Аналіз оборотних коштів підприємства і джерел їх формування

Підприємство незалежно від організаційно-правової форми та власності для здійснення своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обороту оборот­них активів та відповідних їм пасивів.

Формування раціональної структури джерел фінансових ре­сурсів підприємства для забезпечення необхідного рівня доходів для його розвитку є одним із найважливіших завдань фінансових менеджерів.

Джерелами формування майна підприємства можуть бути як власні, так і залучені кошти.

Власні кошти мають забезпечувати майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної його ді­яльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормова­них оборотних активів. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу підприємства (статут­ний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, ін­ший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений при­буток).

Залучені кошти в джерелах формування оборотних активів у сучасних умовах набувають важливого значення та покрива­ють тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. За­лучення позикових коштів зумовлено характером виробництва, розрахунково-платіжними відносинами, необхідністю попов­нення нестачі власних оборотних коштів та іншими об'єктив­ними причинами.

До залучених джерел формування оборотних активів відно­сять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційний податковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку.

Кредиторська заборгованість, фонд споживання, резерви май­бутніх витрат і платежів, добровільні надходження — це додат­ково залучені джерела, які неналежать підприємству, але постій­но перебувають в обороті підприємства і в сумі мінімального залишку використовують як джерело формування власних обо­ротних коштів.

На основі даних фінансової звітності можна оцінити джерела формування, структуру та розміщення оборотного капіталу підприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотного капіталу, що є в розпорядженні підприємства. Кожному виду роз­міщеного оборотного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Дані, що містить пасив балансу, дають змогу визначити, які зміни відбулися в структурі власних та позикових коштів. Крім того, за пасивом балансу можна встановити, звідки взялися ці кошти і перед ким підприємство має борг.

Найповнішим буде аналіз оборотних активів у разі першочер­гової оцінки змін у структурі активів і пасивів підприємства.

Проведемо аналіз змін у структурі активу і пасиву підприємс­тва (табл. 4.3).

За результатами аналізу даних, наведених у табл. 4.3, простежу­ється зменшення загальної вартості майна підприємства в 2004 р. більш як на 27 % порівняно з 2002 р., при цьому необоротні акти­ви зменшувалися швидше, ніж оборотні (відповідно на 32,22 і 15,85 %). Зменшилися також джерела формування майна. За пе­ріод, що аналізується, суттєво зменшився власний капітал, пере­важно за рахунок скорочення суми неоподатковуваного прибутку в 2004 р. майже на 75 % порівняно з 2002 р. При зменшенні в аб­солютній сумі позикового капіталу на 778 тис. грн його частка в структурі пасиву зросла на 6,10 пункта.

Протягом 2002—2004 рр. найбільшу частку в структурі майна підприємства займають необоротні активи (у 2002 р. — 73,11 %, у 2003 р. — 76,13 %, у 2004 р. — 68,64 %).

Проведений аналіз свідчить, що протягом трьох останніх ро­ків основні засоби на підприємстві повністю формувалися за ра­хунок власних коштів, частка яких у складі джерел фінансування коливається з 81,2 % до 75,1 %. Така фінансова стратегія підпри­ємства є виправданою, оскільки основні засоби характеризуються повільними темпами обороту і, отже, повільною віддачею коштів, авансованих у них.

Що стосується оборотного капіталу, то його частка в складі майна підприємства збільшилася на 1,46 % (з 29,89 до 31,35 %). Таке збільшення відбулося за рахунок зростання обсягів вироб­ництва та реалізації продукції на 23 %. Протягом періоду, що до­сліджується, оборотні активи підприємства були сформовані на 30 % за рахунок власного капіталу і на 70 % за рахунок позикового капіталу.

Отже, проведений аналіз свідчить, що на підприємстві протягом періоду, за який проведено аналіз, фінансування необоротних акти­вів і частини оборотного капіталу підприємства відбувається за ра­хунок власного капіталу. Переважна частина оборотних активів по­кривається за рахунок позикового капіталу, що відповідає правилам фінансування. Вони визначають принципи, за якими підприємство має мобілізувати фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах. Підприємство при дотриманні правил фінансування забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.

Золоте правило фінансування потребує реалізації двох умов, що виражають його зміст:

У зазначений період цих умов на підприємстві дотримуються.

При дослідженні джерел формування майна виходять із таких правил, що потребують не тільки паралельності строків фінансу­вання, а й дотримання певних співвідношень між окремими стат­тями пасивів та активів. Для цього мають бути виконані дві умови:

а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто
довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фі­нансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних
активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні за­паси сировини тощо).

Використання цього правила дає змогу уникнути проблем з лік­відністю, якщо списання активів у результаті господарської діяль­ності за обсягами і строками збігаються з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної операційної діяльності. У довго­строковому капіталі має бути також можливість пролонгувати стро­ки погашення існуючих кредитів і заіучити новий капітал.

