Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

N1

Незаконна приватизація державного, комунального майна

(ст. 233 КК). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину — державне або комунальне майно.

Об 'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні ді­яння: 1) приватизація шляхом заниження вартості майна через визна­чення її у спосіб, не передбачений законом; 2) приватизація шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) привати­зація майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом; 4) прива­тизація неправомочною особою.

Приватизація — це відчуження майна, що перебуває у державній
або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб.
Вона регулюється Законами України: «Про приватизацію державного
майна» в редакції від 19 лютого 1997 р.¹, «Про приватизацію невеликих
Державних підприємств (малу приватизацію)» у редакції від 15 травня
1996 р.² та іншими нормативно-правовими актами. Приватизація здій-
нюється не інакше як на виконання державної програми приватизації,
Що визначає цілі, пріоритети та умови її проведення, і в порядку, вста-
д^ законом.

'₂ Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 17. - Ст. 122. Там само. - 1996. - № 34. - Ст. 160.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Заниження вартості майна означає визначення її способом, якщ взагалі не передбачений законами про приватизацію або хоч і перед­бачений, але не має застосовуватися в конкретному випадку. Методик оцінки вартості майна в основному залежить від того, яке майно при­ватизується і яким способом.

Під приватизацією з використанням підроблених приватизаційних документів слід розуміти використання тих підроблених документів, які мають юридичне значення в процесі приватизації: для визначен­ня способу приватизації, вибору методики оцінки вартості майна, прийняття рішення про приватизацію майна або щодо вибору по­купця тощо.

Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85 Конституції України). Такі переліки перед­бачені у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також законами України «Про перелік об'єктів права державної вла ності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.¹ та «І перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 р.²

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію осо­бою, яка за законодавством не може бути суб'єктом приватизації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єктом злочину можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, які досягли 16-річного віку.

У частині 2 ст. 233 КК встановлена відповідальність за діяння, передбачене ч. 1, якщо воно призвело до незаконної приватизації май­на державної чи комунальної власності у великих розмірах, тобто на суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті), або вчинене гру­пою осіб за попередньою змовою.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК). Без­посередній об 'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері обігу приватизаційних паперів.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1999. -№ 37. - Ст. 332.

² Офіц. вісн. України. - 2008. - № 79. - Ст. 2650.

Предмет злочину — приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.¹ привати­заційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі при­ватизації частки майна державних підприємств, державного житлово­го фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Предметом злочину є чужі приватизаційні папери.

Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії з чу­жими приватизаційними паперами: 1) продаж; 2) інша незаконна переда­ча; 3) купівля; 4) розміщення та інші операції без належного дозволу.

Приватизаційні папери призначені для придбання частки майна державних підприємств та інших об'єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодавства України про приватизацію. Вони вільному обігу не підлягають, а можуть бути ви­користані лише для обміну на документи, які встановлюють право власності на придбані об'єкти приватизації. Тому купівлю, продаж та іншу незаконну передачу чужих приватизаційних паперів слід розумі­ти як дії, що порушують заборону укладати угоди з приватизаційними паперами для цілей, не передбачених зазначеним вище Законом Укра­їни (ст. 5). Інша незаконна передача може полягати у використанні їх для розрахунків, як заставу для забезпечення платежів або кредитів, У передачі для незаконного використання в процесі приватизації осо­бою, що не є власником цих паперів тощо.

Розміщення та інші операції без належного дозволу — це ті опера­ції з чужими приватизаційними паперами, які особа може робити лише після одержання належного дозволу, однак у конкретному випадку такого дозволу не одержала, наприклад особа здійснює посередницьку Діяльність з приватизаційними паперами без одержання ліцензії.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з пе­редбачених у ст. 234 КК дій.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку та не є влас­ником приватизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, ^ПеРедбачених статтями 233, 235 КК, або організованою групою, або використанням службового становища.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 24. - Ст. 352.

Розділ УІЦ

Спочини у сфері господарської діяльності

У частині 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.

Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужих приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони знаходяться, і обертання їх на свою або інших осіб користь. Ви­крадення може бути поєднане із застосуванням фізичного або психіч­ного насильства або без такого. Тобто викрадення охоплює всі ті спо­соби вилучення майна, які характеризують крадіжку (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК) і розбій (ст. 187 КК). У разі застосування насиль­ства, що згідно із законом карається більш суворим покаранням, вчи­нене необхідно додатково кваліфікувати за статтями про злочини проти життя та здоров'я особи.

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери ви­лучені, а винний дістав можливість користуватися чи розпоряджатися ними.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшо­го використання (ст. 235 КК). Безпосередній об'єкт злочину — сус­пільні відносини у сфері приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину — документи, необхідні для приватизації дер­жавного і комунального майна.

Об 'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні ді­яння: 1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походжен­ня коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, або в інших документах, необхідних для їх приватизації; 2) недотримання вимог щодо подальшого використання приватизова­ного об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встанов­лених законами та іншими нормативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 КК є бланкетною і вимагає звернення до законів та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визначення у кожному конкретному випадку переліку необхідних документів, що подаються покупцями майна, а також обов'язкових умов приватизації-Це, наприклад, зобов'язання, передбачені бізнес-планом, планом при­ватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов'язково вклю­чаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з ука­заних дій.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. За недо­тримання обов'язкових умов щодо приватизації несе відповідальність особа, яка зобов'язана їх дотримуватися згідно із законодавством про приватизацію.

Контрольні запитання

1. Яке значення для кваліфікації контрабанди (ст. 201 КК)
мають спосіб вчинення дій та вартість предметів злочину?

2. Чим відрізняється ухилення від сплати податків (ст. 212 КК)
від їх несвоєчасної сплати?

3. Яка сукупність ознак характеризує здійснення підприєм­
ницької діяльності при вчиненні злочину, передбаченого
ст. 202 КК?

4. Чому підприємництво у ст. 205 КК називається фіктив-

ним?

5.

Яке значення предикатного діяння для визначення предмета та суб'єкта легалізації (відмивання) доходів, одержаних зло­чинним шляхом?

6. Чи має обов'язкове значення для кваліфікації злочинів, пе­
редбачених статтями 218-221 КК, порушення господарським
судом справи про банкрутство та визнання суб'єкта госпо­
дарювання банкрутом?

7. За якими ознаками приховування стійкої фінансової неспро­
можності (ст. 220 КК) відрізняється від фіктивного банкрут­
ства (ст. 218 КК)?

8.

Яким є співвідношення шахрайства з фінансовими ресурса­ми (ст. 222 КК), а також обману покупців та замовників (ст. 225 КК) з шахрайством як злочином проти власності (ст. 190 КК)?

9. Які цінні папери можуть бути предметом злочину, перед­
баченого ст. 223 КК «Розміщення цінних паперів без реє­
страції їх випуску»?-

10. Що може виступати предметом злочинів, передбачених
статтями 233-235 КК?

Кримінальне право України. Особлива частина

Розділ IX

§ 1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11 червня 2009 року¹ КК України було доповнено новим розділом УІІ-А «Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приват­ного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг». Метою таких змін у КК є посилення протидії корупційним правопорушенням.

Родовий об'єкт - суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність у юридичних особах приватного права та нормаль­ну професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг.

У залежності від основного безпосереднього об'єкта посягання всі злочини цього розділу можна поділити на такі групи:

1) злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують
нормальну службову діяльність у юридичних особах приватного пра­
ва (статті 235^і, 235², 235⁴ КК);

2) злочини, які посягають на суспільні відносини, що забезпечують
нормальну професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних
послуг (статті 235³, 235⁵ КК).

¹ Див.: Офіц. вісн. України. - 2009. - № 53. - Ст. 1824. Законом України від 23 груд­ня 2009 р. № 1787-VI зазначений Закон вводиться в дію з 1 квітня 2010 р.

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права...

Для злочинів, які передбачені статтями 235^і, 235², 235³ КК, додат­ковим безпосереднім об 'єктом є охоронювані законом права та інтереси окремих громадян, юридичних осіб, інтереси суспільства та держави.

