Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні причини розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку




1. Прибуток (збитки), що відображується у Звіті про фінансові результати, формується відповідно до принципів бухгалтерського обліку, згідно з яким доходи і витрати визнаються в тому обліковомуперіоді, в якому вони були нараховані (незалежно від реаль­ного руху грошових коштів):

а) облік реалізованої продукції на момент її відвантаження (виставлення розрахункових документів покупцям), пов'язаний із розбіжністю величини відвантаження і надходження грошових коштів від покупців. Причина такої розбіжності — зміни залиш­ків дебіторської заборгованості;

б) наявність витрат, що відносяться до майбутніх періодів, призводить до того, що реальна сума платежів відрізняється від собівартості продукції, в яку, як відомо, включаються витрати тільки звітного періоду;

в) наявність відкладних платежів, тобто нарахованих, але не здійснених у звітному періоді витрат збільшує собівартість продукції на ці витрати, але відтоку грошових коштів не відбу­вається;

г) поділ витрат на капітальні та поточні. Якщо поточні витра­ти безпосередньо відносяться на собівартість реалізованої продук­ції, то капітальні відшкодовуються протягом тривалого періоду часу через амортизаційні відрахування. Проте саме капітальні витрати супроводжуються більш значним відтоком грошових
коштів.

1. Джерелом збільшення грошових коштів не обов'язково є
прибуток (наприклад, притік грошових коштів може бути забез­печений за рахунок їх залучення на позиковій основі), так само як відтік грошових коштів часто не пов'язаний зі зменшенням фінансового результату.

2. Придбання активів довгострокового характеру і пов'язаний з цим відтік грошових коштів не впливає на величину прибутку, а їх реалізація змінює сукупний фінансовий результат на суму ре­зультату від цієї операції.

3. На величину фінансових результатів впливають витрати, які не супроводжуються відтоком грошових коштів (наприклад, амор­тизаційні відрахування).

4. На розбіжність фінансового результату та величини грошових коштів безпосередній вплив мають зміни в складі оборотного капіталу.

Діяльність підприємства, що накопичує запаси товарно-матеріальних цінностей, неминуче супроводжується відтоком грошових коштів; але до того моменту, поки запаси не будуть відпущені у виробництво, величина фінансового результату не зміниться. Отже, збільшення залишків по статтях оборотних активів призводить до додаткового відтоку грошових коштів, а скорочення — до їх притоку.

6.Відплив грошових коштів пов'язаний із закупкою товарно-матеріальних цінностей і визначається характером розрахунків із кредиторами. Наявність кредиторської заборгованості дає змогу підприємству використовувати запаси, які ще не сплачені. Відпо­відно чим більше період погашення кредиторської заборгованос­ті, тим більша сума несплачених запасів перебуває в обороті під­приємства і тим вагомішою є розбіжність між обсягом матеріальних цінностей, відпущених у виробництво (собівартість реалізованої продукції), і розміром платежів кредиторам.

Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрями викорис­тання.

При аналізі руху грошових коштів використовують методи вертикального і горизонтального аналізу. Відповідно до них на основі даних бухгалтерського обліку про рух грошових коштів складають аналітичну табл. 6.1. З даних табл. видно, що в цілому по підприємству за звітний період надійшло грошових коштів на суму 15 190,8 тис. грн, причому 94,8 %, або 14 407,1 тис. грн, підприємство отримало від операційної, майже З %, або 443,7 гис. грн, — від інвестиційної та 2,3 %, або 340 тис. грн, — від фі­нансової діяльності.

Разом з тим результати аналізу структури надходжень грошо­вих коштів дають змогу визначити основні їх джерела. До них можна віднести:

• виручку від реалізації продукції (82,6 %);

• погашення дебіторської заборгованості (8,6 %);

• надходження від продажу основних засобів (2,9 %);

• залучення кредитів і позик (2,3 %);

• аванси, отримані від покупців (2,2 %).

