Порушення законодавства про бюджетну систему України 2 страница

⁷ Там само. - 2007. - № 57. - Ст. 2297.

⁸ Там само. - 2008. - № 21. - Ст. 594.
204

Використання незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів виражається в маркуванні ними певних товарів, творів або інших предметів.

Збут — це будь-яка форма їх оплатного або безоплатного відчужен­ня — продаж, обмін, дарування, передача в борг, у рахунок оплати

боргу тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазна­чених дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 216 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

шшшшшшшш— § 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб'єктів господарювання

Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та ді­яльністю з надання фінансових послуг (ст. 202 КК). Безпосередній об 'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською і банківською діяльністю.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК, ха­рактеризується такими порушеннями порядку зайняття господарською діяльністю: 1) здійснення діяльності, що містить ознаки підприємниць­кої і підлягає ліцензуванню, без державної реєстрації суб'єкта підпри­ємницької діяльності; 2) здійснення без одержання ліцензії видів гос­подарської діяльності, які підлягають ліцензуванню; 3) здійснення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, з пору­шенням умов ліцензування. Відповідальність за кожне з цих діянь настає за умови, що воно було пов'язано з отриманням доходу у вели­ких розмірах, тобто коли сума доходу в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до Цієї статті).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на ви­готовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг

Розділ

Злочини у сфері господарської діяльності

вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. З ГК Україш Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на влас ний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами гос подарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і сс ціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Систематичність підприємницької діяльності традиційно розумі­ється як її здійснення три чи більше разів. Пленум Верховного Суду України рекомендує судам розуміти систематичність не менше як три рази протягом одного календарного року (п. 4 постанови «Про прак­тику застосування судами законодавства про відповідальність за окре­мі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № З¹)- Виняток із цього правила стосується продажу вироблених, пере­роблених та куплених продукції, речей, товарів, який вважається сис­тематичним тоді, коли здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів (ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. № 24-93²).

Державна реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльнос­ті здійснюється відповідно до ст. 58 ГК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р.³ Перелік видів діяльності, які підлягають ліцен­зуванню, встановлюється виключно законом і визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.⁴ Такими видами господарської діяльності, зокрема, є виготовлення і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична і ветеринарна практика, зовнішньоеконо­мічна діяльність та ін. Порядок ліцензування передбачений цим же Законом, а в деяких сферах діяльності — спеціальними законами.

Під порушенням умов ліцензування слід розуміти порушення осо­бою, яка одержала ліцензію, певних кваліфікаційних, організаційних, технологічних чи інших спеціальних вимог, обов'язкових при здій­сненні ліцензованого виду господарської діяльності, наприклад за­йняття такою діяльністю не в тій місцевості або місці, що зазначені в ліцензії. Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом. Пленум Верховного Суду України в зазначеній вище постанові широко розуміє

¹ Вісн. Верхов. Суду України. - 2003. - № 3. - С. 2-6.

² Відом. Верхов. Ради України. - 1993. -№ 19. - Ст. 208.

³ Офіц. вісн. України. - 2003. - № 25. - Ст. 1172.

⁴ Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

порушення умов ліцензування, охоплюючи цією ознакою також по­рушення порядку одержання ліцензії.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого передбаченого ч. 1 ст. 202 КК діяння, від якого отримано дохід у вели­ких розмірах. При його обчисленні із обсягу валового доходу від реа­лізації продукції (робіт, послуг) вираховуються витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Для підприєм­ницької діяльності обов'язковою є мета — одержання прибутку.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і зобов'язана зареєструватися як підприємець та/або одержати відповідну ліцензію на зайняття певною господарською діяльністю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування є особа, яка має відповідну ліцензію.

Частина 2 ст. 202 КК передбачає самостійний склад злочину.

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері бан­ківської діяльності, банківських операцій та іншої діяльності з надан­ня фінансових послуг, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Об 'єктивна сторона злочину характеризується порушенням порядку здійснення банківської діяльності, банківських операцій чи іншої діяльності з надання фінансових послуг або професійної діяльності на ринку цінних паперів. Порушення полягає у здійснен­ні такої діяльності: 1) без передбаченого законом набуття статусу фінансової установи, або 2) без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законом, або 3) з порушенням умов ліцензування. Кожне з цих порушень має бути пов'язане з отриман­ням доходу у великих розмірах, що розуміється так само, як у ч. 1 ст. 202 КК.

