Видатні діячі київської русі

Алімпій (Аліпій) Печерський (бл. 1050 – 1114) – видатний український художник-мозаїст, лікар періоду Київської Русі. Відомий також завдяки значним досягненням у лікарській справі. Чернець Києво-Печерського монастиря. Можливо є автором мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору і Ярославської Оранти.

Володимир (958 – 1015) – великий князь Київський. У 80-х рр. Х ст. відвоював у Польщі Перемишль, захопив землі ятвягів (територія сучасної Литви) і в’ятичів (предки сучасних росіян), здійснив військовий похід на землі Волзької Болгарії. У 987 – 988 рр. внаслідок Херсонеської війни між Руссю й Візантією було укладено мирну угоду, скріплену шлюбом Володимира й доньки імператора Романа ІІ Анни. Іншим ″побічним″ результатом угоди стало прийняття Руссю християнства. За часів Володимира вперше в Київській державі почалося карбування власної монети. У роки правління Володимира було збудовано першу християнську церкву – Десятинну.

Данило Галицький (1201 – 1264) – правитель Галицько-Волинської держави. За часи його правління було збудовано Холм (сюди було перенесено столицю з Галича), Львів, Кременець. Брав участь у битві на р. Калка (1223 р.) У 1238 р. розбив лицарів Добжинського ордену в битві під Дорогочином. Під час монголо-татарської навали для захисту Києва відправив загін на чолі з воєводою Дмитром Єйковичем. У подальшому намагався за участі західноєвропейських правителів зібрати антимонгольську коаліцію. На знак визнання його політичного авторитету був коронований папським легатом у січні 1653 року. Проте, не отримавши належної підтримки від католицьких країн, не зміг тривалий час стримувати монгольську агресію. Після перемоги у 1254 р. над військами хана Куремси, у 1259 р. хан Бурундай змусив Данила визнати верховенство Золотої Орди.

Іларіон Київський (? – 1088) – перший митрополит Київської держави руський за походженням. Автор широко відомого в середньовіччі твору ″Слово про закон і благодать″, у якому з точки зору християнської доктрини прославлялося і возвеличувалося правління князів Володимира та Ярослава

Кирило (бл. 827 – 869) і Мефодій (бл. 815 – 885) – слов’янські просвітителі болгарського чи македонського походження (деякі дослідники стверджують, що вони були слов’яномовними греками). Проповідували Євангеліє серед слов’янських народів. Творці спільної для слов’ян абетки (кирилиці). Першими, приблизно у 844 р., переклали Біблію церковнослов’янською мовою.

Нестор-літописець (бл 1056 – 1114) – чернець Києво-Печерського монастиря письменник і літописець. Безумовним вважається авторство Нестора двох житій: Бориса й Гліба та Феодосія Печерського. Нестор-літописець є автором першої редакції ″Повісті минулих літ″.

Осторомир (ХІ століття) – новгородський посадник, родич київських князів. На його замовлення київським дияконом Григорієм було переписане з староболгарського оригіналу Євангеліє, що згодом отримало назву ″Остромирове″. Книга використовувалась для недільних і святкових читань.

Ярослав Мудрий (бл. 978 – 1054) – син великого князя київського Володимира Святославича, видатний державний діяч і полководець Київської держави. Зміцнював династичні зв’язки з європейськими королівськими дворами (″Тесть Європи″). За Ярослава Мудрого укладено збірник законів – Правда Ярослава, що є найдавнішою частиною ″Руської правди″, остаточно на Русі утвердилося християнство й затверджено митрополичу кафедру. Ініціював створення перших монастирів, розвиток освіта серед дітей і бібліотечна справа.

Дата добавления: 2015-05-26