Запитання. Завдання 1 страница. політичні дослідження

3.

Прикладні

політичні дослідження

Прикладні знання про політику здобувають під час по­будови відповідних моделей, застосування апробованих ме­тодологічних принципів і процедур. При цьому вони, на відміну від фундаментальних досліджень, орієнтовані на досягнення реального політичного ефекту. Найпоширеніши­ми прикладними політичними дослідженнями є розроб­лення інформаційних матеріалів, прикладний політичний аналіз, політичне прогнозування, моделювання політичних процесів і політичне консультування. Прикладні дослі­дження у сфері політики розглядають не як одномоментні дії, а як систематичний аналітичний процес, який розпочи­нається з попереднього ознайомлення з інформацією й завер­шується наданням практичних аналітичних висновків.

3.1. Систематизація і оброблення інформації

Для здійснення політичних досліджень, підготовки і прийняття політичних рішень необхідний значний обсяг інформації про політичні відносини, інститути та проце­си. Основними засобами збору даних у прикладній політо­логії є аналіз документів, спостереження та опитування.

366 Прикладні політичні дослідження

Аналіз (грец. analysis — розкладання, розчленування) документів розкриває картину діяльності державних ін­ститутів, органів виконавчої влади, місцевого самовряду­вання, політичних партій і рухів, громадських організацій, науково-дослідних установ, засобів масової інформації. Спостереження використовують під час безпосередньої участі дослідника у масових політичних заходах, прийнят­ті політичних рішень, вивченні політичних угруповань і окремих осіб. Опитування дає змогу з'ясувати громадську думку, судження політичних угруповань і окремих осіб про конкретні політичні події, процеси тощо.

Аналіз документів і їх різновидів

Різноманітними відомостями про важливі аспекти по­літичного життя країни, діяльність суб'єктів політичного процесу, характерні для суспільства у певний період нор­ми і цінності, динаміку взаємодії між різними соціально-політичними групами, людьми дослідника збагачує аналіз документів. Кожен елемент структури суспільства офор­млює свою діяльність та її результати документально. Про діяльність такого елементу політичної структури суспіль­ства як держава свідчать конституція, національне зако­нодавство; про діяльність партій, громадських організацій (спілок, асоціацій, союзів) — їх статути, програми, декла­рації, відозви, рішення керівних органів, виступи, заяви лідерів. Джерелом інформації про діяльність невеликих ланок суспільства, політичних груп є положення, що ре­гламентують їх діяльність, зв'язки з різноманітними суб'єктами зовнішньої сфери, а також рішення керівних органів і списки учасників.

Будь-яка політична інформація є результатом певної політичної діяльності і відображає класові, національні та інші відносини людей, їх інтереси, потреби, світогляд. На її зміст впливає також світоглядна позиція, місце в сус­пільній системі суб'єктів інформування (авторів докумен­тів). Одним із найдостовірніших і найавторитетніших дже­рел політичної інформації є політичний документ.

Політичний документ (лат. documentum — повчальний приклад, взірець, доказ) — матеріальний об'єкт, який фіксує призначену для зберігання, передавання у часі та просторі інформацію.

Належному орієнтуванню серед численних документів сприяє їх класифікація, основою якої є форма фіксування ін-

Систематизація і оброблення інформації 367

формації. Від цього залежить мета використання документа та методи його аналізу. За формою фіксування документи поділяють на письмові; іконографічні (кіно-, відео-, фотодо­кументи); фонодокументи (аудіозаписи).

Письмові документи. Цей вид документації є найпоши­ренішим. Його джерелами є архіви (державні, організацій і підприємств), статистична звітність, наукові видання, преса, особисті та приватні документи.

Архів (грец. archeion — адміністративна установа, ві­домство) — сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності особи, організації, установи, підприємства, а також спеціальні установи, де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали.

