Ухвали. 6 страница. 6. Скасовуючи вирок (ухвалу) і повертаючи провадження на новий судо­вий розгляд, апеляційний суд в ухвалі поряд з аналізом підстав скасування су­дового

6. Скасовуючи вирок (ухвалу) і повертаючи провадження на новий судо­вий розгляд, апеляційний суд в ухвалі поряд з аналізом підстав скасування су­дового рішення повинен вказати, які обставини слід з'ясувати і які процесуаль­ні дії виконати для цього. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вирішує також питання про заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема про запобіжні заходи щодо особи, стосовно якої вирок (ухвала) скасований.

7. Зміни, що вносяться у вирок, викладаються в послідовності, прийнятій для вирішення питань при постановленні вироку: спочатку наводяться зміни в частині обсягу обвинувачення, кваліфікації діяння, виду і міри покарання, а по­тім у частині інших питань: про цивільний позов, речові докази тощо.

8. Ухвала повинна бути підписана суддями, що брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку.

Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду пер­шої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазна­чається зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеля­ційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеля­ційної скарги.

3. Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;

2) застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру;

3) скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосу­ванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.

1. Суд апеляційної інстанції відповідно до п. З ч. 1 ст. 407 КПК має право скасувати цілком або частково вирок (ухвалу) суду першої інстанції й ухвалити свій вирок (ухвалу) (див. коментар до ст. 407 КПК).

2. Враховуючи положення ст. 421 КПК, яка встановлює загальну заборо­ну погіршувати правове становище обвинуваченого рішенням суду апеляційної інстанції та визначає умови, за яких правове становище обвинуваченого все ж таки може бути погіршено, можна дійти висновку про те, що вирок, який має право постановити апеляційний суд, може бути тільки обвинувальним. Таке твердження підкріплюється наявним у коментованій статті вичерпним переліком випадків, коли апеляційний суд може скасувати вирок (ухвалу) суду першої інстанції й постановити свій вирок (ухвалу). Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне пра­вопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення. Водночас, ст. 337 КПК визначає, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висуну­те обвинувачення, і тільки в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, коли під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор змінив обвинувачення, висунув додаткове обвинувачення або відмовився від підтримання обвинувачення, але потерпілий підтримував обвинувачення в попередньому обсязі. Це означає, що апеляційний суд вправі цілком або частково відновити обвинувачення в межах того, яке підтримувало­ся прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції;

2) необхідності застосування більш суворого покарання. У цьому разі апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, однак формулювання обвинувачення і доказову базу, визнану судом першої інстанції, не змінює і вправі призначити більш суворе покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. У цьому разі апеляційний суд має право сформулювати обвинува­чення в межах того обвинувачення, яке підтримувалося прокурором або по­терпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення від покарання, у своєму вироку фактично повторює визнані судом першої ін­станції формулювання обвинувачення, кваліфікацію діяння, покарання, якщо воно було призначене, і вказує покарання, яке слід відбувати обвинуваченому.

3. Про поняття законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

5. Зміст вироку апеляційного суду повинен відповідати вимогам, які пред'являються до вироку суду першої інстанції (див. ст. 374 КПК).

5. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначається зміст ви­року суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви прийнятого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

6. Апеляційний суд вправі скасувати ухвалу суду першої інстанції про за­стосування примусових заходів виховного або медичного характеру й постано­вити свою ухвалу тільки у випадках, зазначених у ч. З ст. 420 КПК, і за умови, що саме з цих підстав була подана апеляція прокурором, потерпілим або його пред­ставником. Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

7. Зміст ухвали апеляційного суду повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

3. Відповідно до ч. З ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує ухва­лу про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого. В такому випадку апеляційний суд вправі цілком або частково відновити обвинувачення в межах того, яке підтримувалося прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції;

2) застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про застосу­вання примусових заходів медичного чи виховного характеру в частині визна­чення виду таких примусових заходів, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі повторює визнані судом першої інстанції формулювання обвинувачення, ква­ліфікацію діяння, аргументацію щодо необхідності застосування примусового заходу та вказує той вид примусового заходу виховного чи медичного характе­ру, який має бути застосований;

3) скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусового заходу виховного чи медичного характеру та закриття криміналь­ного провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну від­повідальність. У цьому разі апеляційний суд має право сформулювати обви­нувачення в межах того обвинувачення, яке підтримувалося прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого неповнолітній або неосудний за допомогою захисників та представників і за­конних представників захищались в суді першої інстанції.

