Ухвали. 10 страница

друга підстава - встановлення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

2. Заява про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підста­ви неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідаль­ності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, може бути подана за сукупності таких умов: а) наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення (вироку, ухвали), крім ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджа­ють провадженню у справі; б) судом касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми закону України про кри­мінальну відповідальність; в) справи стосуються подібних суспільно небезпечних діянь; г) ухвалено різні за змістом судові рішення судом касаційної інстанції (п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 р. № 15 «Про судову практику застосування ст. 400-11 -400-18 Кримінально-процесуального кодексу України»).

3. При цьому неоднакове застосування одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність полягає:

- у різному тлумаченні судом касаційної інстанції змісту і сутності його норм, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпеч­ного діяння, про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушен­ня (злочину, кримінального проступку);

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішен­ні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону Укра­їни про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема, застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих право­відносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

Під подібними суспільно небезпечними діяннями слід розуміти діяння, в яких ознаки складу кримінального правопорушення (злочину, кримінального проступку) є тотожними (ідентичними). Втім не є подібними суспільно небез­печні діяння, якщо, наприклад, в одному випадку між співучасниками мала місце попередня змова на вчинення умисного вбивства потерпілого, а в іншому випадку такої змови не було, і дії особи щодо позбавлення життя потерпілого мали характер ексцесу виконавця, оскільки виходили за межі домовленості з іншим співучасником та не охоплювалися його умислом.

Під ухваленням різних за змістом судових рішень слід розуміти неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду в двох або більше кримінальних справах, предметом розгляду яких були подібні суспільно небезпечні діяння за кон­кретно визначеними нормами закону України про кримінальну відповідальність.

4. Водночас, не може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, неоднакове застосування

-913

судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, якщо у заяві про перегляд судового рішення на цій підставі йдеться про питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності. Так, колегія суддів Вищого спеціалізова­ного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовила 3. у до­пуску кримінальної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки заявник вказував на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону при призначенні покарання, зокрема, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2012 р. № 5-6027зп11). 5. Слід зазначити, що питання розмежування поняття «неоднакового засто­сування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність» із поняттям «призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності», яке здійснюється на під­ставі цих норм, є вельми дискусійним як у науковому колі, так і серед практиків. Буквальне тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК дозволяє констатувати, що не може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність, коли йдеться про питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кри­мінальної відповідальності взагалі, а не лише щодо виду та розміру кримінально­го покарання. Зазначимо, що структурно кримінальне право України поділяється на інститути, серед яких виокремлюють інститути призначення покарання, звіль­нення від покарання та звільнення від кримінальної відповідальності, які охоплю­ють норми як Загальної, так і Особливої частин КК. У цьому контексті слушною є думка тих вчених, які визначають інститут призначення покарання як внутрішньо­галузеве, комплексне утворення, що об'єднує кримінально-правові субінститути, які спільно забезпечують відносно цілісне, завершене регулювання передумов, підстав, меж і порядку обрання міри покарання особі, визнаної винною у вчи­ненні злочину. Слід зазначити, що суть призначення покарання полягає в тому, що особі, яка вчинила злочин (кілька злочинів), суд, керуючись положеннями КК і КПК, не вбачаючи законних підстав для звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності чи від покарання, призначає в обвинувальному вироку конкрет­ну міру покарання (вид та, як правило, розмір основного, а у відповідних випадках - і додаткового покарання). При цьому необхідно мати на увазі, що, незважаючи на визначальну роль санкції у призначенні покарання, вона не завжди дає повне (вичерпне) уявлення про покарання, яке може бути призначене винній особі. За­конодавчо визначені межі призначення покарання і санкція норми Особливої час­тини КК - поняття, що не збігаються. Наприклад, інколи санкція статті (частини статті) Особливої частини КК не містить вказівки на мінімальну (нижню) межу основного або додаткового покарання. У такому випадку вказана межа визнача-

єт*ся тією статтею Загальної частини КК, яка регламентує відповідний вид пока­рання, і дорівнює мінімальній межі такого покарання (скажімо, відповідно до ч. 2 ст. 63 КК для позбавлення волі на певний строк - це один рік).

