Додатки

40.

ЗО

Рис. 12. Розташування тексту на аркуші

Рукопис слід переписувати або передруковувати суво­ро послідовно. Не дозволяється робити текстові вставки, писати на звороті сторінки, переносити уривки тексту в інші місця. Останнім переписують або передруковують зміст з відповідними сторінками.

Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Пер­шою є титульна сторінка, але на ній номер сторінки не

ставиться. Нумерувати починають з другої сторінки. Ци­фру, яка означає номер сторінки, ставлять у правому верх­ньому кутку сторінки без крапки.

У виняткових випадках, якщо виникла необхідність додати сторінки вже після того як пронумеровано сторін­ки рукопису, слід на сторінці, яка додається, повторити номер попередньої сторінки і додати до нього індекс «а», на наступній сторінці — індекс «б» і т. д. Це дасть змогу не переробляти всю нумерацію сторінок.

Кожний розділ роботи починається з нової сторінки. Це також стосується вступу, висновків, списку літератури, додатків. На верхньому йолі сторінки обов'язково вказу­ється назва відповідної частини роботи (вступ, висновки тощо) або порядковий номер і назва розділу.

Робота повинна мати правильно оформлені заголовки і підзаголовки. Заголовки окремих структурних частин роботи, розділів і підрозділів розміщують на окремих ряд­ках, залишаючи між заголовками і текстом або заголов­ком підрозділу три міжрядкових інтервали. Заголовки структурних частин роботи і розділів пишуть з абзацу великими буквами, а заголовки підрозділів — малими (крім першої великої букви), теж з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переносити слова у заголовку, підкреслювати їх не можна.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають поряд­кового номера, а розділи і підрозділи, як правило, нумеру­ють арабськими цифрами. Крапка після номера розділу ставиться тільки в тому випадку, коли далі йде заголо­вок. Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка, крапку після номера розділу не ставлять. Порівняйте:

/. Розділ 1. Психолінгвістичні особливості навчання аудіювання 2. Розділ 1

Психолінгвістичні особливості навчання аудіювання Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з двох цифр: перша є номером розділу, до якого входить підроз­діл, а друга — номером підрозділу. Цифри розділяють крапкою. В кінці номера підрозділу також ставлять крап­ку, після якої в тому самому рядку друкують заголовок підрозділу. Наприклад:

/./. Психофізіологічні механізми аудіювання Абзацний відступ у друкованому тексті дорівнює п'яти знакам.

Таблиці та ілюстрації розміщують на стандартних арку­шах паперу або наклеюють на них. Підписи та роз'яснен­ня розміщують поряд з ними, на цьому ж боці аркуша.

Після переписування або передруковування рукопису слід вичитати текст і виправити помилки — граматичні, орфографічні й пунктуаційні. Особливо ретельно необхідно вивірити фактичний матеріал, цитати, посилання, бібліо­графічні дані. Слід також упевнитися в тому, що заголов­ки і підзаголовки у змісті подано в тій самій послідовно­сті й тому словесному формулюванні, в якому вони наво­дяться в тексті роботи, і починаються па зазначених у змісті сторінках. Знайдені помилки акуратно виправля­ють (підчищають або зафарбовують білилами «штрих»), після чого вдруковують або вписують новий текст ручкою відповідного кольору. Допускається не більше двох подіб­них виправлень на сторінці. Якщо їх більше, сторінку слід передрукувати. Остаточну вичитку рукопису краще роби­ти після дво- або триденного відпочинку, який дає мож­ливість побачити рукопис «свіжим поглядом». Добре, якщо крім автора роботу прочитає ще хтось.

Упевнившись, що переписаний або передрукований ру­копис не має поміток, плям, а його сторінки розміщені у правильній послідовності, рукопис брошурують і подають науковому керівнику.

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ

Захист курсової роботи відбувається у встановлений деканатом термін у присутності студентів і комісії, до скла­ду якої входять науковий керівник і викладачі кафедри, на якій виконано роботу. На захисті студент повинен у 10— 15-хвилиппому виступі викласти мотиви вибору теми, мету роботи, її основний зміст, висновки і рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу і піс­ля цього відповісти на запитання членів комісії та присут­ніх. Потім науковий керівник виголошує відгук па роботу. Інші члени комісії та присутні студенти можуть дати оцінку роботи у своїх виступах, після яких студенту на­дається можливість відповісти на всі зауваження, які про­звучали у відгуку та виступах присутніх.

Оцінка за курсову роботу обговорюється на закритому засіданні комісії й оголошується головою комісії на від­критому засіданні у присутності членів комісії та студен­тів. При оцінці роботи враховуються не тільки виснов­ки наукового керівника, а й виступ студента на захисті, наскільки він володіє матеріалом дослідження та вміє відстоювати свої думки і висновки. Отже, студент, який прагне одержати високу оцінку за курсову роботу, пови­нен ретельно підготуватися до захисту.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ

Підготовка до захисту — відповідальна справа, адже успішність виступу па захисті серйозно впливає на оста­точну оцінку за виконання курсової роботи.