С т а т т я 421. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого

1. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати непра­вильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляцій­ної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдан­ня.

3. Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необ­хідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

4. Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусо­вих заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відпо­відальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеля­ційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погір­шення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його пред­ставник.

1. Правова природа «заборони повороту на гірше» в кримінальному про­цесуальному законодавстві обумовлюється положенням ст. 61 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридич­ної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таке ж положення міститься і в ст. 19 КПК: «Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили».

2. Саме тому законодавець, передбачаючи можливість скасування судо­вого рішення, зобов'язаний сформулювати чіткі критерії та підстави для такого скасування з урахуванням того, що вже було винесено судове рішення стосовно певної особи і повторно така особа не може бути обвинувачена або покарана за кримінальне правопорушення, за яке вона була виправдана або засуджена.

3. Водночас, встановлюючи можливість погіршення правового стано­вища обвинуваченого судом апеляційної інстанції, законодавець таким чином підкреслює, що судочинство відбувається на засадах змагальності та рівно­правності сторін в умовах функціонування незалежного суду.

4. Погіршенням правового становища обвинуваченого має бути ви­знано: 1) застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення; 2) застосування більш суворого покарання; 3) скасування неправильного звіль­нення обвинуваченого від відбування покарання; 4) збільшення сум, які підляга­ють стягненню; 5) скасування ухвали про закриття провадження; 6) скасування

ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів виховного чи медично­го характеру та застосування таких заходів; 7) застосування суворішого виду примусового заходу виховного чи медичного характеру; 8) скасування ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 9) інші випадки, коли це погіршує становище обвинуваченого, а саме: коли суд апеляційної інстан­ції визнав встановленими додаткові факти, епізоди та включив їх в обсяг об­винувачення, що спричинило зміну кваліфікації, посилення режиму відбування покарання, призначення додаткового покарання, призначення покарання за сукупністю вироків чи злочинів у випадках, коли суд першої інстанції цього не зробив, тощо.

5. Обвинувальний чи виправдувальний вирок, постановлений судом пер­шої інстанції, ухвала суду першої інстанції про застосування примусових захо­дів виховного чи медичного характеру, ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру та закрит­тя кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього, будь-яка інша ухвала суду першої інстанції можуть бути скасовані у зв'язку з необхідніс­тю погіршення правового становища обвинуваченого лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

6. Якщо прокурор, потерпілий чи його представник оскаржили судове рі­шення за іншими підставами (неправильне визначення розміру заподіяної шко­ди, незалучення до відповідальності інших осіб тощо), суд не вправі погіршити становище обвинуваченого за неназваними підставами.

7. Не може бути підставою до скасування судових рішень у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або більш суворе покарання наявність у справі скарг інших учасників процесу на м'якість покарання або необгрунтоване застосування закону про менш тяж­ке кримінальне правопорушення, наприклад, інших обвинувачених у цій само справі, їхніх законних представників і захисників, позивачів, відповідачів або їхніх представників.

8. Особа, виправдана судом, її захисник і законний представник можуть подати скаргу лише на мотиви та підстави виправдувального вироку.

9. Подання апеляційної скарги прокурором або потерпілим чи його представником на виправдувальний вирок стосовно одного із виправданих не дає суду апеляційної інстанції права скасувати вирок стосовно інших виправда­них на будь-якій підставі.

10. Якщо обвинувачений засуджений за однією або кількома статтями закону й одночасно виправданий за іншою або іншими статтями, вирок не може бути скасований у частині виправдання, якщо справа розглядається за апеляційними скаргами обвинуваченого або його захисника, які оскаржили лише обвинувальну частину вироку.

11. Встановивши порушення закону, суд апеляційної інстанції усуває його, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого і не порушується його право на захист.

12. Суд апеляційної інстанції має право в інтересах особи, виправданої судом, змінити підстави виправдувального вироку відповідно до фактичних об­ставин справи як за наявності скарги з цього приводу, так і за власною ініціати­вою.

13. У випадку скасування виправдувального вироку за скаргою обвину­ваченого, виправданого судом, у зв'язку з його незгодою з мотивами виправ­дання при новому розгляді справи суд першої інстанції не вправі винести обви­нувальний вирок (див. коментар до ст. 416 КПК).

Стаття 422. Порядок перевірки ухвал слідчого судді

1. Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-до-повідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матері­али та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

2. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

1. В апеляційному порядку перевіряються законність, обгрунтованість та вмотивованість ухвал слідчого судді (див. коментар до ст. 309 КПК).