Крім того, із коментованої статті випливає, що не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК й неоднакове застосування норм процесуального права. Так, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци­вільних і кримінальних справ відмовила захисникам засудженого Б. у допуску до провадження у Верховному Суді України кримінальної справи стосовно Б., оскільки вони вказували на неоднакове застосування норм процесуального пра­ва (застосування працівниками міліції несанкціонованих судом технічних засо­бів одержання інформації), що не може бути підставою для перегляду справи Верховним Судом України (Ухвала колегії суддів судової палати у криміналь­них справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кри­мінальних справ від 28 березня 2012 Р. у справі № 5-3411 зп 1 1).

6. Іншою підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, за ч. 2 ст. 445 КПК є встановлення між­народною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. З наведеного вбачається, що у разі ухвалення Європейським судом з прав людини рішення про порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини та осно­воположних свобод і за умови невстановлення при цьому жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність і обгрунто­ваність ухваленого останніми рішення, заявникові має бути відмовлено у до­пуску справи до провадження у Верховному Суді України для перегляду такого судового рішення.

Слід зазначити, що на сьогодні відповідно до чинного законодавства міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, є Європейський суд з прав людини, створений згідно зі ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p., ра­тифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. «Про ратифікацію Кон­венції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набула чинності для України 11 вересня 1997 р. (момент здачі ратифікаційної грамоти Гене­ральному секретарю Ради Європи). Інші ж - Комітет ООН з прав людини,'

1 Комітет ООН з прав людини, створений на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 p., що уповноважений приймати та роз­глядати повідомлення від осіб чи груп осіб про порушення прав, передбачених Міжна­родним пактом про громадянські та політичні права 1966 p., відповідно до ст. 1 Факуль­тативного протоколу до цього Пакту, визнаного Постановою Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990 р. «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

Комітет ООН проти катувань², Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації³, Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок⁴ тощо -визнаються в міжнародному праві так званими «квазісудовими установа­ми», а тому їх рішення не можуть бути підставою для перегляду.

7. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, що набрали закон­ної сили, на підставі встановлення міжнародною судовою установою або орга­ном міжнародних організацій, юрисдикція яких визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом з метою за­стосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або збіль­шення обсягу обвинувачення чи з інших підстав може погіршити становище засудженого, а також стосовно виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття провадження у кримінальній справі не допускається.

Таке застереження законодавця зумовлене низкою конституційних поло­жень, необхідністю встановлення винуватості особи, а також індивідуалізації покарання при його призначенні виключно національними судами в межах та у порядку, встановленому вітчизняним законом.

Стаття 446. Право на звернення про перегляд судових рішень Верхо­вним Судом України

1. Особи, визначені у статті 425 цього Кодексу, мають право подати заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, після його перегляду в касаційному порядку.

2 Комітет ООН проти катувань, створений згідно з Конвенцією ООН проти ка­тувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів пово­дження і покарання 1984 p., визнаною Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 січня 1987 p., що є чинним на території України відповідно до Закону України від 12 верес­ня 1991 р. «Про правонаступництво України», Законом України від 5 листопада 1998 р.

«Про зняття застережень України до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, не­людських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання». Україна повністю визнала на своїй території дію ст. 22 цієї Конвенції щодо визнання компетенції Комітету проти катувань одержувати та розглядати індивідуальні скарги осіб на пору­шення прав, передбачених Конвенцією.

3 Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, уповноважений приймати та розглядати повідомлення від осіб чи груп осіб щодо порушення прав, передбачених Між­народною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 року, відпо­відно до ст. 14 Конвенції. Конвенція набула чинності для УРСР 7 квітня 1969 р. та діє на території України відповідно до положень Закону України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України».

4 Комітет ООН:.; ліквідації дискримінації щодо жінок, уповноважений прийма­ти та розглядати повідомлення від осіб чи груп осіб про порушення прав, передбачених Конвенцією про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, відповідно до ст.ст. 1 та 2 Факультативного протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 5 червня 2003 р. «Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок».

2. Заяву про перегляд судового рішення j підстави, передбаченої пунк-іом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, вправі подати особа, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною.

3. Заява про перегляд судового рішення Верховного Суду України у кримінальній справі може бути подана з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу.

4. Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної ін­станції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішен­ня, ухваленого за наслідками касаційного провадження.

