Питання для самоперевірки. 1. Визначити зміст понять девіація, девіаптна поведінка

1. Визначити зміст понять "девіація", "девіаптна поведінка".

2. Охарактеризувати форми прояву особистістю девіантпої поведінки.

3. Визначити суть соціальної реабілітації.

4. Окреслити етапи соціально-реабілітаційпої роботи і визначити їх

зміст.

5. Розкрити зміст організаційного аспекту соціальної реабілітації

підлітків і молоді, схильними до девіантної поведінки.

228 Соціальна робота

2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі

Сьогоденний етап суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки прояву явищ в економіці, по­глиблення розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачено важелі формування світогляду молодого покоління.

Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді, чому пезавжди сприяє і сім'я, державні та громадські інститути суспіль­ства, простежується масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Сьо­годні засоби масової інформації, особливо телепередачі, надмірно наси­чені матеріалами, що демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі скоєних злочинів, часто без­карними узагалі. Усе це створює у значної частини молодих людей уяв­лення про вседозволеність у їхніх вчинках і про фантастичні можли-востіті швидкого збагачення, навіть кримінальним способом.

Формування такого "криміиалізовапого" менталітету — не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає, і сьогодні молоді люди уже становлять більше половини усіх засуджених в країні за рік — 58% (див. табл. 1).

Таблиця 1. Питома вага молоді у складі засуджених в Україні в 1995—2002 рр., % (за даними Держкомстату України)

Вікова група	Роки
Усього засуджено, у тому числі у віці:
14-17 років	7,8	»,/	10,4
18-24 роки	25,1	27,8	29,7
25-29 років	8,2	18,5	17,9
14—29 років разом	41,1	55,0	58,0

Теоретичні основи соціальної роботи 229

За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками 2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. непов­нолітніх, то 2002 р. — уже 20 тис.

Природно, такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, а це потребує вирішення деяких завдань правоохоронними органами, державними і громадськими організаціями, причетними до вир­ішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створенням умов для ресоціалізації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі.

Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді, яка на сьогодні уже спирається па відповідну пормативпо-правову базу [1]. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед соціальними працівниками складно. Адже саме неповнолітні й мо­лодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно із звільненими дорослими, опиняється у скрутній життєвій ситуації. Це зумовлено двома категоріями проблем.

По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру — відсутність, як правило, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, позитивного досвіду спілкування і відстоювання своїх прав у численних інстанціях, втрата набутих протягом попереднього життя па волі міцних соціальних зв'язків, які б допомогли у вирішеній проблем, що з'являються у непов­нолітніх після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціальпо-пси-хологічних стереотипів поведінки, усталених павичок дотримання загаль­ноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подаль­шому навчанні, стосунках з оточенням.

Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспрямова­ної скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі.У цій ситуації однією із най­важливіших лапок цієї роботи стають ЦССМ. Проте, щоб діяльність соціального працівника у плані соціальпо-психологічної допомоги і соц­іального супроводу зазначеної категорії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про доцільні і вмотивовані напрями, пере­дові технології і методики соціальної роботи.

Соціальна робота

Структуру об'єкта соціальної роботи за даним напрямом станов­лять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 28 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлен­ня волі).

Природно, це є досить узагальнений розподіл. У практичній роботі соціального працівника часто постає потреба глибше розуміти соціальпо-демографічпі та іпдивідуальію-типологічпі особливості молоді, яка пере­буває у конфлікті з законом, в чому може допомогти спеціальна літера­тура [2;3].

Соціальна робота із вищезазначеними категоріями клієнтів має за мету допомогти неповнолітнім та молоді пройти процес ресоціалізації та адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, стати громадянами своєї країни, знайти своє місце у житті.

