Тема 6. Правове забезпечення розвитку управління освітою в Україні в XXI столітті

Відповідно до закону в Україні для управління освітою створюється система державних органів управління і органів громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених законодавством.

До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать:

Міністерство освіти і науки, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія (ВАК).

Міносвіти України:

- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти;

- реалізує державну освітню політику, здійснює контроль за її втіленням та дотриманням актів законодавства про освіту;

- розробляє програми розвитку та державні стандарти освіти;

- визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення освітніх закладів;

- здійснює керівництво державними закладами освіти, контроль за дотриманням державних освітніх стандартів, державне інспектування;

- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати;

- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

- розробляє умови прийому до закладів освіти;

- забезпечує випуск навчальної літератури;

- розробляє проекти положень про освітні заклади, що затверджуються урядом;

- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Акти Міносвіти, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших органів управління освітою, освітніх закладів.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міносвіти беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, у проведенні державного інспектування та акредитації освітніх закладів, контролюють дотримання умов щодо якості освіти, організовують впровадження в освітню практику досягнень науки та передового досвіду, розподіляють по підприємствах та установах підготовлених фахівців. Акти цих міністерств та відомств, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, освітніх закладів відповідного профілю.

Інші повноваження Міносвіти, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них. Так, положенням про Міносвіти, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлено, що для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти створюється колегія в складі Міністра (голова колегії), його заступників, керівних працівників міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади та представників відповідних громадських об'єднань. Члени колегії затверджуються урядом, її рішення проводяться в життя наказами міністра. При міністерстві функціонують також Державна інспекція закладів освіти, науково-методична рада для організації та проведення атестації науково-педагогічних кадрів, що відповідає за присвоєнням учених звань доцента і професора. Під головуванням міністра створюється Атестаційна колегія, яка формується з числа членів колегій міністерств, що мають освітні заклади, та науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти. Персональний склад Атестаційної колегії і положення про неї затверджуються Міносвіти.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти. У межах її компетенції є:

- встановлення не нижче визначених Міносвіти нормативів обсягів бюджетного фінансування освітніх закладів комунальної власності, фінансування їх утримання;

- забезпечення розвитку мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

- здійснення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнів, студентів, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- вирішення в установленому порядку питань, пов'язаних з опікою та піклуванням про неповнолітніх, котрі залишилися без батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

- створення належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їхніх здібностей, задоволення інтересів;

- забезпечення в сільській місцевості регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

- організація професійного консультування молоді та продуктивної праці учнів;

- визначення потреб, обсягів і розробка пропозицій щодо державного замовлення для підготовки робітничих кадрів регіону.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють відповідні органи управління освітою.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної /міської/ державної адміністрації за погодженням з міністром освіти.

Органи управління освітніми закладами

Організаційно-правова основа діяльності і органи управління освітнього закладу визначаються типовим положенням про заклад, а конкретні форми управління – його статутом. Положення про заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України, їх статутом – Міносвіти стосовно закладів, що засновані на загальнодержавній формі власності та перебувають у віданні міністерств і відомств, яким підпорядковані освітні заклади, за погодженням з Міносвіти.

У закладі освіти створюється дорадчий колегіальний орган – педагогічна рада, функції та порядок роботи якої визначаються положенням і статутом закладу. До складу педагогічної ради входять усі педагогічні працівники школи. Головою педагогічної ради є керівник закладу, секретар обирається з числа педагогічних працівників.

Вищим органом громадського самоврядування колективу є загальні збори (конференція).

Громадське самоврядування в освіті

Органи державного управління освітою взаємодіють з органами громадського самоврядування в школі. Згідно закону, останні вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх уповноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності освіти.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

- загальні збори;

-районна, міська, обласна конференція педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим, наглядові ради, опікунські ради;

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначено в межах чинного законодавства Міносвіти за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Асоціація вищих закладів освіти України передбачає їх право на:

- самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності;

- участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

- визначення змісту компоненту освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;

- прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

- самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати;

- здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.

У вищих освітніх закладах функціонує студентське самоврядування з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їхніх прав. Воно сприяє формуванню в молоді навичок організаторів, керівників. Найвищим органом студентського самоврядування є загальні збори /конференція/ студентів, на яких: затверджується положення про студентське самоврядування, обирається виконавчий орган останнього, визначаються структура і термін повноважень, заслуховується звіт цього органу. Виконавчий орган студентського самоврядування структурного підрозділу закладу обирається на загальних зборах (конференції) студентів відповідного підрозділу.

Тема 7. Філософсько – економічні засади управління закладами освіти.

Сучасний стан матеріальної бази шкіл та інших навчальних закладів України перебуває у занедбаному стані. Гостро відчувається проблема нестачі приміщень у дошкільному, шкільному і наступних рівнях загальноосвітньої системи.

Сучасний світ є прогресивною епохою посилення конкуренції у різних сферах. Освітні послуги, які надають сучасні дитячі садки, школи, ліцеї, гімназії є своєрідним товаром, який повинен зайняти належне місце на ринку, відповідати потребам людей та бути конкурентноздатним.