1. Заяву до Верховного Суду України про перегляд судового рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили, з підстави неоднакового за­стосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримі­нальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рі­шень, мають право подати:

1) засуджений, його законний представник чи захисник у частині, що сто­сується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник чи захисник у частині моти­вів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповноліт­ній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося пи­тання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник у час­тині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Крім того, із заявою про перегляд рішення, відповідно до ч. 4 ст. 447 КПК, можуть звертатися близькі родичі та члени сім'ї померлого засудженого в ін­тересах його реабілітації, перелік яких визначено в п. 1 ч. 1 ст. З КПК

2. Заяву про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підста­ви встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні спра-

-917

ви судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення між­народною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або близь­кими родичами чи членами сім'ї померлої особи, стосовно якої ухвалено таке рішення.

3. В ч. З ст. 446 КПК зазначається, що заява про перегляд судового рішен­ня Верховного Суду України у кримінальних справі може бути подана лише з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК. У цьому випадку під судовим рішенням Верховного Суду України у кримінальних справах слід розуміти не рішення, постановлені ним як судом касаційної інстанції (нагадаємо, що до внесення змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України здійснював такі функції), а саме рішення, прийняті останнім за результатами перегляду судових рішень з підстав, визначених ст. 445 КПК (ст. 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 p.).

4. Перелік осіб, яким надано право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, визначається законом, а тому не мають пра­ва на подання заяви про такий перегляд особи, які ним не наділені. Наприклад, суддею-доповідачем Верховного Суду України ухвалою від 28 квітня 2011 р. відмовлено у відкритті провадження у справі стосовно Л., а матеріали поверну­то до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь­них справ, оскільки заява про перегляд судових рішень Верховним Судом Укра­їни у зв'язку із рішенням Європейського суду з прав людини, постановленого на користь Л., що набуло статусу остаточного, подана не Л., а іншою особою - адвокатом, тобто особою, яка відповідно до закону не наділена правом на по­дання такої заяви (ухвала Верховного Суду України від 28 квітня 2011 p., справа № 5-6кс11). Зазначимо, що у такому випадку особа, на користь якої постановле­но рішення Європейського суду з прав людини, вправі самостійно звернутися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосовно оскарження відповідних судових рішень (пропущений за на­ведених обставин строк подання заяви про перегляд судових рішень вважати­меться пропущеним з поважних причин, а тому підлягатиме поновленню).

5. Не може бути подана до Верховного Суду України заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у кримі­нальній справі. Іншими словами, заяви про перегляд рішення суду касаційної інстанції про скасування вироку чи ухвали судів нижчої інстанції з передачею справи на новий судовий чи апеляційний розгляд не означає розгляду останньо­го по суті, а тому вони не можуть бути предметом перегляду та на них не можна посилатися як на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК.

Стаття 447. Строк подання заяви про перегляд судового рішення 1. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунк­том 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено кло­потання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здій-

сним і ься посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше.

2. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунк­том 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох місяців з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення між­народною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

3. Перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи або інших судових рішень з метою погіршення становища засудженого з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, допускається лише протягом установлених законом строків давності при­тягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше одного року з дня постановления такого судового рішення.

4. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.

5. У разі пропущений строку, встановленого частинами першою третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгля­ду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про по­новлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику учасників судового провадження та за результатами розгляду постановляється від­повідна ухвала.

1. Заява до Верховного Суду України про перегляд судового рішення у кримінальних справах, що набрало законної сили, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, подається протягом трьох місяців із дня: а) ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд; б) ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передба­ченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, якщо воно ухвалено пізніше.

Слід зазначити, що жодних часових обмежень щодо постановленого су­дового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого пода­ється заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, передба­ченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, законом не встановлено. Із наведеного випливає, що таким судовим рішенням, яке набрало законної сили, може бути будь-яке рішення суду касаційної інстанції, за умови застосування останнім того закону про кримінальну відповідальність, положення якого в наступному застосовано неоднаково.

2. Заяву про перегляд судового рішення у кримінальній справі, що на­орало законної сили, на підставі встановлення міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних

-. 919

зобов'язань при вирішенні справи судом, може бути подано протягом ^ місяців із дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною/ су­довою установою, надійшло повідомлення про набуття цим рішенням статусу остаточного. Порушення цих строків за відсутності клопотання про їх понов­лення виключає допуск справи до провадження у Верховному Суді України. Цей строк обчислюється із дня, наступного за тим, коли особі стало достовірно відомо про набуття зазначеним рішенням статусу остаточного згідно із норма­ми міжнародного та національного законодавства.

