Мале Полісся

Воно являє собою своєрідну природну область, що розташована між Волинською і Подільською височинами, від Рави-Руської на заході до Житомирського Полісся на сході, де з'єднується з ним у районі міст Славути і Шепетівки. Довжина Малого Полісся — по­над 300 км, а середня ширина 20—25 км, найвужча частина знахо­диться на південний захід від м. Острог. Північна межа області про­ходить поблизу населених пунктів (із заходу на схід): Белз — Чер-воноград — Берестечко — Козин — Верба — Буща — Острог — Крупець — Бачманівка. Мале Полісся добре виражене орографічно як зниження. Гологоро-Кременецьке пасмо з півдня обривається крутим уступом висотою 150—180 м, Волинська височина — усту­пом 40—60 м.

В ландшафтній структурі Малого Полісся панують природ­но-територіальні комплекси поліського типу. В окремих місцях поширені лісостепові ландшафти. Походження Малого Полісся пов'язане з палеогеографічними умовами антропогену. Велике зна­чення у формуванні рельєфу й антропогенних відкладів мала діяльність текучих вод та водно-льодовикових потоків, розмива­ючу роль яких підсилили неотектонічні рухи. Поширені пере­важно піски і супіски з галькою з кристалічних порід, яка, оче­видно, зносилася з Українського кристалічного щита. Під антро­погеном залягають крейдові відклади, які в окремих місцях зна­ходяться близько до поверхні, або відслонюються. Мале Полісся відрізняється від Волинського також деякими кліматичними по­казниками. Середні температури січня тут вищі й дорівнюють у Раві-Руській -4,1 °С, Лопатині -4,2, Бродах -4,3 °С. Тут випадає більше опадів, особливо на південній межі, біля підніжжя Поділь­ської височини. У Бродах їх середньорічна кількість сягає 742 мм, Раві-Руській — 720 мм.

У Малому Поліссі густа гідрографічна мережа. Тут протікають ріки Західний Буг, Рата, Стир, Іква, Вілія, Горинь та ін. Долини в них розширені, у багатьох місцях заболочені. В області своєрідний ґрунтовий покрив. Значні площі займають дерново-підзолисті лучні, дерново-карбонатні (на крейдових відкладах), чорноземно-лучні ґрунти.

У рослинному покриві переважають ліси, луки і болота, які за­ймають майже 60 % площі області. Основна деревна порода — со­сна, поширені також дуб, осика, береза, вільха, іноді граб.

У ландшафтній структурі панують поліські природно-територі­альні комплекси з домішками лісостепових. Серед поліських є місце­вості плоских і слабохвилястих зандрових, моренно-зандрових і зандрово-алювіальних рівнин із сирими борами і дубово-сосновими ліса­ми на дерново-слабопідзолистих ґрунтах. Місцевості слабохвиляс­тих денудаційних рівнин на корі вивітрювання крейдових порід з дерново-карбонатними ґрунтами, місцями оглеєні, у комплексі із заболоченими. Вони особливо поширені у межиріччі Західний Буг — Стир. Заплавні лучно-болотні місцевості поширені в долинах Західного Бугу, Стиру, Ікви, Білії та їхніх притоках. Ці місцевості, в основному, меліоровані й використовуються як сінокоси і пасовиська. До природно-територіальних комплексів лісостепового типу на­лежать місцевості ерозійно-денудаційних пасом із сірими лісовими і чорноземоподібними ґрунтами на лесоподібних суглинках. Такі місцевості характерні для пасмового Побужжя і мають вигляд па­сом, що простягаються із заходу на схід довжиною 15—22 км, шири­ною 3—4 км. Вони складені лесоподібними суглинками. А міжпасмові зниження між ними мають долиноподібну форму шириною 0,5—2 км і зайняті дерново-глейовими лучно-глейовими, чорнозем­но-лучними ґрунтами і торфовищами.

У межах Малого Полісся знаходяться Волинський, Лешівський і Лопатинський заказники та інші природоохоронні об'єкти.

Дата добавления: 2015-06-25