В кримінальному процесі України 4 страница

Альтернативний підхід означає, що медіація застосовується замість судового розгляду. Суто альтернативною програма медіації є лише в Новій Зеландії, де її застосовують для всіх кримінальних справ за участі неповнолітніх, за винятком справ про вбивство.

Розглядаючи медіацію як додаток до офіційного правосуддя, з’ясовуємо, що вона застосовується паралельного з офіційною системою у випадках вчинення найбільш тяжких злочинів та в рамках остаточного вироку.

Більшість же країн Європи, на прикладі яких доцільніше впроваджувати цей інститут у вітчизняну правову систему, застосовують інтегрований підхід, що полягає в тому, що медіації є частиною системи офіційного кримінального судочинства і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу, в тому числі на стадії виконання вироку.[44]

Законодавче закріплення процесуального порядку проведення процедури медіації, наділення слідчого та органу дізнання, прокурора та суду під час досудового та судового провадження по кримінальним справам за наявності згоди сторін правом передавати необхідні матеріали довіреному органу чи особі для проведення медіації, адміністрації виправної установи правом ініціювати проведення медіації перед початком провадження по справі про заміну покарання більш м’яким чи умовно достроковому звільнення від відбування покарання, дозволить, поряд з прискоренням формування примирних основ відновного правосуддя, уникнути вторинної віктимізації, «таврування» осіб, що вчинили злочин, а також додаткових фінансових, судових та правоохоронних витрат.

Розділ 3 «Порівняльно-правова характеристика медіації в кримінальному процесі іноземних держав»

У підрозділі 3.1 «Медіація в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії»

Досліджено досвід застосування медіації на прикладі Великобританії – країни, яка першою в Європі почала запроваджувати дану процедуру. Розглянуто основні причини появи медіації та її історичні віхи розвитку. Проаналізовано два типи медіації – поліцейську та судову.

В умовах стрімкої глобалізації, невпинного розвитку транскордонних засобів масової інформації та розширення інформаційного простору поступово в світі збі- льшується вплив засобів масової інформації на хід політичного життя. Необхідність переглянути роль масових комунікацій у міжнародних відносинах зумовлених, пе- редусім, зрушеннями, що пережив світ на початку XXI ст: глобалізація економіки та формування нового світового порядку, розпад світу через різницю політичних міркувань, розвиток глобальних систем телекомунікації та глобалізація культуп- них, соціальних, технологічних і т.д. інтересів світу в цілому.

У міжнародних відносинах кризові ситуації все більше вирішуються комуніка- тивними методами за допомогою діалогу. [45]

Сьогодні для гравців зовнішньополітич-ної арени необхідно володіти новими правила гри, а також надавати науково- обгрунтовані рекомендації країнам що розвиваються, таким, якою, наприклад, є і Україна.

Світові телеагентства, що пропонують пряму трансляцію з місць подій, набули свого поширення і утвердилися впродовж останніх двох десятиліть. CNN, BBC, REUTERS TV, FRANCE PRESS TV створили транскордонні мережі новин, їх аудиторією є цілий світ.

Розвиток нових інформаційних технологій, створення комунікаційних мереж у переважній більшості випадків трактують як позитив, як нову технологічну революцію, котра приведе людство глобалізованого взаєморозуміння. Проте не варто забувати, що моторами такого розвитку є багаті потужні медіаконцерни, які в змозі фінансувати цей технологічний поступ.

Тому ринок комунікацій і технологій у найближчому майбутньому контролюватиметься західними, точніше європейськими та американськими компаніями. Новини і коментарі про світові події подаватимуться і аналізуватимуться в інтересах саме цих країн.

Ця однобічна спрямованість викликає і викликатиме справедливу критику збоку решти країн. З іншого боку, повідомлення саме із держав, що розвиваються, дуже часто опиняються на перших шпальтах газет чи займають чільне місце у новинах, хоча не завжди ці матеріали реально відображають ситуацію. Поруч з цією магістральною тенденцією спостерігаються й інші.