Освітні послуги найвищого рівня якості здатна запропонувати така освітня організація, процес управління якого здійснюється ефективно. Одним з інноваційних підходів до управління, що забезпечує високу ефективність діяльності організації, є командний менеджмент, або управління командою.

Матеріальна база загальноосвітніх закладів знаходиться в надто тяжких умовах тому, що не вистачає найголовнішого – підручників, які приходиться купувати батькам.

По-друге, не вистачає наочних матеріалів для пояснення будь-якого цікавого матеріалу, тому вчителям доводиться самостійно його добирати.

По-третє, з року в рік збільшується кількість приміщень, які знаходяться в аварійному стані. На нові школи немає коштів, а старі – нічим ремонтувати, а тому ремонти шкіл та класів здійснюються за кошти батьків.

По-четверте, про що можна говорити, коли в школі немає елементарного – крейди. І до того ж, як можна досягати педагогічної майстерності, коли немає комп'ютерів, ТЗН і головними матеріально технічними засобами залишаються ганчірка, дошка і крейда.

По-п'яте, заробітна плата вчителя виплачується невчасно, і тому наш учитель повинен працювати і думати про присадибне господарство, яке дасть йому матеріальну підготовку.

Отже, становище матеріально-технічної бази української школи залишається ще до цього часу в тяжких умовах, але ми сподіваємося, що життя буде кращим і збудуються нові школи для наших українських дітей, котрі хочуть вчитися і працювати на користь України.

У сучасних школах з'являються платні послуги, за рахунок цього покращується матеріально-технічна база школи. Такі школи мають кошти на свої витрати. Багатьом із них на сучасному етапі надають допомогу фермерські, колективні господарства та спонсори, ще, як правило, молоді бізнесмени та підприємці.

Крім цього, збільшується кількість платних гуртків, у які охоче йдуть діти.

Україна, творячи ринкову економіку й утверджуючи демократичні засади, має надати всім однакові можливості одержати освіту в її поліпшеній якості й змістові, що відповідало б потребам особи і суспільства.

Середня освіта потрапила в пряму залежність від економіки села, міста, району, області. Це вимагає змін у підході до її фінансування. Фахівці пропонують систему, за якої утримання школи та її матеріально-технічне забезпечення лишається за місцевими органами виконавчої влади, а всі інші витрати, зокрема оплату праці педагогів, візьме на себе уряд. Це, безперечно, створить рівні умови для одержання певного обсягу і змісту освіти. Для цього слід відокремити відрахування на освіту в держбюджеті і місцевих бюджетах, зняти оподаткування, хоча б на недодану бюджетом суму, із закладів освіти. Хоча деякі пільги оподаткування і передбачені Законом України "Про податок з прибутку" (пп. 7.11, 7.11.2, 7.11.3), а також ст. 61 Закону "Про освіту", однак залишаються проблеми, які потрібно розв'язувати.

Атестація навчальних закладів має за мету визначити спроможність закладу здійснювати освітню діяльність на рівні державних вимог (стандартів) згідно з виданою йому ліцензією; оцінити форми і методи організації та реалізації навчально-виховного процесу, спрямованого на здобуття учнями відповідних знань, умінь і навичок, інтелектуального, творчого і фізичного розвитку особистості. На сьогоднішній день оцінка навчально-матеріальної бази закладу освіти проводиться після вивчення її за такими критеріям:

- наявність і стан навчальних приміщень, шкільних меблів і обладнання, дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

стан навчально-матеріальної бази з фізичної підготовки і трудового навчання;

- технічні засоби навчання, їх стан і ефективність використання;

- характеристика кабінету інформатики і обчислювальної техніки;

- стан бібліотеки, наявність бібліотечних фондів і їх збереження, робота бібліотеки;

- стан забезпечення учнів підручниками та оплати за користування ними;

- фінансування закладу, формування фінансових ресурсів закладу, доцільність і раціональність їх використання;

- харчування учнів у школі, можливості і реальний стан;

- аналіз господарської діяльності керівника за попередній період і його планів на перспективу;

- роль технічного і допоміжного персоналу в школі.

Фінансування середньої освіти. В Україні існують три рівні управління (державний, обласний та районний). Фінансування середньої освіти здійснюється з бюджетів, що формуються на цих рівнях, причому кошти районних і обласних бюджетів складають ~ 94-99 % усього бюджету середньої освіти.

Розподіл між видатками бюджетів різних рівнів відбувається таким чином: з державного бюджету фінансуються:

- республіканські спеціальні школи-інтернати для обдарованих дітей (їх усього 3);

- школи соціальної реабілітації, у яких утримуються неповнолітні правопорушники віком 11-14 років;

- випуск підручників.

З обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються:

- спеціальні школи, школи-інтернати, для дітей з вадами розвитку;

- загальноосвітні школи-інтернати;

- дитячі будинки;

- заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

з районних бюджетів фінансуються:

- загальноосвітні школи;

- спеціальні школи.