Статистичні (лат. status — стан, становище) дані — документи, які фіксують кількісні виміри масових сус­пільних явищ і процесів у їх зв'язку з якісними аспекта­ми, їм притаманна методична суворість збору, оброблення даних, високий ступінь доступності для всебічного аналі­зу, що забезпечує обґрунтованість і достовірність отрима­них на їх основі висновків. Статистичні дані мають певні переваги перед даними безпосереднього спостереження, оскільки статистичний облік є постійним, що дає змогу аналізувати інформацію за будь-які відрізки часу, порів­нювати показники у різних часових вимірах, виявляючи на їх основі тенденції, динаміку змін тощо. Аналіз стати­стичних матеріалів є основою політичних висновків і уза­гальнень. Джерелами статистичної інформації є переписи населення, вибіркові опитування населення, статистична звітність державних органів статистики, а також держав­них, недержавних і громадських організацій.

Наукові видання (журнали, звіти, публікації) є ва­жливим джерелом інформації про загальний розвиток різних суспільних сфер, теоретичні та практичні резуль­тати досліджень, а також джерелом даних для вторинно­го аналізу.

Преса (газетні, журнальні періодичні видання) забез­печує інформацією про соціальні та політичні групи, кате­горії, явища і процеси, є предметом дослідження як со­ціально-політичне явище. Інформація, яку вона містить, може сприяти відновленню громадсько-політичного тла, що супроводжує певну подію; вивченню громадської дум­ки; уточненню офіційної оцінки; об'єктивному тлумачен­ню, висвітленню та інтерпретуванню подій. При цьому особливу цінність мають редакційні статті, інформаційні повідомлення про певні факти.

368 Прикладні політичні дослідження

Вивчення матеріалів преси допомагає скласти уявлен­ня про найактуальніші на ту чи іншу пору події та явища, осмислити їх суть і перебіг. Преса є надзвичайно важли­вим джерелом інформації при вивченні діяльності гро­мадських організацій, політичних партій, окремих полі­тиків. Поширеність видань на певній території, серед представників певних соціальних і вікових груп дає відо­мості для висновків про їх потреби, інтереси, політичні орієнтації. Аналіз політичної спрямованості конкретного видання свідчить про політичні уподобання їх власників, інвесторів, видавців.

Особистими документами називають документи (ли­сти, автобіографії, спогади, щоденники, промови та ін.), складені приватною особою за власною ініціативою. При роботі з ними увага аналітика може бути звернена на тема­тику, що зацікавила автора, факти, які з певних причин виявилися офіційно не зареєстрованими, а також на при­ховані причини історичних подій. Такі документи часто містять нерозголошені оцінки подій, справжні мотиви по­ведінки, вчинки людей.

Особисті документи дають багато матеріалу для ви­вчення суспільної свідомості, механізмів виникнення і розвитку політичних настанов, розкривають залежність між середовищем і поведінкою індивіда; показують яви­ще в історичному розвитку. Завдяки їм легше зрозуміти політичні інтереси і вчинки людей. Так, автобіографія розкриває історію її автора та події, характеризує індиві­дуальні психологічні особливості автора, соціально-полі­тичний контекст, у якому він діє, відображає масштабні соціально-політичні процеси і явища в індивідуальній долі. При вивченні автобіографії слід зважати на мотиви її написання (намагання осмислити своє життя, спогади, матеріальна зацікавленість, адміністративна вимога, спо­відальне бажання, самовиправдання, самоствердження). Всебічний аналіз подій допомагає встановити залежність між особистими якостями, рисами характеру автора авто­біографії, його позиціями та прагненнями. Цінність ав­тобіографії полягає у сповідальності, відкритості, навіть певній інтимності міркувань її автора про певні події, осіб з якими вони контактують і чия діяльність викликає сус­пільний інтерес.

Приватні документи фіксують індивідуальні вияви суспільної свідомості, завдяки чому вдається відновити відсутні ланки у перебігу деяких подій, доповнити або зі­брати загальну інформацію про окремих людей чи проілю­струвати «типовий випадок». Наприклад, бібліотечні фор-

Систематизація і оброблення інформації 369

муляри можуть містити інформацію про політичні уподо­бання читачів.

Іконографічні документи (кіно-, відео- і фотодокумен­ти, картини, інші твори мистецтва). Вони можуть бути проаналізовані як свідчення про політичні події, явища, факти, їх учасників.