У фінансовому аналізі розрізняють чотири види стратегій фі­нансування оборотних активів: ідеальну, агресивну, консерватив­ну, компромісну.

Ідеальна стратегічна модель означає, що поточні активи за своєю величиною дорівнюють короткостроковим зобов'язанням. На практиці така модель практично не зустрічається.

Агресивна стратегічна модель означає, що довгострокові па­сиви виступають джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для прове­дення господарської діяльності (системної частини поточних активів). Варіаційна частина поточних активів покривається повніс­тю кредиторською заборгованістю.

Консервативна стратегічна модель передбачає, що і систем­на, і варіаційна частини поточних активів покриваються довго­строковими пасивами.

Компромісна стратегічна модель є найбільш реальною. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і половина варіаційної частини поточних активів покри­ваються довгостроковими пасивами.

Обираючи пропорції коротко- та довгострокових джерел фінансування оборотних активів, підприємство також може обрати консервативну або агресивну стратегію управління ко­роткостроковими зобов'язаннями. Консервативна політика орі­єнтується на довгострокові джерела фінансування, а агресив­на, навпаки, віддає перевагу короткостроковим кредитам та позикам.

Поєднання стратегій управління оборотними активами та джерел їх фінансування формує комплексну політику управлін­ня оборотним капіталом. Вона може бути консервативною, помірною або агресивною.

Консервативна політика включає комбінацію консервативних стратегій.

Помірна поєднує консервативну політику по оборотних акти­вах з агресивною по джерелах фінансування.

Агресивна політика комбінує агресивні стратегії. Комплексна консервативна політика знижує ризик та забезпечує меншу від­дачу (рентабельність активів), помірна— середній ризик і серед­ню віддачу, агресивна — високий ризик та високу рентабельність використання активів.

У результаті проведеного дослідження можна говорити, що на підприємстві склалася агресивна стратегічна модель фінансуван­ня активів (рис. 3.2).

Отже, на підприємстві за рахунок довгострокових пасивів (власного капіталу і довгосірокових зобов'язань) відбувається фінансування необоротних активів та частини оборотних активів, що відповідає агресивній стратегічній моделі.

Для більш докладного аналізу джерел формування майна потрібно оцінити структуру власного й позикового капіталу (табл. 4.4 і 4.5).

Дані, наведені в табл. 4.4, відображують зміни в розмірі та структурі власного капіталу, а саме відбулося зменшення власного капіталу на 25 463 тис. грн, або на 33,23 % порівняно з 2002 р.

У 2004 р. відбулося збільшення статутного фонду товариства за рахунок індексації основних фондів, що привело до збільшення його частки в структурі власного капіталу на 16,43 % порівняно з 2002 р. Оцінимо зміни, що відбулися у структурі резервного капі­талу, формування якого регулюється законодавством. Відповідно до законодавства величина резервного фонду маг бути не меншою як 25 % статутного капіталу. З метою забезпечення стабільності формування резервного фонду, акціонерні товариства повинні від­раховувати до резервного фонду щороку не менш як 5 % від фак­тично отриманого чистого прибутку. Як свідчить проведений ана­ліз, підприємство цю норму не виконує. Оскільки резервний фонд у 2002 р. становив тільки 18,31 % статутного фонду підприємства, а у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу в 2004 р. частка ре­зервного фонду становить менш як 1 %.

Така ситуація склалася внаслідок зменшення нерозподіленого прибутку в абсолютній сумі. Більш вражаючим є зменшення ве­личини чистого прибутку з 980 тис. грн у 2002 р. до 6 тис. грн у 2004 р. Проте прибуток залишається важливим джерелом форму­вання фінансових ресурсів. Прибуток має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширено­го відтворення підприємства.

Крім прибутку до власних джерел фінансування відносяться амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування не збіль­шують величини власного капіталу, а є засобом його реінвестування. Сума амортизаційних відрахувань не залежить від фінан­сових результатів господарської діяльності й нараховується від­повідно до чинного законодавства за встановленими нормами. Отже, амортизаційні відрахування — важливе джерело підтрим­ки діючого виробництва в умовах незначної рентабельності гос­подарювання.

За період з 2002 по 2004 р. сума зносу основних засобів змен­шилася на 2053 тис. грн (2002 р.— 82 149 тис. грн, 2004 р.— 80 096 тис. грн) за рахунок списання зносу внаслідок виведення з експлуатації (продажу чи ліквідації) основних засобів. Отже, від­булося скорочення джерела, формування якого є необхідним для оновлення основних засобів.

Значну роль серед джерел формування оборотних коштів віді­грають позикові кошти. Наведена динаміка структури позикового капіталу (табл. 4.5) свідчить про загальне зниження, хоча окремі його складові зросли. Серед них необхідно виділити — інші по­точні зобов'язання, кредиторську заборгованість.

Дата добавления: 2015-05-26