Загальна величина витрат грошових коштів по підприємству складає 14 959,0 тис. грн, з них 87,6 %, або 13 109,4 тис. грн, ви-ірачено в результаті здійснення операційної діяльності, 12,1 %, або 1804,1 тис. грн, — сума відпливу коштів по інвестиційній діяль­ності, 0,3 %, або 45,5 тис. грн, становлять витрати, пов'язані з фі­нансовою діяльністю.

Основними напрямами використання грошових коштів стали:

• розрахунки з постачальниками (35 %);

• відрахування до бюджету та внески в державні цільові фон­ди (26,6%);

• виплати на оплату праці (25,7 %);

• придбання майна довгострокового характеру (12,1 %).

Крім того, дані табл. 6.1 вказують, що внаслідок перевищення опального позитивного грошового потоку над негативним їх залишок на кінець періоду збільшився на 231,8 тис. грн.


 


 

Здатність генерувати позитивний грошовий потік виявили операційна та фінансова діяльність: розмір чистого грошового потоку за даними видами діяльності становив 1297,8 тис. грн (14 407,1 - 13 109,4) та 294,5 тис. грн (340 - 45,5). Що стосується інвестиційної діяльності, то вона характеризується негативним грошовим потоком, величина якого перевищує суму надходжень на 1360,4 тис. грн (1804,1 - 443,6). Слід зазначити, що така ситу­ація є об'єктивно виправданою, оскільки підприємство здійснює оновлення основних засобів, і брак коштів у даному разі покри­вається за рахунок надходжень від операційної діяльної та довго­строкових кредитів.

Фінансова інформація про рух грошових коштів може бути використана для розрахунку аналітичних показників. У практиці фінансового аналізу використовують групу показників плато­спроможності, які розраховують як відношення надходжень і платежів. Такі показники можуть застосовуватися як до грошо­вих потоків від певних видів діяльності, так і до грошових пото­ків підприємства в цілому.

Базова формула розрахунку показника має такий вигляд:

де Кпл — коефіцієнт платоспроможності; Гн — грошові надхо­дження за період; Гв — грошові витрати.

Визначення цього коефіцієнта потрібне для того, що показати, наскільки в разі несприятливих умов можуть бути скорочені над­ходження грошових коштів без загрози необхідним розрахункам.

Очевидно, що значення Кпл не має бути меншим за одиницю. У противному разі можна говорити про те, що поточних надхо­джень недостатньо для здійснення поточних платежів і підпри­ємство здійснює їх за рахунок залишку грошових коштів на по­чаток періоду.

У цьому зв'язку слід зазначити, що однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження гро­шових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов'я­зань. Відсутність такого мінімально необхідного запасу грошо­вих коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства.

Наступним показником, що вказує на виникнення фінансових ускладнень, є тенденція до скорочення частки грошових коштів у складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідно­шення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань (строк яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (нестачу) грошових коштів на підпри­ємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визна­чення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використову­ють таке співвідношення:

де Тоб — тривалість періоду обороту; ГК — середні залишки грошових коштів; Т — тривалість періоду, що аналізується (рік, квартал); Огк — оборот грошових коштів за період.

Для розрахунку середніх залишків грошових коштів викорис­товують внутрішні облікові дані про величину залишків на поча­ток і кінець періоду (наприклад, місяць) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовують формулу

де ГКП —- залишки грошових коштів на початок п-го місяця, тис. грн; п— кількість місяців у періоді.

Для визначення величини середнього обороту потрібно вико­ристовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», беру­чи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видавання грошових кош­тів через касу (наприклад, заробітна плата працівників) передба­чає їх попереднє одержання в банку та використання (чекові книжки, акредитиви) за рахунок власних коштів, пов'язане з пе­рерахуванням коштів з поточного рахунку на відповідні спеціаль­ні рахунки. У цих випадках використання суми кредитових обо­ротів по рахунках ЗО «Каса», 311 «Поточні рахунки в банку в на­ціональній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» для визначення величини обороту призвело б до подвій­ного рахунку і, як наслідок, — до значного викривлення показ­ника оборотності грошових коштів на підприємстві. Однак якщо на підприємстві значна частина розрахунків проходить через касу або формування спеціальних рахунків здійснюється на позиковій основі, тобто суми, що проводяться за кредитом субрахунків 3О «Каса», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», не знаходять свого попереднього відображення на субрахунку 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті», вказані витра­ти грошових коштів мають бути додані до суми кредитового обо­роту по рахунку 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті». Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходжень грошей на поточний ра­хунок до моменту їх вибуття, складають аналітичну табл. 6.2.

