Розробка узагальнень, висновків, пропозицій

КОНТРОЛЬ ЗА ХОДОМ реалізації

Реалізація дослідження

Розробка плану реалізації

Визначення виконавця

Вирішення питання фінансування

Вибір методів дослідження

Визначення остаточного переліку завдань

З’ясування Мети та завдань

Визначення об’єктА

Формулювання проблемної ситуації

визначенНя очікуваних результатів (гіпотез)

перевірка доцільності (що далі?)

Рис. 4.2. Структура організації конкретного дослідження в рамках моніторингу

Основними джерелами отримання інформації при проведенні моніторингу соціальних проектів є різноманітна документація проекту та його окремих складових; результати досліджень (базових, поведінкових, цільових, підсумкових тощо); інформаційно-освітні матеріали та інші видання в межах проекту; матеріали ЗМІ з висвітлення ходу реалізації проекту; керівники та інші виконавці проекту; волонтери, які брали участь в реалізації проекту; представники цільових груп, на які було спрямовано діяльність, передбачену проектом; представники соціального оточення цільової групи; представники інших організацій, що також були залучені до діяльності за проектом, або ж були співвиконавцями проекту; представники місцевих органів влади та інших установ, від впливу яких залежала успішність виконання проекту тощо.

На основі вищезгаданих теоретичних положень щодо моніторингу соціальних проектів, фахівцями Українського інституту соціальних досліджень була розроблена та впроваджена система моніторингу низки соціальних проектів, в тому числі й таких, що реалізуються в системі центрів соціальних служб для молоді.

Прикладом комплексного наукового супроводження став моніторинг проекту “Створення мережі неурядових організацій, які працюють із жінками секс-бізнесу в Україні”, що реалізовувався Українським інститутом соціальних досліджень спільно з UNAIDS (Представництвом ООН-СНІД в Україні) за фінансової підтримки Уряду ФРН в одинадцяти містах України протягом вересня 1999 – вересня 2000 р. Проект спрямований на запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу та хвороб, які поширюються статевим шляхом, захист громадянських прав і свобод жінок секс-бізнесу, сприяння їх соціальній реабілітації. Вирішення завдань проекту досягалося завдяки комплексній системи моніторингу. В реалізації проекту брали участь місцеві неурядові організації, діяльність і ініціатива яких були основою досягнення поставлених цілей, виконання завдань проекту з урахуванням специфіку кожного регіону. Це, відповідно, вплинуло на систему моніторингу проекту та технологію його впровадження. Логічні етапи моніторингу відповідали етапам розвитку та реалізації проекту і забезпечували схему “знати – розуміти – діяти – аналізувати – планувати подальші кроки”. На початковому етапі було проведено наукове дослідження за методологією швидкої оцінки задля вивчення ситуації, визначення основних потреб усіх учасників проекту. Кожна з НУО – регіональних виконавців проекту – організувала і провела по дві-три фокус-групи: із жінками секс-бізнесу (в усіх регіонах); із представниками соціального оточення ЖСБ (за вибором регіональних виконавців). У кожному місці було проведено по 2 – 3 фокус-групи, у тому числі одна -- із ЖСБ та по одній-дві з представниками соціального оточення: із клієнтами ЖСБ, представниками правоохоронних органів, з адвокатами, організаторами охорони здоров’я, соціальними працівниками. Усі регіональні виконавці проекту провели по 10 – 12 інтерв’ю з представниками оточення ЖСБ, а саме: з клієнтами ЖСБ, сутенерами (”мамочками”), охороною ЖСБ, з адвокатами, з лікарями (дерматовенерологами, наркологами центрів планування сім’ї, спідологами тощо), працівниками центрів соціальних служб для молоді, із власниками барів, таксистами, місцевими жителями районів дислокації ЖСБ, із представниками правоохоронних органів, релігійних громад, журналістами. Таким чином, на першому етапі проекту була зібрана необхідна інформація щодо найбільш актуальних проблем і нагальних потреб жінок, котрі зайняті у сфері секс-бізнесу, стосовно збереження сексуального здоров’я та запобігання або зниження рівня поширення ВІЛ/ЗПСШ. З боку представників підтримуючого оточення було запропоновано чимало конкретних пропозицій стосовно допомоги ЖСБ та безпосередньої участі в реалізації проекту. Проведений аналіз дозволив спланувати діяльність кожної окремої громадської організації відповідно до ситуації в місті, з урахуванням її особливостей та наявних ресурсів. В окремих містах акцент було зроблено на сприяння організації і діяльності груп самодопомоги й самопідтримки жінок секс-бізнесу. В інших – на сприяння створенню позитивного соціального оточення для підтримки у сфері запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом, захисту громадянських прав і свобод жінок. Крім того, в ході реалізації проекту громадські організації надавали жінкам соціальну, юридичну і правову допомогу, пропагували навички безпечної поведінки, плануючи цю діяльність на підставі отриманої в ході дослідницького компонента інформації. Таке знання допомогло у визначенні механізмів соціальної допомоги, шляхів зниження рівня розповсюдження ВІЛ/ЗПСШ серед ЖСБ в Україні, о цінці можливостей і перспектив розвитку співробітництва ЖСБ із неурядовими організаціями в Україні.