Фонодокументи. Вони є особливо цінними для рекон­струкції минулих подій. Наприклад, запис зборів або мі­тингу цікавий змістом виступів, безпосередньою реакцією слухачів. Ці документи містять лінгвістичну інформацію для аналізу структури і особливостей мислення, мови пред­ставників різних соціально-політичних груп, що є підста­вою для висновків про їхні настанови, цілі та можливі дії.

Отже, документи і їх різновиди є незамінними інформа­ційними джерелами при вивченні діяльності партій, особи­стостей політиків, суспільної свідомості, історичного ро­звитку політичних явищ тощо.

Особливості вивчення документальних джерел

Аналіз документів характеризує досліджуване явище, його зв'язки з іншими явищами, внаслідок чого аналітик складає цілісне уявлення про нього. Цінними при дослі­дженні об'єкта або явища в його історичному розвитку є офіційні і неофіційні документи. При вивченні внутрішніх структурних характеристик, установок і суджень соціаль­но-політичних груп або окремих людей доцільно поєднува­ти аналіз особистих документів та відповідей на спеціаль­но поставлені запитання.

У політологічній практиці використовують традицій­ний (якісний) і формалізований (кількісний, контент-ана-ліз) види аналізу документів, які доповнюють один одного, компенсують притаманні їм недоліки в отриманні досто­вірної інформації.

Традиційний (якісний) аналіз документів. Цей вид ана­лізу пов'язаний з розумовими операціями, спрямованими на інтерпретацію відомостей, що містяться в документах. Як правило, кожен документ складається з певною метою. Інформація, яка цікавить дослідника, часто міститься у прихованій формі, яка не завжди відповідає меті аналізу. Тому дослідник опиняється перед необхідністю з'ясувати суть матеріалу, основних думок та ідей, відстежити їх гене­зис, зрозуміти логіку їх обґрунтування, побачити глибинні та приховані аспекти змісту, проінтерпретувати його. Сут-

370 Прикладні політичні дослідження

тєвим недоліком цього аналізу є суб'єктивність інтерпрета­ції аналітиком відомостей, які містяться в документі.

Під час традиційного аналізу документа необхідно з'ясувати його загальну сутність; відомості про автора (ав­торів); мету створення; ступінь надійності документа; до­стовірність зафіксованих у ньому даних; суспільний резо­нанс; змістовність (мотиви, настанови, ціннісні уявлення), а також оцінити викладені у ньому факти, ціннісні наста­нови. Після цього роблять висновок про доцільність глиб­шого аналізу документа й окремих його положень.

За традиційною методикою документ аналізують у зов­нішньому і внутрішньому його вимірах.

Зовнішній аналіз документів має на меті з'ясування іс­торичного контексту, тобто обставин, що супроводжували його появу; встановлення виду і форми, часу і місця появи, автора, ініціатора, мети створення, надійності та достовір­ності змісту. Все це необхідно для раціонального тлумачен­ня змісту документа, оскільки певні події можуть висвітлю­ватись у ньому тенденційно. Наприклад, вимоги цензури іноді змушують автора приховати свої погляди або вислови­ти їх завуальовано, а протистояння на рівні керівництва ор­ганізації можуть спричинити компромісність формулюван­ня певних положень, які стосуються її діяльності.

Внутрішній аналіз документа передбачає досліджен­ня його змісту (розбіжностей між фактичним і літератур­ним аспектами змісту), рівня компетенції автора у спра­вах, про які він висловлюється, його особистого ставлення до описуваних фактів. Упередження, симпатії, світогляд­на позиція автора документа часто породжують свідомі або несвідомі викривлення. Наприклад, автори, які дотриму­ються різних методологічних концепцій, вважатимуть суттєвими у поясненні конкретного явища різні факти.

Специфіка окремих видів документів потребує спеціаль­них методів аналізу, залучення фахівців відповідних галу­зей знань. Так, для вивчення юридичних документів потрі­бен юридичний аналіз, що акцентує увагу на термінологіч­ній визначеності уживаних у документі понять. Під час аналізу особистих документів актуальним є психологічний аналіз для отримання висновків про психологічні особливо­сті автора, його ставлення до певного політичного явища.