Сьогодні місцеві ЗМІ часто послуговуються тими ж прийомами, які уможливили успіх світових медіаконцернів нейтралізація чи ізоляція конкурента, посилена увага до сенсаційних матеріалів, їх ефектне зовнішнє оформлення.

Крім того, багато локальних ЗМІ мають у своєму розпоряджен- ні таке ж технічне обладнання, як і світові медіаконцерни, що посилює конкурен- тоздатність засобів місцевої комунікації. Політичний дискурс стає важливим чинником як суспільного, так і культурного життя.

Політична комунікація відіграє вирішальну роль у процесах розбудови дер- жави, в утвердженні її місця у світовому інформаційному просторі.

Тому дослідження політичної комунікації, політичних дискурсів стало однією із найпріоритетніших тем у суспільних науках.

Появилися такі нові наукові дисципліни, як "Теорія переговорів", "Аналіз і розв'язання конфліктів", "Паблік рілейшнз", предметом вивчення яких є політична комунікація та її місце і роль у світовому інформаційному просторі.

Відкрите суспільство з власним інформаційним простором неминуче тяжіє до виходу в світовий інформаційний простір. Сучасний світ, тобто уявлення про нього, значною мірою сформований засобами масової інформації.

У контексті потужної візуалізації культури та домінування масмедійних дискурсів у житті людини та людства, в організації та функціонуванні світового інформаційного дискурсу дедалі виразніше виявляється така тенденція – політична чи економічна подія тільки тоді має для нас певне значення, коли про неї розповідають ЗМІ.

І справді, сьогодні у будь-якій країні жодна суспільна структура не може повноцінно існувати без комунікаційної підтримки. Саме політична комунікація сьогодні значною мірою визначає, як розвиватиметься українське суспільство. Політична гострота засобів масової інформації обумовлюється їх природою як частини політичної системи суспільства, як своєрідної форми влади у суспільстві. ЗМІ є різновидом суспільно-політичної діяльності, а масмедійні тексти, з огляду на багатоманітність їх тематики, мають більше чи менше політичне спрямування, оскільки інформаційно забезпечують практично всі політичні процеси у державі. Якщо у більшості масмедіа політична тема не є домінуючою, то принаймні дуже важливою.

Тому одна з головних, якщо не найголовніша, функція політичного дискурсу ЗМІ – вплив на тих, кому він адресований. З допомогою політичної комунікації різні факти, політичні події, взагалі соціальна реальність інтерпретуються у вигідному для авторів повідомлення світлі, нав'язуючи загалу потрібне розуміння і дії, що з них випливають.

Вплив є тим сильніший, чим більше ця мета прихована від реципієнтів. ЗМІ здійснюють суттєвий вплив на суспільство, його стан та розвиток. Це медіатор між тими, хто управляє, і тими, хто є об'єктом управління.

Експансія друкованих та електронних ЗМІ посилила інтерес психологів, політологів, філологів, лінгвістів, філософів до політичної комунікації як могутнього засобу мовленнєвого впливу на слухача. О. Зернецька пропонує вивчати постмодерну культуру за допомогою мистецтва "формули".

Під цим терміном вона розуміє модифікацію архетипів, себто їх новіт- ню інтерпретацію, що містить древній зміст та нову форму, потрібну певній культурі у визначений час.

Ця трансформована формула згодом може "подорожувати", знову ж таки із певного типу модифікаціями. Тоді як архетипи "завдяки їх універсальній природі перебувають у багатьох виявах, "формули", через їхній тісний зв'язок із певною культурою та часовим відтінком, мають тенденцію до значно меншого репертуару сюжетів, характерів, місць і дій.

Якщо "міф" досить важко викорис-товувати як аналітичне знаряддя через його всеохопність, "формули" більш специ- фічні.

Значний інтерес для дослідження політичного дискурсу становить проблема йо- го функціонування в тоталітарному та демократичному (постоталітарному) суспі- Studia Linguistica. Випуск 3/2009 250 льствах.

Об'єктом досліджень виступають особливості, відмінності та основні тен- денції розвитку політичного дискурсу комуністичного та посткомуністичного сус- пільств (А. Вежбицька, В. Вовк, А. Клепіков, А. Маколкін, Г. Почепцов).