Цієї мети можна досягати завдяки реалізації таких завдань: -^ допомогти неповнолітнім та молоді оволодівати основами законо­давства України з питань забезпечення їхніх прав, виконання грома­дянських обов'язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, нада­вати інформацію щодо механізмів застосування чинного законодавства; ^ сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо виконання їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціаль­них проблем зазначеної категорії молоді;

■^ перекопати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності активної власної діяльності щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести ефективність цих процесів, показати шля­хи і механізми активізації діяльності означеної категорії клієнтів;

■^ визначити основні соціальні проблеми, що з'являються у непов­нолітніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі:

■^ здійснювати соціально-психологічпе консультування з проблем міжо-собистіспих стосунків неповнолітніх і молоді, звільнених з місць позбав­лення волі, з сім'єю, спільнотою, ровесниками;

^ вести роботу з батьками та найближчими родичами даної категорії молоді з метою сприяння вирішенню соціальпо-исихологічпих проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

Основним очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітні­ми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття ними прийнятного соціального статусу особистості, сформованість

Теоретичні основи соціальної роботи 231

відчуття психологічного комфорту і задоволення від того ведення спо­собу життя, який воші ведуть і який є сумісним із загальноприйнятими у суспільстві нормами і правилами.

Основними засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

Ресоціалізація спрямована на відновлення у клієнтів якостей, необ­хідних для нормальної життєдіяльності у суспільстві, засвоєння відпові­дних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Цей про­цес передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ре­соціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо) та ресоціалізація діяль­ності (відновлення позитивних павичок, умінь, стилю спілкування тощо). Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального стату­су, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості па забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи сусп­ільства.

Соціальна адаптація в даному випадку розуміється як пристосуван­ня до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких, з різних причин, у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соц­іальної технології як послідовності певних дій, процес соціальної адап­тації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

^ етан орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соц­іальним середовищем;

■^ оціночний етап, коли особистість розмежовує компоненти власно­го соціального досвіду та способу жиггя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, па прийнятні і ті, що не приймаються з огляду па нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, розмежування, що дасть позитивні результати, здійснювати­меться лише за умов появи нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;

•/ етан сумісності, па якому об'єкт соціальної роботи досягає опти­мального рівня адаптованості до нових умов життя.

Засобами і методами реалізації технології ресоціалізації та адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зу­мовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але не-

232 Соціальна робота

зважаючи на те, що кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. Найбільш повне уявлення про них дають міркування самих клієнтів, висловлені в ході спеціального соціологічного опитування "Соціальні проблеми не­повнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі", вико­паного Державшім інститутом проблем сім'ї та молоді па замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 р. Ось характерні для даних респондентів висловлені думки: ■^ "... не знаю, які мої права, на що я маю право..."; ^ "... не знаю, на що маю право після звільнення, де можу працю­вати, як вчитися? Чи можна складати іспити екстерном?"; ■^ "Хочу знати закон, на що ми маємо права..."; ^ "...якби ж допомагали вирішувати юридичні питання, адже рідко хто після звільнення знає свої права".

^ "Жив в інтернаті. Перший раз попав у чотирнадцять років за крадіжку, просидів три роки. Вийшов. Через шість місяців знову су­дили... — дали шість років. Відсидів весь строк... Куди тепер іти? Де жити?";

^ "Оскільки немає документів і прописки, лікарня за місцем про­живання відмовляється надавати медичні послуги, а приватним чином неможливо через матеріальні проблеми" (хворий на виразку шлунку);

^ "... немає грошей па знеболююче" (онкологічна хвора);

•/ "... хто мене візьме на роботу, я ще малий...":

^ "Треба працювати, а не беруть за віком, я — неповнолітній";

^ "Необхідно забезпечити нам право на роботу І";

-Ґ "Постійної роботи немає, тимчасова — вимушена, жахлива, а спробуй ще найти її...";

^ "Працюю, оскільки треба допомагати мамі і сестрі, якби не вони...";

■^ "Працюю вантажником на ринку — дуже втомлююсь"; •/ "Підробляю на приватній фірмі підсобним робочим"; ■^ "Зневіра в житті...";

■^ "... немає впевненості у завтрашньому дні..."; ■^ "...переляканість і боязнь жити"; ■^ "...усього спочатку боявся";

■^ "Зі старими друзями намагаюся не зустрічатися, щоб нікуди не влізти, але... жити якось треба";

^ "Цуже довго сидів, втратив усіх друзів, у кожного свої пробле­ми...";

Теоретичні основи соціальної роботи 233

"...друзі відвернулися"';

"Бракує підтримки з боку друзів...";

"...в мене нікого немає, я нікому не потрібен...";

"... батьків немає, нікому допомогти ні морально, ні матеріаль-

но...

^ "'...відмовилися дружина та друзі...";

■^ "Відсутні люди, які б тебе розуміли...".

