Соціальна робота. Теоретичні основи соціальної роботи 245

Теоретичні основи соціальної роботи 245

Література

1. Толстоухова С. В. Норматишю-правова база діяльності центрів
ССМ щодо здійснення соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю,
які перебувають в умовах позбавлення волі // Соціальна робота з
неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі. / За ред.
Сітьова В. М. - К.: ДЦССМ, 2003. - С. 5-8.

2. Вакулепко О. В. Соціальїю-демографічіїі особливості неповнолітніх,
які перебувають у конфлікті з законом // Там же.

3. Сииьов В. М. Індивідуальні та типологічні особливості непов­
нолітніх засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі
Там же.

Питання для самоперевірки

1. Мета соціальної роботи з неповнолітніми, що звільнилися з місць
позбавлення волі.

2. Основні напрями соціальної роботи з названою категорією молоді.

3. Охарактеризувати соціальио-реабілітаційну роботу з неповнолітні­
ми та молоддю.

4. Розкрити суть технології соціальної допомоги неповнолітнім і мо­
лоді, що звільнились з місць позбавлення волі.

що характер залучення до вживання різних видів наркогенних засобів у принципі подібний. Різниця полягає у терміні формування залежності.

Проблема наркотизації у нашій країні вимагає нагального вирішення. Комплексний її аналіз свідчить, що суспільство повинно акцептувати увагу не стільки на боротьбі з наркотизацією населення (медикаментозне лікування, засудження, ізоляція), скільки па проведенні широкомасш­табної роботи з профілактики па всіх рівнях соціальних інститутів. У країні слід впроваджувати цілісний системний підхід щодо профілактики та соціальпо-психологічної корекції адитивної поведінки, що сприятиме формуванню несприятливості до вживання наркогенних речовин, особ­ливо серед підростаючого покоління.

Оскільки ми зосереджуємо увагу па психологічному та соціально-недагогічному аспекті та попередження хімічних узалежнепь в роботі практичного психолога та соціального педагога, то вважаємо за доцільне виділити основні вимоги до спеціаліста, який працюватиме з даною кате­горією клієнтів:

— по-перше у нього повинна бути сформована власна позиція, щодо
вживання наркогенних речовин з метою зміни психологічного стану;

— по-друге він повинен вміти чітко розмежувати в проблемі парко-
геиних узалежнепь юридичні, медичні, психологічні, соціальні та соц-
іально-педагогічпі аспекти.

3. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів молоддю

Зловживання наркотичними речовинами та психотропними засобами, їх незаконний продаж — багатогранна комплексна соціальна проблема світового масштабу, що потребує термінового розв'язання. За деякими підрахунками, населення планети на незаконну купівлю наркотиків вит­рачає більше, ніж на їжу, проживання, одяг, освіту та медичне обслуго­вування разом узяті.

Проблема наркоманії набула сьогодні загрозливого характеру і в Україні і має всі риси епідемічного процесу.

Сутність виливу наркогенних речовин полягає у впливі на мораль­ний, психічний, фізичний розвиток людини. Співставлення різних видів наркотизацій (пикотииоманії,. алкомапії, наркоманії, токсикоманії) свідчать,

Ознаки виявлення осіб, які вживають наркогенні засоби

Для успішної протидії розповсюджен­ню серед населення України наркоген­них засобів актуальним є раннє виявлен­ня осіб, особливо підлітків і молоді, які почали вживати наркогенні засоби.

Слід підкреслити, що виявлення їх — справа достатньо складна, тому що майже всі приховують факт вживання наркогенних засобів. У зв'язку з цим у роботі соціального педагога дуже важливим є не тільки бесіда з підлітком, юнаком чи дівчиною, а й огляд тіла, одягу, отриман­ня об'єктивної інформації від батьків, родичів, знайомих, вчителів.

Про вживання паркогеїших засобів може свідчити наявність:

— будь-яких таблеток, ампул, порошків та інших медикаментозних
препаратів;

— шприців, голок, джгутів;

— різних приладів або їх деталей, що можуть використовуватися
для обробки рослин, перегонки та очистки хімічних речовині реактивів,
препаратів побутової хімії, що вживаються для миття та очистки;

246 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 247

— специфічного хімічного запаху в повітрі, що видихається, або
запах від одежі, шкіри, волосся, рук;

— слідів від ін'єкцій на шкірі та судинах (свіжих чи давніх), особли­
во на ліктьових згинах, передпліччі лівої руки та іи.

Окрім того, спостерігається звуження або, навпаки, розширення зіниць, обличчя бліде, червоне, очі тьмяні або з гарячковим блиском. Людина худне. Із зубів сходить емаль, і вони починають безболісно випадати. Нігті обломлюються шарами. Характерними є також „круги під очима" та яскраво червоні губи.