При використанні фінансової інформації про рух грошових коштів основним показником є результат зміни грошових коштів від поточної діяльності. По цьому показнику роблять висновки про спроможність підприємства генерувати грошові кошти в ре­зультаті своєї основної діяльності. Саме тому важливо відокре­мити грошові кошти, що створюються на підприємстві, від кош­тів, що залучаються у вигляді кредитів, додаткових внесків власників тощо.

Слід мати на увазі, що загальна зміна грошових коштів за пе­ріод може бути позитивною, підприємство може мати задовільні значення коефіцієнтів ліквідності, тоді як величина чистого гро­шового потоку від операційної діяльності буде негативною. Це означає, що результатом основної діяльності є відтік грошових коштів, а їх приріст за період забезпечений позитивним рухом коштів від фінансової, а іноді інвестиційної діяльності. Якщо по­дібна ситуація для даного підприємства повторюється з періоду в період, необхідно знати, що настане момент, коли воно буде не в змозі погасити свої фінансові зобов'язання, тобто буде неплато­спроможним.

Наведений приклад указує на те, що платоспроможність і лік­відність підприємства дуже часто перебувають у залежності від реального грошового обороту у виді потоку грошових платежів, що відображуються на рахунках бухгалтерського обліку. Саме тому основним завданням фінансового менеджменту є здійснен­ня контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю, у зв'язку з чим визначають причини дефіциту (надлишку) грошо­вих коштів і аналізують джерела їх надходжень та напрями вико­ристання. Отже, аналіз руху грошових коштів значно доповнює методику оцінки платоспроможності та ліквідності і дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан суб'єкта господа­рювання. З цією метою використовують як прямий, так і непря­мий методи оцінки руху грошових коштів.

Прямий метод грунтується на русі грошових коштів по рахун­ках підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:

35)визначити основні джерела притоку і напрями відтоку гро­шових коштів;

36)робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов'язаннями;

37)встановлювати взаємозв'язок між обсягом реалізації про­дукції та грошовою виручкою за звітний період;

38)ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

39)використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

40)контролювати всі надходження і напрями витрачання гро­шових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов'яза­ний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою,журналами-ордерами та іншими документами).

У довгостроковій перспективі прямий метод аналізу допома­гає оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства. Не­доліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв'язку між отриманим фінансовим результатом та зміною абсолютного роз­міру грошових коштів. Якщо суб'єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги), то це є най-иажливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період має кідповідати прибутку (збиткам) від діяльності підприємства.

Водночас грошовий потік і розрахунок прибутку не збігають­ся в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому пе­ріоді, а гроші надходити в іншому.

Розв'язати названі суперечності покликаний непрямий метод, який передбачає трансформацію чистого прибутку в суму грошо­вих коштів.

Перевага непрямого методу при використанні в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дає змогу встановити відповідність між фінансовим результатом та влас­ними оборотними коштами. З його допомогою можна виявити найбільш проблемні місця в діяльності підприємства (накопи­чення іммобілізованих грошових коштів) та розробити шляхи ви­ходу з критичної ситуації.

При застосуванні непрямого методу фінансовий результат пе­ретворюється за допомогою низки коригувальних процедур у ве­личину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). У методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань.

На першому етапі встановлюють відповідність між фінансо­вим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усу­вають вплив на фінансовий результат:

• операцій нарахування амортизації;

13.операцій, пов'язаних з вибуттям об'єктів довгострокових ак­тивів.