Банківська діяльність — це діяльність із залучення у вклади гро­шових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкрит­тя і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб. Така діяльність може здійснюватися банками, тобто юридичними особами, Що мають виключне право на здійснення в сукупності таких операцій на підставі ліцензії Національного банку України. Правові підстави створення банків, їх державної реєстрації, ліцензування і діяльності

Розділ VIII

ідочини у сфері господарської діяльності

передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.¹

Поняття «банківські операції» охоплює операції з валютними цін­ностями, емісію власних цінних паперів, здійснення операцій на рин­ку цінних паперів від свого імені, надання гарантій і поручительств та ін. Перелік банківських операцій передбачений у ст. 47 вищеназва­ного Закону. Деякі банківські операції можуть здійснювати інші юри­дичні особи, які не є банками, після одержання відповідної ліцензії. Зокрема, це передбачено Положенням про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківськими фінансови­ми установами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 р. № 344².

Під фінансовими послугами розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Визначення та перелік таких послуг, а також види такої ді­яльності, що підлягають ліцензуванню, містяться в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.³

Фінансовою установою визнається юридична особа, яка відповід­но до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Зокрема, це банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі това­риства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного за­безпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це діяльність з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління актива­ми інституційних інвесторів. Таку діяльність можуть здійснювати юридичні особи виключно на підставі ліцензії, що видається Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Видами такої ді­яльності є: 1) діяльність з торгівлі цінними паперами, яка включає брокерську та дилерську діяльність, андеррайтинг, діяльність з управ-

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 2001. -№ 5-6. - Ст. 30.

² Офіц. вісн. України. - 2001. - № 36. - Ст. 1668.

³ Відом. Верхов. Ради України. - 2002. - № і. - Ст. 1.

ління цінними паперами; 2) діяльність з управління активами інститу­ційних інвесторів; 3) депозитарна діяльність; 4) діяльність з організа­ції торгівлі на фондовому ринку (ст. 16-27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.¹). Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії затверджено рішенням Державної комісії з цінних папе­рів та фондового ринку від 26 травня 2006 р. № 345².

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого передбаченого ч. 2 ст. 202 КК діяння, від якого отриманий дохід у ве­ликих розмірах.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і здійсню­вала вказану у ч. 2 ст. 202 КК діяльність: а) не маючи на це права, отримання якого відповідно до закону можливе після набуття статусу фінансової установи та/або одержання спеціального дозволу (ліцензії) або б) маючи таке право, здійснювала діяльність з порушенням умов ліцензування.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК). Безпосередній об 'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю.

Об 'єктивна сторона злочину виражається в зайнятті видами гос­подарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, окрім випадків, передбачених іншими статтями Криміналь­ного кодексу.

Чинне законодавство не передбачає єдиного вичерпного переліку заборонених видів господарської діяльності. У статті 203 КК ідеться про спеціальну законодавчу заборону певного виду господарської ді­яльності. Це означає, що законодавець установлював заборону, врахо­вуючи головним чином особливості певного виду господарської ді­яльності. Ті ж особливості діяльності визначають суспільно небезпеч­ний характер порушення такої заборони.

Такі спеціальні заборони, зокрема, передбачені у ст. 4 Закону Укра­їни «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.\ у якій міститься пере­лік видів господарської діяльності, що можуть здійснюватися тільки Державними підприємствами (наприклад, космічний запуск ракет),

¹ Офіц. вісн. України. - 2006. - № 13. - Ст. 857.

Відом. Верхов. Ради України. - 1991. -№ 14. - Ст. 169.

² Там само. - № 32. - Ст. 2353.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

підприємствами певних організаційно-правових форм (наприклад, проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами) або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (наприклад, виробництво деяких видів бензинів).