На етапі стабілізації проекту моніторинг здійснювався шляхом аналізу поточної звітної документації громадських організацій, проведенням поточного опитування регіональних керівників проекту (опитування проводилось по телефону та через розповсюдження та збір невеличких анкет в електронному форматі). Участь членів робочої групи проекту у засіданнях “круглих столів” також дозволила провести моніторинг соціального оточення проекту та рівні окремих міст–учасників.

Оскільки представники комерційного сексу є досить специфічною соціальною групою, тому успіх проекту базувався також на наявності постійного зворотного зв’язку від представників цільової групи, на гнучкості запланованої діяльності та на постійному аналізі успіхів, проблем, перешкод. Крім того, важливими джерелами інформації щодо реалізації проекту були обговорення під час проведення національних та регіональних семінарів, координаційні засідання, безпосередні зустрічі з усіма учасниками проекту під час відряджень консультантів, аналіз регіональної і місцевої преси, відомчі статистичні дані, спостереження консультантів проекту, підсумкові телефонні інтерв’ю з регіональними координаторами, підсумкові регіональні звіти.

Філософія проекту та технології його наукового супроводження полягали у тому, що він мав стати етапом формування бази та досвіду діяльності НУО щодо роботи із ЖСБ, розширення спектра діяльності НУО, вдосконалення методів роботи із ЖСБ та їхнім оточенням. Проведена робота на результати досліджень висвітлені у двох виданнях [60;61].

У серпні 2002 р. розпочата нова фаза проекту, яка має назву “Нові стратегії з профілактики ВІЛ/СНІДу у середовищі ЖСБ”. Аргументами для цього стали висновки за результатами наукового супроводження проекту щодо високої плинності контингенту учасників ринку сексуальних послуг, рівень охоплення цільової групи на першому етапі проекту, успішність співпраці з іншими структурами, підвищення рівня поінформованості жінок секс-бізнесу з питань безпечного сексу, зміни у поведінці. Як свідчать дані моніторингу, можна також стверджувати, що внаслідок реалізації проекту суттєво змінилася громадська думка стосовно ЖСБ та їхніх проблем, принаймні у тому соціальному оточенні, що існує навколо секс-індустрії. Продовження діяльності у цьому напрямі матиме безсумнівні позитивні наслідки для українського суспільства, сприятиме запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції. Завдяки напрацьованій методиці комплексного моніторингу, нові регіони, що приєдналися до проекту, почали свою роботу з проведення оцінки ситуації. Однією з основних складових нової фази проекту щодо профілактики ВІЛ/СНІДу/ЗПСШ серед ЖСБ стане моніторинг поведінки жінок.

За методологією моніторингу здійснюється науковий супровід спільних проектів ДЦССМ та ЮНІСЕФ “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом” та “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед підлітків та молоді Південного регіону України”. З метою вивчення ситуації були проведені базові дослідження в межах кожного із зазначених проектів [62;63].