Бухгалтерські операції нарахування амортизації полягають, як відомо, у віднесенні на собівартість продукції амортизаційних відрахувань. Оскільки зменшення прибутку внаслідок цих опера­цій не приводить до скорочення грошових коштів, для отримання реальної величини грошових коштів суми нарахованої амортиза­ції мають бути додані до чистого прибутку.

Операції списання з балансу залишкової вартості об'єктів ос­новних засобів та інших необоротних активів ніяк не впливають на величину грошових коштів, оскільки пов'язаний з ними відтік коштів відбувся значно раніше — у момент його придбання. Від­повідно сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості має бути додана до величини чистого прибутку.

Якщо фінансовим результатом вибуття довгострокових акти­вів є прибуток, виникає ситуація, при якій його величина може бути врахована двічі: перший раз — у складі чистого прибутку, другий раз — у складі виручки від реалізації довгострокових активів при аналізі грошових потоків від інвестиційної діяльності. Для того щоб усунути подвійний облік, використовують таку ко­ригувальну процедуру: величина прибутку від реалізації (ви­буття) довгострокових активів вилучається з чистого прибут­ку; сума збитків — додасться до чистого прибутку.

На другому етапі коригування встановлюють відповідність змін власного оборотного капіталу і грошових коштів. У цьому зв'язку необхідно визначити, як зміни по кожній статті оборотно­го капіталу впливають на стан грошових коштів підприємства.

Для того щоб оцінити реальний притік грошових коштів на підприємство від його покупців, розглянемо механізм відобра­ження бухгалтерських операцій на прикладі рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками». Сальдо цього рахунка являє собою заборгованість покупців на початок (кінець) періоду, оборот за дебетом — виникнення (збільшення) заборгованості, оборот за кредитом — її погашення.


Очевидно, що рух грошових коштів виникає лише при опера­ціях, що відображуються за кредитом рахунку (надходження грошових коштів). Як і для будь-якого активного рахунка, для цього рахунка діє принцип визначення кінцевого сальдо за фор­мулою


де Сі, Сі — сальдо на початок і кінець періоду; Од, Ок — обороти за дебетом і кредитом рахунка. Тоді

Якщо протягом звітного періоду заборгованість покупців збіль­шується (С2 > С1), це вказує на те, що притік коштів на підприєм­ство був нижчим за зафіксований у Звіті про фінансовий резуль­тат на величину різниці кінцевого і початкового залишків, тобто ця різниця має бути вилучена з величини чистого прибутку.

Запис за дебетом рахунка «Розрахунки з покупцями і замов­никами» передбачає кредитування покупців. Відповідно притік грошових коштів на підприємство буде визначатися сумою реалі­зації та зміною виличини дебіторської заборгованості. Якщо за да­ними підприємства виручка від реалізації становить 12 000 000 грн, а дебіторська заборгованість на початок — 3 500 000 ірн і на кі­нець періоду — 5 500 000, то реальне надходження коштів на підприємство дорівнює 10 000 000 грн (12 000 000 - (5 500 000 - З 500 000)). Це означає, що на суму 2 000 000 грн чистий при­буток, відображений у Звіті про фінансовий результат, був зави­щений порівняно з реальним притоком грошових коштів; відпо­відно сума 2 000 000 грн має бути вилучена з фінансового результату.

Очевидно, що зменшення дебіторської заборгованості приво­дить до збільшення реального притоку грошових коштів, а отже, у даному разі різниця між розмірами дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду має бути додана до чистого прибутку.

Аналогічним буде механізм коригувань по рахунку «Матеріа­ли». Господарські операції, що відображуються за дебітом цього рахунка, пов'язані з надходженням матеріальних цінностей на підприємство; оборот за кредитом рахунка характеризує їх ви­буття (списання на виробництво і реалізацію). Отже, рух коштів пов'язаний з надходженням матеріальних цінностей (їх платою), а операції їх вибуття формують собівартість продукції. Тоді, ви­користовуючи формулу

можемо стверджувати, що якщо С2 >С1, тобто відбувається збіль­шення запасів, то Од > Ок, Це означає, що якщо протягом звітного періоду виробничі запаси збільшилися (наприклад, на 30 000 грн), то реальний відтік грошових коштів буде на цю величину вищим, ніж сума витрат, відображених у собівартості продукції. З цієї причини для підприємства прибуток є завищеним на 30 000 грн і має бути зменшеним на цю величину.

