкові ознаки становлять суб'єктивну сторону та­
кого складу злочину, як підміна дитини?

5. В яких формах можуть бути вчинені діяння при торгівлі
людьми або іншій незаконній угоді щодо передачі люди­
ни?

6. Які можуть бути мотиви та мета вчинення торгівлі людьми
або іншої незаконної угоди щодо передачі людини?

7. У чому полягає зміст експлуатації дітей як обов'язкової
ознаки об'єктивної сторони злочину?

8. Що виступає як мета злочину, передбаченого ст. 150^і КК
(використання малолітньої дитини для заняття жебра­
цтвом)?

9. Хто може бути суб'єктом використання малолітньої дитини
для заняття жебрацтвом?

10. Які ознаки становлять об'єктивну сторону незаконного по­міщення в психіатричний заклад?

Дата добавления: 2015-05-31