На особливу увагу заслуговує дослідження політичного дискурсу з метою здійснення впли- ву на масову свідомість (Р. Бахем, Р. Блакар, Д. Болінджер, М. Еделман). Важливо зазначити, що у найбільш розвинених демократичних країнах суспільні засоби масової інформації (як ті, що є власністю держави, так і некомерційні) діють у середовищі, де домінуючу роль відіграють приватні підприємства.[46]

Великі комерційні інформаційні корпорації контролюють більшу частину приватного сектора ЗМІ і часом застосовують масовані ринкові стратегії для охоплення максимальної аудиторії.

Вплив на зовнішню діяльність в країні при таких умовах запроваджують як правило лобістські структури. Важливою рисою сучасних засобів масової інформації є фокусування контенту убік подання об'єктивної інформації, а не поглядів окремих політичних партій. Наприклад, у Сполученому Королівстві в 2004 р. відбулось найсильніше за всю історію загострення суперечностей між суспільною корпорацією та державним урядом.

Як відомо, ще за правління Маргарет Тетчер консервативний уряд активно намагався підпорядкувати BBC завданням своєї політики, на той час голова корпо- рації Мармадюк Хасси захищався заявами: "Уряди приходять та йдуть, а ми зали- шаємося. Хартія BBC вимагає від піклувальників чинити опір спробам завдання на них тиску збоку будь-яких політичних партій і у жодному випадку не відхилятися від виконання своїх безпосередніх обов'язків через результати чергових загальних виборів".

Протистояння між BBC та урядом консерваторів того року було відображено в трансляції BBC таких програм, як "Войовнича політика Мегі" з різкою критикою Маргарет Тетчер, а також програм про положення в Північній Ірландії та діяльності націоналістичної організації Ірландська республіканська армія, яку уряд консерваторів свідомо замовчував. Маргарет Тетчер мала намір реформувати сус- пільну корпорацію як таку, що відповідає за контентом політичному курсу.

В 1997 р. за результатами чергових виборів, прийшов до влади уряд лейбористів на чолі з Тоні Блером. Відносини між національною корпорацією та урядом були встановлені та налагоджені, але не завдяки двостороннім домовленостям та переговорам, а завдяки генеральному директору BBC Джону Берту, який у той час належав до лейбористської партії Великобританії.

Великобританія – країна з віковими традиціями та великим політичним досві- дом. Англійський уряд вміло регулює потік інформації через світові корпорації для того, щоб останні служили його власним цілям.

Звістки й політичні коментарі формуються на прес-конференціях, подачею повідомлень не для друку та брифінгах, які забезпечують матеріал для них. Міністерство закордонних справ проводить щодня бесіди з журналістами-міжнародниками. Міністерство оборони привілеює військових кореспондентів. Найбільш ефектна система "парламентських кулуарів": група привілейованих журналістів (по одному-два від кожної газети) відкритий вільний доступ до представників парламенту, де вони одержують неофіційні відомості від міністрів, а також прем'єр-міністра за умови, що джерело інформації залишається неназваним.

Великобританія – впливовий та поважний гравець на арені Пальшина О. М. 251 світової політики, думки до якої прислухаються і якщо США налагоджують стосу- нки з урядами всіх країн, звідки вони ведуть репортажі, то ЗМІ в цьому плані – більш об'єктивні. Традиційність поглядів англійського уряду, який прагне правиль- ної принципової політки, як за характером, так і методами впровадження, має по- тужний вплив. [47]

ЗМІ Великобританії, держави з традиційною монархічною демократією, є невід'ємною складовою політичної системи, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів на зовнішній арені.

Ця обставина пояснюється ще й тим, що провідні ЗМІ Великобританії є невід'ємною складовою світових ЗМІ. Україна з цілого ряду причин сьогодні виступає переважно не в ролі активного суб'єкта інформаційних впливів, а пасивного об'єкта інформаційної експансії інших країн.