Для визначення формування залежного типу поведінки користують­ся наступними ознаками (достатньо співпадашія п'яти тверджень для діагностики клінічної залежності):

1) нездатність особистості до прийняття рішень без порад інших
людей;

2) здатність особистості дозволяти іншим приймати важливі для неї
рішення за неї;

3) здатність погоджуватись з іншими через страх бути знехтуваним,
навіть при усвідомленні особистістю, що інші не праві, що вони помиля­
ються;

4) складність розпочати самостійно будь-яку справу;

5) здатність добровільно виконувати принизливу або неприємну ро­
боту заради отримання уваги та любові оточуючих;

6) неможливість зносити самотність, вживання значних зусиль, щоб
уникнути ЇЇ;

7) катастрофічне відчуття спустошеності, самотності при розриві близь­
ких стосунків;

8) постійний страх бути знехтуваним;

9) уразливість, схильність до сильних хвилювань при найменшій кри­
тиці або при прояві легкого незадоволення зі сторони інших.

Поряд з перерахованими ознаками спостерігається схильність до по­шуку залежних емоційних переживань, навіть за рахунок серйозного ри­зику, та нездатність бути відповідальним за будь-які вчинки.

При залежному типі поведінки відбувається своєрідна "втеча" від реальності у вигляді заміни гармонійної взаємодії усіх аспектів дійсності, на концентрацію діяльності у одному напрямку, ігноруючи інші сфери. Згідно концепції N. РезезсЬкіап це виглядає наступним чином:

"втеча в тіло" — заміна традиційної життєдіяльності, спрямованої па сім'ю, кар'єру, хобі, па діяльність, мета якої власна фізична або психічна досконалість. Діяльність носить риси гіперкомпепсації, так зва-

на "параноя здоров'я", "пошук та ловля оргазму", захоплення власною зовнішністю, якістю відпочинку та релаксації;

"втеча в роботу" — дисгармонійна фіксація па службових справах та обов'язках, нехтування іншими сторонами життя, т.з. "трудоголізм".

Зміна цінності комунікації формується при виборі поведінки в стилі "втеча в контакти або в самотність", при цьому спілкування, при його поверховості, стає єдиним бажаним засобом досягнення задоволен­ня потреб, або навпаки, кількість контактів зводиться до мінімуму.

Схильність до роздумів, прожектів, при відсутності бажання і нама­гання втілити їх в життя — "втеча в фантазії". Втеча від дійсності проявляється у захопленні псевдофілософськими течіями, релігійному фанатизмі, сектантстві.

Мотивація зловживання речовинами, які викликають стани зміни психічної діяльності

При вживаній паркогенних речо­вий, які змінюють психічний стан особистості, сприйняття світу, у неї змінюється самооцінка, спостерігаєть­ся поступове відхилення поведінки в бік формування патологічної за­лежності від речовини, фетишизація її та процесу вживання та викрив­лення зв'язків узалежпепого з суспільством.

Знання мотивації вживання наркотичних речовин є важливим для правильного вибору технології профілактики та роботи з узалежпеиими.

Мотивація вживання наркогеїших речовин (за Ц.Короленко, Т. Донсь­ких):

^ Атарактичиа мотивація — прагнення застосування паркогенних речовин з метою пом'якшення або усунення явищ емоційного диском­форту. Речовина, яка викликає сп'яніння, використовується як лікуваль­ний засіб, який знімає симптоми душевного неспокою, таких як страх, тривога, депресія. Саме насиченість негативного фону настрою сприяє вибору па користь найлегшого шляху його усунення. Зняття негативно­го фону проходить хімічним шляхом, який через багаторазовість засто­сування призводить до переходу психічної залежності від хім. речовини до фізичної. Атарактичпа мотивація ведуча нри тривожному, обсесивио-фобічпому, депресивному, дисфорпчпому, астенічному, іпохондричному та псих органічному синдромах.

■^ Гедонічна мотивація; якщо атарактичпа мотивація приводить зни­жений настрій до норми, то гедонічна проявляється в отриманні задово­лення, почуття радості на фоні рівного настрою. Особа з адиктивною

248 Соціальна робота

направленістю поведінки шукає в хімічних речовинах засіб втечі від реальності в ілюзорний світ насолоди. При цьому перевага надається речовинам, яким властивий ейфоризуючий ефект (швидке піднесення настрою, прояв смішливості, радості, любові до ближнього, легкого до­сягнення сексуального оргазму, "польоту в непізнане"). Найчастіше зас­тосовується маріхуапа, опій, морфій, кокаїн, кодеїн, ЛСД.

