Послідовність дій учителя і учнів на етапі введення іншомовних звуків при комунікативному підході

Основні компоненти пояснення звуків ІІ, ІІІ групи.

Основні компоненти	Складові елементи компонентів
І. Демонстрація звуку	1. Взірець вчителя: ü У звуковому контексті – слово, мовленнєвий взірець. ü В ізольованому вигляді. 2. Основний спосіб: ü Від слова (мовленнєвий взірець) – до окремого звуку. ü Від конкретного звуку – до слова (мовленнєвий взірець).
ІІ. Пояснення	1. Пояснення складу органів мовлення. 2. Співвідношення звуку, який пояснюється, із близьким звуком за позицією в рідній мові. 3. Використання порівняння з рідною мовою. Пояснення повинні бути доступними для учнів, простими і носити характер інструкції.
ІІІ. Вправи на диференціацію	1. Вимова вчителем звуків іноземної і рідної мови, які можна переплутати (окремо, в словах). 2. Слухання учнями групи слів (або звуків), які вимовляє вчитель, визначення нового звука. 3. Вимова слів з новим звуком. 4. Повторення хором, індивідуально.

Вимова звуків, що схожі на фонеми рідної мови, але суттєво відрізняються від них, потребує детальніших пояснень у формі лаконічних зрозумілих інструкцій.

Під час пояснення їх артикуляції слід спиратися на варіанти фонем рідної мови, які найбільше схожі на іншомовні звуки. Так, навчаючи артикуляції англійського звука [е] або німецького голосного звука [є], учітель просить учнів вимовити українські слова де, це, потім окремо повторити голосний звук [е] (при цьому відчути положення язика й губ), посміхнутись, а язик трохи просунути вперед.

Ознайомлюючи із новими звуками, вчитель повинен керуватись принципом комунікативності, пам'ятати, що учні приходять на урок не для того, щоб вивчати нові звуки, а з метою навчитись спілкуванню іноземною мовою.

Отже, введення звука краще починати зі створення ситуації, що зумовлює багаторазову вимову нового звука. Відтак вчитель повинен: P повторити по два-три рази ті слова із своєї розповіді, які містять новий звук,

P після чого вимовити новий звук ізольовано.

Спочатку учні, наслідуючи вчителя, намагаються вимовити цей звук. Це відбувається, коли вчитель починає давати інструкції, якого положення надати губам, язику, щоб утворився іншомовний звук.

Учні тренуються: P вимовляти звуки спочатку ізольовано,

P потім – у словах (слідом за вчителем),

P пізніше – у фразах, які відповідають тій ситуації, у якій вчитель починав введення звука,

P введення іншомовних звуків.

ВЧИТЕЛЬ	Ситуативні фрази		Ситуативні фрази	УЧНІ
Окремі слова		Окремі слова
Ізольований звук		Ізольований звук
		Німа артикуляці

(таблиця подається за підходом Панової Л.С. «Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах» С. 96).

За такого способу введення звуків не порушується комунікативна спрямованість уроку:

Ø учитель пропонує учням ситуацію,

Ø наводить зразок розмови,

Ø потім загальмовує процес спілкування для пояснення артикуляції.

Відтак ë через тренування спочатку ізольованого звука,

ë потім звука в словах і реченнях учні виходять на комунікативну ситуацію.

Дата добавления: 2015-05-31