Зазначимо, що відповідно до ст.ст. 5, 6, 7, 11 Закону України від 23 лютого 2006 p. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європей­ського суду з прав людини» сповіщення про прийняття рішення Європейським судом з прав людини, його переклад, оприлюднення та засвідчення автентичності перекладу, а також надсилання стислого викладу рішення і повідомлення про на­буття ним статусу остаточного здійснюється органом представництва. При цьому органом представництва, тобто органом, відповідальним за забезпечення пред­ставництва України в Європейському суді з прав людини та координацію вико­нання його рішень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про за­ходи щодо реалізації Закону України від 31 травня 2005 р. № 784 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є Міністер­ство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Дата отримання повідомлення від органу представництва чи безпосередньо від міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Укра­їною, особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, є часом, який і слід рахувати таким, із якого особі стало достовірно відомо про набуття рішенням статусу остаточного.

3. Перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи, інших судових рішень, якщо внаслідок такого перегляду може бути погіршено ста­новище засудженого, на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, допуска­ється лише за умови, що заява про перегляд таких судових рішень надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, але не пізніше одного року з дня постановления такого судо­вого рішення. При цьому строк давності притягнення до кримінальної відпо­відальності це передбачений нормами ст. 49 КК певний проміжок часу після вчинення злочину, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Передумовою такого звільнення, відповідно до п.п. 15 ч. 1 ст. 49 КК, є вчи­нення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину відповідно до вимог ст. 12 КК. Віднесення злочину до певної групи за ступенем тяжкості, в свою чергу, визначається відповідною санкцією статті (частиною статті) КК, за якою кваліфіковано вчинений цією особою зло­чин. Відповідно до наведених положень закону особа звільняється від кримі­нальної відповідальності, якщо із дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передба-ченй покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

І) три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який перед­бачень покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості;) десять років у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Інші особливості перебігу строків давності та їх застосування визначено у частинах 2-5 ст. 49 КК.

Таким чином, заява про перегляд виправдувального вироку, ухвали про закриття справи, інших судових рішень, в яких ставиться питання про погір­шення становища засудженого (або може бути погіршено), на підставі, перед­баченій п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, може бути допущена лише за наявності сукупності таких умов: а) заява надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; б) заява надійшла не пізніше одного року з дня постановления виправдувального вироку, ухвали про закрит­тя справи чи інших судових рішень.

4. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для пере­гляду Верховним Судом України судового рішення, що набрало законної сили, з будь-якої із підстав, визначених ст. 445 КПК, в інтересах його реабілітації.

5. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень, встановлений частинами 1-3 ст. 447 КПК, є процесуальним і за наявності поважних причин його пропуску та за умови, що про це надійшло клопотання, може бути понов­лений відповідно до ч. 5 цієї статті. Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова у його поновленні, відповідно до ч. 5 ст. 447 КПК, тягне за собою залишення заяви без розгляду, про що колегія суддів Ви­щого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє відповідну ухвалу.

Під поважними причинами пропуску строку про перегляд судових рі­шень слід розуміти неможливість особи звернутися у зв'язку з хворобою, перебуванням її у відрядженні чи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), вручення засудженому, який перебуває під вар­тою, копії заяви про перегляд судового рішення мовою, якою він не володіє, тощо.

При цьому строк не вважається пропущеним, якщо заяву до закінчення терміну здано на пошту, передано особі, уповноваженій її прийняти, а у разі, коли заявником є особа, яка тримається під вартою або знаходяться в медич­ному чи психіатричному стаціонарі, - якщо заяву до закінчення терміну здано адміністрації місця попереднього ув'язнення, медичного або психіатричного стаціонару (абз. З п. 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду Укра­їни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 р. № 15 «Про судову практику застосування статей 400-11 -400-18 Кримінально-процесуаль­ного кодексу України»).

Стаття 448. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення

1. Заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України по­дається у письмовій формі.

2. У заяві про перегляд судового рішення зазначаються:

Дата добавления: 2015-06-25