Злочини, які передбачені статтями 235⁴ та 235⁵ КК, належать до так званих предметних злочинів. Предметом цих злочинів є неправомірна вигода, визначення якої наведено у п. 1 примітки до ст. 235^і КК, а саме неправомірна вигода — це грошові кошти або інше майно, переваги (наприклад, безпідставне надання чергової відпустки в літній період усупереч встановленому графіку), пільги (наприклад, звільнення від сплати комунальних платежів у будинках відомчого житлового фонду), послуги матеріального (наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, побутової техніки) або нематеріального (наприклад, перевірка приміщення на наявність спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, надання професійних консультацій) характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або отримують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав.

Безоплатність вказаних цінностей, привілеїв чи послуг означає, що за них не отримують будь-яку грошову або матеріальну компенсацію.

Для встановлення заниженого вартісного визначення цінностей, привілеїв чи послуг потрібно використовувати поняття ціни, нижчої за мінімальну ринкову, під якою розуміють вірогідну ціну на конку­рентному ринку в даній місцевості, за яку майно може бути продане, а послуга надана на час вчинення злочину.

Об 'єктивна сторона злочинів цього розділу КК характеризується тим, що одні з них (статті 235', 235³ КК) можуть бути вчинені як шля­хом дії, так і бездіяльності, а інші (статті 235², 235⁴, 235⁵ КК) — лише шляхом активної поведінки — дії.

Злочини, які передбачені статтями 235⁴, 235⁵ КК, законодавець сконструював як злочини з формальним складом, тому вони вважають­ся закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від на­стання суспільно небезпечних наслідків.

Більшість злочинів (статті 235^і, 235², 235³ КК) належать до зло­чинів з матеріальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави. Така шкода може полягати у спричиненні наслідків як матеріального,

і нематеріального характеру. Згідно з п. 2 примітки до ст. 235 ^і КК

9*

Розділ IX

істотною шкодою, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збит­ків, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує нео­податковуваний мінімум доходів громадян. Такі збитки можуть поля­гати у реальних збитках або в упущеній вигоді.

Якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслц ків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шко дою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституціє* України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (трудові, житлові права тощо), створення обстановки й умов, ускладнюють виконання юридичною особою своїх функцій, прихов> вання злочинів.

При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, пс трібно також враховувати кількість потерпілих, розмір моральне шкоди тощо.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди нема теріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись істотною навіть у випадку, коли зазначені збитки не перевищують ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якісно однорідними, але кількісно відмінними від наслідків у ву істотної шкоди є тяжкі наслідки, які в окремих статтях розділу УП-У Особливої частини КК передбачені як кваліфікуючі ознаки. Тяжкі на слідки також можуть полягати у заподіянні як матеріальних збитків так і нематеріальної шкоди.

Тяжкими наслідками при зловживанні повноваженнями (ч. 2 ст. 235^і КК), перевищенні повноважень (ч. 2 ст. 235² КК), зловживанні повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ч. З ст. 23 5³ КК), якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважа­ються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. З примітки до ст. 235 ^і КК).

Тяжкими наслідками потрібно також визнавати і доведення особи до самогубства, припинення діяльності юридичної особи, її банкрут­ство, створення аварійної ситуації тощо.

Як істотна шкода, так і тяжкі наслідки повинні перебувати у необ­хідному причинному зв'язку із вчиненим особою діянням.

Суб 'єктивна сторона розглядуваних злочинів щодо діяння харак­теризується виключно умисною формою вини. При цьому для злочинів,

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права...

передбачених статтями 235⁴ та 235⁵ КК, обов'язковим є наявність тіс­ного зв'язку між умислом особи, яка, з одного боку, пропонує, надає, передає неправомірну вигоду з умислом особи, а з іншого боку, відпо­відно її одержує. Такі особи повинні усвідомлювати як неправомірність цієї вигоди, так і правовий статус тієї особи, яка її одержує.

У злочинах із матеріальним складом (статті 235^і, 235², 235³ КК) ставлення до суспільно небезпечних наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Для злочинів, які передбачені статтями 235^і та 235³ КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є спеціальна мета: для зловживання повноваженнями (ст. 235 ^і КК) — одержання неправомірної вигоди, а для зловживання повноваженнями особами, які надають публічні по­слуги (ст. 235³ КК) — отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або заподіяння шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави.