Без подолання цієї небезпечної тенденції немислимим є не лише входження України до глобального та європейського інформаційного суспільства, але й збере- ження нею на тривалу перспективу державної суверенності, ефективний захист нею власних інформаційних ресурсів, вітчизняного виробника інформаційної продукції та створеної ним інтелектуальної власності. Отримавши самостійність та відійшовши від системної залежності, Україна потрапила відразу у дві модернізаційні пастки глобального масштабу – залежність від міжнародного диктату та від процесу "інволюції соціалізму".

На сьогодні модернізаційна трансформація в Україні йде надто повільно ще й тому, що прагнення до модернізації не вистачає у двох частин народу – "еліти" та "неелітного" населення.

Опозиція в Україні також не реалізує своєї головної функції – політичного, економічного та морального контролю за владою на предмет виконання Конституції та інших законів, захисту інтересів громадян та країни в цілому.

За історичними вимі рами економічні перетворення відбуваються так швидко, що суспільство просто не встигає виробляти ні моральноетичних, ні політико-правових, ні соціально- психологічних противаг негативним тенденціям, якими ці трансформації неминуче супроводжуються.

Особливістю українських масмедіа є те, що в постколоніальній та посттоталітарній системі саме завдяки їм відбуваються кардинальні зміни у суспіль- ній свідомості. ЗМІ спонукають до дії, стають "державою-словом", замінюючи собою відсутні або ще не сформовані політичні структури, громадянське суспільство

У підрозділі 3.2 «Особливості проведення медіації в Королівстві Бельгія»

Вивчено основні етапи запровадження медіації та особливості її проведення. Встановлено, що практика застосування медіації щодо неповнолітніх та повнолітніх правопорушників розвивається окремими шляхами.

Аналізуються особливості проведення медіації на етапі досудового розслідування справи прокуратурою. Автор стверджує, що при запровадженні медіації в кримінальний процес України доцільно врахувати досвід Бельгії щодо можливості проведення медіації на будь-якій стадії кримінального процесу, у тому числі і після винесення вироку, що дасть змогу ефективно реінтегрувати засудженого у соціальну спільноту.

Відновне правосуддя у справах щодо неповнолітніх

Перший досвід медіації між потерпілими та правопорушниками у Фландрії датується кінцем 1987 р. Ініціатором застосування відновного правосуддя стала неприбуткова організація Ойкотен (Oikoten), яка спільно з прокурором м. Льовена і ювенальним судом шукала новий спосіб реагування на злочинність серед неповнолітніх.

На основі їх співпраці була розроблена модель, яка надала молодим людям можливість взяти відповідальність за скоєне і виправити шкоду шляхом відновного правосуддя. З 2003 р. медіація у справах, де є неповнолітній правопорушник, поширені в 13 з 14 районних судах Фландрії і передаються вони прокурором чи судом місцевим службам медіації.

Медіація у справах неповнолітніх не є законодавчо-врегульована. У випадку передання справи на медіацію суди та прокуратура керується статтею загального характеру закону “Про захист неповнолітніх” 1965 р., який дозволяє передати неповнолітнього під нагляд соціальної служби за певних умов.

Станом на грудень 2003 р. у Фландрії існувало 11 служб медіації, які працюють з неповнолітніми, що повністю забезпечують фламандські районні судді. Вони одержують справи на медіацію від прокурора і від ювенального судді.

Як і у Фландрії, перші програми відновного правосуддя у Валлонії були започатковані у 80-х 3 Циркулярний лист Міністерства Французької громади, яке відповідальне за допомогу неповнолітнім, надав дозвіл у 2001 р. громадським організаціям проводити медіацію на вимогу судді або прокурора у справах щодо неповнолітніх.

У Циркулярному листі було визначено процес медіації і сформульовано пра- вила, які стосуються принципу добровільності процедури та певних правових гарантій. З листопада 2000 по листопад 2002 рр.

У Валлонії проводився пілотний проект з відновних конференцій, на підставі якого ювенальний суддя передавав справу щодо злочину вчиненого неповнолітнім до цього проекту.

В основному суддя передавав серйозні справи (наприклад, такі, як напад) для проведення відновної конференції. Критерієм для відбору справи було те, що правопорушник не заперечував того, що сталося. Причому конференція відбувалася, навіть якщо потерпілий не бажав брати участь у ній.