Як видно з вищепаведеного, проблеми досить типові — юридична необізнаність, відсутність житла, неможливість отримати медичну допо­могу, працевлаштуватися, зокрема, знайти прийнятну роботу, психологі­чна неврівноваженість, тривожність внаслідок страху перед життєвими реаліями, самотності, відмежованості, відсутність підтримки оточення.

Досить часто більшість цих проблем проявляються в комплексі, що вкрай загострює ситуацію клієнта. Про це свідчить багато життєвих історій, вивчених розгорнуто. Наприклад, епізод однієї з них:

Ситуація: 28-річний чоловік відбув строк покарання 4 роки, на волі близько 4 місяців. Одружений (дружина — наркоманка й ВІЛ-інфікована), має дітей. Під час перебування у колонії був позбавле­ний батьківських прав, дружина — також. Дітей направлено до інтер­нату. Квартира засудженого продана. Після повернення з дружиною не бачився, жити з нею не хоче. Знайшов притулок у літньої бабці, де живуть ще семеро. На оформлення паспорта грошей немає, прописа­тися без паспорта і житла не може. Працевлаштуватися легально без паспорта і прописки нереально. На підставі довідки про звільнен­ня зареєструватися в центрі зайняпгості неможливо. Тимчасові підро­бітки не дають можливості купувати найиеобхідніші речі.

Життєві плани: влаштуватися на роботу, оформити документи, до­могтися житла, відновити батьківство і забрати дітей з інтернату.

Психологічні установки: "...не йти шляхом колишніх помилок. Знай­ти себе в суспільстві, змінити життєві цінності".

Оцінка соціальної політики: "...ставлення держави до людей з кри­мінальним минулим повинно бути терпимим. Слід розбиратися в про­блемі: чому люди йдуть на злочин, що це за злочин, якими виходять, чого прагнуть...".

Із цього опису видно, що кілька проблем зійшлися одночасно, чіпля­ються одна за одну й не вирішуються силами клієнта. Подібні життєві історії становлять широке поле для діяльності соціального працівника. Зокрема, допомагаючи клієнту, у даному випадку, отримати незначну

234 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 235

разову матеріальну допомогу для оформлення паспорта й далі, сприяючи постановці па облік у центрі зайнятості, соціальний працівник може зру­шити низку подій, які приведуть до реалізації життєвих планів клієнта, принаймні частково. Передумови для успіху створюють психологічні ус­тановки клієнта, достатньо визначена життєва позиція, спроби діяти влас­ними силами.

Зміст соціальної роботи з колишніми злочинцями. Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соц-іальпо-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях тощо), а також із роботи па волі, після звільнення — ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямами конкретна діяльність соціальних працівників включає такі види:

■^ дослідницьку діяльність, у тому числі соціологічні дослідження, що мають передбачають вивчення характерних проблем у сфері правопо­рушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них тощо;

-/ організаційну діяльність. Включає планування заходів ЦССМ із залученням широкого кола оргаиізацій-иартнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв'язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, у слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

■^ иауково-методичпу діяльність, зокрема, розробка методик проф­ілактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційію-треніпгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

■^ рекламно-іпформаційиу діяльність — розробка та видання матері­алів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань щодо майбутнього влаштування життя;

^ безпосередню соціальну роботу з клієнтами.

Останній напрям дуже різноманітний за формами, змістом та метода­ми. І жоден посібник не може дати вичерпних методичних рекомендацій на всі випадки, що траплятимуться. При виборі адекватних особливос­тям випадку методів втручання (психологічних, педагогічних тощо) соц-

іальпі працівники мають користуватися методичною літературою, дос­тупними матеріалами, які видає ДЦССМ [4;5;6], іптернет програми.

В основному соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі відкриваються при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію етапу клієнта, тестування, використання трепіпги тощо. Неповнолітнім, мо­лоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо про­паганди здорового способу життя та правових знань, соціальио-ирийият-пої поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання на­вичкам спілкування з представниками різних організацій тощо — зага­лом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлен­ня або поповнення для успішної ресоціалізації та адаптації. ЦССМ нада­ють допомогу адміністраціям установ криміпальио-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурпо-масових заходів тощо. Здійснюється соціальний супровід після звільнен­ня з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житло-во-нобутових проблем тощо).

