Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу 1 страница

.

Та об'єднань громадян

Самоврядування

Органів місцевого

§ 1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Ці злочини істотно порушують суспільні відносини, які забезпечу­ють нормальне функціонування органів влади, місцевого самовряду­вання, об'єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров'ю, гідності або власності громадян, іншим об'єктам, які охороняються законом.

Родовим об 'єктом цих злочинів є певна група суспільних відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян і фізичними особами у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З об'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад, наруга над державними символами), так і шляхом без­діяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або про­веденню зборів, мітингів, походів і демонстрацій).

Більшість цих злочинів сформульовано як злочини з формальним складом. Для визнання їх закінченими досить вчинення особою самої Дії або бездіяльності незалежно від настання наслідків (наприклад, незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні, захоплення державних або громадських будівель чи

Роздіч XVII

споруд). У деяких випадках для закінченого складу злочину необхідне встановлення певних наслідків (наприклад, при самоправстві, насиль­стві щодо державного чи громадського діяча, умисному пошкодженні ліній зв'язку). У цих випадках для наявності об'єктивної сторони необ­хідно встановити причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

Із суб 'єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, у деяких випадках має місце прямий умисел, поєднаний зі спеціальною метою (при захопленні державних будівель необхідно встановити спеціальну мету, а саме — мету незаконно користуватися ними або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, орга­нізацій (ст. 341 КК).

Суб 'єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі злочини знижено вік відповідальності до 14 років, наприклад за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 345 КК). У деяких випадках суб'єктом може виступати і служ­бова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 340 КК). Залежно від безпосереднього об'єкта ці злочини можуть бути розділені на такі групи:

- злочини у сфері використання державних символів (статті 338
і 339 КК);

- злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та
об'єднань громадян (статті 340 і 341 КК);

- злочини проти представників влади, працівників правоохоронних
органів, членів громадських формувань (статті 342-353 КК);

- злочини у сфері використання документів і засобів отримання
інформації (статті 357-360 КК);

- інші злочини проти авторитету держави і діяльності об'єднань
громадян (статті 354-356 КК).

ш—ш—ші § 2. Злочини у сфері використання державних символів

Наруга над державними символами (ст. 338 КК). Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК, є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України, а ч. 2 ст. 338 КК —

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

офіційно встановлений або піднятий прапор чи герб іноземної держа­ви. Не є предметом цього злочину прапори і герби, які не є символами іноземної держави (прапор суб'єкта федерації, прапор міжнародної організації та ін.) або які є такими символами, але не були офіційно встановлені або підняті. Наруга над гімном іноземної держави не тяг­не кримінальної відповідальності.

З об 'єктивної сторони ці злочини виражаються лише у публічній нарузі над зазначеними символами. Під наругою розуміють грубе, об­разливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад, зривання прапора чи герба, їх знищення або пошкодження, використання їх не за призначенням, учинення на них непристойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики гімну, поширен­ня його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, в яких ви­являється зневажливе ставлення особи до державних символів). Пу­блічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як від­крито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію злочину не впливає. Для кваліфікації не має значення, є публічна на­руга над державними символами виявом негативного ставлення до самих цих символів чи їх носія (держави).

Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов'язаної з наругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі здійснити свій намір до кінця, чи ні.

Суб 'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Якщо особа діяла з хуліганських мотивів, вона несе відповідальність і за ст. 296 КК.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Особи віком від 14-ти до 16-ти років можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише у разі публічної наруги над дер­жавними символами України чи офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави, якщо такі дії вчинені шляхом їх умисного знищення чи пошкодження загальнонебезпечним способом або при настанні тяжких наслідків (ч. 2 ст. 194 КК).

Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339 КК). Предметом злочину є Державний Прапор України. Місце вчинення злочину — річкове або морське судно.

З об 'єктивної сторони злочин виявляється у незаконному піднятті Державного Прапора України на річковому або морському судні, яке не

Розділ XVII

має права на використання такого прапора. Злочин вважається закінче­ним із моменту незаконного підняття Державного Прапора України.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

■^нн § 3. Злочини, пов'язані

із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК). Згідно зі ст. 39 Консти­туції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Однією з юридичних гарантій реалізації громадянами України цього конституційного права є ст. 340 КК, яка орієнтує на законний і мирний характер проведення масових заходів.