Типовим результатом конференції була т. зв. “декларація намірів”, яка потім надсилалася судді. Якщо суддя затверджував угоду, досягнуту на конференції, то він оголошував вирок, після якого угода виконувалась на практиці.

Після 6 місяців після прийняття угоди суддя перевіряв як вона виконується. Якщо вона не виконувалась, то суддя надсилав неповнолітнього знов на відновну конференцію або застосовував до нього інший захід.

У Французькій громаді станом на грудень 2003 р. працювало 6 служб медіації, які забезпечували 8 з 13 районних судів11. У 2002 р. у Валлонії на медіацію за участю неповнолітніх правопорушників було передано 369 справ12. Значним кроком вперед у впровадженні медіації у Бельгії стало прийняття 15 травня 2006 р. закону щодо молоді, який розповсюджується на всю територію країни.

Хоча закон зосереджено на ідеї захисту молоді, він надає достатньо можливостей для застосування відновного правосуддя. Це видно навіть із самої назви закону, яка називається “Про захист молоді, переслідування молодих людей, що вчинили злочин, та відшкодування спричиненої шкоди”.

У Циркулярному листі Міністра юстиції зазначається, що медіація і сімейні конференції запроваджуються у бельгійське законодавство і застосовуватимуться на практиці з 1 квітня 2007 р.

Відповідно до вказаного закону медіація може бути ініційована прокурором або суддею. Якщо прокурор ініціює медіацію, то він може її запропонувати неповнолітньому, його батькам або потерпілому.

В такому випадку він надсилає копію своєї пропозиції медіатору, який повинен повторно звернутися до сторін у випадку, якщо вони не надали відповідь протягом восьми днів.

Але існує кілька умов для проведення медіації: коли є серйозні ознаки вини; коли молода людина не заперечує фактів; коли визначено потерпілого; коли сторони погоджуються взяти участь у медіації.[48]

У разі досягнення угоди між сторонами під час медіації, прокурор не може її відхилити, якщо тільки вона не суперечить суспільному порядку.

Коли всі пункти угоди ретельно виконані, прокурор повинен взяти її до уваги під час винесення свого рішення. На рівні молодіжних (ювенальних) судів суддя може запропонувати медіацію на підготовчій стадії.

Із закону не зовсім зрозуміло чи суддя може також запропонувати сімейну кон- ференцію, але сучасна практика свідчить про наявність такої можливості. Закон визначає, що суддя може запропонувати медіацію або сімейну конференцію на стадії прийняття рішення, якщо усі умови дотримані.

Умови такі ж самі як і на рівні передачі справи на медіацію проку- рором. Закон не розрізняє суттєвої різниці між медіацією і сімейною конференцією, оскільки обидва процеси орієнтовані на відшкодування шкоди.

Єдина різниця полягає в тому, що сімей- на конференція може включати “усіх відповідних осіб”. На практиці у сімейній конференції можуть брати участь адвокат правопорушника та поліцейський.

Тим не менш у законі згадується про угоду, яка може бути досягнута під час медіації, а також про договір і декларацію намірів щодо сімейної конференції.

Не зовсім зрозуміло, у чому полягає різниця між угодою (спрямованою на відшкодування матеріальної шкоди) та декларацій намірів (відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування шкоди суспільству та профілактика рецидивізму).

Суддя може відхилити угоду тільки тоді, якщо вона суперечить суспільному порядку. Коди ж угода досягнута, то суддя повинен вра-хувати її наслідки під час винесення рішення по справі.

Якщо угоди не було досягнуто, це не повинно мати негативний вплив на молодого правопорушника. З одного боку, включення відновного право суддя до законодавства у справах молоді є значним кроком вперед.

Це підсилить розвиток та формування практики. З другого боку, поєднання філософії захисту молоді та відновного правосуддя може призвести до певних відхилень від таких принципів, як нейтральність, конфіденційність та добровільність. Однак забезпечення якісної практики буде мати вирішальне значення у тому, що принципи відновного правосуддя дотримані.