Для злочинів, що передбачені ст. 235^і, ч. З ст. 235⁴ та ч. З ст. 235⁵ КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є корисливий мо­тив.

Суб 'єкт злочинів, зазначених у розділі УП-А Особливої частини КК, може бути як загальним (ч. 1 і 2 ст. 235⁴, ч. 1 і 2 ст. 235⁵ КК), так і спеціальним (статті 235', 235²,235³, ч. З і 4 ст. 235⁴, ч. З і 4 ст. 235⁵ КК). До спеціальних суб'єктів належать: 1) у статтях 235^і, 235², ч. З і 4 ст. 235⁴ КК — службові особи юридичної особи приватного права (далі — службові особи приватного права); 2) у ст. 235³, ч. З і 4 ст. 235⁵ КК — особи, які здійснюють професійну діяльність, пов'язану з на­данням публічних послуг.

До службових осіб юридичної особи приватного права¹ належать особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції у такій юридичній особі.

Організаційно-розпорядчі функції — це функції щодо здійснення керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою ді­яльністю окремих працівників у юридичних особах приватного права. Такі функції виконують, зокрема, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабо­раторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

¹ Див.: ст. 81, 87 Цивільного Кодексу України.

Розділ IX

Адміністративно-господарські функції — це функції з управління чи розпорядження майном юридичної особи приватного права (уста­новлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі функції в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінан­сових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстерня­ми, ательє, їх заступників, керівників відділів тощо.

Службова особа може здійснювати вказані функції як постійно, та і тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазна чені функції покладені на неї у встановленому законом порядку.

Службові особи, які здійснюють функції представників владі місцевого самоврядування чи юридичних осіб публічного права за вчинення діянь, зазначених у статтях 235^і, 235², ч. З і 4 ст. 235⁴ КІ несуть відповідальність за відповідними статтями розділу XVII Осе бливої частини КК. Військові службові особи у подібних випадка несуть відповідальність за відповідними статтями розділу XIX Осо­бливої частини КК.

За службове підроблення (ст. 366 КК), службову недбалість (ст. 367 КК) чи провокацію хабара (ст. 370 КК) несуть відповідальність як службові особи приватного права, так і службові особи публічного права (див. розділ 19 підручника).

До осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов'язану з на­данням публічних послуг, належать аудитор¹, нотаріус², експерт³, оцінювач⁴, третейський суддя⁵, незалежний посередник⁶ та член тру­дового арбітражу при розгляді колективних трудових спорів⁷ або інша

¹ Див.: ст. 4 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. //
Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.

² Див.: ст. З Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відом. Верхов.
Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

³ Див., наприклад: ст. 66 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 53
Цивільного процесуального кодексу України.

⁴ Див.: ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. -
2001.-№47.-Ст. 251.

⁵ Див.: ст. 2 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. // Відом.
Верхов. Ради України. - 2004. - № 35. - Ст. 412.

⁶ Див.: ст. 10 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1998. -
№ 34. - Ст. 227.

⁷ Див.: п. 1.2 Положення про арбітра, затвердженого наказом Національної служ­
би посередництва і примирення від 18 листопада 2008 р. № 132.

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права...

особа, яка здійснює вказану діяльність (наприклад, арбітражний ке­руючий).

Публічні послуги, зокрема, характеризуються наступними озна­ками: а) спрямованість на захист чи забезпечення умов для реалізації суспільних інтересів, прав та інтересів фізичних або юридичних осіб; б) порядок та форма їх надання визначені державою чи органом міс­цевого самоврядування; в) вони породжують наслідки правового ха­рактеру.

Кваліфікуючими ознаками злочинів, передбачених статтями 235⁴ та 235⁵ КК є вчинення злочину: 1) повторно (п. 1 примітки до ст. 235⁴КК); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК); 3) організова­ною групою (ч. З ст. 28 КК); 4) поєднання із вимаганням неправомірної

вигоди.