З об 'єктивної сторони цей злочин виражається у незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Збори — це спільна присутність обмеженого кола осіб, об'єднаних спільними інтересами, ідеями тощо, з метою розгляду чи вирішення певних питань.

Мітинг — масове зібрання людей для публічного обговорення по­літичних чи інших невідкладних питань соціального, економічного характеру, висловлення ставлення до дій органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій, певних подій суспільно-політичного життя.

Вуличні походи — організований масовий рух людей вулицями (по пішохідній або проїзній частині) з метою демонстрування певного громадсько-політичного настрою, висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація — масовий рух великої кількості людей для публіч­ного висловлення суспільно-політичних, релігійних та інших настро­їв (солідарності, протесту тощо) з використанням плакатів, транспа­рантів та інших засобів наочної агітації.

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

Перешкоджання — будь-яке діяння, спрямоване на обмеження кон­ституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Воно може поля­гати як у дії (незаконна заборона службовою особою проведення будь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (наприклад, незаконне ненадання службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

Незаконним вважається таке перешкоджання, яке вчинюється без­підставно, тобто всупереч вимогам закону. Наприклад, службова осо­ба дає вказівку розігнати мітинг, незважаючи на те, що він проводить­ся з дотриманням встановленого порядку. Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що перешкоджання виходить або від службової особи, або від інших осіб, які застосовують фізичне насильство.

Під фізичним насильством як способом перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій слід розуміти заподіяння учасникам таких заходів умисних середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання ударів, побоїв, незаконне затримання або арешт органі­заторів). Якщо насильство поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або смерті, це вимагає додаткової кваліфікації за статтями 121 або 115 КК.

Поняття службової особи розкрите у частинах 3 і 4 ст. 18 КК.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, що перешкоджає організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Якщо злочин вчинений приватною особою, то він вважається закінченим із моменту застосування фізичного насиль­ства хоча б до одного учасника акції. У разі застосування фізичного насильства службовою особою її дії вимагають додаткової кваліфікації за ст. 365 КК як перевищення влади або службових повноважень.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб 'єктом цього злочину можуть бути службові та будь-які інші особи.

Захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК). Предметом цього злочину є будівлі і споруди, що забез­печують діяльність органів державної влади, органів місцевого само­врядування, об'єднань громадян (пошта, телеграф, навчальні заклади, банки, енергетична система та ін.). Якщо предметом злочину є тран­спортні підприємства (вокзали, аеродроми, порти, станції або інші транспортні підприємства), вчинене охоплюється ст. 279 КК.

Розділ XVII

Об 'єктивна сторона цього злочину виражається у діях, а саме у захопленні державних або громадських будівель чи споруд.

Під захопленням будівель чи споруд слід розуміти протиправне вторгнення і зайняття цих об'єктів, встановлення контролю над ними, блокування їх роботи.

Для наявності об'єктивної сторони не має значення, захоплено всі приміщення будівлі чи споруди або частину їх площі.

Спосіб захоплення державної або громадської будівлі чи споруди може бути різним: таємним, відкритим, насильницьким, обманним тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту захоплення хоча б час­тини площі будівлі чи споруди. Тривалість незаконного утримання цих об'єктів на кваліфікацію злочину не впливає.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєд­нується зі спеціальною метою — незаконно користуватися або пере­шкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій.

Суб 'єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16 років.

—■■■—■ § 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань

Опір представникові влади, працівникові правоохоронного орга­ну, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК). Потерпі­лими від цього злочину можуть бути представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони гро­мадського порядку і державного кордону та військовослужбовці.

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридич­ними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Це, наприклад, народні депутати і депутати місцевих рад, судді, про­курори, слідчі, державні виконавці тощо.

Працівниками правоохоронних органів є працівники органів: про­куратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби право­порядку у Збройних Силах України, митної служби, охорони держав-434

Зпочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

ного кордону, державної податкової служби, органів і установ вико­нання покарань, органів державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, що здійсню­ють правозастосовні або правоохоронні функції.

Громадське формування з охорони громадського порядку і держав­ного кордону — це об'єднання, загін, дружина або інша організація людей, створені для підтримання громадського порядку і охорони державного кордону, які мають статут і зареєстровані у встановленому порядку в органах місцевого самоврядування.