Відновне правосуддя у справах щодо дорослих

Хоча медіація у справах неповнолітніх бере свій початок у 80-х роках, перший офіційний пілотний проект з медіації у кримінальних справах щодо дорослих було започатковано Генеральним прокурором Фландрії 1 жовтня 1991 р. у 7 районних судах, що відносяться до апеляційного суду м. Гента.

Цей проект одержав позитивну оцінку від адвокатів, потерпілих, правопорушників та засобів масової інформації і згодом на пропозицію федерального уряду бельгійський парламент 10 лютого 1994 р. прийняв закон “Про регулювання процедури медіації у кримінальних справах”.

Закон ввів нову статтю у Кримінально-процесуальний кодекс Бельгії, який дозволив прокурору закривати кримінальні справи за певних умов і зробив медіацію альтернативою кримінальному процесу.

Крім медіації на етапі попереднього розслідування справи, коли прокурор передає справу на програму відновного правосуддя, існує ще три види медіації: медіація на етапі порушення справи поліцією, “Медіація для виправлення шкоди” та медіація у в’язницях. Навесні 1993 р. дослідницька група з пінології та віктимології Католицького університету Льовена ініціювала дослідницький проект під назвою “Медіація для виправлення шкоди”, який було спрямовано на потерпілих від серйозних насильницьких злочинів.

Власне, це дослідження стало основою для практики з медіації у Льовені між потерпілими та дорослими правопорушниками ще до винесення судового рішення по справі.

Згодом на підставі наказу федерального міністра юстиції подібні проекти були ініційовані у 8 з 13 фламандських районах. За рішенням федерального уряду з червня 2000 р. по всій Бельгії почали розвивати відновно орієнтовану систему в’язниць.

Відтепер кожна з тюрем Бельгії має координатора з відновного правосуддя, який допомагає провести медіацію, у тому числі у справах про тяжкі зло чини, такі, як згвалтування і вбивство16. У 2005 р. в Бельгії було прийнято закон “Про медіацію”17 від 22 червня 2005 р., відповідно до якого процес медіації у серйозних справах (“Медіація для виправлення шкоди”) може бути розпочатий на прохання особи, що має безпосередній інтерес у кримінальній справі, і це прохання може бути подано протягом усього кримінального процесу.

Медіація після винесення вироку або виконання покарання не виключа- ється. Великий вплив на прийняття цього закону мала Рекомендація R(99) Ради Європи “Про медіацію в кримінальних справах”, яка стимуювала країни-учасниці розвивати медіацію між потерпілими і правопорушниками у криміналь- ному процесі, та Основоположне Рішення Ради Європейського Союзу від 15 березня 2001 р. “Про місце жертв у кримінальному процесі.

У підрозділі 2.3 «Застосування медіації у Федеративній Республіці Німеччина»

Аналізуються основні етапи запровадження даної процедури у німецьку систему кримінального судочинства. Зазначається, що медіація стосовно повнолітніх та неповнолітніх злочинців має окреме нормативно-правове регулювання зі своїми особливостями.

Акцентується увага на можливості широкого залучення громадських організацій до надання послуг медіації. Заслуговує на увагу досвід Німеччини в частині застосування медіації до широкої категорії кримінальних справ: в одних випадках успішно проведена медіація є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в інших – враховується судом як пом’якшуюча обставина під час призначення особі покарання.

Відновне правосуддя у справах щодо неповнолітніх Медіація між потерпілими та неповнолітніми правопорушниками існувала як відшкодування шкоди або вибачення у законі “Про ювенальну юстицію”, прийнятого ще у 1953 р. У 1990 р. законодавець посилив вплив медіації на під- ставі доповнень до вищевказаного закону і від- тоді суддям ювенального суду та прокурорам надано право офіційно передавати відповідні справи на медіацію та закривати кримінальні справи в разі успішного закінчення медіації.

Як і у Бельгії, медіація в Німеччині стала альтернативою кримінальному переслідуванню. Наприклад, у Бранденбурзі прокурор передає справу на медіацію або в незалежну службу медіацію, або спеціальним медіаторам, які допомагають ювенальним судам.