Формалізований аналіз документів (кількісний, кон-тент-аналіз). Суть його полягає у пошуку таких ознак до­кумента (наприклад, частота вживання певних термінів), які б достовірно відображали суттєві ознаки його змісту. Завдяки цьому зміст стає вимірюваним, доступним для об-

Систематизація і оброблення інформації 371

числювальних операцій, а результати аналізу — об'єктив­ними. Основний недолік цього методу полягає у неможли­вості визначення цінності змісту документа за допомогою формальних (числових) показників.

Кількісний аспект формалізованого аналізу полягає у підрахунку частоти вживання слів, тем, ідей. Однак нерід­ко тема, яка згадується лише раз, може бути значно ва­жливішою, ніж та, яка порушується кілька разів. Тому кількісний підхід, безперечно, є об'єктивним, але він не позбавлений певної обмеженості, оскільки не бере до уваги теми та символи, про які рідко йдеться у тексті, або ігно­рує їх оригінальність.

До контент-аналізу вдаються за наявності великого і несистематизованого матеріалу, що ускладнює його вико­ристання; інтенсивного вживання у тексті важливих для мети аналізу категорій, а також за необхідності глибоко і всебічно дослідити мовні особливості джерела інформації; з'ясувати ознаки аналізованого об'єкта, причини, що зу­мовили появу відповідного тексту, головну ідею, яку нама­гається підкреслити комунікатор (відправник інформації) у своєму повідомленні; виявити найважливіші події, що впливали на автора у момент складання документа.

Аналізуючи текст документа, дослідник звертає увагу на такі питання:

а) особливості об'єкта, якому адресоване повідомлен­
ня. Зміст, інтонація, стилістичні прийоми повідомлення
суттєво залежать від аудиторії, якій воно адресується. На
підставі тексту повідомлення можна зробити висновок про
стан і структуру об'єкта, зміни, що відбулися з ним;

б) автора і причини, що спонукали його до створення по­
відомлення. Його зміст дає підстави для суджень про те, які
події, процеси спонукали автора взятися за перо, яку мету
він переслідував. Адже існує прямий зв'язок між змістом
повідомлення, причинами, які його зумовили, й намірами,
очікуваннями комунікатора (автора повідомлення);

в) ефективність впливу комунікатора на адресата (особа,
яка приймає повідомлення). Висновок, про це можна зроби­
ти, аналізуючи реакцію, зміну настанов адресата після того,
як він отримав повідомлення. Порівнюючи написані ним у
різний час повідомлення, можна з'ясувати, наскільки ефек­
тивним був вплив на нього надісланої інформації. Усе це дає
підстави для оцінювання ефективності повідомлень, порів­
няння її з ефективністю інших. Для об'єктивності аналізу
документа необхідно виробити його категорії, виокремити
одиниці, а також встановити одиниці обліку результатів.

372 Прикладні політичні дослідження

Категоріями аналізу є поняття, відповідно до яких сор­тують одиниці аналізу (одиниці змісту). Найкращим спо­собом підвищення достовірності категорії є її вичерпне визначення (перерахування есіх елементів, що входять до неї, тобто частин змісту).

Одиницею контент-аналізу (смисловою, якісною) є ча­стина змісту, яку виокремлюють як елемент і яку можна включити в певну категорію. Смисловою одиницею кон­тент-аналізу є політична ідея або політично значуща тема. У тексті вона може бути виражена одним словом, стійким словосполученням або може взагалі не мати термінологіч­ного вираження і фігурувати описово чи приховуватися у назві глави, параграфа. У цьому зв'язку досліднику необхідно виокремити ознаки (показники), за якими ви­значають наявність у тексті значущої для дослідження теми або ідеї. Такими показниками можуть бути слова і словосполучення, які стосуються теми, терміни, імена лю­дей, назви організацій, географічні назви, згадування істо­ричних подій тощо. При цьому аналітик повинен уникати надмірного поділу тексту, його усталених формулювань.