У операцій, що відображуються на пасивних рахунках, меха­нізм впливу на рух грошових коштів обернений.

Як приклад можна розглянути зміни залишків по кредиторсь­кій заборгованості. Збільшення залишків свідчить про те, що від­вантажені матеріальні цінності або продані послуги залишаються неоплаченими, тоді як підприємство витрачає матеріальні цінно­сті і списує їх вартість на собівартість продукції.

Інший приклад — зміни залишків по статті «Кредиторська за­боргованість з оплати праці». Збільшення заборгованості в пері­оді означає, що реально було нараховано і включено до собівар­тості більше, наж виплачено робітникам.

Очевидно, що в наведених прикладах і для кожної статті па­сиву діє загальне правило: при збільшенні залишків кредиторсь­кої заборгованості величина собівартості є завищеною порівняно з реальним відтоком грошових коштів, а фінансовий результат — заниженим. І навпаки, при скороченні залишків по статтях поточ­них пасивів фінансовий результат є завищеним порівняно з фак­тичним витрачанням грошових коштів.

Наведені приклали змін залишків по активних і пасивних ра­хунках указують на існування певного правила коригувальних процедур, згідно з яким збільшення залишків по статтях поточ­них активів має бути виключено, а зменшення — додано до показ­ника чистого прибутку; збільшення залишків по статтях поточ­них пасивів повинно бути додано до фінансового результату, а зменшеннявиключено.

Слад зазначити, що таке правило дає змогу виявити та про­аналізувати фактори, що вплинули на зміну грошових коштів. Для цього спочатку оцінють зміни, що відбулися у складі активів і капіталу підприємства (табл. 6.3).


 

Після цього визначають, як зміни по кожній статті активу і па­сиву балансу вплинули на стан грошових коштів підприємства та розміри його чистого прибутку.

Зростання будь-яких елементів активу балансу — фактор, що зменшує грошові кошти, і навпаки; збільшення будь-яких елемен­тів пасиву балансу — фактора, який збільшує грошові кошти, і навпаки.

Виходячи з даних табл. 6.4, основними факторами, що мали вплив на збільшення грошових коштів, стали зниження вартості основних засобів і зростання короткострокових зобов'язань. Ос­новні фактори, які зменшили величину грошових коштів, — це зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Очевидно, що подальший аналіз даної ситуації передбачає ви­рішення таких завдань:

1. оцінити причини зниження вартості основних запасів;

10.визначити характер збільшення залучених коштів та надій­ності їх джерел;

11. проаналізувати причини збільшення дебіторської заборго­ваності: переглянути дебіторів, за рахунок яких це відбулося;

2. оцінити обгрунтованість збільшення виробничих запасів.

Отже, оцінюючи кожен із факторів, що позитивно чи негатив­но вплинули на приріст грошових коштів, можна не тільки ви­явити причини приросту, а й розробити конкретні заходи щодо змін у структурі активів і пасивів, а також удосконалити фінан­сову політику підприємства.

На третьому етапі коригувальних процедур проводять додат­кові операції, пов'язані з використанням чистого прибутку (штрафи, що сплачуються з чистого прибутку, дивіденди, випла­ти з фонду споживання тощо).

Порядок розрахункових перетворень фінансового результату у величину грошових коштів, який використовують у процесі за­стосування непрямого методу оцінки, можна схематично зобра­зити так, як показано на рис. 6.2.

