Післямова

Автори цієї книги не могли ставити перед собою завдання дати вичерпну характеристику такого складного різновиду дослідницької діяльності, як науковий супровід соціальних проектів, детально розкрити його “технологію” і всі складові на рівні методичного посібника, свого роду “інструкції” з питань наукового забезпечення розробки і реалізації соціальних проектів.

По-перше, цей вид наукової діяльності в Україні поки що перебуває в зародковому стані. Організацій та фахівців, які б предметно займалися цією проблемою, дуже мало, хоча потреба в них існує і щорічно збільшується – лише в системі центрів соціальних служб для молоді постійно реалізується значна кількість соціальних проектів і програм для задоволення потреб різних цільових груп клієнтів соціальної роботи. Безсумнівно, що така діяльність буде продовжуватися, поширюватися на нові території, охоплюватиме все ширше коло різних категорій клієнтів. Тим часом досвіду наукового супроводу бракує, як і працівників, обізнаних із змістом та формами цієї діяльності.

По-друге, за браком вітчизняного досвіду, фахівці вимушені звертатися до іноземних теоретичних розробок, які (як і закордонна практика соціальної роботи) розраховані, переважно, на суспільства з ринковою економікою, усталеними традиціями розбудови численних соціальних проектів. Природно, адаптувати цю теорію і практику до умов України, де суспільні відносини переживають період трансформації, досить складно. Тому слід дуже обережно підходити до створення всіляких методичних рекомендацій для вітчизняних соціальних працівників у тих випадках (а їх поки що більшість), коли іноземний досвід не підтверджений власною практикою.

Крім того, автори добре розуміють (і спостерігають це на практиці), що ресурсні обмеження, притаманні майже всім соціальним проектам і програмам, які розробляються і реалізуються в Україні, вимагають пошуку особливих методів втручання, ефективних і малозатратних одночасно. Такий досвід уже накопичено в багатьох центрах соціальних служб для молоді, але практика соціальної роботи в державі вимагає ще тривалого і всебічного аналізу і узагальнення до того рівня, коли на цій основі можливо буде розробити власну теорію наукового супроводу і відповідні методичні рекомендації. І це має бути пріоритетним завданням і метою нашої подальшої праці.

З викладених міркувань, на сучасному етапі розвитку вітчизняної теорії і практики наукового супроводу основне завдання даного видання вбачається в тому, щоб створити в організаторів, розробників і персоналу, який безпосередньо впроваджує соціальні проекти і програми, чітке уявлення стосовно того, що:

· ефективність соціальних проектів у цілому, їх окремих етапів і видів діяльності, з яких вони складаються, безпосередньо пов’язана з наявністю наукового супроводу, його якістю і повнотою, починаючи з розробки і протягом усієї діяльності;

· науковий супровід має включати, як мінімум, обґрунтування цілей, завдань, вибору об'єктів проекту, розробку і аналіз теорій змін, що застосовуються для досягнення результатів; моніторинг і оцінку ефективності окремих етапів проекту і видів діяльності, а також проекту в цілому;

· саме така дослідницька діяльність уможливлює поточне коригування окремих складових та елементів проекту, його перманентне удосконалення і демонстрацію отриманих результатів, переконливу не лише для самих учасників роботи, а й для всього суспільства.

Дата добавления: 2015-06-25