Набуття римського громадянства

Статус римського громадянства міг виникати на підставі:

1. приписів природного права, санкціонованих римськими законами;

2. безпосередніх приписів публічного права.

Якщо у першому випадку норми публічного права тільки санкціонували виникнення

громадянства природним шляхом, то у другому випадку приписи публічного права були головною

і необхідною передумовою виникнення статусу римського громадянства. Для того, щоб з'ясувати

особливості встановлення римського громадянства, розглянемо обидва випадки.

На підставі приписів природного права римське громадянство встановлювалося:

1. шляхом народження від батьків, які перебувають у законному римському шлюбі (що був

можливий, як згадувалося вище, лише між римськими громадянами);

2. шляхом усиновлення, здійсненого повноправним римським громадянином відповідно до

вимог норм права і закріпленого спеціальною процедурою;

3. внаслідок звільнення з рабства. При цьому розрізняли звільнення колишнього

повноправного римського громадянина, що тимчасово перебував у полоні, і звільнення раба, що

не належав до римської громади. У першому випадку йшлося про повне відновлення статусу

римського громадянства. У другому випадку права римського громадянства надавалися в повному

обсязі тільки при додержанні спеціальних вимог до процедури звільнення, або коли громадянство

надавалося рабу «від імені римського народу».

На підставі безпосередніх приписів публічного права римське громадянство встановлювалося:

1. шляхом індивідуального присвоєння статусу громадянина Риму за особисті заслуги перед

римським народом (вільній особі – громадянину іншої держави або особі без громадянства);

2. шляхом надання статусу римського громадянства жителям певного міста, провінції або якійсь

категорії підданих Риму;

3. шляхом придбання особою на оплатній основі (купівлі) статусу римського громадянства;

4. у результаті вислуги 20 років і більше у Римській армії.

Необхідною умовою набуття status civitatis у період республіки було обов'язкове проживання

претендента на римське громадянство у Римі та входження його до однієї з територіальних

одиниць римської громади (трибу). Пізніше, у класичний період розвитку римського права, ця

вимога набула факультативного характеру.

Отже, набуття status civitatis було можливе, головним чином, за наявності таких юридичних

передумов: права по крові (jus sanquinis), права місця проживання (jus loco) і права узаконення

громадянства (jus civitatis). При цьому останнє було визначальним.

Дата добавления: 2015-05-31