2. Про порядок та строки апеляційного оскарження ухвал слідчого судді див. коментар до ст. 395 КПК.

3. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання (ст. 400 КПК).

4. Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-допо-відач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

5. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

6. Порядок апеляційного розгляду за поданою апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді має відповідати вимогам ст.ст. 405, 406 КПК.

7. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого суд­ді суд апеляційної інстанції, має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасува­ти ухвалу і постановити нову ухвалу (ст. 407 КПК).

8. Про підстави скасування ухвали слідчого судді див. коментар до ст.ст. 409^13 КПК.

9. Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги на ухвалу слідчого судді має відповідати вимогам, визначеним у ст. 419 КПК.

10. При постановленні судом апеляційної інстанції ухвали за результа­тами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді положення ст. 421 КПК не застосовуються.

11. Згідно з ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апе­ляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами

розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Стаття 423. Повернення матеріалів кримінального провадження 1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали криміналь­ного провадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк, направляються до суду першої інстанції.

1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінально­го провадження разом із підписаною ухвалою, вироком разом з його копією, завіреною печаткою апеляційного суду, додатково представлені матеріали при­єднуються до матеріалів апеляційного розгляду.

2. Для виконання ухвали та вироку апеляційного суду провадження на­правляється в суд першої інстанції не пізніш як у семиденний строк, а у про­вадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк.

3. Апеляційний суд направляє для виконання повну ухвалу або вирок. Тому якщо була оголошена тільки резолютивна частина, ухвала та вирок звер­таються до виконання після складання й оголошення повного тексту.

4. Про порядок та строки касаційного оскарження ухвал та вироків апе­ляційного суду див. коментар до глави 32 КПК.

5. Суд першої інстанції, одержавши матеріали кримінального прова­дження з апеляційного суду, зобов'язаний звернути до виконання вирок, ухвалу апеляційного суду. Тільки після того, як від органів і осіб, на які покладене виконання судових рішень, надходить інформація про їх виконання, справа за письмовою вказівкою голови суду або судді може бути здана в архів.

6. Якщо суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції і повернув провадження на новий судовий розгляд, суд, що постановив вирок, в іншому складі призначає судовий розгляд і провадить його з урахуванням по­ложень ст. 416 КПК.

7. При внесенні в апеляційному порядку змін у вирок (ухвалу) підлягає виконанню вирок (ухвала) у частині, залишеній без зміни, і ухвала апеляцій­ного суду. У цьому випадку органу, що виконує вирок (ухвалу), направляється копія вироку (ухвали) і копія ухвали апеляційного суду, які супроводжуються розпорядженням про їх виконання.

8. Якщо вирок, ухвала суду першої інстанції були частково скасовані ви­роком, ухвалою апеляційного суду, до виконання направляється копія вироку, ухвали суду першої інстанції і копія вироку, ухвали апеляційного суду.

9. Якщо вирок, ухвала суду першої інстанції скасовані з закриттям про­вадження, виконується тільки ухвала апеляційного суду.

10. Апеляційний суд сам виконує своє рішення в разі потреби звільнення обвинуваченого з-під варти. Якщо обвинувачений, що утримується під вартою,

, 877

але підлягає звільненню, знаходиться в залі судового засідання апеляційного суду, він звільняється з-під варти після оголошення рішення в залі судового засідання. Якщо рішення про звільнення обвинуваченого прийняте за його відсутності, копія рішення апеляційного суду направляється протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання. Копія супровід­ного листа про направлення копії рішення апеляційного суду для виконання приєднується до матеріалів кримінального провадження. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рі­шення повідомити суду першої інстанції та апеляційному суду про звільнення ув'язненого з-під варти.

Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції

Стаття 424. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касацій­ному порядку

1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медично­го чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апе­ляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, по­становлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному по­рядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому криміналь­ному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Запере­чення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторо­нами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення по­карання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою -сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником ви­ключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узго­джене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на при­значення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;

3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Ко­дексу угода не може бути укладена.

4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеля­ційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не під­лягають.

1. Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. З КПК судом касаційної інстанції є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Таким

-879

чином, наведені в цій статті рішення судів першої та апеляційної інстанцій пе­реглядаються в касаційному порядку вказаним судом.

2. Провадження в суді касаційної інстанції є стадією кримінального про­цесу, в якій перевіряється правильність застосування судами першої та апеля­ційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і правова оцінка обставин справи (див. коментар до ст. 433 КПК).

