Публічне і приватне право

Система римського права

Римське право у стародавньому Римі — це складне правове явище, яке складалося з трьох правових систем:

ñ jus civile — цивільне право;

Цивільне право — це національне і найдавніше право, яке регулювало майнові відносини виключно між римськими громадянами, яке поширювало свою дію тільки на римських громадян — квіритів. Тому це право називають ще квіритським правом. Його дія обмежувалася рамками міста, а головним джерелом були закони 12 таблиць.

ñ jus gentium — право народів;

Можна стверджувати, що jus gentium вміщувало все значне і прогресивне, що виробив стародавній світ у галузі правових інститутів, пов'язаних з торгівлею. І тому воно вигідно відрізнялося від jus civile більшою рухливістю, відсутністю обтяжливого формалізму та національної обмеженості, властивих римському цивільному праву.

ñ jus praetorium — преторське право.

Преторське право виникло в результаті практичної діяльності преторів та інших магістратів. Воно регулювало майнові відносини як між римськими громадянами, так і перегринами, але застосовувалося переважно в тих випадках, коли норми названих вище двох систем виявилися неспроможними врегулювати нові відносини.Воно більш повно відображало найновіші соціальні зміни в римському суспільстві, передбачало спрощення багатьох процедур, містило чіткість і ясність правових приписів, було гнучким та надійним засобом захисту інтересів населення.

Якщо норми права захищали інтереси приватних осіб, воно було правом приватним, якщо захищало інтереси держави, воно було публічним правом.

5. Саме найвище досягнення римського права - це створення однієї з двох моделей суспільних відносин. Римське право створило західну модель. Розглянемо ці дві моделі - східну і західну.

Східна модель ставлення до людини і буття є модель перетворення дійсності. Людина за своєю природою ненажера, невоздержен, егоїстичний, а тому і у відносинах між людьми не може бути гармонії. Єдине стан, до якого варто прагнути - ідеальне, божественне досконалість. Для цього слід перетворити людську натуру, зробити в самій людині очищення, просвітлення його духу.

Ця модель виявляється в практиці християнських монастирів, буддизмі, суфізмі і мало сприяє розвитку приватного права. Для розвитку права необхідна відмова від обов'язкового перетворення недосконалого за природою людини. Тільки розгляд людину такою, якою вона є, разом з усіма його недоліками, пристрастями та інтересами, тільки повагу до його свободи разом з прагненням зміцнити державність як найбільш всеохоплюючу модель людського гуртожитку можуть висунути проблему права на перший план.

Саме так підходить до людини друга модель відносин, знайшла вираження в культурі Заходу і в римському праві зокрема.

Звідси прагматизм римського права, сам образ римського судочинства.

2.Друга особливість римського права - ставлення авторів давнини до слова. Римські юристи були майстрами правових визначень, створили юридичну термінологію. Багато терміни цивільного права, а також інститути громадянського права можуть бути краще усвідомлені лише при вивченні римського права. Римське право відрізняється чіткістю визначень, гарною юридичною технікою.

3.Римське приватне право наділяє людський індивід такою свободою волі і так твердо переконане в його можливості передбачити всі можливі наслідки своїх вчинків, що міра відповідальності людини за ці вчинки не може бути пом'якшена нічим.

У римському праві не надається ніякого значення каяття, добровільним визнанням провини. Рим не знає виправдання слабкості і не вміє захистити слабких від сильних.

4.Римське право змогло пристосуватися до товарно-грошових відносин.

5.Римське право є основою для сучасних галузей права, таких як громадянське право, комерційне, сімейне, трудове, адміністративне і базою для підготовки кваліфікованих юристів.

Дата добавления: 2015-05-31