Широке тлумачення спеціальних заборон лежить в основі роз'яснень з цих питань, даних Пленумом Верховного Суду України, який поши­рює дію ст. 203 КК також на порушення заборон, пов'язаних з певни­ми категоріями осіб. Зокрема, це такі види господарської діяльності: 1) якими громадяни, навіть зареєстровані як суб'єкти підприємництва, та юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності певної форми власності чи організаційно-правової форми займатися не мають права без зміни свого правового статусу (відсутність необхідної освіти, ква­ліфікації тощо), а тому не можуть одержати ліцензії на їх здійснення, тобто види діяльності, які можуть здійснюватися лише спеціальними суб'єктами; 2) якими не можуть займатися певні суб'єкти господарської діяльності через те, що види діяльності, якими вони вже займаються, виключають таку можливість (наприклад, аудиторам заборонено без­посередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю); 3) якими громадяни згідно із законом не мають права за­йматись у зв'язку з наявністю в них непогашеної або незнятої суди­мості за окремі злочини (див. п. 8 вищезазначеної постанови від 25 квітня 2003 р. № 3).

Не утворює ознак цього злочину зайняття дозволеними видами господарської діяльності, що вчинюється особами, яким узагалі за­боронено займатися підприємницькою діяльністю (наприклад, військо­вослужбовцям).

Відповідно до ч. З ст. 43 ГК України перелік видів діяльності, підпри­ємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом.

Злочин вважається закінченим з початку зайняття забороненою господарською діяльністю.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Зайняття забороненою господарською діяльністю кваліфікується за ст. 203 КК лише тоді, коли це діяння не передбачено спеціальною нормою. Тому, наприклад, виготовлення і розповсюдження предметів порнографічного характеру кваліфікується лише за ст. 301 КК.

Частина 2 ст. 203 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах (згідно з приміткою

до цієї статті — це тисяча і більше неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян) або вчинені особою, раніше судимою за такий злочин.

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, ма­триць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203' КК). Безпосередній об 'єкт злочину — суспільні відносини у сфері госпо­дарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць.

Предметом злочину виступають: 1) диски для лазерних систем зчитування; 2) матриці; 3) обладнання і сировина для їх виробни­цтва.

Диск для лазерних систем зчитування — будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування із записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відображає об'єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформації.

Матриця — матеріальний носій у вигляді штампа або іншого ана­логічного чи еквівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і використовується для безпосереднього перенесен­ня цієї інформації на диск для лазерних систем зчитування під час його виробництва.

Перелік основних вузлів для спеціалізованого обладнання з ви­робництва дисків для лазерних систем зчитування і матриць затвер­джується Кабінетом Міністрів України, а сировиною, що використо­вується у їх виробництві, є оптичний полікарбонат.

З об'єктивної сторони злочин виражається в незаконному вироб­ництві, експорті, імпорті, зберіганні, реалізації та переміщенні дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах.

Відносини у сфері виробництва, експорту, імпорту зазначених предметів регулюються законами України «Про особливості держав­ного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р.¹, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р., «Про авторське право ¹ суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р.², «Про зовнішньоеко­номічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.³, іншими законами та між­народними договорами України.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 2002. - № 17. - Ст. 121.

² Там само. - 2001. - № 43. - Ст. 214.

³ Там само. - 1991. -№ 29. - Ст. 377.

Розділ VIII

2_лочини у сфері господарської діяльності

Порушення законодавства, зокрема, може виражатися в зайнятті вказаною господарською діяльністю без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов.

Виробництво дисків — це діяльність, пов'язана із застосуванням технологічного процесу щодо переробки сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем зчитування, матриць, під час якого одночасно з виготовленням диску здійснюється запис на нього інформації, яка є об'єктом авторського права та/або суміжних прав, або без запису, а також реалізацією дисків або матриць власно­го виробництва.

Експорт — продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон Укра­їни, включаючи реекспорт товарів.

Імпорт — купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарІЕ з увезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

Зберігання, реалізація та переміщення — це дії з дисками для ла­зерних систем зчитування чи матрицями власного виробництва, об­ладнанням або сировиною для такого виробництва, що не відповідають вимогам Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. Для кваліфікації не має значення тривалість незаконного збе­рігання, кому були реалізовані ці предмети, яким способом їх пере­міщували на території України.

Злочин визнається закінченим, коли зазначена у ст. 203 ^і КК неза­конна господарська діяльність учинена у значних розмірах, тобто коли вартість предмета злочину у двадцять разів і більше перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку і є службо­вою особою суб 'єкта господарювання або громадянином-підпри-ємцем.

У частині 2 ст. 203 ^і КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у ве­ликих розмірах, тобто коли вартість дисків для лазерних систем зчи-

тування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва у сто і більше разів перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

фіктивне підприємництво (ст. 205 КК). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності.