У цілому за результатами аналізу грошових потоків непрямим методом можна отримати відповіді на такі запитання:

• в якому обсязі і з яких джерел були отримані надходження грошових коштів та які основні напрями їх використання;

• чи спроможне підприємство в результаті своєї операційної діяльності забезпечити перевищення надходжень грошових кош­тів над платежами; наскільки є стабільним таке перевищення;

20. чи в змозі підприємство розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями;

21.чи достатньо підприємству отриманого прибутку для обслу­говування його операційної діяльності;

22.чи достатньо власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності;

23.як пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів тощо.

Повертаючись до загальної моделі аналізу грошових потоків, зазначимо, що запропоновані блоки аналітичних завдань доціль­но було б розглянути стосовно їх відношення до виду аналізу ви­ходячи з часового аспекту вирішення — ретроспективний, опера­тивний, перспективний (стратегічний).

Подібний розподіл аналітичних процедур дає змогу згрупува­ти їх залежно від періоду дослідження в комплексі завдань ретро­спективного, перспективного та оперативного аналізу і побуду­вати загальну модель аналізу грошових потоків підприємства (рис. 6.3).

Таке розмежування аналітичних блоків допоможе наочніше проаналізувати прямі й зворотні інформаційні зв'язки за вида­ми аналізу, а також певну послідовність виконання аналітич­них процедур. Ця структура моделі виправдана також тим, що особливо у випадку з грошовими коштами вид аналізу визна­чає для кожного завдання певну методику, тобто ціль, сукуп­ність аналітичних показників, джерела інформації, методи ана­лізу, організацію й технічне забезпечення виконання аналі­тичних робіт.

Метою проведення ретроспективного аналізу грошових по­токів на підприємстві є оцінка інформації про рух коштів у мину­лих періодах, результати якої дають змогу розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання грошових ресурсів, виявлення резервів внутрішніх джерел фінансування ді­яльності підприємства, поліпшення структури балансу з позиції ліквідності та фінансової стійкості.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

24.оцінку спроможності підприємства генерувати грошовий потік від операційної діяльності;

41)оцінку потреби підприємства у споживанні одержаних коштів;

25.визначення спроможності підприємства відповідати за зо­бов'язаннями та здійснювати інвестиційну діяльність власними грошовими ресурсами.


 

У зв'язку з тим, що рух грошових коштів, а також його ре­зультати (чистий грошовий потік) впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства, у межах ретроспективного аналізу поряд з класичними його завданнями доцільно здійснити аналіз:

42)ліквідності та платоспроможності;

43)втрат у грошовому потоці внаслідок непродуманої політики стосовно дебіторів;

44)внутрішніх ресурсів підвищення платоспроможності;

45)шіяхів підвищення ліквідності балансу підприємства.

На першому етапі ретроспективного аналізу розглядають ди­наміку обсягу формування позитивного грошового потоку під­приємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аналізу тем­пи приросту позитивного грошового потоку порівнюють з тем­пами приросту активів підприємства, обсягів виробництва та ре­алізації продукції. Особливу увагу на цьому етапі аналізу приді­ляють вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапі вивчають динаміку обсягів формування не­гативного грошового потоку підприємства, а також структуру цього потоку за напрямами розподілу грошових коштів. На цьо­му етапі аналізу визначають, наскільки розмірно розвивалися за рахунок витрачання грошових коштів окремі види активів під­приємства що забезпечують приріст його ринкової вартості, за якими напрямами використовувалися грошові кошти, залучені із зовнішніх джерел, якою мірою погашалася сума основного боргу за залученими раніше кредитами та позиками.

На третьому етапі розглядають збалансованість позитивного і негативного грошових потоків, а також вивчають динаміку по­казника чистого грошового потоку як найважливішого показника фінансової діяльності підприємства та індикатора рівня збалан­сованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу ви­значають роль і місце чистого прибутку підприємства у форму­ванні його чистого грошового потоку, виявляють ступінь достат­ності амортизаційних відрахувань з позиції необхідності онов­лення основних засобів і нематеріальних активів.