Фінансування вищих навчальних закладів.

Фінансування ВНЗ здійснює засновник. Якщо це є приватний ВНЗ, то повністю здійснює фінансування власник цього закладу. Інший підхід у фінансуванні ВНЗ державної або комунальної форм власності. Наприклад, Міський державний педагогічний університет імені Грінченка фінансує державна адміністрація м. Києва. Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Г.Сковороди фінансує Міністерство освіти і науки України. Київський Національний Університет імені Т.Г.Шевченка фінансується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Перш за все Кабмін України та Міністерство освіти і науки України розробляють і доводять до кожного ВНЗ лімітну довідку, в якій робиться розрахунок на одного студента ВНЗ на календарний рік відповідно до кількості грошей закладених в державному бюджеті України на рік, а потім робиться розрахунок на ВНЗ відповідно від кількості студентів державної форми навчання. Тобто, якщо університет А має вдвічі більше студентів державної форми навчання, ніж університет Б, то і коштів він отримає від держави вдвічі більше. Крім того в лімітній довідці обов’язково вказуються статті витрат, як правило це витрати на заробітну плату, стипендії, та комунальні послуги. На підставі лімітної довідки кожний заклад освіти складає кошторис на фінансування в рік у який включаються кошти, що планує заробити навчальний заклад надаючи платні послуги. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 38 перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами у сфері освітньої діяльності:

- навчання іноземних і вітчизняних студентів у вищих навчальних закладах понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому;

- здобуття другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста, крім випадків, передбачених законодавством;

- післядипломна освіта понад державне замовлення;

- підготовка робітників різних професій понад державне замовлення;

- навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

- переведення з одного до іншого вищого навчального закладу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об’єктивних причин;

- повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;

- підготовка і перепідготовка робітників і спеціалістів за замовленнями служб зайнятості населення;

- підготовка аспірантів і докторантів понад державне замовлення;

- прийом кандидатських іспитів;

- навчання іноземних громадян в аспірантурі, докторантурі, їх стажування, крім іноземних громадян, які постійно проживають на території України;

- підготовка до захисту та проведення захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора, друкування дисертації, друкування і розсилання авторефератів, стенографування захисту тощо;

- плата за наукові консультації для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;

- довузівська підготовка;

- лекторії;

- платні курси водіїв, гуртки іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії та інше;

- освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами дошкільних, інтернатних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

- консультації для різних категорій населення (учнівської молоді понад державний компонент поза графіком навчально-виховного процесу; аспірантів, докторантів; підприємств і організацій різних форм власності.

Тема 8. Проблема підготовки сучасного менеджера в освіті.

Головною проблемою підготовки менеджерів в освіті є необхідність зменшити різницю в рівнях знань та вмінь, які майбутні менеджери отримали у вищих навчальних закладах через самоосвіту, на різних курсах післядипломної освіти тощо. Розв’язання цієї проблеми ускладнюється недостатньою науково-теоретичною розробкою різноманітних питань з підготовки менеджерів в освіті в умовах сьогодення.

Одна з визначальних, провідних ідей концепції підготовки менеджерів полягає в тому, що базовий зміст упродовж їх навчання має, перш за все, відображати теоретичні положення наукового управління та технологій сучасного менеджменту в усій їх різноаспектній розгалуженості. Організація навчального процесу має орієнтуватися на професійну управлінську підготовку сучасних менеджерів в освіті, і в першу чергу, на формування в них управлінського світогляду, науково-теоретичної компетенції з проблеми управління і найголовніше оволодіння сучасними управлінськими технологіями, які б забезпечили повсякденну ефективну практичну діяльність менеджера. Виходячи з цього, ми вважаємо за необхідне приділити увагу науковим засадам і методиці визначення, відбору і систематизації інформації, що складає базову основу змісту майбутніх менеджерів в освіті.

Більшість нинішніх керівників навчальних закладів були виховані радянською адміністративно-командною системою, її принципами управління. У своїй роботі вони не бажають нічого змінювати. Освітній менеджмент покликаний удосконалювати вміння управляти навчальним закладом.

Проблема підготовки сучасного менеджера для закладу освіти є надзвичайно важливою. Є декілька шляхів підготовки керівника закладу освіти. Найчастіше на посаду керівника державного закладу освіти призначають учителя, який має відповідний стаж роботи (не менше трьох років), педагогічну освіту, є хорошим учителем. Але хороший учитель не завжди може бути хорошим керівником. Інший варіант підбору керівника – це направлення молодого педагога в магістратуру за спеціальністю «Управління навчальним закладом»

У наш час набуло поширення призначення керівника закладу освіти за конкурсом. Найчастіше конкурс проводять у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації. У школах, дитсадках теж проводиться конкурс, але ця форма призначення керівника менш розповсюджена.

Керівники закладів освіти, що перебувають у комунальній власності, призначаються Міносвіти автономної республіки Крим, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Керівники інших форм власності (приватна, колективна) призначаються їх засновниками або уповноваженими органами за погодженням з відповідними органами управління освітою місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2015-05-26