Виконавцями (співвиконавцями) злочинів, передбачених ч. З ст. 23 5⁴ та ч. З ст. 235⁵КК, можуть бути лише особи, які наділені ознаками спе­ціального суб'єкта злочину (наприклад, службова особа приватного права чи аудитор). Організатор, підбурювач чи пособник, які не є спеці­альними суб'єктами, несуть відповідальність за відповідними статтями розділу УП-А Особливої частини КК із посиланням на ст. 27 КК.

§ 2. Види злочинів у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг

Зловживання повноваженнями (ст. 235^і КК). Об'єктивну сторо­ну злочину характеризують: 1) діяння, яке полягає у використанні особою своїх повноважень усупереч інтересам юридичної особи при­ватного права; 2) наслідки — істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави; 3) причинний зв'язок між діянням та наслід­ками (див. § 1 цього розділу).

Під використанням повноважень слід розуміти реалізацію прав чи виконання обов'язків, що пов'язані з посадою, яку займає службова особа. Така реалізація може бути вчинена лише в межах наданих служ­бовій особі повноважень. Обсяг повноважень такої особи встановлю-

Розділ IX

ється відповідно до законодавства та документів юридичної особи приватного права (наприклад, статут, положення, інструкція, наказ). Діяння вважається вчиненим усупереч інтересам юридичної особи, якщо особа не виконала відповідних завдань чи виконала їх неналеж­ним чином.

Форми зловживання повноваженнями можуть бути різними і за­лежать від змісту наданих особі повноважень. До зловживання повно­важеннями можна, зокрема, віднести неправомірне використання праці підлеглих осіб у власному домашньому господарстві чи госпо­дарстві своїх родичів, незаконне використання належного підприємству автомобіля для власних потреб, укладення угод від імені юридичної особи,але в особистих інтересах.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, за­значених у законі.

Суб 'єктивна сторона злочину — умисна чи змішана форма вини. При цьому ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а ставлення до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони цього злочину також є:

а) корисливий мотив; б) спеціальна мета - одержання неправомірної
вигоди для себе чи інших осіб.

Суб 'єкт злочину — службова особа приватного права.

За ч. 2 ст. 235' КК карається те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (див. § 1 цього розділу).

Перевищення повноважень (ст. 235² КК). Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння, яке полягає у вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих повноважень; 2) наслідки — істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юри­дичних осіб, інтересам суспільства чи держави; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Злочин учинюється тільки шляхом активної поведінки, яка може полягати у вчиненні дій: а) які є компетенцією іншої службової особи;

б) виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з
особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за від­
сутності цих умов; в) одноособово, тоді як вони могли бути вчинені
лише колегіально; г) які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Однак при цьому зазначені дії повинні бути пов'язані з її повноважен­
нями та обумовлені посадою, яку вона займає. Якщо такого зв'язку не
було встановлено, то службова особа може за наявності для того під-

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права...

став нести кримінальну відповідальність за злочини проти особи, власності, довкілля тощо.

Зазначені дії повинні явно виходити за межі наданих повноважень. Явність такого виходу означає, що він є очевидним та безсумнівним. За цією ознакою даний злочин потрібно відрізняти від зловживання повноваженнями (ст. 235^і КК), при якому особа хоча і вчинює діяння всупереч інтересам юридичної особи, однак використовує ті повно­важення, які їй надані у встановлених межах.

Злочин вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків.

Суб 'єктивна сторона злочину — умисна чи змішана форма вини.

Ставлення службової особи до своєї дії характеризується прямим умислом, а щодо наслідків вчинюваних нею дій — умислом чи нео­бережністю. Обов'язковою ознакою умислу є усвідомлення особою очевидності та безсумнівності виходу за межі наданих повноважень.

Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на ква­ліфікацію злочину не впливають.

Суб 'єкт злочину — лише службова особа приватного права.

За ч. 2 ст. 23 5² КК карається те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (див. § 1 цього розділу).

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 235³ КК). Об'єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння, яке полягає у використанні особою своїх повноважень, нада­них в зв'язку зі здійсненням професійної діяльності, пов'язаної з надан­ням публічних послуг, всупереч своїм повноваженням; 2) наслідки — істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави; 3) при­чинний зв'язок між діянням та наслідками (див. § 1 цього розділу).

