Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу 3 страница

Для відповідальності за ст. 354 КК незаконна винагорода має бути одержана в значному розмірі, яким згідно з Приміткою до цієї статті визнається незаконна винагорода, яка в два і більше рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктивна сторона виявляється в одержанні шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру в значному розмірі за виконання або неви­конання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі або організації.

Під вимаганням незаконної винагороди слід розуміти пряму ви­могу працівника державного підприємства, установи або організації передати йому незаконну винагороду, поєднану з погрозою вчинення або невчинення з використанням становища, яке він займає на підпри­ємстві, в установі чи в організації, дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає винагороду, а також умис­не створення таким працівником умов, за яких особа вимушена дати винагороду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Моментом закінчення злочину є одержання вказаною особою не­законної винагороди в значному розмірі за виконання або невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке вона займає на підпри­ємстві, в установі або організації. Фактичне виконання або невиконан­ня таких дій, а також час передачі винагороди (до чи після виконання або невиконання дій) на кваліфікацію злочину не впливає.

Суб'єктивна сторона — прямий умисел та корисливий мотив.

Суб 'єкт — працівник державного підприємства, установи чи орга­нізації, який не є службовою особою (працівники державних медичних

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

установ, державних закладів освіти, секретарі, консультанти органів державної влади та управління, судів, правоохоронних органів тощо).

Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК). Стаття 355 КК встановлює відпо­відальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимогу виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи зни­щення їх майна за відсутності ознак вимагання.

Об'єктивна сторона має вираз у вчиненні двох взаємопов'язаних дій: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання; 2) погроза насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна (ч. 1), по­гроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, фактичним застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я, пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2), застосування насильства, що є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого (ч. 3).

Обов'язковою умовою кваліфікації за цією статтею є наявність цивільно-правового зобов'язання, за яким одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК).

Моментом закінчення злочину є пред'явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання, поєднаної із зазначеними у ст. 355 КК погрозами або насильством, незалежно від її фактичного виконання потерпілим.

Суб 'єктивна сторона — вина у формі прямого умислу. Для квалі­фікації цього злочину слід встановити відсутність умислу на вчинення вимагання, тобто на протиправне заволодіння майном потерпілого, правом на майно або вчинення їм на користь винного дій майнового характеру.

Суб'єкт — загальний. Вчинення аналогічних дій службовою осо­бою кваліфікується як перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), а службовою особою юридичної особи приватного права - як перевищення повноважень (ст. 235² КК).

У частині 2 ст. 355 КК передбачена відповідальність за вчинення зазначеного злочину повторно або за попередньою змовою групою

Розділ XVII

осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушко­джень, або поєднане з насильством, що є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.

У частині 3 ст. 355 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпеч­ним для життя чи здоров'я, або такі, що завдали великої шкоди чи спричинили інші тяжкі наслідки. Умисне вбивство, а також спричи­нення тяжких тілесних ушкоджень не охоплюється ст. 355 КК і вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями КК. Питання про визнання шкоди великою вирішується виходячи з фактичних обставин справи, залежно від вартості знищеного і витрат на відновлення по­шкодженого майна, його історичної або культурної цінності, значення для потерпілого, розміру упущеної вигоди тощо. Іншими тяжкими слідками можуть бути самогубство потерпілого; завдання тяжкої ші, ди здоров'ю і власності третіх осіб у результаті дій, спрямованих на знищення майна загальнонебезпечним способом; банкрутство юри­дичної особи, власником якої є потерпілий або потерпілі тощо.

Самоправство (ст. 356 КК). Стаття 356 КК передбачає відповідаль­ність за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому за­коном порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорю­ється окремим громадянином або підприємством, установою чи орга­нізацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч установленому порядку, вчиненням будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією; 2) наслідками — за­подіянням значної шкоди інтересам громадянина, державним чи гро­мадським інтересам або інтересам власника; 3) наявністю причинного зв'язку між вчиненням указаних дій та настанням наслідків.

Самовільне вчинення будь-яких дій — це вчинення особою всупе­реч установленому законом порядку дій, на які, на думку цієї особи, вона має право (наприклад, проникнення в житло боржника та вилу­чення майна в рахунок сплати боргу, розпорядження без згоди одним із подружжя майном, що перебуває у спільній сумісній власності по­дружжя, самовільне зайняття земельної ділянки або житла, які, на думку особи, мають бути їй передані тощо).

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого...

Оспорюваність дій особи означає, що інша фізична або юридична особа вважає такі дії неправомірними, вчиненими всупереч закону.

Заподіяння самоправними діями значної шкоди інтересам грома­дянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника може мати вираз у заподіянні їм матеріальної або моральної шкоди. Питання про те, чи є заподіяна шкода значною, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Суб 'єктивна сторона самоправства характеризується прямим або непрямим умислом.

Суб 'єкт — загальний. Вчинення таких дій службовою особою кваліфікується за ст. 365 КК як перевищення влади або службових повноважень, а службовою особою юридичної особи приватного пра­ва - як перевищення повноважень (ст. 235² КК).

Контрольні запитання

1. Назвіть систему та види злочинів проти авторитету органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та
об'єднань громадян. Що є родовим об'єктом цих злочинів?

2. Розкрийте зміст поняття зборів, мітингів, вуличних походів
і демонстрацій. Які існують способи перешкоджання цим
політичним акціям?

3. Що є предметом злочину, передбаченого ст. 341 КК?

4. Хто може бути потерпілим від злочину, передбаченого ст. 342
КК?

5. Які насильницькі злочини проти авторитету органів держав­
ної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань
громадян передбачені КК?

6. Визначте коло потерпілих від злочинів, передбачених стат­
тями 343,344 КК. Які діяння утворюють об'єктивну сторону
цих злочинів?

7. Що слід розуміти під посяганням на життя осіб, зазначених
у ст. 348 КК?

8. У чому полягає самовільне присвоєння владних повноважень
або звання службової особи?

9. Що є предметом злочину, передбаченого ст. 357 КК?

10. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 357 КК?

11. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 358 КК?

Розділ XVII

12. Як слід кваліфікувати використання особою документа, який
вона сама підробила?

13. У чому відмінність предметів злочинів, передбачених стат­
тями 357 та 358 КК?

14. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 360 КК?

15. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 354 КК?

16. У чому відмінність одержання незаконної винагороди пра­
цівником державного підприємства, установи чи організації
від одержання хабара?

17. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 355 КК?

18. У чому відмінність примушування до виконання чи неви­
конання цивільно-правових зобов'язань від вимагання?

19. Які об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ст. 356 КК?

Дата добавления: 2015-05-31