Слід врахувати той факт, що залежно від того, з ким з клієнтів-учасииків соціальпо-реабілітаційиого процесу ведеться соціальна робота, послідовність і зміст дій можуть змінюватися.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, технологічний алгоритм включає:

^ збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка має звільнятися (вивчення її характеристик, особової справи, медичної карт­ки тощо);

■^ знайомство з сім'єю, оточенням молодої людини;

^ бесіда-зпайомство з молодою людиною (з'ясування іпдивідуально-психологічиих особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо);

■^ розробка індивідуальних діагностичних карт;

^ складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адап­тації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу па свідомість, почуття, волю);

^ складання плану соціального супроводу;

236 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 237

•/ розробка та проведення трсншгів з питань соціальних цінностей,

досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.

Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з батьками, по­слідовність дій включає:

•^ знайомство з сім'єю (підготовка до зустрічі, з'ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім'ї, питання подальшої освіти, роботи тощо);

■^ допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату; ^ складання плану соціального супроводу сім'ї; ^ іидивідуально-копсультативпа робота з батьками з подолання кон­фліктних ситуацій у сім'ї.

У випадках соціально-реабілітаційної роботи з найближчим ото­ченням, вона розпочинається зі знайомства з людьми, з яких воно скла­дається (однолітки, друзі, знайомі тощо). Спілкування спрямовується па визначення найбільш референтних (для клієнта) осіб з оточення, з'ясу­вання їх іпдивідуальио-психологічпих особливостей, мотивації щодо їхньої допомоги клієнту, прогнозування їхньої подальшої поведінки, характеру стосунків, що розвиватимуться. Після аналізу отриманої інформації і розробки стратегії втручання ведеться іпдивідуальио-консультативпа ро­бота з людьми близького оточення.

Важливу частину соціальної роботи на користь зазначеної категорії молоді становить організаційна робота з державними установами та громадськими організаціями. Вона включає:

^ представництво і захист інтересів молодої людини, яка відбула покарання, в державних установах;

■^ налагодження порозуміння та взаємозв'язків між різними структу­рами;

■^ координацію роботи фахівців різних установ і організацій на ко­ристь клієнта.

Особливо значущим соціальним інститутом нри розгортанні соціаль­ної роботи в інтересах неповнолітніх і молоді, що скоїли злочин, є спец­іалізовані центри ресоціалізації та адаптації. Вони створюються на базі ЦССМ, до структури повинні входити служби соціального супрово­ду молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, та кризові центри тимчасового перебування для молодих осіб цієї категорії, які потрапили у складну життєву ситуацію. У межах діяльності спеціалізованих центрів можна реалізувати такі завдання:

^ підтримку соціально значущих зв'язків ув'язненої молоді та зага­лом соціальної роботи в місцях позбавлення волі;

■^ проведення різних видів консультування неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

-ґ соціальна допомога неповнолітнім та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхнім батькам;

-^ соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

На практиці технологія соціальної допомоги молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, за рядом складових може дещо відрізнятися від роботи з іншими категоріями клієнтів. Так, вона включає па підго­товчому етапі дві фази: а) підготовка до повернення потенційного клієнта; б) процес особистого знайомства і встановлення контакту, який завер­шується розробкою плану соціального супроводу клієнта. Другий етап безпосередня реалізація втручання стає власне етапом реалізації соціаль­ного супроводу; третій — підсумковий — етапом припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

Стосовно першого етапу (перша фаза) - підготовка до повернення потенційного клієнта, то слід зазначити, що на відміну від інших кате­горій клієнтів, етап знайомства й аналізу ситуації може починатися заоч­но, ще до встановлення особистих контактів. Тобто робота починається з ініціативи соціального працівника ще до звільнення молодої людини, а не внаслідок звернення клієнта. Доцільність такого підходу зумовлена не лише тим, що у клієнтів цієї категорії може не з'явитися бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявляються найбільш критичними для клієнта, таки­ми, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика кількість клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або є вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання вони підпадають під нега­тивний вилив соціальних обставин і оточення.

Соціальний працівник має бути готовим до цього заздалегідь, тому що втрата часу па організацію допомоги уже після повернення клієнта може вкрай негативно позначиться па його подальшому житті. Якщо попередня підготовка до роботи з клієнтом на час повернення не прове­дена, допустимі різні варіанти розвитку подій.