При вивченні політичних проблем смислові одиниці можуть включати: внутрішні і зовнішні міжнародні події; осіб і авторів, які описують ці події або є їх ініціаторами, пропагандистами; ставлення до подій (оцінки) у термінах «за — проти», «вигідно — невигідно», «добре — погано»; визначення об'єктів або суб'єктів, зацікавлених у розвит­ку цих подій; доцільність певних дій. Смислові одиниці мі­стять цільові настанови діяльності громадських організа­цій, партій, осіб; переслідувані ними інтереси (політичні, економічні, партійні, національні, особисті); об'єкт спря­мованої діяльності (лозунги, програми, цілі); спосіб дося­гнення мети (переконання, насилля, економічний тиск, моральний або політичний вплив); авторитети, яких залу­чають для аргументації (діячі, організації, друковані орга­ни, логічні висновки, емоційні стереотипи); адресат діяль­ності або пропаганди (соціальні верстви, групи, на які спрямовано діяльність).

До стандартних смислових одиниць контент-аналізу зараховують:

1) поняття, виражене окремим словом, терміном або словосполученням. Використання їх доцільне при вивчен­ні стилю джерела інформації, способів, якими це джерело організовує повідомлення, передає свої наміри адресатам;

2) тема, виражена в одиничних судженнях, смислових абзацах, цілісних текстах. Вона важлива під час аналізу

Систематизація і оброблення інформації 373

спрямованості інтересів, ціннісних орієнтацій, настанов ініціаторів повідомлення. Однак визначення теми часто ускладнене нечітким формулюванням їх у тексті. Аналіти­ку доводиться визначати тему та її межі всередині тексту. Вибір теми як одиниці аналізу передбачає також внутріш­ній розподіл тексту на частини (одиниці контексту);

3) імена людей, географічні назви, назви організацій, згадування подій. їх виокремлення зумовлене впливом, який, на думку комунікатора, вони можуть мати на реци­пієнта (отримувача інформації). З іншого боку, частота вживання їх у повідомленні може слугувати показником значущості для досліджуваного об'єкта.

Наприклад, газетні матеріали з проблем міжнародного життя розглядають по кожній зарубіжній країні за таки­ми критеріями: а) частота інформації; б) обсяг інформації; в) зміст інформації; г) знак інформації; ґ) тип і характер інформації.

Частоту інформації (а) визначають як частоту згаду­вання країни або проблеми, вказаних у групі (в), частоту позитивних (негативних) оцінок, вказаних у групі (г), і ча­стоту описово-оцінної інформації, вказаної у групі (ґ).

Обсяг інформації (б) фіксують з огляду на кількість рядків тексту і питому вагу інформації про цю країну в за­гальному обсязі тексту.

Зміст інформації (в) групують у повідомленнях, що стосуються природних умов, політичного і суспільного устрою, промисловості, сільського господарства, побуту і моралі, внутріполітичних акцій, ставлення до інших кра­їн тощо (всього 28 категорій).

Знак інформації (г) визначають як «позитивне» і «нега­тивне», «збалансоване» і «нейтральне» ставлення, відпо­відно кодуючи як «+», «-», «+», «0».

За критерієм тип і характер інформації (ґ) виокрем­люють:

— фактографічну інформацію, що містить дані, отри­мані з невизначеного джерела (джерело не вказується);

— коментаторську інформацію, яка містить оцінки фактів, свідком яких був автор повідомлення;

— коментаторську інформацію, що містить оцінку фактів, свідків яких не зазначено;

— художньо-фактографічну інформацію (нариси, за­мальовки «з натури» за участі автора або із зазначенням Джерела);

— художньо-фактографічну інформацію (безадресні на­риси із зазначенням подій, реальність яких є сумнівною);

374 Прикладні політичні дослідження

— загальнотеоретичну інформацію іноземних авторів, яка не містить посилань на конкретні факти;

— загальнотеоретичну інформацію вітчизняних авторів;

— абстрактно-художню інформацію (безадресні вірші, розповіді іноземних авторів);

— абстрактно-художню інформацію вітчизняних ав­торів.

Отримані дані підлягають оцінюванню та групуванню залежно від цільової спрямованості аналізу. При визна­ченні знаку інформації кодувальник керується не власни­ми враженнями від тексту, а вираженим у ньому ставлен­ням комунікатора до проблеми. Наприклад, під час вивчен­ня позиції комунікаторів у ставленні до війни і миру виступи за збереження миру кодують як «+», нейтральні — як «+», а виступи, що створюють обстановку напруги, — як «-». Закодовані дані піддають статистичному оброб­ленню, використовуючи спеціальні комп'ютерні програми.

