Питання для обговорення. 1. Джерела міжнародного приватного права це:

Тести

1. Джерела міжнародного приватного права це:

А) форми, які відображають його правові норми;

Б) сукупність нормативно-правових актів, в яких містяться норми міжнародного приватного права;

В) окремі види нормативно-правових актів, звичаїв та договорів, в яких містяться норми міжнародного приватного права;

Г) національне законодавство, яке містить в собі норми міжнародного приватного права;

Д) сукупність як нормативно-правових актів, так і міжнародних договорів, в яких містяться норми міжнародного приватного права.

2. Джерела міжнародного приватного права поділяються на два наступних різновиди:

А) державні і міжнародні;

Б) внутрішні і зовнішні;

В) загальні і спеціальні;

Г) національні і міжнародні;

Д) публічні і приватні.

3. До джерел міжнародного приватного права належать:

А) національне законодавство, міжнародне законодавство, судова та арбітражна практика, міжнародні та торгівельні звичаї та міжнародні угоди (договори);

Б) національне законодавство, судова та арбітражна практика, міжнародні та торгівельні звичаї та міжнародні угоди (договори);

В) національне законодавство, судова та арбітражна практика, міжнародні та торгівельні звичаї;

Г) національне законодавство, судова та арбітражна практика, міжнародні та торгівельні звичаї та міжнародні угоди (договори) та інші джерела міжнародного приватного права;

Д) національне законодавство, судова та арбітражна практика, міжнародні та торгівельні звичаї та міжнародні угоди (договори), окремі норми міжнародного публічного права.

4. У національному законодавстві норми міжнародного приватного права розміщуються у:

А) спеціальних законах про міжнародне приватне право, в окремих законах або інших нормативно-правових актах;

Б) цивільних кодексах, спеціальних законах про міжнародне приватне право, в окремих законах або інших нормативно-правових актах;

В) цивільних кодексах, спеціальних законах про міжнародне приватне право;

Г) цивільних кодексах, спеціальних законах про міжнародне приватне право, в окремих законах або інших нормативно-правових актах та інших джерелах;

Д) Конституції України, цивільних кодексах, спеціальних законах про міжнародне приватне право, в окремих законах або інших нормативно-правових актах.

5. До спеціальних законів в сфері міжнародного приватного права в Україні належать:

А) Закон України «Про міжнародно-правову діяльність», Закон України «Про міжнародне приватне право»;

Б) Закон України «Про міжнародно-правову діяльність», Закон України «Про приватне право»;

В) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про міжнародне приватне право»;

Г) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про приватне право»;

Д) Закон України «Про зовнішньоекономічне право», Закон України «Про міжнародне приватне право».

6. До джерел міжнародного приватного права в Україні належать:

А) Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський кодекс України;

Б) Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський кодекс України;

В) Конституція України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України;

Г) Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України;

Д) Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний процесуальний Кодекс України, Водний кодекс України.

7. Судова та арбітражна практика в Україні:

А) визнається джерелом міжнародного приватного права;

Б) не визнається джерелом міжнародного приватного права;

В) визнається джерелом міжнародного приватного права у деяких випадках;

Г) визнається джерелом міжнародного приватного права у випадках, передбачених законом;

Д) не визнається джерелом міжнародного приватного права, крім випадків, передбачених законом.

8. Міжнародні та торгівельні звичаї є джерелом:

А) виключно міжнародного приватного права;

Б) як міжнародного приватного права, так і міжнародного публічного права;

В) міжнародного приватного права, міжнародного публічного права, цивільного права України;

Г) міжнародного приватного права, міжнародного публічного права, цивільного права України, цивільного процесуального права.

9. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс) як джерело міжнародного приватного права на сьогодні діють у редакції:

А) 1993 року;

Б) 1999 року;

В) 2000 року;

Г) 2001 року;

Д) 2003 року.

10. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів як джерело міжнародного приватного права на сьогодні діють у редакції:

А) 1993 року;

Б) 1999 року;

В) 2000 року;

Г) 2001 року;

Д) 2003 року.

11. Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України:

А) Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Б) Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, крім випадків передбачених законом.

В) Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, якщо інше не встановлено законом.

Г) Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, якщо інше не встановлено законом або договором.

Д) Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, крім випадків, передбачених законом або договором.

12. Згідно з Віденською конвенцією «Про право міжнародних договорів» (1969 р.), під договором розуміється:

А) міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі й регульована міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування;

Б) міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі й регульована міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов’язаних між собою документах;

В) міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі й регульована міжнародним правом, у двох чи кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування;

Г) міжнародна угода, урегульована міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування;

Д) міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі й регульована міжнародним правом, незалежно від її конкретного найменування.