1. Повернення клієнта до асоціальної родини стає приводом до гру­пового тривалого зловживання алкоголем. Після цих "свят" з'ясовуєть-

238 Соціальна робота

ся, що ні документів, пі грошей на їх оформлення, одягу і харчування у клієнта і в родині немає. Коли клієнт звертається до ЦССМ за допомо­гою (або це відбувається з ініціативи інших), організація роботи вима­гає витрат і часу. Протягом цього часу клієнт пасивно очікує допомоги, не будучи зайнятий корисними справами, що провокує його до пошуків засобів і способів проведення дозвілля. Або вій відразу намагається вирішити фінансові проблеми самостійно, та, не маючи документів і підтримки у працевлаштуванні, найчастіше вдається до нових криміналь­них вчинків.

2. Повернення клієнта, у минулому — вихованця інтернату, до роди­
ни опікунів ускладнює їх матеріальне становище. Опікуни, як правило —
люди літні (бабусі, дідусі), живуть на пенсію, часто на мають достатньо
високого рівня забезпеченості соціального статусу, впливових зв'язків і
знайомств, щоб допомогти колишньому засудженому. До того ж не дуже
освічені, слабо орієнтуються в законодавстві, не знають, куди звернути­
ся за допомогою, якої і самі інколи потребують. За час, поки соціальний
працівник організовує допомогу, сценарій життя молодої людини, у якої
інколи немає навіть пристойного одягу (зі старого за час ув'язнення
вона виросла) розвивається за попереднім варіантом.

3. Найбільш сприятливий випадок, коли клієнт повертається в нор­
мально соціалізовану рідну родину, де батьки беруть иа себе функції
допомоги щодо ресоціалізації та адаптації колишнього засудженого. Але,
вирішуючи матеріальні проблеми, батьки далеко не завжди мають достат­
ню исихолого-педагогічну підготовку, щоб захистити дитину від нега­
тивних наслідків вимушеної незайнятості, яка триватиме певний час, до
вирішення проблем щодо продовження навчання, працевлаштування тощо.
Запобігти цьому може своєчасне підключення фахівців ЦССМ до соц-
іальїю-иедагогічного процесу, але і в цьому разі його потрібно організу­
вати заздалегідь.

Отже, оптимальна послідовність дій соціального працівника, який опікуватиме клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації, до початку особистого знайомства. Цьому сприяє чишшй порядок співпраці ЦССМ і підрозділів Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка звільняється, надається інформація з місця позбав­лення волі, де майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

На цьому етапі виникає потреба вивчити родину, куди повертається молода людина. Якщо це родина у соціально-исихологічиому плані пор-

Теоретичні основи соціальної роботи 239

мальиа, члени якої здебільшого ведуть соціально прийнятний спосіб жит­тя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

■/ ознайомити членів сім'ї з законодавчою базою стосовно можливо­стей падання допомоги неповнолітньому у вирішенні першочергових про­блем з боку державних установ і організацій;

-/ у разі потреби слід організувати попередні заходи щодо оператив­ного забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, падання йому матеріальної допомоги;

■^ вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчання, працевлаштування тощо);

■^ вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув'язнен­ня клієнта, у разі потреби вжити соціальію-педагогічиих заходів до членів оточення, в разі доцільності — падати їм соціальну допомогу;

^ за наявності негативного соціального оточення, ймовірності його впливу на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з правоохорон­ними органами з метою належної профілактики рецидиву;

•^ надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для інформування його щодо можливостей співпраці, яка йому пропонується

після повернення.

Якщо клієнта очікує асоціальна сім'я, варто починати роботу з орган­ізації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи може стати стимулом для зміни стилю родинного життя загалом. Якщо в цій родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності допомоги значно підвищується. Тоді до вище названих дій щодо вивчен­ня родини у зв'язку з проблемами клієнта додається перша за послідовн­істю — вивчення ситуації в родині, члени якої можуть стати клієнтами соціальної допомоги.