Причому це могло статися як до офіційного пред’явлення обвинувачення, так і після. В разі успішної медіації по справі щодо нетяжкого злочину, прокурор може закрити кримінальну справу. У випадку вчинення тяжкого злочину або, якщо у списку правопорушника вже не один злочин, прокурор повинен розслідувати справу і передати її в суд, звертаючи увагу суду на наслідки медіації.

Поліція передає дуже мало справ на медіацію. Згідно зі ст. 10 закону “Про ювенальну юстицію”, суддя може призначити медіацію як частину заходів виховного характеру.

Однак, це як і наказ про реституцію або вибачення, може не співпадати з бажанням правопорушника взяти на себе відповідальність за вчинене. На практиці такі санкції передбачені ст. 10, але застосовуються вони не часто – лише у 2% справ, в той час як медіація застосовується набагато частіше

. Відновне правосуддя у справах щодо дорослих Що стосується дорослих правопорушників, то основні положення (ст. ст. 153 та 153а Кримінально-процесуального кодексу Німеччини) відносно передачі справ на медіа- цію подібні до положень щодо неповнолітніх.

Головна відмінність між передачею справ на медіацію справ щодо неповнолітніх та дорослих є те, що злочин вчинений дорослим має бути або нетяжким або середньої тяжкості (справи, у яких покарання може призначатися у вигляді штрафу або ув’язнення від 1 місяця до 5 років), в той час як медіація між потерпілим і неповнолітнім правопорушником може проводитись і по тяжким злочинам. У справах вчинення нетяжкого злочину прокурор може сам закрити справу, якщо правопорушник відшкодував шкоду потерпілому або досяг примирення внаслідок медіації.

У випадках вчинення більш тяжкого злочину суд за поданням прокурора може закри- ти кримінальну справу, якщо і відшкодування шкоди, і примирення були досягнуті під час медіації. Стаття 46 Кримінального кодексу Німеччини регулює призначення покарання і містить дві можливості для проведення медіації.

В першому випадку під час медіації сторони заключають угоду, умовою якої є відшкодування шкоди і щире розкаяння правопорушника.

Потерпілий може знизити відшкодування до мінімуму, але вибачення перед потерпілим є обов’язко- вою вимогою для правопорушника. В другому випадку правопорушник повинен відшкодувати тільки матеріальну шкоду в повному обсязі і визнати наслідки скоєного, однак ця компенсація повинна бути значною і зроблена вна- слідок особистих зусиль правопорушника.

Далі суд може враховувати наслідки медіації під час винесення вироку і зменшити покарання під- судному. Дані положення розповсюджуються на всі злочини, вчинені проти особи23. Що стосується статистики, то загальна кількість справ, переданих на медіацію (щодо дорослих та неповнолітніх правопорушників) збільшилась з 2100 у 1989 р. до 9100 у 1995 р. На даний час на медіацію передається близько 20000 справ на рік

У підрозділі 2.4 «Аналіз медіації у кримінальному процесі Республіки Польща»

Звертається увага на особливості запровадження медіації – спочатку її застосовували на практиці і лише згодом закріпили на законодавчому рівні. Узагальнено досвід запровадження та застосування медіації шляхом аналізу критеріїв її допустимості залежно від тяжкості злочину та стадії процесу; порядку ініціювання і проведення медіації тощо.

При цьому саме польський досвід повною мірою може бути тим орієнтиром, що враховуватиметься в Україні під час запровадження медіації до системи кримінального судочинства.

Особливої уваги, на мою думку, в цьому контексті заслуговує досвід Польщі, де після експериментального випробування медіації положення щодо неї було включено до національного законодавства.

Більш детально розглянемо обраний польським законодавцем спосіб врегулювання цього питання.

1 липня 2003 р. набрав чинності прийнятий 10 січня 2003 р. Закон ¹, згідно з яким Кримінально-процесуальний кодекс Польщі було доповнено ст. 23а «Процедура медіації».

У § 1 цієї статті закріплено право суду, а під час досудового слідства прокурора за ініціативою або за згодою потерпілого чи обвинуваченого направляти справу до установи або «гідної довіри особи» з метою проведення процедури медіації між потерпілим і обвинуваченим.

Дата добавления: 2015-06-25