Отримані результати дозволили оцінити рівень поінформованості щодо проблеми та поведінкові практики представників тих груп, на які планувалося спрямувати діяльність соціальних проектів на базі центрі соціальних служб для молоді у конкретних містах. На підставі висновків базового дослідження була спланована діяльність пунктів “Довіри”, визначені підгрупи особливої уваги, були розроблені інформаційно-освітні матеріали для різних користувачів проектів. Моніторинг поточної діяльності було забезпечено завдяки періодичним інтерв’ю з користувачами проектів, виконавцями -- волонтерами, фахівцями та керівниками. Крім того проводився аналіз поточних звітів. Важливу і змістовну інформацію було отримано під час навчальних семінарів та тренінгів для виконавців та волонтерів проектів. Підсумкове опитування користувачів проектів дозволить оцінити результати та ефективність проектів, а також визначити такі важливі речі, як можливість продовження та поширення проектів у кожному з окремих місць, основні проблеми, фактори успіху та чинники, що гальмують процес впровадження.

Таким чином, чітко спланований, науково обгрунтований та професійно реалізований моніторинг соціальних проектів забезпечує реалізацію технологічної схеми наукового супроводу будь-яких соціальних проектів за такими основними складовими (рис. 4.3): “Знати – Розуміти – Діяти – Оцінити результати та досягнення – Діяти – Вивчати, що змінилося – Знати (на новому рівні розвитку проекту) – Діяти – Оцінити досягнення, результати, ефективність, економічну ефективність – Проаналізувати та осмислити нову ситуацію – Прийняти рішення: продовжувати соціальний проект/закрити проект/започаткувати нові проекти тощо - Діяти”.

Знати
Розуміти	Діяти	Оцінити результати та досягнення
			Діяти
			Вивчати, що змінилося
			Знати (на новому рівні розвитку проекту)
			Діяти
			Оцінити досягнення, результати, ефективність, економічну ефективність
			Проаналізувати та осмислити нову ситуацію
Прийняти рішення: Ø продовжувати соціальний проект Ø закрити проект Ø започаткувати нові проекти тощо

Рис. 4.3. Схема комплексного наукового супроводу соціальних проектів за технологією постійного моніторингу

Така схема забезпечує спадкоємність соціальних програм та проектів, їхню обгрунтованість, відповідність соціальній ситуації, а також дає аргументи для тих, від кого залежать політичні та матеріальні умови впровадження, реалізації, продовження, розвитку, поширення (повторення) програм та проектів.

Результати моніторингу можуть використовуватися для:

· поліпшення організації та керівництва;

· поліпшення планування;

· допомоги у прийнятті рішень;

· допомоги у вироблені політики;

· виявлення, де саме необхідна допомога;

· покращення системи самого моніторингу;

· показу, де необхідна технічна допомога та навчання;

· показу, де необхідні майбутні дослідження;

· забезпечення інформаційної підтримки та соціальної мобілізації;

· поповнення інформації стосовно цільових груп проектів та їхнього соціального оточення;

· забезпечення зворотного зв’язку між виконавцями проектів та користувачами.

Таким чином, можна визначити такі функції моніторингу соціальних проектів:

Моніторинг – це інструмент управління, з допомогою якого забезпечується ефективне та результативне виконання проекту. Керівники та представники фінансових організацій, які несуть відповідальність за моніторинг, повинні бути готові для змін у початкових планах та протягом упровадження і виконання проекту, якщо виникає потреба.

Моніторинг є оціночною діяльністю. Порівнюючи те, що виконано, з цілями та завданнями на визначений відрізок часу, моніторинг дозволяє визначити недоліки, які вчасно необхідно усунути. Моніторинг також забезпечує елементи аналізу відносно того, чому впровадження має проблеми або буксує, визначає перешкоди та пропонує заходи для їх подолання, шляхи досягнення запланованих цілей.

Моніторинг може бути використано з метою регулювання певних цілей та перегляду робочих поточних планів та планів наступного періоду. Це не означає, що цілі повинні легко змінюватися. Однак, якщо результати моніторингу виявляють таку необхідність, потрібно зробити переоцінку, та, при необхідності, модифікувати навіть заздалегідь визначені цілі. Прийняття, більш гнучкого стилю планування є більш успішним, ніж слідування початковим планам, тому що часто виникають неочікувані можливості, а також обставини можуть суттєво змінюватись. У більшості випадків, коли метою проекту є зміна поведінки, практично неможливо адекватно передбачити реакцію людей на втручання. Тому моніторинг та регулюючі, корегуючі дії є якщо не обов’язковими, то вельми бажаними.

Дата добавления: 2015-06-25