Особливо понадають у складну ситуацію колишні вихованці інтер­натів, які не мають родин і житла. Звичайно, вони можуть звертатися по допомогу до інтернатної установи, де перебували до ув'язнення, тому соціальному працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату, яка може власно поінформувати про такі звернення. Адже для цієї категорії клієнтів необхідно завчасно шукати місце проживання (гур­тожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки гро-

240 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 241

мадських та релігійних організацій). Досвід останніх років підтвердив ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді зап­ропонують житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив пози­тивної зміни.

Загалом па етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбав­лення волі має соціальний працівник усвідомлювати:

^ де буде жити клієнт;

^ як будуть вирішені нагальні соціальпо-екоиомічпі потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформ­лення документів тощо);

^ яка перспектива зайнятості (навчання, роботи тощо) існує в місці повернення, що потрібно для її реалізації;

^ наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі тощо) змо­жуть сприяти адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

У другій фазі першого етапу здійснюється особисте знайомство з клієнтом і встановлення з ним контакту

Зв'язок соціальних працівників з правоохоронними органами дозво­ляє вчасно довідатися про повернення молодої людини з місць позбав­лення волі, і, якщо вона сама не звертається за допомогою, відвідати її за місцем проживання. Доцільно поінформувати клієнта про сутність допомоги, яку вій може отримати в ЦССМ, поцікавитися його власним баченням перспективи.

Варто звернути особливу увагу па те, щоб уже при першому контакті обіцянки соціального працівника бути реальними. Але при цьому вони не можуть бути песимістичними (мовляв, піхто тобі не допоможе, нікому ти не потрібен). Потенційний клієнт повинен зрозуміти, що позитивний вихід із ситуації можливий, але для його досягнення необхідно докласти чима­ло власних зусиль.

Цьому, зокрема, сприяє залучення до співбесід людей, які пройшли у своєму житті колонії і в'язниці, але знайшли в собі сили повернутися до нормального життя (їхні громадські організації функціонують у ряді міст і районів). Представник такої організації є ефективним джерелом виливу на молодого клієнта, і хоч він не може підмінювати функції соціального працівника, але в змозі охарактеризувати потенційному клієнту працівника як партнера, а головне — показати власний приклад нозитив-

ного виходу із критичної ситуації. Як правило, якщо перший контакт виявився вдалим, клієнт надалі не заперечує проти співробітництва.

Зазвичай, соціальних працівників, які мають справу з цією катего­рією клієнтів, хвилюють два характерні питання:

■^ Чи варто пропонувати допомогу, якщо клієнт не виявляє бажання співпрацювати?

•^ Чи всім клієнтам потрібна допомога?

Стосовно першого питання слід зауважити, що одержати відмову від допомоги нескладно, для цього вистачає першої бесіди, якщо вона побу­дована невдало, формально, відбувалася в несприятливих умовах, клієнт налаштований недоброзичливо, мав поганий настрій тощо. Пізніше до­могтися згоди на співпрацю незрівнянно важче, можливо, знадобиться кілька зустрічей, застосування різних методів нсихолого-педагогічпого впливу, клопітка роз'яснювальна робота.

Стосовно другого питання, то можна прийняти ту точку зору, що тим родинам, де власний потенціал уможливлює ефективні дії щодо ре­соціалізації клієнта, соціальний супровід, принаймні у повному обсязі, справді, не потрібен. Але з практики відомо, що для цих батьків можуть бути корисними разові поради й консультації з окремих питань. Крім того, не завжди молода людина з досвідом ув'язнення відразу розкриває батькам власні думки й наміри, інколи вона може більше сказати сто­ронній людині, якщо відчуватиме певну довіру. Тому вважається корис-ішм, коли соціальний працівник періодично влаштовує "випадкові" зустрічі з клієнтом у невимушених обставинах (па вулиці, дискотеці тощо) і в таких умовах намагається з'ясувати дійсні події його життя, наявні тур­боти і труднощі.

Важливим підсумком роботи па етапі особистого знайомства стає розроблений план соціального супроводу клієнта. Цей план повинен вклю­чати такі напрями роботи:

^ психодіагностику та психокорекцію етапу клієнта;

^ правову допомогу у формі групових та індивідуальних консуль­тацій;

■^ медичну допомогу (у зв'язку з проблемами здоров'я значної час­тини колишніх ув'язнених, особливо щодо захворювань па туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);

■^ заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо);

^ роботу з родиною;

242 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 243

-/ роботу з нозасімейшім соціальним оточенням;

^ роботу з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля.