3. Законодавець розрізняє наступні види судових рішень (див. коментар до ст. 369 КПК), що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а) вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку; б) ухвали суду першої інстанції про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медич­ного характеру після їх перегляду в апеляційному порядку; в) ухвали суду першої інстанції про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру після їх перегляду в апеляційному порядку; г) рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених рішень суду першої інстанції; г) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, ухвали суду апеляцій­ної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК; д) вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляцій­ної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок.

Таким чином, у касаційному порядку підлягають перегляду лише ті рі­шення суду першої інстанції, які були переглянуті в апеляційному порядку.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК касаційна скарга може включати в себе обгрунтування незаконності чи необґрунтованості як рішення першої, так і рі­шення апеляційної інстанції та, відповідно, вимоги особи до суду касаційної інстанції щодо рішення як першої, так і апеляційної інстанції в межах, перед­бачених ст. 436 КПК.

5. Щодо вироків судів першої інстанції після перегляду їх в апеляційному порядку в касаційному порядку можуть бути оскаржені: а) вирок суду першої інстанції та/або ухвала суду апеляційної інстанції про залишення вироку без змін (див. коментар до ст.ст. 407, 418 КПК); б) вирок суду першої інстанції та/або ухвала суду апеляційної інстанції про зміну вироку (див. коментар до ст.ст. 407, 418 КПК); в) вирок суду першої інстанції та/або ухвала суду апеля­ційної інстанції про скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції; г) вирок суду першої інстанції та/або вирок суду апеляційної інстанції (див. коментар до ч. 1 ст. 418 КПК), яким повністю чи частково скасо­вано вирок суду першої інстанції; г) вирок суду першої інстанції та/або ухвала суду апеляційної інстанції про скасування вироку та закриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 284 КПК.

6. У випадку постановления вироку за результатами розгляду обвинуваль­ного акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні (див. коментар до ст.ст. 381, 382 КПК) такий вирок може бути оскаржений у касацій­ному порядку після його перегляду в апеляційному порядку з урахуванням осо­бливостей, передбачених ст. 394 КПК України (див. коментар до ст. 394 КПК).

7. Щодо ухвал суду першої інстанції про застосування або відмову в засто­суванні примусових заходів медичного характеру після їх перегляду в апеляцій­ному порядку (див. коментар до ст.ст. 503, 512, 513, 514 КПК) у касаційному порядку можуть бути оскаржені: а) ухвала суду першої інстанції про застосу­вання примусових заходів медичного характеру та/або ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена щодо такої ухвали суду першої інстанції (див. коментар до ст. 408, ч. 2. ст. 513 КПК); б) ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів та/або ухвала суду апеляційної інстанції, по­становлена щодо такої ухвали суду першої інстанції (див. коментар до ст. 408, ч. 3. ст. 513 КПК); в) ухвала суду першої інстанції про продовження, зміну, при­пинення примусових заходів медичного характеру або відмову у цьому та/або ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена щодо такої ухвали суду першої інстанції (див. коментар до ст.ст. 408, 514 КПК).

8. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 516 КПК України на ухвалу суду про за­криття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути внесені заперечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що подається за наслідками судового розгляду в загаль­ному порядку, передбаченому КПК (див. коментар до ст. 516 КПК). При ка­саційному оскарженні рішення суду першої інстанції, постановленого за на­слідками судового розгляду в загальному порядку, та рішення суду апеляційної інстанції щодо такого рішення суду першої інстанції, в касаційну скаргу мо­жуть бути внесені заперечення на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медично­го характеру.

9. Щодо рішень ухвал суду першої інстанції про застосування або відмо­ву у застосуванні примусових заходів виховного характеру після їх перегля­ду в апеляційному порядку (див. коментар до ст.ст. 498, 499, 500, 501 КПК) у касаційному порядку можуть бути оскаржені: а) ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів виховного характеру та/або ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами перегляду такої ухвали суду першої інстанції; б) ухвала суду першої інстанції про відмову у застосу­ванні примусових заходів виховного характеру та/або ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами перегляду такої ухвали суду першої інстанції.

10. Законодавець встановив можливість постановления судом першої ін­станції ухвали про дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру (ст. 502 КПК), але не передбачив апеляційного та касаційного оскар­ження такої ухвали, бо в ч. 1 ст. 424 та ч. 4 ст. 501 КПК мова йде про оскарження ухвал лише про застосування примусових заходів виховного характеру чи від­мову в їх застосуванні.

Дата добавления: 2015-06-25