Зловживанням повноваженнями є протиправне використання (див. аналіз ст. 235^і КК) особою наданих їй повноважень у зв'язку зі здій­сненням професійної діяльності з надання публічних послуг. Зловжи­ванням визнається не будь-яке діяння, а лише таке, яке обумовлено:

а) професійною діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг;

б) наданими особі повноваженнями.

Характер та обсяг повноважень, коло обов'язків, що визначають компетенцію особи, встановлюється, зокрема, законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та Договорами (щодо незалежного посередника).

Розділ IX

Конкретні форми зловживання повноваженнями особами, які здій­снюють професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, можуть бути різноманітними і залежать від змісту наданих повнова­жень та сфери їх використання.

Злочин визнається закінченим з моменту настання зазначених на слідків.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умисною чи змі шаною формою вини. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторої також є: а) мета отримання неправомірної вигоди для себе чи інші осіб, яка поєднується з корисливим мотивом або б) мета заподіяні шкоди охоронюваним законом інтересам окремих громадян, юридич­них осіб, інтересам суспільства чи держави (див. § 1 цього розділу). У цілому злочин визнається умисним.

Суб'єктом злочину є лише особа, яка здійснює професійну дія ність, пов'язану з наданням публічних послуг (див. § 1 цього розділу).

За ч. 2 ст. 235³ КК карається те саме діяння, вчинене стосовно: а) неповнолітньої особи (такої, яка не досягла 18-річного віку); б) не дієздатної особи¹; в) особи похилого віку² або г) повторно³.

За ч. З ст. 23 5³ КК карається те саме діяння, якщо воно спричинилс тяжкі наслідки (див. § 1 цього розділу).

Комерційний підкуп (ст. 235⁴КК). Частинами 1 і 3 ст. 235⁴ КК ш редбачена відповідальність за два самостійні злочини, спільним для яв є предмет злочину — неправомірна вигода (див. § 1 цього розділу).

За ч. 1 ст. 235⁴ КК об'єктивна сторона злочину полягає у пропс зиції, наданні або передачі службовій особі приватного права неправ мірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність з використанням нада них їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає такі вигоді або в інтересах третіх осіб.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готов­ність на передачу або надання їй неправомірної вигоди. Інші діяння полягають у наданні (наприклад, пільг, переваг, послуг) чи передачі (на­приклад, грошових коштів або іншого майна) неправомірної вигоди.

Умовами відповідальності за вказані діяння є: а) адресатом їх вчр нення є службова особа приватного права; б) за вчинення дії чи безді яльність з використанням наданих такій службовій особі повноважень

¹ Див. ст. 39, 49 Цивільного кодексу України.

² Див. ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів
праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.

³ Див. ст. 32 КК.

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права...

в) в інтересах того, хто надає чи передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Об'єктивна сторона вказаного злочину вичерпується пропозицією, наданням або передачею неправомірної винагороди і з моменту вчи­нення будь-яких з цих дій злочин визнається закінченим.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — загальний. Відповідальність настає з 16 років.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 2 ст. 235⁴ КК є: 1) вчинення дій повторно (див. п. 1 примітки до ст. 235⁴ КК); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК) або 3) організованою групою (див. ч. З ст. 28 КК).

За ч. З ст. 235⁴ КК об'єктивна сторона злочину полягає в одержан­ні службовою особою приватного права неправомірної вигоди за вчи­нення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Умовами відповідальності за цей злочин є: а) вчинення дії чи без­діяльність з використанням наданих службовій особі приватного пра­ва повноважень; б) в інтересах того, хто надає чи передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Цей злочин вважається закінченим у разі одержання суб'єктом хоча б частини неправомірної вигоди. Способи одержання можуть бути різними.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел і корисливий мотив.

Суб 'єкт злочину — службова особа приватного права.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 4 ст. 235⁴ КК є: 1) вчинення дій повторно (див. п. 1 примітки до ст. 235⁴ КК); 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) вимагання неправомірної вигоди.

