Характеристика типу фінансової стійкості та її визначення

Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне спів­відношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу, іншими словами, співвідно­шення власного і позикового капіталу.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття дов­гострокових вкладень грунтується на припущенні, що довго­строкові позики використано для фінансування придбання основ­них засобів та інших капітальних вкладень, тобто

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень по­казує, яка частина основних засобів та інших необоротних акти­вів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіці­єнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою доб­ре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, то залежить насамперед від корис­тувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною с ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, то­ді як з позицій підприємства більш високе значення показника є ознакою нормального функціонування.

На підприємстві, що аналізується, на початку звітного періоду всі необоротні активи були профінансовані за рахунок власних кош­тів. До кінця року ситуація дещо змінилася: 4,1% (150: 3663,7) ва­ртості необоротних активів було профінансовано за рахунок вла­сних коштів.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансу­вання. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок при­ймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт дов­гострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансо­вої незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієн­та К_дзпк в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з по­зиції довгострокової перспективи підприємство все більше й біль­ше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня за­лучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різ­ні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф.н.кд має бути досить великою, при цьому нижню межу означе­но на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас у підприємство з високою часткою власного капіта­лу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.

У нашому випадку на початок року коефіцієнт К_дзпк дорівнює нулю, оскільки дострокові зобов'язання у підприємства відсутні. Це, з одного боку, характеризувало високу ступінь фінансової стійкості підприємства, а з другого — свідчило про недостатньо продуману фінансову стратегію підприємства і як наслідок зни­жувало рівень рентабельності власного капіталу підприємства. На кінець року значення цих коефіцієнтів було таким: Кдзпк = 0; Кфнкд ⁼ 1. Така динаміка є позитивною тенденцією, оскільки свід­чить про більш раціональний підхід до формування фінансової стратегії підприємства.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборот­них коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою за­паси, вартість яких відображується у розд. II активу Балансу. Кіль­кісне значення цього показника визначається додаванням даних ці такими статтями Балансу, як виробничі запаси, тварини на ви­рощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Розрахунок вартості матеріальних оборотних кош-іів підприємства можна виконати так:

З = рядок 100 (ф. № 1) + рядок 110 (ф. № 1) + рядок 120 (ф.№ 1) +рядок 130 (ф.№ 1) +рядок 140 (ф.№ 1).

Для характеристики джерел формування матеріальних оборот­них коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Власні оборотні кошти

К_в = Підсумок розд. І пасиву Балансу - Підсумок розд. І

активу Балансу = рядок 380 (ф. № 1) — рядок 080 (ф. № 1) =

(Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. 3 активу

балансу)- (Підсумок розд. II пасиву Балансу + Підсумок розд. III

пасиву Балансу + (Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок

розд. V пасиву Балансу) = (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270

(ф. № 1) - (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620

(ф. № 1) + рядок 630 (ф. № 1);

Для правильної оцінки фінансової стійкості розрахункові дані цих показників порівнюють у динаміці та з нормативними зна­ченнями. Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл. 8.6.

Для порівняння значень розрахованих показників (коефіцієн­тів) у випадку, якщо основним звітним періодом, за який пода­ється Звіт про фінансові результати, є квартал, а всі попередні періоди, за які здійснюються розрахунки, є річними, необхідно дані квартального звіту про фінансові результати помножити на коефіцієнт: К = 4: N, де N— порядковий номер звітного квар­талу.

Для кожного підприємства значення наведених показників будуть різними. На величину коефіцієнтів впливають такі чинни­ки: стадія життєвого циклу підприємства, галузь його діяльності, структура джерел коштів, оборотність оборотних та всіх активів. Тому застосування коефіцієнтного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки шодо ступе­ня фінансової стійкості підприємства.

Агрегатний підхід грунтується на визначенні фінансової стій­кості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповнен­ням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточ­ної фінансової стійкості підприємства.

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборот­них коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою за­паси (3), вартість яких відображується в II розділі активу балан­су, їх вартість розраховують таким чином:

З = ряд. ІОО + ряд. 110 +ряд. 120 +ряд. 130 +ряд. 140.

Види джерел, за рахунок яких сформовані матеріальні оборот­ні кошти (запаси):

1) Власні оборотні кошти:

Кв.об. = П1 – А1 = ряд.380 – ряд.080 = (А2 + А3) – П2 + П3 + П4 + П5 = (ряд.260 + ряд.270) – (ряд.430 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630).

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування коштів (функціонуючий капітал) (К_в._дп):

К_вдп = К_воб + Пз = (ряд. 380 - ряд. 080 + ряд. 480).

3. Сукупна величина основних джерел формування коштів (Ко):

К_о = К_в.д.п + Короткострокові кредити — Необоротні активи = ряд. 380 + рад. 480 + ряд. 500 - ряд. 080.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів від­повідають три показники забезпечення запасів джерелами фор­мування:

Після виконання розрахунків наведених вище показників під­приємство може бути охарактеризоване одним із чотирьох типів фінансової стійкості (табл. 8.4).

Інтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної сис­теми, коли господарські зв'язки підприємства, що існували ра­ніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв'язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.

Показники фінансової стійкості за цього підходу характери­зують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фі­нансової стійкості при використанні інтегрального підходу наве­дено в табл. 8.7.

Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризова­них вище, у процесі його здійснення кожний з показників розгляда­ється у взаємозв'язку з іншими показниками. Крім того, для загаль­ної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства

де К1, К0 — коефіцієнт довгострокового залучення коштів у звітному та попередньому періодах; 31, 30 — коефіцієнт за­безпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами у звітному та попередньому періодах; Кзс1, Кзс2 — коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів у звітному та попе­редньому періодах; Крв1, Крв2 — коефіцієнт реальної вартості майна; Кпа1, Кпа2 —коефіцієнт постійного активу.

Критерії оцінки цього показника такі:

якщо Ф_с > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійко­сті підприємства;

якщо Ф_с < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства.

Отже, велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього по­няття.

Фінансова стійкість — це спроможність підприємства забез­печувати пропорційний розвиток при збереженні достатнього рів­ня плато- та кредитоспроможності.

У зв'язку з цим вважаємо цікавим дослідження, яке грунтуєть­ся на інтегрованому поєднанні двох підходів:

• З використанням узагальнюючого показника зміни фінансо­вої стійкості підприємства (Ф_с), що дає змогу оцінити загальну динаміку фінансового стану та зміни фінансової стійкості під­приємства потягом певного періоду часу;

• Підходу, в основні якого покладено виділення чотирьох ти­пів поточної фінансової стійкості (абсолютна та нормальна фі­нансова стійкість, нестійкий і кризовий фінансовий стан підпри­ємства). За допомогою такого підходу можна визначити, до якого саме типу належать певні підприємства, а також зробити прогно­стичні розрахунки щодо перспектив розвитку підприємств у разі зміни фінансової стійкості.

У процесі функціонування підприємство може мати різну фі­нансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в табл. 8.8.

Перший тип фінансової стійкості — це абсолютна стійкість фінансового стану підприємства. За цього типу стійкості запаси і нитрати менше суми власного оборотного капіталу та кредитів панку під товарно-матеріальні цінності:

де ЗВ — запаси і витрати; КР_т._м.ц — кредити під товарно-матеріальні цінності.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів (К₃₃) більше одиниці:

Наведене співвідношення свідчить про покриття всіх запасів повністю власними оборотними коштами і кредитами під товарно-матеріальні цінності.

Така ситуація зустрічається дуже рідко. Більше того, її навряд чи можна розглядати як ідеальну, оскільки це означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для операційної діяльності.

Другий тип фінансової стійкості — це нормальна стійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується плато спроможність підприємства і виконується умова:

ЗВ = ΣВОК + КР_тмц,

і відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів:

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів крім власних оборотних коштів також довгострокові і залучені. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування запасів є «нормальним». Нормальна фінансова стійкість є най більш бажаною для підприємства.

Третій тип фінансової стійкості — це нестійкий (передкри­зовий) фінансовий стан. За цього типу стійкості відбувається по рушення платоспроможності, але зберігається можливість від­творення рівноваги платіжних засобів платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д_т._в) в обо­рот підприємства:

ЗВ = ΣВОК ₊ КР_{тмц +} Д_тв і відповідно:

Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо вико­нуються такі умови:

1. Виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють сумі короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів, або перевищують її:

ВЗ + ГП > ККПК.

2. Незавершене виробництво (НВ) і витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють величині власного оборотного капіталу або менші від неї:

Нв + ВМП < ΣВОК

У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторсь­кої заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Четвертий тип фінансової стійкості — це кризовий фінан­совий стан. За цього типу стійкості підприємство знаходиться на межі банкрутства, за якого запаси і витрати більші від суми влас­ник оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів:

ЗВ > ΣВОК + КР_{тмц +} Д_Т._в

відповідно:

Така ситуація свідчить про неспроможність підприємства роз­рахуватися за своїми зобов'язаннями. Вона стає причиною нестійкого фінансового стану в поточному періоді, що призводить до втрати фінансової рівноваги у довгостроковій перспективі.

Керівництву підприємства необхідно негайно з'ясовувати причини такого стану, розробляти заходи щодо відтворення фінансової стійкості. Необхідно спрямовувати дії на обгрунтоване зменшення запасів і витрат, поповнення власних оборотних коштів і прискорення обертання капіталу в поточних активах.

Визначимо тип фінансової стійкості Поліграфкомбінату:

— 1) на початок року; 2) на кінець року:

Отже, і на кінець року для підприємства характерна абсолют­на фінансова стійкість.

Дата добавления: 2015-05-26