13. Закон України «Про міжнародне приватне право» був прийнятий:

А) 23 червня 2005 року, а набрав чинності 1 вересня 2005 року;

Б) 28 червня 2005 року, а набрав чинності 9 вересня 2005 року;

В) 18 червня 2005 року, а набрав чинності 7 вересня 2005 року;

Г) 23 червня 2005 року, а набрав чинності 6 вересня 2005 року;

Д) 29 червня 2005 року, а набрав чинності 2 вересня 2005 року.

14. Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право»:

А) Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору, якщо інше не випливає із суті відносин.

Б) Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

В) Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила, встановлені законом.

Г) Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору, якщо інше не встановлено законом.

Д) Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору, крім випадків передбачених цим Законом.

15. Національне законодавство як джерело міжнародного приватного права поділяється на:

А) державне і міжнародне.

Б) внутрішнє і зовнішнє;

В) загальне і спеціальне;

Г) національне і міжнародне;

Д) публічне і приватне.

Тема 4. Колізійні норми. Загальні положення

1. Поняття та структура колізійної норми.

2. Види колізійних норм.

3. Основні колізійні прив’язки.

4. Функції колізійних норм.

Нормативні акти

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 9 січня 1995 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 47 (04.12.2006). – Ст. 3172.

Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23 травня 1995 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 47 (04.12.2006). – Ст. 3174.

Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47–52. – Ст. 349.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42. – Ст. 492.

Література

Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3–х т. Том. 1. Общая часть: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 2002. – С. 168–217.

Ерпылева Н.Ю. Коллизионные вопросы в современном международном частном праве // Законодательство и экономика. 1998. – № 2.

Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 11–60; 125–170.

Международное частное право: Учебник / Ануфриева Л.П., Бякишев Г.К., Дмитриева Г.К и др.; Отв. ред. Дмитриева Г.К. – М.: ТК Велби, Изд–во Проспект, 2004. – С. 117–137.

Толстых В.Л. Коллизионное регулирование договорных отношений // Хозяйство и право. – 2002. № 11. – С. 92–95

Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование.– СПб.: Юридический центр пресс, 2004. – 526 с.

Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Підручник. – 4–те вид., переробл. і доп. – К.: Атіка, 2009. – С. 50–60.

Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2008. – С. 80–103.

Методичні вказівки

Вивчення теми «Колізійні норми. Загальні положення» доцільно розпочати з висвітлення значення, поняття та структури колізійної норми.

Зокрема, значення колізійної норми полягає у тому, що вона допомагає вирішити колізійне питання, шляхом визначення того, право якої держави слід застосувати до певних відносин. Отже, колізійна норма – це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даного приватного відношення, ускладненого іноземним елементом.

Особливість її полягає у тому, що вона сама не визначає права та обов’язки сторін певного правовідношення, а лише вказує на компетентний правопорядок, що й буде регулювати відповідні правовідносини.

Особливе значення колізійної норми обумовлює специфіку її структури. Вона складається з двох частини – об’єму та прив’язки.

Об’єм – це вказівка на певний вид приватного правовідношення з іноземним елементом; прив’язка – це вказівка на право, що підлягає застосуванню до даного правовідношення.

Для кращого розуміння студентами структури колізійної норми можна навести приклади колізійних норм, вказуючи при цьому, яка їх частина є об’ємом, а яка – прив’язкою.

Викладач може також порівняти об’єм та прив’язку із знайомими вже студентам структурними частинами правової норми: гіпотезою та диспозицією. При цьому слід нагадати студентам, що гіпотеза– це частина норми, що вказує на ті умови, фактичні обставини за яких норма застосовується. У колізійній нормі гіпотезою є об’єм. Диспозиція – це частина норми, що вказує на правило, яке підлягає застосуванню до даних обставин. Своєрідною диспозицією колізійної норми є прив’язка.

Колізійна норма не містить санкції, тобто частини, що вказує на юридичні наслідки фактичних обставин. Санкцію слід шукати у матеріальному праві, що застосовується в результаті використання колізійної норми.

Слід звернути увагу на те, що об’єм колізійної норми може бути простим або складним. Простий об’єм вказує на одну групу правовідносин; складний – на декілька груп правовідносин.

У пояснення цього викладач повинен навести кілька прикладів колізійних норм з простим та складним об’ємами.

Слід звернути увагу на те, що об’єм колізійної норми може бути ускладненим. На відміну від складного об’єму, ускладнений об’єм стосується однієї групи правовідносин, однак містить у собі певні умови, за яких колізійна норма може бути застосована до даної групи правовідносин. Наприклад, відповідно до ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо: 1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; 2) громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; 3) це передбачено законом або міжнародним договором України.