Попередня змова групи осіб має місце лише між двома або більше службовими особами приватного права.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 235⁴КК вимаганням неправомірної вигоди визнається вимога надання, передачі неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого служ­бового становища стосовно особи, яка надає, передає неправомірну вигоду, або умисне створення особою, яка виконує управлінські функ­ції в юридичній особі приватного права, умов, за яких особа вимуше­на надати, передати неправомірну вигоду з метою запобігання шкід­ливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Таким чином

Розділ IX

вимагання може вчинюватись шляхом відкритої або ж «прихованої» погрози заподіяння шкоди виключно правам і законним інтересам осо­би, від якої вимагають неправомірну вигоду.

Згідно з ч. 5 ст. 235⁴ КК особа, яка пропонувала, надала або пере­дала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідаль­ності за наявності однієї з підстав: 1) стосовно неї мало місце вима­гання неправомірної вигоди або 2) після вчинення зазначених дій вона: а) добровільно; б) до порушення щодо неї кримінальної справи; в) за­явила про їх вчинення органу, наділеному законом правом порушува кримінальну справу (суд, прокуратура, слідчий орган чи дізнання). Добровільним слід вважати повідомлення, яке здійснене за власнил бажанням особи, без примусу та за будь-яких мотивів.

Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 235⁵КК). Злочини, що передбачені цією статтею КК, мають велику схожість зі злочинами, ознаки яких закріплено ст. 235⁴ КК. При цьому принциповою відмін­ністю між ними є правовий статус особи, щодо якої вчинюється пре позиція, надання або передача неправомірної вигоди чи яка одержує таку вигоду. Йдеться про осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг (див. § 1 цього розділу).

Так, за ч. 1 ст. 235⁵ КК об 'єктивна сторона злочину полягає у про­позиції, наданні або передачі аудитору, нотаріусу, експерту, оцінювачу, третейському судді або іншій особі, яка здійснює професійну діяль­ність, пов'язану з наданням публічних послуг, а також незалежному посереднику чи члену трудового арбітражу при розгляді колективних трудових спорів неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяль­ність з використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка пропонує, надає чи передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб. За ч. З ст. 235⁵ КК вказані особи виступають суб'єктами одержання не­правомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їм повноважень в інтересах того, хто передає чи надає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Характеристика інших об'єктивних та суб'єктивних ознак злочинів, що передбачені ст. 235⁵ КК (предмет злочину, умови настання кримі­нальної відповідальності, суб'єктивна сторона), а так само кваліфіку­ючих обставин та умов звільнення від кримінальної відповідальності та (ч. 2, 4 та 5 ст. 235⁵ КК) у загальному співпадає із характеристикою відповідних положень щодо характеристики злочину, передбаченого ст. 235⁴ КК (див. аналіз ст. 235⁴ КК) і тому тут не розглядається.

Зчочини у сфері службової діяльності в юридичнім особах приватного права...

Контрольні запитання

Що є родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяль­ності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг? Що слід розуміти під неправомірною вигодою? У яких злочинах розділу УП-А Особливої частини КК не­правомірна вигода є предметом злочину? Які особливості законодавчої конструкції складів злочинів розділу VII-А Особливої частини КК? Що слід розуміти під зловживанням повноваженнями у зло­чині, передбаченому ст. 235 ^і КК?

У яких формах може бути здійснено перевищення повно­важень за ст. 23 5² КК? Чим відрізняється зловживання повноваженнями від пере-

вищення повноважень!

Які ознаки характеризують об'єктивні та суб'єктивні сторо­ни злочину, передбаченого ст. 235³ КК?

9. Яка особа може бути суб'єктом злочину, передбаченого
ст. 23 5³ КК?

10. Які дії утворюють об'єктивну сторону комерційного під­
купу (ст. 235⁴ КК)?

11. У чому полягає відмінність комерційного підкупу (ст. 235⁴
КК) від підкупу особи, яка надає публічні послуги (ст. 235⁵
КК)?

2. 3. 4. 5. 6. 7.

Злочини проти довкілля

Дата добавления: 2015-05-31