На другому етапі здійснюється реалізація соціального супроводу клієнта. Процес соціального супроводу стандартизований тим, що соц­іальний працівник виступає в ролі соціального менеджера, який виконує ряд типових функцій, зокрема:

1. Оцінююча — визначення конкретних потреб клієнтів і наявних
ресурсів.

2. Допоміжна — забезпечення послугами клієнтів, які не здатні
самостійно вирішувати свої проблеми.

3. Організаційна — ініціювання зусиль різних установ і фахівців з
метою створення умов для задоволення потреб клієнтів і забезпечення
якості послуг.

4. О світиьо-виховна — забезпечення клієнта необхідними знаннями
і павичками.

5. Консультативна — падання клієнтам інформації про наявні ре­
сурси і допомогу інших фахівців щодо вибору найбільш ефективного
методу допомоги.

6. Посередницька — переадресація клієнтів у відповідні установи і
до конкретних фахівців.

7. Координаційна — об'єднання і розподіл зусиль щодо допомоги
клієнтів з боку різних установ і фахівців.

8. Адвокатська — захист прав та інтересів клієнта.

9. Адміністративна — планування, облік і контроль заходів із на­
дання допомоги клієнтам та оцінки її ефективності.

10. Аналітична — збір і аналіз інформації, необхідної для прийнят­
тя рішень.

Третій етап: припинення надання соціальної допомоги. Це є пози­тивний результат роботи соціального працівника. На підставі аналізу результатів соціального супроводу робиться висновок про його припи­нення або, навпаки, про доцільність продовження ще на певний термін.

Припинення може бути здійснено як у разі досягнення очікуваних результатів, так і в разі невиконання умов угоди з боку клієнта.

Визначення часоихі меж надання послуг є також важливим момен­том у роботі. Якщо започатковується робота ще під час перебування клієнтів у місцях позбавлення волі, то після звільнення найбільш гостру потребу в соціальній допомозі клієнти відчувають протягом перших трьох

місяців перебування на волі. Загалом, як свідчить практика, протягом шести місяців, як правило, можна вирішити основні соціальні проблеми цієї категорії клієнтів.

З метою оптимізації роботи соціальних працівників необхідно здійсню­вати оцінку ефективності послуг. Критерії оцінки розрізняють залежно від місця реалізації соціальної роботи з неповнолітніми і молоддю. Коли соціальна робота ведеться в місцях позбавлення волі, до основних по­казників оцінки можна включити:

■^ кількість неповнолітніх та молоді, охоплених соціальною роботою у виховних колоніях чи інших установах;

■^ кількість і види соціальпо-психологічпої допомоги, послуг, що реалізуються;

^ результати соціальпо-психологічпого тестування ув'язнених; •/ результати роботи із сприяння підтримці соціальпо-зиачущих зв'язків (кількість і різноманітність соціальпо-значущих контактів, листування, зустрічі, заходи тощо).

Якщо ж соціальна робота відбувається па волі, до основних показ­ників оцінки можна включити:

■^ для оцінки ефективності консультування (соціального, юридично­го, психологічного тощо) — кількість наданих послуг; кількість клієнтів, які ними скористалися;

■^ для оцінки ефективності соціальної допомоги — кількість звер­тань за категоріями клієнтів; різноманітність видів соціальних проблем, що вирішуються; видів наданої соціальної допомоги; результати соціаль­ної допомоги клієнту;

^ для оцінки ефективності соціального супроводу — кількість клієнтів, щодо яких він здійснюється; кількість, різноманітність, значущість соц­іальних проблем клієнтів; застосовані шляхи їх вирішення; терміни вирі­шення проблем, адекватність результату соціального супроводу клієнта визначеній меті конкретної діяльності.

Оволодіння типовими технологіями соціальної роботи, вмінням зас­тосовувати їх в конкретних умовах з врахуванням особливостей різних груп і категорій клієнтів — важливий резерв підвищення ефективності зусиль державних органів, громадських організацій, спрямованих на пол­іпшення соціального становища і соціального самопочуття підлітків і молоді, які потрапили в складні життєві обставини, загального оздоров­лення морально-психологічпого клімату в суспільстві.

Дата добавления: 2015-06-25