З часом контент-аналіз переорієнтувався на розкриття латентного (прихованого) змісту комунікації через вивчен­ня реальних даних текстів як джерела інформації. Тому його почали розглядати як якісно-кількісний аналіз змі­сту текстового масиву, головним результатом якого є вста­новлення і вимірювання тенденцій політичної реальності.

На сучасному етапі контент-аналіз використовує мо­жливості комп'ютерної техніки. Так, моніторинг щоден­них виступів прес-секретаря президента країни в Інтерне-ті забезпечує відстеження динаміки умонастроїв адміні­страції, прогнозування її реакції на події міжнародного життя, а моніторинг щотижневих радіозвернень до нації президента, інтерв'ю його радників — визначення фігури впливу в адміністрації.

Додаткові можливості щодо підвищення об'єктивності контент-аналізу відкриває залучення до нього інструмента­рію лінгвістики і психолінгвістики (вивчає закономірності мовлення і сприймання його людиною). Якщо результати контент-аналізу значною мірою залежать від здорового глузду кодувальника, то лінгвістика дає змогу глибоко про­никнути у смислові відтінки мовних одиниць тощо.

Вимоги до якості документальної інформації

Кожне аналітичне завдання передбачає з'ясування того, які документи слід вивчити, щоб здобути достовірні факти про об'єкт. Це означає, що дослідник повинен роз-

Систематизація і оброблення інформації 375

починати свою роботу з вибірки документів. Наприклад, при дослідженні ефективності діяльності організації може виникнути необхідність з'ясувати, як за певним критерієм вона себе оцінює. Зважаючи на це, корисними можуть бути матеріали друкованого органу організації або стінної газети, накази дирекції, стенограми засідань органів управління. До вибірки потраплять не всі матері­али названих джерел, а тільки ті, що безпосередньо сто­суються досліджуваного явища. Наприклад, досліджую­чи процес прийняття організаційного рішення, аналітик зважатиме тільки на документи, пов'язані з цим проце­сом, ігноруючи інші.

Особливо важливим для аналітика є критичне ставлен­ня до документів. Йому необхідні чіткі характеристики об'єкта або явища, які підлягають вивченню, щоб визнача­ти адекватність, надійність, достовірність документів.

Адекватність документа означає відповідність його предметові аналізу, тобто відображення в ньому характе­ристик об'єкта, які цікавлять дослідника. За необхідності оцінити ефективність діяльності організації як системи набір документів має всебічно представляти її.

Надійність документа з'ясовують шляхом зіставлен­ня даних змісту з іншими даними. З цією метою викори­стовують:

а) порівняння змісту документів, що мають одне дже­
рело. Для цього порівнюють характеристики повідомлень
одного і того самого джерела в різні моменти часу, в різних
ситуаціях і в різних аудиторіях. За такого варіанту пере­
вірки йдеться про обґрунтованість твердження про постій­
ність певних характеристик аналізованого джерела інфор­
мації. Порівняння повідомлень за одним або кількома кри­
теріями дає змогу зосередитися на характеристиках, які
змінюються, і відокремити їх від стійких;

б) використання незалежних джерел. У цьому разі оби­
рають значущі характеристики з двох або більше джерел
інформації. Потім розбіжності в характеристиках порів­
нюють з розбіжностями у змісті повідомлень (повідомлен­
ня, що виходять із цих джерел, повинні мати однакову
тему). Те, що у змісті не піддається спотворенню, зумовле­
ному специфікою джерела, можна вважати-достовірною
інформацією;

в) перевірки надійності змісту (зіставлення даних зі
стандартами). Для цього отримані дані зіставляють з нор­
мативними уявленнями, які інколи мають різні формулю­
вання. Такими нормативними уявленнями можуть бути

376 Прикладні політичні дослідження

стандарти або виведені індуктивно із даних змісту крите­рії, а також теоретичні висновки, експертні оцінки.