У зв'язку з тим, що існує зворотний зв'язок між сумою нара­хованої амортизації та величиною чистого грошового потоку, на цьому етапі аналізу вивчають вплив амортизаційної політики, обраної підприємством, на формування його грошових надхо­джень.


Відомо, що конкретний спосіб нарахування амортизації пере­слідує свої цілі і по-різному впливає на грошові потоки. Завдан­ням прискорених методів амортизації є забезпечення найбіль­шого притоку грошових коштів у перші роки експлуатації і використання активів.

Спосіб списання вартості пропорційно до обсягу продукції (робіт), або виробничий метод дає змогу ув'язати величину на­рахованої амортизації та інтенсивність використання основних засобів. Чим інтенсивніше використання основних засобів, тим більший притік грошових коштів необхідно забезпечити для то­го, щоб мати можливість здійснювати додаткові витрати по утриманню та експлуатації обладнання.

Лінійний метод нарахування амортизації може бути доціль­ний за умови, що підприємство зацікавлене в стабільних грошо­вих потоках. Особливе місце в процесі здійснення даного етапу аналізу займає «якість чистого грошового потоку» — узагальнена характеристика структури джерел формування показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку, отриманого за рахунок збільшення ви­пуску продукції і зменшення її собівартості; а низька якість пов'язана зі зростанням частки чистого прибутку за рахунок збіль­шення цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій тощо.

Одним із аспектів аналізу, що здійснюється на цьому етапі, є визначення достатності чистого грошового потоку, що генеру­ється підприємством, з позиції його потреб. У таких цілях вико­ристовують коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який розраховують за формулою


де Чг.п — сума чистого грошового потоку підприємства в період, що розглядається; БЗ — сума виплат основного боргу за довго- та короткостроковими кредитами і позиками підприємства; ДЗ — сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства; Д — сума дивідендів (процен­тів), що сплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкла­дений капітал (акції).

З метою усунення впливу господарських циклів розрахунок коефіцієнта достатності чистого грошового потоку підприємства рекомендується здійснювати за три останніх роки.

На четвертому етапі аналізу досліджують синхронність фор­мування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду, розглядають динаміку за-лишків грошових активів підприємства, що відображує рівень цієї синхронності та забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховують коефіцієнт ліквідності грошово­го потоку підприємства

де Лгп — коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства; ГПв.п, ГПВн — відповідно сума валового позитивного і негативно­го грошових потоків; ГК1 ГКо — сума залишку грошових активів підприємства на кінець і початок періоду.

На п'ятому етапі аналізу визначають ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємст­ва, який розраховують за формулою

Певне уявлення про рівень ефективності грошового потоку дає змогу отримати коефіцієнт реінвестування чистого грошово­го потоку

де ΔІр, ΔІф — сума приросту реальних і довгострокових фінансо­вих інвестицій.

Наведені узагальнюючі показники можуть бути доповнені ко­ефіцієнтом рентабельності ви користан ня середнього залиш ку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях та коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку накопичених інвестиційних ресурсів у довгострокових фінансо­вих вкладеннях тощо.

Дані такого аналізу дають змогу:

• визначити привабливість підприємства для інвестицій та на­дати інвесторам інформацію при достатність коштів для фінансу­вання його виробничо-господарської діяльності;

25)переконати потенційних кредиторів у достатності коштів для розрахунків за зобов'язаннями;

26)надати вичерпну інформацію акціонерам та аудиторам, ві­дображуючи динаміку руху коштів протягом періодів;

27)розглянути можливості оплати підприсмством непередбаче­них фінансових зобов'язань;

• виявити резерви оптимізації грошових потоків.
Необхідність в організації підприємства оперативного аналізу грошових потоків пов'язана з низкою вихідних передумов. Голов­на з них — це важливість коштів у процесі забезпечення стабіль­ного функціонування підприємства та необхідність вирішення питань з управління грошовими потоками в оперативному режимі.

