Тема 9. Вдосконалення структури освітньої системи України

Законом про освіту визначено, що освітня система складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних та місцевих органів управління освітою і органів самоврядування в освіті. У рівнево-видовому аспекті освітня система включає: дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно – технічну, вищу, післядипломну освіту, дистанційну самоосвіту.

В Україні встановлені такі освітні рівні:

- дошкільна освіта;

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- позашкільна освіта;

- професійно – технічна освіта;

- базова вища освіта;

- післядипломна освіта.

Крім того, встановлені освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризують освітньо-професійну ступневість освіти:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст; магістр.

Дошкільна освіта здійснюється в сім′ї, дошкільних освітніх закладах у взаємодії із сім′єю і має на меті забезпечення фізичного та психічного розвитку дітей. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла – садки, компенсуючи дошкільні заклади (для дітей з фізичними вадами), дитячі садки інтернатного типу та ін.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини, її схильностей, здібностей, талантів, а також фізичне вдосконалення, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння знань про природу, людину, суспільство і виробництво. Повна загальна середня освіта є обов′язковою згідно з Конституцією України.

Основними видами середніх закладів освіти є: середня загальноосвітня школа трьох ступенів: першого – початкова школа, другого – основна школа і третього – старша. Для розвитку обдарувань, здібностей і талантів дітей створюють профільні класи, спеціалізовані школи, ліцеї, колегіуми.

Позашкільна освіта спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнів, студентів, задоволення їхніх інтересів, запитів та потреб у професійному навчанні. Вона здійснюється освітніми закладами, сім′єю, трудовими колективами, громадськими організаціями та ін.

До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, учнівські та студентські клуби, дитячо – юнацькі спортивні школи, школи мистецтв та ін.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів здібностей, а також підвищення кваліфікації.

Професійно – технічними закладами освіти є: професійно – технічне училище, професійно – художнє училище, училище – агрофірма, училище – завод, вище професійне училище, навчально – виробничий цех та ін.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову,професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Вища освіта здійснюється на базі повної середньої освіти.

Вищими навчальними закладами є училище, технікум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет тощо.

Післядипломна освіта надає такі освітні послуги: стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів, забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої.

До закладів післядипломної освіти належать: академії, центри підвищення кваліфікації, препідготовки, навчально-виробничі комбінати, підрозділи ВНЗ, професійно-технічні заклади освіти, відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Тема 10. Концепція підготовки управлінця до роботи з дітьми з особливими потребами.

У наш час, на жаль, народжується дуже багато дітей з різного роду психічними і фізичними вадами. Причину народження таких дітей пояснити важко: це і вплив Чорнобильської АЕС, це ведення нездорового способу життя батьками під час вагітності та народження дитини, це складна екологічна ситуація в різних регіонах України. Тому виникла необхідність у створенні дошкільних закладів для утримання дітей з особливими потребами. Такі заклади функціонують у кожному місті, районі. Утримуються тут діти як кожного дня, так і цілодобово. Якщо батьки відмовляються від таких дітей або позбавляються прав батьківського піклування, то діти знаходяться в таких закладах до досягнення ними повноліття і перебувають на повному державному утриманні.

Звичайно, потрібно, щоб такі заклади були оснащенні найновішими медичними обладнаннями, укомплектовані досвідченими педагогічними та медичними працівниками. Не менш важливим є підготовка управлінця такими закладами. Адже керівнику закладу для дітей з особливими потребами необхідно мати висококваліфіковані навички роботи з такими дітьми. Головним завдання таких закладів є створення для дітей такої атмосфери, щоб вони не почували себе ізольованими від суспільства. Тому керівнику необхідно чітко осмислити, переглянути та в деяких аспектах вдосконалювати свою роботу і роботу колективу в даних закладах. Таким чином, управлінець закладів для дітей з обмеженими потребами повинен мати чітке уявлення та готовність до створення необхідних умов для повноцінного навчання та життя дітей з обмеженими потребами.

На жаль, наша держава ще недостатньо уваги приділяє таким закладам. Заклади освіти, де навчаються і живуть діти з особливими потребами, потребують сучасної технічної бази, тому вимушені звертатись до приватних благодійних фондів та окремих меценатів для покращення свого матеріального становища.

Тема 11. Специфіка кадрового забезпечення закладів освіти в сучасних умовах.

Відповідно до закону, педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан котрих дозволяє виконувати службові обов’язки. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі за контрактом. Прийняття науково-педагогічних кадрів здійснюється на основі конкурсного відбору.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

- захист професійної честі гідності;

- вибір форм, методів, засобів навчання, педагогічну ініціативу;

- індивідуальну педагогічну діяльність;

- участь у громадському самоврядуванні;

- підвищення кваліфікації, перепідготовку, вибір змісту, програм, форм навчання, закладів, установ, організацій, що здійснюють підвищення кваліфікацій і перепідготовку.

Водночас вони зобов’язані:

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

- забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, слухачами навчальних програм стосовно обов’язкових вимог щодо змісту, рівня й обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей учасників навчально-виховного процесу;

- особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

- готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди;

- дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

- захищати дітей, молодь від будь-яких форм насильства., запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, перешкоджати іншим шкідливим звичкам.

Держава має забезпечити педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

- належні умови праці, побуту, відпочинку, медичного обслуговування;

- підвищення кваліфікації не рідше, ніж один раз на п’ять років;

- правовий, соціальний, професійний захист;

- підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені та вчені звання;

- надбавки за вислугу років, щомісячно у відсотках до посадового окладу, залежно від стажу педагогічної роботи.

З метою підвищення ефективності відтворення науково-педагогічних кадрів можна виділити декілька важливих напрямів:

- надання вищим навчальним закладам гарантійного рівня бюджетного фінансування, звільнення від податку, утворення оптимального режиму в отриманні і використанні необхідних ресурсів і засобів;

- концентрація зусиль у підготовці науково-педагогічних кадрів у ВНЗ;

- розвиток соціалізації і кооперації ВНЗ в підготовці і використанні науково-педагогічних кадрів;

- повніше використання можливостей сектора науки у ВНЗ.

Дата добавления: 2015-05-26