Першою проблемою, з якою зіштовхується аналітик при оцінюванні достовірності документа, є його оригі­нальність. Перевірці підлягає достовірність не тільки ори­гіналу, а й копії документа. Встановивши його достовір­ність, аналітик, перед використанням документа у своїй роботі, повинен перевірити достовірність зафіксованої у ньому інформації (наскільки точно описані факти, зафік­совані показники певного процесу та ін.).

Первинні документи, як правило, достовірніші за вто­ринні. Аналізуючи їх, важливо перевірити, чи справді ав­тор документа був свідком зафіксованої події, чи він описав її на підставі отриманих з певних джерел відомостей, з'ясу­вати, коли зроблений запис (безпосередньо після події чи пізніше). Цілком очевидно, що нотатки учасника події на­дійніші, ніж нотатки, зроблені за розповідями, а нотатки за свіжими враженнями точніші, ніж через певний час.

Оцінити масштаб, спрямованість свідомих і несвідо­мих викривлень у документі допоможе мета його складан­ня. При цьому можна оцінювати документ з точки зору повноти інформації про описану подію, викривлень у ній (інформація може бути неповною, відображати подію поза контекстом, у якому вона відбувалася).

Якщо, наприклад, аналітик має справу з протоколом зборів, в якому не зафіксовані поведінка і реакції їх уча­сників, то йому важко оцінити, як і чому вони прийняли саме це рішення. Для розуміння потрібна інформація про атмосферу, в якій вони відбувалися: спокійно, за заздале­гідь передбаченою схемою чи бурхливо і стихійно. У цьому разі потрібно встановити умови, за яких відбулася подія, тобто доповнити інформацію. Оцінку достовірності зафік­сованих у документі даних найкраще здійснювати шляхом послідовного аналізу джерел «помилок» у документах, які бувають випадковими або систематичними.

Випадкові помилки (наприклад, помилки друку в ста­тистичних звітах) менше впливають на результат аналізу, вони статистично самокомпенсуються; грубі помилки лег­ко виявляються, оскільки вони різко дисонують з рештою матеріалу. Значно суттєвішими є систематичні помилки, серед яких виокремлюють помилки свідомі і несвідомі. Свідомі помилки часто зумовлюють наміри автора доку­мента, який може намагатися представити події у більш або менш сприятливому світлі, ніж вони були насправді. Наприклад, політично заангажовані газети тенденційно описують події. Такі викривлення виявляють методом зов-

Систематизація і оброблення інформації 377

нішнього аналізу, а деякі внутрішні суперечності змісту — завдяки внутрішньому аналізу. З цією метою з'ясовують політичну орієнтацію газети, автора, ініціатора публіка­цій, їх мету, контекст подій, кому із тих, хто створював до­кумент, вигідно було подавати неправдиву інформацію.

Викривлення правди в особистих документах може бути свідомим і несвідомим (наприклад, автор щоденника «добро­совісно помиляється» щодо власних почуттів і мотивів влас­ної поведінки). Елементарний такт також може обмежувати щирість особистих документів. Неточності в них з'ясовують, удаючись до зовнішнього їх аналізу, зіставлення змісту доку­мента з іншими даними про особистість автора. Важливо зна­ти і враховувати мотиви складання документа, ставлення ав­тора до наведених ним фактів (торкаються вони його інтере­сів чи завдають йому шкоди, чи суперечать його точці зору, переконанням), інформацію про подію з незалежних джерел.

Найважче ідентифікувати несвідомі методичні помилки автора. Для цього необхідно проаналізувати методику, за якою складено документ. Найчастіше такі помилки трапля­ються у статистичних документах. Вони можуть бути наслід­ком недосконалості методики спостереження, недоступності для спостерігача деяких показників процесу спостереження.

Якісна підготовка документальної інформації має ґрунту­ватися на врахуванні принципів додаткової її перевірки з ви­користанням незалежних джерел; критичного ставлення до достовірності відомостей, що містяться в документах; порів­няння даних, які надані різними документами; розрізнення свідомих і несвідомих помилок та їхнього впливу на якість наданої інформації. Все це потребує прискіпливої і неупере-дженої роботи, всебічної фахової підготовленості аналітика.

Спостереження як засіб збору первинної політичної інформації

Дата добавления: 2015-06-04