Порушення законодавства про бюджетну систему України 3 страница

Безпосередній об 'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зай­няття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиван­ням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Предмет злочину — кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом. Кошти — це готівка і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. До іншого майна належить як рухоме, так і нерухоме майно.

Кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що вони раніше були одержані шляхом вчинення визначеного у при­мітці до ст. 209 КК суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто предикатного ді­яння. Таким предикатним діянням може бути, по-перше, передбачене Кримінальним кодексом України діяння (крім статей 207 та 212 КК), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років; по-друге, суспільно небезпечне діяння, яке ви­знається злочином за кримінальним законом іншої держави, якщо й Кримінальним кодексом України за таке саме діяння передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк не менше трьох років (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»¹).

Об 'єктивну сторону злочину характеризують такі альтернативні дії: 1) вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння; 2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування: а) неза-

Вісн. Верхов. Суду України. - 2005. - № 5. - С. 9.

конного походження таких коштів чи майна; б) володіння ними; в) прав _На такі кошти чи майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходжен­ня; є) переміщення; 3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Фінансова операція — це будь-яка операція, пов'язана із здійснен­ням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Таке визначення та перелік основних видів фінансових операцій, який не є вичерпним, містяться у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р.¹ Фінансова операція може здійснюватися за допомогою будь-якого суб'єкта господарювання.

Укладення угоди — це вчинення щодо предмета легалізації хоча б одного, будь-якого правочину, тобто дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК Укра­їни), у визначеному цим Кодексом порядку незалежно від його виду — як дво- або багатостороннього, так і одностороннього.

Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місце­знаходження, переміщення слід розуміти будь-які незаконні дії, спря­мовані на те, щоб унеможливити або утруднити встановлення факту одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення предикатного діяння, приховати чи замаскувати «справжній характер» майна. Зо­крема, такі дії можуть бути спрямовані на: зміну правового статусу коштів або іншого майна шляхом підроблення документів, що засвід­чують право власності; отримання фіктивних документів на придбан­ня майна; вчинення цивільно-правових угод (удавана купівля у комі­сійному магазині тощо); оформлення права власності на підставних осіб; укладення фіктивних угод про надання кредитів або різноманіт­них послуг; внесення коштів на банківські рахунки юридичних чи фізичних осіб; переміщення коштів з одного рахунка на інший — за Умови, що всі зазначені дії не були способом вчинення предикатного Діяння.

Під набуттям коштів чи іншого майна, одержаних унаслідок вчи­нення предикатного діяння, та володінням ними потрібно розуміти Щповідно одержання їх у фактичне володіння або перебування їх

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 1. - Ст. 2.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

у господарському віданні за недійсними правочинами (якими одержан­ню таких коштів чи майна або володінню ними надано правомірного вигляду і тим самим — нібито легального статусу їм самим), тобто набуття особою права власності (володіння) на такі кошти чи майно при усвідомленні нею, що вони одержані іншими особами злочинним шляхом.

Використання коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, може здійснюватись будь-яким способом, з передачею їх іншим особам чи без такої, і в різних видах легальної діяльності, наприклад внесен­ня до статутного фонду підприємства чи інше інвестування їх у госпо­дарську діяльність; придбання за такі кошти сировини, продукції, ін­шого майна для використання у господарській діяльності; використан­ня такого майна як напівфабрикатів, сировини тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, і передбаченої у ст. 209 КК.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який характери-!? зується усвідомленням винним злочинного походження предмета ле­галізації. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета легалізації — надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними у ст. 209 КК, або прихо­вання чи маскування їх незаконного походження, володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення. Такий висновок випливає із ст. 209 КК та визначення легалізації, передбаченого у ст. 1 названого Закону.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. Особа, котра не вчиняла предикатиого діяння, може бути суб'єктом злочину при його вчиненні у формі будь-якої з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК. Осо­ба, яка вчинила предикатне діяння, також може бути суб'єктом цього злочину в різних його формах, окрім набуття та володіння, а за викорис­тання коштів чи іншого майна відповідає лише у разі, якщо воно по­лягало у вчиненні фінансової операції чи укладенні угоди (п. 15 зазна­ченої постанови Пленуму Верховного Суду України).

У частинах 2 і 3 ст. 209 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені: повторно (ч. 2); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); у великому розмірі (ч. 2); організованою групою (ч. 3); в особливо великому розмірі (ч. 3).

При вчиненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що виступають предметом злочину, більше шести тисяч, а при особливо

великому розмірі — більше вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 209 КК).

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів кваліфікується за ст. 198 КК.

Легалізація коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кваліфі­кується за ст. 306 КК, яка передбачає спеціальну норму.

Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209^і КК). Безпосередній об'єкт злочину такий самий, як у ст. 209 КК.

Предметом цього злочину є: 1) інформація про фінансові операції, що підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніто­рингу, що подається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу; 2) завідомо недостовірна інформація про такі операції.

Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) повторне непо­дання інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваже­ному органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу; 2) повторне подання цьому органу завідомо недостовірної інформації про такі операції.

Неподання інформації про відповідні фінансові операції виража­ється в бездіяльності. Обов'язок подання такої інформації передбаче­ний ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листо­пада 2002 р. і стосується фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, а також інших операцій, щодо яких установлено під час проведення внутрішнього фінансового мо­ніторингу, що вони можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) Доходів, отриманих злочинним шляхом.

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніто­рингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 0 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень, і має одну або більше ознак, визначених ^ст- 11 вищевказаного Закону.

Внутрішнім фінансовим моніторингом є моніторинг, здійснюваний

єктами первинного фінансового моніторингу (банками, страхови-

Розділ VIII

Зчочини у сфері господарської діяльності

ми і фінансовими установами, ігорними закладами й іншими юридич­ними особами, які здійснюють фінансові операції) щодо фінансових операцій, які мають одну або більше ознак, визначених ст. 12 того ж За­кону.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фі­нансового моніторингу — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом.

Порядок подання зазначеної інформації встановлюється відповідно Національним банком України — для банків і Кабінетом Міністрів України — для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Злочин вважається закінченим з моменту повторного неподання відповідної інформації або з моменту повторного подання завідомо недостовірної інформації.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який при по­данні вищевказаної інформації характеризується усвідомленням вин­ним її недостовірності.

Суб'єкт злочину — особа, на яку законом покладений обов'язок подання вищезазначеної інформації, а також особа, відповідальна за достовірність такої інформації.

У частині 2 ст. 209^і КК передбачено самостійний склад злочину.

Об 'єктивна сторона злочину виражається в незаконному розголо­шенні у будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально упо­вноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніто­рингу.

Під розголошенням інформації слід розуміти протиправний їх роз­голос будь-яким способом: повідомлення в бесіді, показ документів тощо. Злочин вважається закінченим з моменту, коли ці відомості були повідомлені хоча б одній сторонній особі.

Суб 'єктивна сторона злочину — умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, якій зазначена вище інформація стала відома у зв'язку з її професійною або службовою діяльністю. Це, зо­крема, керівники і працівники суб'єктів первинного фінансового мо­ніторингу, спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу та інших органів виконавчої влади, правоохоронних ор­ганів та ін.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 209^і КК, необхідно відмежовувати від адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 166⁹ КУпАП з урахуванням положень, що містяться у ч. 2 ст. 9 цього Кодексу.

Дата добавления: 2015-05-31