Об’єм наведеної колізійної норми стосується однієї групи відносин – трудових відносин громадян України, які працюють за кордоном. Проте, прив’язка, яку містить дана колізійна норма, може бути застосована до цих відносин тільки у разі наявності хоча б однієї із трьох умов, якими ускладнений об’єм.

Прив’язка колізійної норми також може бути простою і складною. Проста вказує на один варіант вибору права, складна надає декілька можливостей такого вибору.

Прикладом колізійної норми зі складною прив’язкою є ст. 50 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно із якою до вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується: 1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого; 2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу; 3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

За формою колізійної прив’язки колізійні норми поділяються на односторонні та двосторонні.

Якщо колізійна норма чітко вказує право країни, що слід застосовувати, вона є односторонньою. (наприклад, захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України (ч. 3 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Колізійна норма, що містить загальний принцип, за яким можна визначити, яке право слід застосовувати, є двосторонньою (наприклад, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність (ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Оскільки двостороння колізійна норма формулює загальний принцип, загальне правило, за яким визначається право, що застосовується її ще іменують формулою прикріплення.

За формою вираження волі законодавця колізійні норми поділяються на імперативні, диспозитивні та альтернативні.

Імперативними колізійними нормами єті, що містять категоричні приписи щодо вибору права. Диспозитивні колізійні норми встановлюють загальне правило про вибір права, яке буде застосоване лише у тому випадку, якщо сторони самостійно не визначили право, що застосовується до договору.

Альтернативні колізійні норми встановлюють декілька правил вибору права для даного правовідношення.

Слід підкреслити, що «альтернативність» колізійної норми стосується лише прив’язки. Наявність у нормативному тексті декількох об’ємів свідчить про існування декількох колізійних норм.

В залежності від характеру зв’язку між альтернативами у альтернативних колізійних прив’язках, вони розподіляються на прості та складні.

У простій колізійній нормі всі альтернативні прив’язки рівнозначні і будь-яка з них може бути застосована, звичайно вони можуть сполучатися сполучником «або» (який не обов’язково наявний у нормі).

У складній альтернативній колізійній нормі альтернативні прив’язки підпорядковані між собою. При цьому виділяють генеральну (основну) прив’язку, яка формулює загальне правило вибору права, призначеного для переважного застосування і субсидіарну (додаткову), яка формулює одне чи ще декілька правил вибору права, тісно пов’язаних з головним: вона застосовується тоді, коли головне правило з якихось причин не може бути застосоване чи виявилося недостатнім для вибору компетентного правовопорядку.

Розглядаючи тему «Колізійні норми. Загальні положення», доцільно більш детально зупинитися на характеристиці окремих колізійних прив’язок (наприклад, на законі найбільш тісного зв’язку (proper law), особистому законі фізичної особи (lex personalis), законі юридичної особи (lex societatis), законі місцезнаходження речі (lex rei sitae), законі місця вчинення акту (lex loci actus), законі суду (lex fori) та ін.).

При цьому доцільно звертати увагу студентів на способи закріплення таких колізійних прив’язок, у тому числі в законодавстві України, сферу їх застосування, проблемні питання використання деяких із них.Окремо слід зупинитися на принципі автономії волі сторін (lex voluntatis), в силу якого сторони правовідношення самостійно визначають право, що застосовується до їх відносин, уклавши відповідну угоду.Вивчаючи принцип автономії волі сторін, слід зупинитися на таких питаннях як форма, зміст угоди про вибір права, порядок її укладення.Разом із тим, треба зауважити, що не всі автори погоджуються із тим, що принцип автономії волі є саме колізійною прив’язкою (Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає його як принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права). Однак, оскільки lex voluntatis дозволяє визначити право держави, що підлягає застосуванню, він може розглядатися у темі «Колізійні норми. Загальні положення».

Питання щодо функцій колізійної норми є дискусійним. Викладач може розкрити кожну із точок зору. Набільш поширеними з них є наступні: 1) функцією колізійної норми є вирішення колізійного питання, тобто визначення права, що підлягає застосуванню до даних відносин; 2) колізійні норми виконують регулятивну функцію, оскільки є підставою для застосування матеріальних норм іншої держави. Колізійна норма не просто відмежовує національний порядок від іноземного. Вона це робить з урахуванням природи суспільного відношення, його характеру, обставин, належних йому у кожному конкретному випадку. Тим самим „технічний прийом” сам по собі перетворюється на певний „регулятор” поведінки суб’єктів, який діє лише за певних обставин, у норму як таку (Ануфрієва Л.П.).

Дата добавления: 2015-05-31