Порушення законодавства про бюджетну систему України 1 страница

(ст. 210). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини У сфері використання бюджетних коштів.

Відом. Верхов. Ради України.'- 1993. - № 17. - Ст. 184. Офіц. вісн. України. - 2004. - № 45. - Ст. 2978.

Римінальне право України. Особлива частина

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Предмет злочину — бюджетні кошти. Це кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Склад злочину матиме місце, якщо його предметом були бюджетні кошти у великих розмірах, тобто коли їх сума в тисячу і більше разів переви­щила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміт­кою до цієї статті).

Об 'єктивна сторона злочину може виражатися у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, у недотриманні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційног фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призна­ченню — це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету видатків не передбачених бюджетом, або фінансування одних статей видаткІЕ бюджету за рахунок інших.

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують за­тверджені межі видатків, — це фінансування передбачених бюджетом видатків у сумах, які перевищують межі, встановлені щодо фінансу­вання конкретних заходів, або загальні межі видатків.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету — це зменшення фінансування лише за окремими статтями видатків, непропорційне зниження фінансування за всіма статтями видатків тощо.

Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів виражається у непропорційному фінансуванні визначених бюджетом статей видатків: фінансуванні у повному обсязі одних статей з одночасним частковим фінансуванням або з нефінан-суванням інших; порушенні вимог щодо пропорційного фінансування залежно від певних періодів бюджетного року (кварталів чи місяців) тощо.

Вчинення названих дій пов'язане з порушенням певних статей Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок виконання бюджету.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з вищезазначених дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб 'єктом злочину виступають службові особи, уповноважені здійснювати діяльність, пов'язану з виконанням бюджету і розпоря-

яженням бюджетними коштами, у тому числі службові особи підпри­ємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за ра­хунок бюджету.

У частині 2 ст. 210 КК передбачена відповідальність за ті самі ді­яння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих роз­мірах (згідно з приміткою до цієї статті це три тисячі і більше неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян), або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому за­коном порядку (ст. 211 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину — встановлений законом порядок видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на прибуткову або видаткову частину бюджету.

Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, тобто в сумі, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний міні­мум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 210 КК).

Об 'єктивна сторона злочину полягає у виданні нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бю­джету всупереч встановленому Бюджетним кодексом України та інши­ми законодавчими актами порядку.

Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на те суб'єктом у встановленому законом порядку та формі, який спрямований на регулювання суспільних відносин, вста­новлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для невизначеного кола осіб, і розрахований на тривале багаторазове застосування.

Розпорядчий акт не містить загальних правил, а є актом застосу­вання права до конкретних осіб і випадків.

Злочин вважається закінченим з моменту видання (прийняття) нормативно-правового або розпорядчого акта незалежно від того, чи спричинило це зміни у прибутковій чи видатковій частині бюджету.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт злочину — службова особа, наділена правом видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів.

У частині 2 ст. 211 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до ст. 210 КК це три тисячі і більше неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян), або вчинені повторно.

⁷* 195

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

(ст. 212 КК). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносиш у сфері державного регулювання оподаткування і формування доходнс частини бюджетів та державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори (обов'язкові платежі), що вхс дять у систему оподаткування і введені у встановленому законом пс рядку. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 212^і КК.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткуваннях в редакції від 18 лютого 1997 р.¹ під податком, збором (обов'язкових платежем) розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідног рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платникам* у порядку та на умовах, що визначаються законами України про опс даткування. Предметом цього злочину є лише ті обов'язкові платежі, які передбачені цим Законом.

Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати по­датків, зборів (обов'язкових платежів), якщо це призвело до фактич­ного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) може відбуватися у формі бездіяльності, наприклад неподання податкових декларацій і розрахунків у тих випадках, коли таке подання є обов'язковим, або у формі бездіяльності, поєднаної з активною поведінкою. Способи ухилення можуть бути різними: внесення до поданих податкових де­кларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і видатки, приховування або заниження об'єктів оподаткування, від­мова сплатити податок тощо. Якщо способом є вчинення самостійно­го злочину (наприклад, підроблення документів), можлива кваліфікація за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазна­чених сум до бюджету або цільового фонду. У судовій практиці таким моментом визнається наступний день після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, а коли закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фак­тичного ухилення від їх сплати (див. п. 15 постанови Пленуму Верхов-

Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 16. - Ст. 119.

ного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15^і).

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що харак­теризується наявністю в особи наміру не сплачувати належні до спла­ти податки, збори (обов'язкові платежі) в повному обсязі чи певну їх частину.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службова особа підприємства, установи, організації будь-якої форми власності; 2) особа, що займа­ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) інша особа, яка зобов'язана сплачувати вищезазначені платежі.

У частинах 2 та 3 ст. 212 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 2) осо­бою, раніше судимою за цей злочин (ч. 3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фон­дів коштів у великих розмірах (ч. 2) чи в особливо великих розмірах (ч. 3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три ти­сячі і більше, а особливо великий розмір — п'ять тисяч і більше не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 212 КК встановлює, що від кримінальної відповідаль­ності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до криміналь­ної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відпові­дальності слід розуміти стадію кримінального переслідування: вине­сення слідчим постанови про притягнення особи як обвинувачуваного і пред'явлення обвинувачення.

Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 212^і КК). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері загальнообов'язкового держав­ного пенсійного страхування.

Предмет злочину — страхові внески на загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування — цільовий загальнообов'язковий платіж, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» від 9 липня 2003 р.²

^х Вісн. Верхов. Суду України. - 2004. - № 11. - С. 8-13. Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 49-51. - Ст. 376.

Розділ VIII

Іпочини у сфері господарської діяльності

Об 'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати стра­хових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, якщо це призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Поняття «ухилення» від сплати страхових внесків розуміється аналогічно ст. 212 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазна­чених сум коштів до Пенсійного фонду України.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що харак­теризується наявністю в особи наміру не сплачувати належні до спла­ти страхові внески в повному обсязі чи певну їх частину.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службова особа підприємст установи, організації будь-якої форми власності; 2) особа, що займа­ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати вищезазначені страхові внески.

У частинах 2 та 3 ст. 212^і КК встановлена відповідальність за' самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 2) особою, раніше судимою за цей злочин (ч. 3); 3) якщо вони при­звели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду Україна коштів у великих розмірах (ч. 2) чи в особливо великих розмірах (ч. 3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три тисячі і більше, а особливо великий розмір — п'ять тисяч і більше неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 212^і КК встановлює, що від кримінальної відпові­дальності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до криміналь­ної відповідальності сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортуван­ня з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Безпосередній об 'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулю­вання оподатковування і формування доходної частини державного бюджету. Додатковим безпосереднім об'єктом може виступати здоров'я людей.

Предмет злочину — незаконно виготовлені підакцизні товари: алкогольні напої, тютюнові вироби та ін.

Підакцизні товари — це товари, до ціни яких включається акцизний ₃5ір — непрямий податок. Перелік товарів (продукції), на які встанов­люється акцизний збір, а також його ставки затверджуються Верховною Радою України. Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р.¹, «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня 1995 р.², «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р. (у редакції Закону від 31 березня 2009 р. № 1201-VI)³, «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.⁴, «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» від 24 травня 1996 р.⁵, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.⁶

Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртового бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі хар­чових спиртів з умістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних оди­ниць. Вони належать до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208.

Предметом цього злочину також можуть бути алкогольні напої, виготовлені на основі етилового спирту шляхом його розбавляння водою. Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення кваліфікується як зайняття забороненим видом господар­ської діяльності за ст. 203 КК.

Тютюнові вироби — сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жу­вальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників Для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, деякі транспортні засоби та кузови до них, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 40. - Ст. 297.

² Там само. - 1995. - № 46. - Ст. 345.

³ Там само. - 2009. - № 32-33. - Ст. 488.

⁴ Там само. -1996. -№28.-Ст. 131.

⁵ Там само. - № 32. - Ст. 151.

⁶ Там само. - № 42. - Ст. 201.

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Незаконно виготовленими підакцизними товарами є товари, ви­готовлені особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємництва або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензу­ванню.

Об 'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, може виражатися в придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту не­законно виготовлених підакцизних товарів, а також у самому їх збуті.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок спла­ти боргу тощо).

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, у тайниках чи інших визначених ним місцях.

Транспортування — це переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту.

Збут означає будь-яку реалізацію підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з ме­тою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Суб 'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 204 КК передбачений самостійний склад злочину. Його об 'єктивну сторону характеризує незаконне виготовлення алко­гольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів або 2) з ви­користанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або 3) особою, раніше засудженою за цією статтею.

Питання про те, чи є обладнання таким, що забезпечує масове ви­робництво зазначених товарів, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням його технічних можливостей та стану, наявнос­ті кваліфікованого персоналу, умов, у яких обладнання експлуатується, тощо.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту не­законного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.

У частині 3 ст. 204 КК також передбачений самостійний склад зло­чину. Його об 'єктивну сторону характеризують: 1) незаконне виготов­лення підакцизних товарів, вказаних у частині першій або другій цієї

статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей; 2) незаконний збут таких товарів, що при­звело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відпо­відають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (ст. 227 КК). Саме ця недоброякісність сировини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовлених із них підакцизних то­варів, які можуть завдати шкоди здоров'ю чи життю людей після їх збуту споживачам (можливість смерті хоча б однієї людини, отруєння, радіоактивного опромінення, травмування тощо).

Отруєння людей як один із видів тяжких наслідків може бути пов'язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров'ю людей.

Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, спричинення тяжких тілес­них ушкоджень, масове захворювання людей, знищення або пошко­дження майна у великих розмірах тощо.

Злочин є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів, а у випадках їх збуту — з моменту на­стання тяжких наслідків.

Суб'єктивні сторони злочинів, передбачених у частинах 2 та З ст. 204 КК, характеризуються прямим умислом на вчинення зазначених діянь і умислом або необережністю щодо тяжких наслідків (у ч. 3).

Суб 'єкт цих злочинів — особа, яка досягла 16-річного віку.

Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 21 5 КК). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері надання поштових і транспортних послуг.

