Співвідношення АП з іншими галузями права

Призначення і звільнення з посад голів МДА

ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999

Стаття 8. Голови місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Кабінету Міністрів України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

Президент України може порушити перед Кабінетом Міністрів України питання про призначення головою місцевої державної адміністрації іншої кандидатури.

Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення.

Стаття 9. Припинення повноважень голів місцевих державних
адміністрацій

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:
1) порушення ними Конституції України і законів України;
2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного
громадянства;

3) визнання судом недієздатним;
4) виїзду на проживання в іншу країну;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
6) порушення вимог несумісності;
{ Пункт 7 частини першої статті 9 виключено на підставі
Закону N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }
8) висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради;

9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі:

1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;
2) подання Прем'єр-міністра України з підстав, передбачених законодавством про державну службу;

3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради;
4) з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України;

5) з ініціативи Президента України.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій
припиняються також у разі їх смерті.

У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

(Офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 9 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 9-рп/2005 (v009p710-05) від
13.10.2005)

Різноманіття якісно відмінних між собою видів суспіль­них відносин є об’єктивною основою існування різноманітних видів правовідносин. Доповнювані відповідними методами правового регулювання відносин, вони створюють в суспільстві цілісну систему галузей права. Ці галузі, що є великими самостійними блоками правової системи суспільства в цілому, тісно взаємодіють між собою, взаємодоповнюють одна одну. Останнє обумовлено тим, що якісно відмінні між собою види суспільних відносин перебувають у діалектичній єдності, однак їх співвідношення між собою і межі з часом змінюються. Звідси і з’являється іноді ілюзія, що предмет тієї чи іншої галузі права немов би розмивається, поглинається предметами інших, перш за все суміжних за змістом галузей права.

Якісні відмінності і специфіка предмету адміністративного права, своєрідність його методів ще більше і повніше виявляються при їх зіставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права, інакше кажучи, при визначенні місця адміністративного права в системі права, з метою висвітлення ролі і особливостей адміністративного права та пошуку шляхів його вдосконалення.

Найтісніший зв’язок адміністративного права з конституційним правом, норми якого регулюють основи суспільного ладу і політики, державний устрій, правове становище громадян, систему і принципи організації діяльності державних органів, головні завдання і функції держави, компетенцію різних ланок системи виконавчої влади, форми і методи державно-управлінської діяльності та ін. Як і решта галузей права, адміністративне право базується і розвивається на цих же основах.

Адміністративне право тісно межує з цивільним правом, оскільки предмет останнього складають майнові відносини. Якщо норми цивільного права регламентують відносини власності (володіння, користування та розпорядження) щодо певних об’єктів, то норми адміністративного права визначають правила їх руху у сфері державного управління. Крім того, деякі органи державного управління спеціальної компетенції, наприклад, Національний банк України, водночас є господарською організацією – юридичною особою, що діє на комерційних засадах, однак в усіх цих випадках він виступає як орган державного управління, що наділений владними повноваженнями.

Відповідний зв’язок адміністративного права існує з фінансовим правом, оскільки діяльність щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави та місцевого самоврядування є за своїм характером управлінською. Проте предмет адміністративного права не поглинає ті суспільні відносини, які належать до фінансового права. Спираючись на норми і принципи адміністративного права, фінансове право регулює ті відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій щодо формування, розподілу і використання державних і муніципальних фінансових ресурсів та контролю за їх цільовим витрачанням. Інакше кажучи, фінансове право регулює відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування.

Адміністративне право досить тісно пов’язане з кримінальним правом, беручи до уваги, що з допомогою норм адміністративного та кримінального права дається правова оцінка правопорушень, вчинених у сфері державного управління, та визначаються санкції, що за­стосовуються до осіб, які їх вчинили.

Неабиякий зв’язок адміністративного права існує з трудовим правом, зокрема у сфері регулювання службових відносин, що пов’язані з діяльністю державних службовців. Так, норми адміністративного права визначають умови прийому на державну службу, порядок її прохо­дження, повноваження посадових осіб та їх компетенцію, тоді як норми трудового права регулюють питання оплати праці державних службовців, її нормування та охорону.

При розгляді скарг на дії посадовців у відповідності з нормами Цивільно-процесуального кодексу України спостерігаємо зв’язок адмі­ністративного і цивільно-процесуального права.

Отже, адміністративне право як одна з провідних галузей вітчизняної правової системи відокремлена від інших її галузей своїм предметом та методом правового регулювання, що свідчить про його самостійність. Водночас співвідношення адміністративного права із суміжними галузями права свідчить про їх взаємозв’язок та єдність правової системи України.

Дата добавления: 2015-05-31