Питання, що стосуються участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, регулюються Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордо­ну» від 22 червня 2000 р.

Військовослужбовці — це особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової та надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зо­внішньої розвідки України, військ цивільної оборони, Державної спе­ціалізованої служби транспорту, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стриму­вання, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.

З об 'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 342 КК, по­лягає в опорі представникові влади під час виконання ним службових обов'язків, ч. 2 — в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону або вій­ськовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Виконання службових обов'язків представниками влади та праців­никами правоохоронних органів — це діяльність таких осіб, пов'язана із безпосереднім здійсненням функцій, у межах повноважень, покла­дених на них законами та іншими нормативними актами.

Виконання обов'язків щодо охорони громадського порядку — не­сення постової чи патрульної служби, підтримання порядку під час Демонстрації, мітингів, інших масових заходів, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, дії по припиненню або запобіганню порушен­ням громадського порядку, затриманню порушника тощо.

Розділ ХУЦ

Опір — це активна протидія виконанню представником влади службових обов'язків. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи представника влади (на­приклад, винний перешкоджає слідчому пройти до однієї з кімнат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує документ, який прокурор намагався ви­лучити).

Опір характеризується такими ознаками: 1) він полягає в активних діях; 2) дії винного спрямовані на організм потерпілого, полягають у застосуванні фізичної сили до нього або проти предметів, необхідних для виконання обов'язків цими особами; 3) дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повно­важень; 4) дії винного вчинені в момент виконання потерпілим покла­дених на нього обов'язків.

Для об'єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при ви­конанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку.

Для злочину не має значення, виконували ці особи свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, чи діяли у межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, працівник міліції у вільний від роботи час намагається припинити злочин, а винний чинить опір).

Злочин вважається закінченим із моменту активної протидії.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб 'єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 3 ст. 342 КК встановлена відповідальність за опір, що поєднується з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Явно незаконні дії — це будь-які дії, що суперечать інтересам служби, призводять до невиконання або неналежного виконання служ­бових чи громадських обов'язків.

Примушення — це фізичний або психічний вплив з метою при­мусити потерпілого виконати всупереч його бажанню явно незаконні дії (наприклад, застосування насильства з метою звільнення затрима­ного правопорушника).

Під фізичним насильством слід розуміти заподіяння зазначеним особам ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Погроза — це дії або ви-436

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

словлювання, що виражають намір винного застосувати фізичне на­сильство щодо цих самих осіб.

(ст. 343 КК). З об'єктивної сторони втручання в діяльність працівни­ка правоохоронного органу означає вплив у будь-якій формі на нього, тобто конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню цим працівником службових обов'язків або нате, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Втручання може бути у різних формах (умовлянні, шантажуванні, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-яких інших формах впливу). Вплив може здійснюватися усно, письмово (у тому числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публікацій у газетах, виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

Умовляння — це прохання, переконання, поради, обіцянка надати будь-які послуги, схиляння потерпілого до вчинення чи невчинення будь-яких дій, що перешкоджають виконанню ним службових обов'язків, прийняттю законного рішення.

Шантажування — це погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілого чи близьких йому осіб, або інші відомості, які потерпілий хотів би зберегти в таємниці, тощо.

Інші форми впливу — незаконна відмова у наданні певних благ, протиправне позбавлення пільг, переваг, втручання в особисте життя, погроза насильством тощо.

Цей злочин є закінченим із моменту втручання в діяльність праців­ника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення, чи перешкодило виконанню своїх обов'язків.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, за ч. 2 — службова особа.

У частині 2 ст. 343 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Втручання у діяльність державного діяча (ст. 344 КК). Цей зло­чин відрізняється від попереднього (ст. 343 КК) передусім колом по-

Розділ XVII

терпілих. Ними можуть бути: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник, Голова Рахункової пала­ти або член Рахункової палати, Голова або член Центральної виборчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонополь-ного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голо­ва Державного комітету телебачення і радіомовлення України, при­чому тільки в період здійснення ними своїх службових повноважень.

Під виконанням службових обов'язків державними діячами слід розуміти діяльність цих осіб, пов'язану зі здійсненням функцій, по­кладених на них Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Суб 'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Частиною 2 ст. 344 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища.

Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК). Потерпілими від цього злочину можуть бути пра­цівники правоохоронних органів та їх близькі родичі. Близькими ро­дичами є батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба і внуки (п. 11 ст. 32 КПК).

Об 'єктивна сторона цього злочину виражена у погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Причому по­гроза висловлюється винним обов'язково у зв'язку з виконанням пра­цівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків. По­гроза може виявлятися у висловлюванні усно, письмово, із застосу­ванням технічних засобів, а також в жестах або інших діях, за допо­могою яких винний залякує потерпілого вчиненням убивства, застосу­ванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна його близьких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов'язковою.

Поняття «у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків» пе­редбачає погрозу потерпілому як під час, так і до або після виконання таких обов'язків, тобто і тоді, коли особа вже не є працівником право­охоронного органу (наприклад, вийшла у відставку).

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

Злочин вважається закінченим, якщо висловлена погроза, її зміст доведений до адресата будь-яким способом.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Під виконанням служ­бового обов'язку слід розуміти діяльність працівника, що належить до кола його повноважень. Час виконання потерпілим службових обов'язків (минулий, теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає. Для застосування ч. 1 ст. 345 КК не має значення, чи розра­ховував винний реалізувати погрозу щодо працівника правоохоронно­го органу чи його близьких родичів.

Суб 'єкт цього злочину — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

У частині 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне за­подіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким ро­дичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у ч. З ст. 345 КК — тяжкого тілесного ушкодження.

Поняття побоїв і тілесних ушкоджень дано у статтях 121, 122,125 І126КК.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — умисна форма вини.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 14 років.

У частині 4 ст. 345 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою.

Погроза або насильство щодо державного чи громадського ді­яча (ст. 346 КК). Стаття 346 КК передбачає відповідальність за три самостійних злочини: 1) погрозу щодо державного чи громадського діяча; 2) насильницькі дії; 3) заподіяння тим самим особам тяжких тілесних ушкоджень.

Коло потерпілих суворо обмежене законом: це ті самі особи, що й у ст. 344 КК, а також керівник політичної партії України та його близькі родичі.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо зазначених осіб (ч. 1 ст. 346 КК), заподіянні їм легких чи середньої тяжкості тілесних ушко­джень, нанесенні побоїв чи вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346 КК), заподіянні їм тяжких тілесних ушкоджень (ч. З ст. 346 КК).

,

Розділ XVII

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Обов'яз­ковою ознакою суб'єктивної сторони є те, що діяння вчиняється у зв'язку з державною або громадською діяльністю потерпілих.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років, а за заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушко­джень — особа, яка досягла 14-річного віку.

Умисне знищення або пошкодження майна працівника право­охоронного органу (ст. 347 КК). Предметом злочину може бути як рухоме, так і нерухоме майно (гроші, цінні папери, жилий будинок, господарські споруди, дача, меблі, автомобіль, худоба, насадження тощо), яке є власністю працівника правоохоронного органу чи його близького родича або перебуває у їх відповідальному володінні.

Об 'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або по­шкодженні цього майна. Поняття знищення і пошкодження майна дано при аналізі ст. 194 КК, у розділі VII цього підручника.

При розв'язанні питання, чи є злочином умисне знищення або по­шкодження майна, необхідно враховувати не лише вартість і розмір майна у натуральному вигляді (вага, об'єм, кількість), а й значення знищеного або пошкодженого майна для потерпілого. Знищення мало­цінного майна або незначне пошкодження майна без кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 347 КК, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином.

Злочин вважається закінченим із моменту спричинення майнової шкоди потерпілому. Якщо винному не вдалося знищити або пошкодити майно потерпілого з причин, що не залежали від його волі, вчинене слід кваліфікувати як замах на злочин за ч. 2 або ч. З ст. 15 та ст. 347 КК.

Суб 'єктивна сторона цього злочину — умисна вина. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є те, що знищення або пошкодження майна вчиняється у зв'язку з виконанням працівником правоохорон­ного органу службових обов'язків.

Суб 'єкт цього злочину за ч. 1 ст. 347 КК — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років, а за ч. 2 — особа, яка досягла 14-річного віку.

У частині 2 ст. 347 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним спо­собом, або за такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки.

Із суб 'єктивноі сторони ставлення винного до загибелі людей чи інших тяжких наслідків можливе лише у формі необережної вини.

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

Дата добавления: 2015-05-31