^ Мотивація з гіперактивацією поведінки близька до гедонічної, але базується на активуючому ефекті хім. речовий. Базовою стає потреба вивести себе із стану пасивності, апатії за допомогою речовин, які вик­ликають високу активність, незвичну рухомість реакцій. До наркотичних речовий, яким властива гіперактивуюча дія відносять маріхуаиу, ефед­рин і його похідні, екстазі, кофеїн, нікотин. Пошук гіперсексуальпих відчуттів спонукають особу па вживання наркотичних речовин цього типу, щоб навіть ціною психічного здоров'я вивести себе із стану нудьги та апатії, зняти одноманітність в інтимній сфері.

V^і Субмісивпа мотивація — нездатність особи відмовитись від запро­понованих наркотичних засобів. Це зумовлено ананкастичішми або за­лежними рисами характеру особистості (нерішучість, сором'язливість, конфліктність, тривожність), при яких особа намагається уникнути ситу­ацій засудження, наприклад, вживання алкоголю "за компанію", або через страх опинитися поза референтною групою, бути вигнаним з неї, стати "білою вороною".

^ Псевдокультурпа мотивація — базується на світогляді особистості та її естетичних пристрастях. Особа розглядає вживання алкоголю та наркотичних речовин, як "вишуканість смаку", "приєднання до кола об­раних". Важливим є не вживання п'янкої речовини, а демонстрація цього оточуючим. Найчастіше зустрічається при істеричних та демонстратив­них патохарактерологічпих розладах.

Психологічні аспекти формування наркогенної залежності

На сьогоднішній день вважаєть­ся, що психологічні причини алко­гольного і наркотичного узалежпен-пя знаходяться, ио-нерше — в ілю­зорних можливостях задоволення бажань та вирішення конфліктів (яке дає почуття сп'яніння), по-дру­ге — в тих психологічних та соціальних умовах, які штовхають людину па цей шлях.

Важливе значення у формуванні ирепаркотичпої особистості нале­жить психічному інфантилізму який проявляється у несамостійності прий-

Теоретичні основи соціальної роботи 249

пяття рішень, нездатності опиратися впливу ззовні, зниженій критич­ності до себе, вразливості. Традиційно виділяють наступні особистісиі фактори виникнення паркогеппого узалежпеппя у підлітків:

1) підвищені, відносно благополучних ровесників, толерантність до
несприйнятливої поведінки, критичне ставлення до соціальних інститутів
(школи, сім'ї), відчуженість від них, легке сприйняття нових ідей ча
вражень, захоплення мистецтвом, імпульсивність;

2) занижені, відносно благополучних ровесників, цінність досягнень,
очікування академічних успіхів, релігійність, конформізм, почуття пси­
хологічного благополуччя;

3) екстернальиий локус контролю та занижена самооцінка.

Так наприклад, С.Білоусов в анамнезі иаркогеппо узалежиеиих підлітків, поряд з іншими факторами, виділяє:

1) виховання у неповній сім'ї;

2) постійна зайнятість одного з батьків (відрядження, трудова заван­
таженість);

3) відсутність інших дітей в сім'ї [1].

Дослідник цієї проблеми Б.Уільямс відмічає характерну подібність сімей наркозалежиих, а саме:

а) батько відсутній, або має слабкий характер;

б) над турботлива, поступлива, або, навпаки, авторитарна мати;

в) конфлікти, ворожість між батьками;

г) непослідовність поведінки, відсутність стримуючого фактору;

д) нереальні прагнення батьків відносно власних дітей.
Вітчизняні (В.Меиделевич) психологічні дослідження сімей, в яких

формується наркозалежність підлітка, дозволяють зробити висновок, що існує характерний психологічний тип батька наркомана, так званий "иар-когепний батько". Для нього характерні завищені вимоги до себе та оточуючих (особливо до дружини та дітей), трудоголізм, небажання рахуватись з індивідуальними, віковими особливостями інших, ситуатив­ними моментами, емоційна холодність в поєднанні з жорсткістю, навіть жорстокістю, схильність до конкурентної боротьби, гіиерактивність, ве­лика кількість соціальних контактів, які носять поверхневий характер і не супроводжуються бажанням зрозуміти та емоційно прийняти співроз­мовника.

Таким чином, дослідження сімей, в яких у дітей-иідлітків діагнос­тується наркозалежність, свідчить, що адиктивні форми поведінки влас­тиві не тільки пацієнту, а, як правило, і одному з батьків (частіше, батьку).

Дата добавления: 2015-06-25