Матеріалістичний антропологізм Л.Фейєрбаха

Трансцендентальний ідеалізм» Ф.Шеллінга.

Філософська система і метод Гегеля.

Гегель розробив теорію діалектики і діалектичного методу мислення і світорозуміння. весь природний, історичний і духовний світ вперше подав у вигляді руху, змін, перетворень, розвитку. Але цей універсальний процес він відобразив ідеалістично. Незалежно від нас існує абсолютний Дух, Ідея, як самостійна, духовна субстанція світу. Абсолютна ідея у Гегеля – це чиста думка, яка мислить саму себе. Ця Абсолютна ідея чи розум постійно розвивається, породжуючи спочатку природу, породжуючи суб’єктивний дух – людину, через розвиток людської історії. Абсолютна ідея приходить до абсолютного самопізнання у духовній культурі людства – мистецтво, релігію і найвищий прояв цього духу – філософію. Саме у філософії здійснюється зустріч індивідуального людського розуму із всесвітнім Божественним розумом.

Свій метод Гегель називає діалектичним. Будь-який розвиток відбувається за певною формою – тріадою. Тезис (утвердження), антитезис (заперечення цього твердження) і синтез (заперечення).

Для ідеалістичної філософії завжди стоїть проблема: як суб'єктивне стає об'єктивним? Спробу дати відповідь на це питання Шеллінг здійснив у «Системі трансцендентального ідеалізму» (1800).

Трансцендентальний ідеалізм виходить з визнання первинності суб'єктивного «Я» стосовно об'єктивного. Безпосереднім предметом вивчення трансцендентальної філософії проголошується суб'єктивне, його внутрішні акти, засобом його розгляду — «інтелектуальна інтуїція». На думку Шеллінга, традиційне повсякденне логічне мислення має форму лише розсуду, дає знання нижче порівняно з пізнанням, яке здійснює розум. Розсуд, логічне мислення стоять під владою закону суперечності. Розум же не підкоряється формальному закону суперечності (закон, згідно з яким у судженнях забороняється мати взаємозаперечні судження). Розум не підвладний забороні суперечності, він безпосередньо вбачає за суперечностями єдність протилежностей.

У розробці поняття ступенів розвитку свідомості Шеллінг близький до «науковчення» Фіхте: свідомість починає з почуттів, потім підіймається до рівня інтелігенції, досягає межі рефлексії, остаточно завершується актом волевиявлення, з якого починається практичне «Я». На першій стадії «Я» споглядає себе як обмежене з боку «не— Я». На другій стадії до зовнішнього споглядання приєднується внутрішнє, самовідчуття при цьому домінує.

Для Фейєрбаха природа – це не механізм, а організм, у центрі філософії повинна бути людина як родова істота. Він розглядає людину як єдність душі і тіла.

Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха - своєрідна філософська реакція на вчення Гегеля, у якому панування абсолютного (абсолютної ідеї) над одиничним доведено до межі. У своїй критиці філософії Гегеля, Фейєрбах дивиться односторонньо, він небачить позитивного боку її, а саме діалектичного методу.

Антропологічний принцип Фейєрбаха в теорії пізнання виражається в те, що він по-новому інтерпретує саме поняття "об'єкт". За Фейербахом,поняття об'єкта спочатку формується в досвіді людського спілкування, і тому перший об'єкт для будь-якої людини - це інша людина, "Ти". Саме любов до іншої людини є шлях до визнання його об'єктивногоіснування, а тим самим до визнання існування взагалі зовнішніх речей.

Дата добавления: 2015-05-26