Об 'єктивна сторона злочину виражається в створенні або при­дбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) передбачає вчинення певної сукупності дій: прийняття рішення, роз­роблення установчих документів тощо (ст. 87 ЦК України та статті 56-58 ГК України), а також підготовку та здійснення державної реє­страції нового суб'єкта підприємництва. Дії винного виглядають зовні цілком законно: подаються документи на державну реєстрацію, із до­триманням необхідної процедури приймається рішення про реєстра­цію. Проте ще до реєстрації винний знає, що це підприємство не здій­снюватиме статутну діяльність узагалі, або ж тільки імітуватиме її, створюватиме видимість діяльності.

Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розуміти отримання в будь-який спосіб права власності на вже створений суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) як у цілому, так і на певну його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним.

Злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємництва (юридичної особи) або набуття права влас­ності на нього.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний із спеціальною метою — прикриття незаконної діяльності або здійснен­ня видів діяльності, щодо яких є заборона.

Під незаконною діяльністю слід розуміти такі види діяльності, які особа не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх пору­шенням.

Діяльність, щодо якої є заборона, — це діяльність певного виду, що спеціально заборонена законодавцем з урахуванням особливостей Цього виду діяльності (ст. 203 КК).

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

У частині 2 ст. 205 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. Така шкода визначається по-різному: якщо вона заподі­яна фізичним особам — це двісті і більше, а якщо державі чи юридич­ним особам — тисяча і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Деякі питання кваліфікації цього злочину детальніше роз'яснені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відпові­дальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності».

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК). Безпо­середній об 'єкт злочину — свобода законної господарської діяльності. Додатковими об'єктами можуть виступати життя, здоров'я і недотор­канність людини, власність.

Об 'єктивна сторона злочину виражається в протидії законній господарській діяльності, тобто в протиправній вимозі припинити за­йматися законною господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вима­гання.

Протиправна вимога являє собою викладену в рішучій формі про­позицію про припинення зайняття законною господарською діяльніс­тю або про здійснення іншої дії (бездіяльності), зазначеної вище. Ця вимога має бути поєднана хоча б з однією із зазначених погроз.

Погроза насильством полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Зо­крема, це погроза нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення інших насильницьких дій.

Погроза пошкодження чи знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони несуть матеріальну відповідальність.

Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки),

так й інші особи, блага та інтереси яких небайдужі потерпілому (інші родичі, наречена тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення зазначеної вимоги, поєднаної з погрозою.

Суб 'єктивна сторона злочину—прямий умисел, поєднаний з метою припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльніс­тю або обмеження її, укладання угоди або невиконання угоди, про яку йдеться у ст. 206 КК. Вчинення зазначених у цій статті дій з корисливою метою, яка характеризує вимагання, кваліфікується за ст. 189 КК.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 206 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з по­грозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) поєд­нані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я; 5) по­єднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпі­лого, визнаються: легкі тілесні ушкодження, що не спричинили ко­роткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, удари, побої, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були не­безпечними для життя і здоров'я у момент їх вчинення.

Вчинення злочину, передбаченого ст. 206 КК, у поєднанні з умис­ним знищенням чи пошкодженням чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК.

У частині 3 ст. 206 КК передбачена відповідальність за протидію законній господарській діяльності, вчинену: 1) організованою групою; 2) службовою особою з використанням службового становища; 3) по­єднану з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я; 4) яка заподіяла велику шкоду; 5) яка спричинила інші тяжкі наслідки.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров'я, — це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжке ті­лесне ушкодження, а також інше насильство, що було небезпечним для життя або здоров'я в момент його вчинення (застосування зброї, елек­тричного струму тощо).

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і біль­ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 206 КК).

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Інші тяжкі наслідки — це смерть потерпілого або близької йому людини, самогубство, припинення роботи підприємства або масове звільнення з роботи його працівників тощо. Умисне вбивство, вчинене при протидії законній господарській діяльності, додатково кваліфіку­ється заст. 115 КК.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шля­хом (ст. 209 КК). Стаття включена в Кримінальний кодекс на виконан­ня міжнародних зобов'язань України, передбачених, зокрема, Конвен­цією про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, прийнятою 8 листопада 1990 р. державами — чле­нами Ради Європи.

Дата добавления: 2015-05-31