За рівнем пріоритетності щодо економічних категорій, які можуть виступати об'єктами оперативного аналізу, кошти, без­умовно, займають основне місце. Це зумовлено тим, що, по-перше, ціль комерційного підприємства — максимізація прибут­ку або максимізація багатства акціонерів — обов'язково пов'я­зана з коштами. По-друге, кошти в ринковій економіці є критич­но важливим і одночасно обмеженим ресурсом. По-третє, навіть прибуткове підприємство може опинитися у скрутному стано­вищі, не маючи коштів у потрібний момент для оплати за зо­бов'язаннями, що може зумовити не тільки соціально-економічну напругу в стосунках з контрагентами, фінансовими органами, працівниками, а й у кінцевому підсумку призвести до банкрутства.

Отже, оперативний аналіз грошових потоків слід здійснювати на підприємстві з метою формування інформаційного забезпе­чення прийняття своєчасних управлінських рішень у цілях опти­мального використання грошових запасів, оптимізації коштів, а також уникнення кризових ситуацій (щодо ліквідності). Зазна­чений аналіз передбачає реалізацію таких завдань:

• аналіз поточної платоспроможності;

• аналіз резервів підтримання поточної платоспроможності;

• аналіз використання тимчасово вільних грошових активів;

• аналіз оборотності грошових коштів.

Одним із найважливіших завдань оперативного аналізу гро­шових потоків, безумовно, є пошук резервів прискорення оборот­ності грошових активів. До класичних резервів, управління яки­ми можна здійснювати в оперативному режимі, слід віднести:

• відмову від утворення дебіторської заборгованості;

• прискорення інкасації коштів, у результаті чого скорочується залишок грошових активів у касі;

• скорочення розрахунків готівкою (готівкові розрахунки збіль­шують залишок у касі і скорочують строк користування власни­ми грошовими активами на період проходження платіжних до­кументів постачальника).

Оскільки існування певного рівня дебіторської заборгованості в сучасних умовах є об'єктивною дійсністю, в цілях прискорення оборотності грошових активів необхідно здійснювати оперативний аналіз розрахунків з покупцями. Завдання його полягає в оцінці лік­відності дебіторської заборгованості, щонасамперед передбачає ви­ділення в її складі нормальної та простроченої заборгованості.

Необхідність в організації стратегічного аналізу грошових по­токів зумовлена передусім тим, що отримання приросту грошових коштів є важливою перспективною метою будь-якого підприємства та запорукою його виживання у ринкових умовах. У зв'язку з цим аналіз здійснюється з метою досягнення платоспроможності під­приємства у заданому перспективному періоді через раціоналізацію грошових потоків у часі за їх величиною та структурою.

При формуванні завдань стратегічного аналізу грошових по­токів пропонується виходити з необхідності вирішення двох кла­сів управлінських проблем:

24.Статичної проблеми забезпечення підприємства коштами;

25.Динамічної проблеми управління грошовими потоками підприємства.

Статична проблема полягає в забезпеченні потреб підприєм­ства грошовими коштами, причому розмір залишку грошових коштів, необхідних підприємству в майбутньому, має розрахову­ватися з позиції його оптимальної величини.

Така настанова зумовлена суперечністю, що існує між плато­спроможністю підприємства, для підтримання якої переслідуєть­ся мета максимізації середнього залишку грошових коштів, та втратою вартості грошей у часі, що викликає необхідність її мі­німізації. Питання оптимізації залишку грошових активів підпри­ємства розглянуто в наступному параграфі.

Динамічна проблема полягає в забезпеченні оптимізації грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з най­важливіших функцій управління грошовими потоками, спрямо­ваною на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді.

Важливими аналітичними завданнями, що вирішуються в кон­тексті динамічної проблеми, є:

• оцінка заходів, спроможних забезпечити більш повну збалан­сованість позитивних і негативних грошових потоків у часі та за обсягами;

• аналіз можливостей підвищення суми та якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства;

• виявлення і оцінка резервів, реалізація яких допоможе зни­зити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;

• аналіз механізму забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків за видами господарської діяльності.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 2428; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.