Предметом злочину є: знаки поштової оплати, маркована продук­ція, міжнародні купони для відповіді, посвідчення особи для міжна­родного поштового обміну, відбитки маркувальних машин, квитки залізничного, водного, повітряного, автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправлень, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку. Як знаки поштової оплати в Україні використовуються поштові марки, відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціальних штемпелів, міжнародні купони для відповіді.

Під поштовою маркою розуміється державний знак, виготовлений У встановленому законодавством порядку із зазначенням його номі-

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

нальної вартості та держави, який є засобом оплати послуг поштового зв'язку, що надаються національним оператором.

Маркована продукція — це виготовлені друкарським способом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові картки) із надрукованим на них зображенням поштових марок (віньєтки) (див. Закон України «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 р.¹; Поло­ження про поштові марки, блоки, марковані конверти і картки, затвер­джене наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 18 травня 2004 р. № 104²).

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак Міжна­родного бюро Всесвітнього поштового союзу, надрукований на папері з водяними знаками, яким можна замінити поштові марки.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це по-1 свідчення, що видається поштовими органами країн — учасниць Все­світнього поштового союзу і засвідчує право особи на одержання по­штової кореспонденції, що адресується їй або на поштову скриньку.

Під маркувальною машиною розуміється пристрій, призначений ' для нанесення на письмову кореспонденцію відбитків державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв'язку, дату прий­мання й іншої інформації.

Проїзні документи — це документи, що дають право проїзду на залізничному, водному, повітряному або автомобільному транспорті (квитки зазначених видів транспорту, у тому числі талони, жетони, службові проїзні документи тощо). Документами на перевезення ван­тажів є, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості тощо.

Об 'єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні з метою збуту зазначених предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повне чи часткове підроблення зазначених предметів або надання використаним знакам поштової оплати вигляду невикористаних знаків.

Збут — це оплатна або безоплатна передача (продаж, обмін, дару­вання тощо) зазначених підроблених предметів іншим особам або організаціям для їх подальшого використання. Збут може вчинювати­ся як особою, що підробила предмети, так й іншою особою.

Використання передбачає будь-яку форму застосування підробле­них предметів, наприклад надання їх замість справжніх, тощо.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 2002. - № 6. - Ст. 39.

² Офіц. вісн. України. - 2004. - № 24. - Ст. 1605.

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених

дій.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

а виготовлення предметів цього злочину — також метою їх збуту.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акциз­ного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання ви­пуску продукції і формування доходної частини державного бюджету.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних; 3) гологра­фічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні і тютюнові вироби. Наявність на цих товарах акцизної марки підтверджує сплату платником акцизного збору, легальність їх ввезення і реалізації на території України.

Контрольна марка — це спеціальний знак, що засвідчує дотриман­ня авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливим його несанкціо­новане відтворення.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у незаконному виготовленні предмета цього злочину; 2) у його підробці; 3) у викорис­танні незаконно виготовленого, одержаного чи підробленого предмета злочину; 4) у збуті такого предмета.

. Під незаконним виготовленням предметів, зазначених у ст. 216 КК, слід розуміти їх виготовлення без необхідного дозволу, або з порушен­ням порядку одержання, оформлення такого дозволу, за підробленими документами, підприємствами, що не мають ліцензії на виготовлення таких предметів тощо. Тобто йдеться про виготовлення не фальшивих, ^а Дійсних предметів, проте за відсутності необхідних правових підстав ^або з порушенням встановленого порядку їх виробництва.

^

Розділ VIII

Злочини у сфері господарської діяльності

Для встановлення незаконності дій мають значення: закони Украї- _; ни «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» від 15 3 вересня 1995 р.¹ та «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» у ре­дакції від Ю липня 2003 р.²; постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2001 р. № 171 «Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів»³; Положення про вироб­ництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з го- і лографічними захисними елементами і маркування алкогольних напо­їв та тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 567⁴; постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2005 р. № 297 «Про запровадження марок акциз­ного збору нового зразка для маркування алкогольної продукції»⁵! Порядок виробництва, зберігання, видачі контрольних марок та мар­кування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджений постановою Кабіне­ту Міністрів України у редакції від 24 березня 2004 р.⁶; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розроблення, виробни­цтва та сертифікаційних випробувань голографічних захисних елемен­тів, затверджені наказом Державного комітету України з питань регу­ляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 13 липня 2007 р. № 96/822⁷; постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. № 179 «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв»⁸ та ін.

Під підробленням слід розуміти повне створення фальшивих пред­метів будь-яким способом або часткові зміни тексту, серії, номера чи інших реквізитів.

Незаконно одержаними предметами визнаються ті, що раніше були отримані будь-яким протиправним способом, наприклад шляхом ви­крадення, шахрайства, зловживання службовою особою своїм служ­бовим становищем.

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 40. - Ст. 297.

² Там само. - 2004. - № 7. - Ст. 46.

³ Офіц. вісн. України. - 2001. - № 9. - Ст. 355.

⁴ Там само. - 2003. - № 17. - Ст. 761.

⁵ Там само. - 2005. - № 16. - Ст. 838.

⁶ Там само. - 2004. - № 12. - Ст. 741.

Дата добавления: 2015-05-31