Підготовка до захисту складається з кількох етапів (рис. 13), першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Наявність написаного тексту — це необхідність, продик­тована суворим регламентом захисту.

Структурно текст усного повідомлення складається з трьох логічно взаємопов'язаних частин, кожна з яких є

Планування і написання повідомлення

Критична оцінка готового тексту

Репетиція виступу

1

Тимчасовий відхід від теми, для того щоб вона вклалась у пам'яті, остаточно викристалізувалась

Рис. 13. Процес підготовки до виступу на захисті

самостійним смисловим блоком. У першій — вступній ча­стині — називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвя­чено роботу, визначається об'єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження, стисло описується структу­ра роботи. Середня, найбільша за обсягом, частина присвя­чена результатам дослідження та їх інтерпретації. У за­ключній частині подано загальні висновки і практичні рекомендації. У виступі мають бути чітко позначені поча­ток і кінець повідомлення і прозвучати подяка присутнім за увагу. Загальний обсяг тексту усного повідомлення не повинен перевищувати 5 — 6 сторінок, надрукованих на друкарській машинці через два міжрядкові інтервали.

Запропонована структура є найбільш загальною. Вона може бути конкретизована, змінена залежно від особли­востей і змісту роботи.

До тексту виступу можна підготувати ілюстративні ма­теріали (схеми, таблиці) на демонстраційних плакатах. Вони мають допомогти успішно викласти мету дослідження, його методику й основні результати. Якщо студент вирішив ви­користати такі матеріали, йому слід обов'язково включи­ти в текст повідомлення про посилання на них. Ілюстративні матеріали, про які в усному повідомленні не сказано й сло­ва, лише погіршать враження від виступу.

Оскільки текст виступу сприйматиметься на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:

1) довгі речення по можливості замінити короткими;

2) у «ключових позиціях» тексту ввести звертання до
слухачів, покликані активізувати їхню увагу, наприклад
«Як ви знаєте...»;

3) в окремих місцях доповіді замість розповідних ре­чень ввести запитання й відповіді, наприклад: «Чи пра­вильна така думка?»;

4) виразити словами смислові зв'язки між частина­
ми доповіді (див. дод. 6), наприклад: «Далі перейдімо до
розгляду...», «Наступна проблема...», «І ще одне...»;

5) замінити дієприслівникові та дієприкметникові зво­
роти окремими реченнями з дієслівними формами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами.

Коли доповідь готова, слід позначити в тексті паузи й ті місця, які студент переказуватиме своїми словами. Піс­ля цього текст доповіді слід кілька разів прочитати вго­лос. З одного боку, це дасть змогу ще раз критично оціни­ти текст і точно визначити, скільки часу займатиме по­відомлення, а з другого — психологічно підготуватися до виступу. Корисно провести своєрідну репетицію доповіді у присутності друзів або записати своє повідомлення на магнітофон. Не варто відкладати це на останній день. Слід закінчити цю роботу за день-два до захисту і зробити перерву, для того щоб повідомлення остаточно вклалось у нам'яті, викристалізувалось.

Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре студент знає текст, а й від того, як цей текст прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання членів комісії та при­сутніх. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впев­нено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літе­ратурної вимови. Студент, який поспішає, «ковтаючи» за­кінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє по­гане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їхньої реакції.

Відповіді на запитання мають бути короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо воно незрозуміле, потрібно попросити уточнити його. Кількість і характер запитань на захисті курсової ро­боти значною мірою залежать від успішності виступу. Як правило, велика кількість запитань виникає у членів ко­місії тоді, коли з доповіді не зрозуміло, що повинен був зробити автор або що він зробив. Отже, підготувавши добре структуроване, ґрунтовне повідомлення, студент змен­шує кількість можливих запитань.

При підготовці до захисту слід враховувати, що коло запитань, які можуть поставити члени комісії, може бути ширшим за тему курсової роботи, адже на захисті з'ясову­ється не тільки рівень орієнтації в темі дослідження, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готую-

чись до захисту, не тільки корисно, а й необхідно повто­рити за підручниками і конспектами матеріал усього курсу, насамперед загальні теоретичні питання.

ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Студент, який працює над курсовою роботою, вперше прямує до світу самостійних наукових досліджень. Його мета полягає в тому, щоб навчитися бачити професійні проблеми, аналізувати можливі шляхи їх успішного роз­в'язання, перевіряти правильність своїх прогнозів, фор­мулювати практичні рекомендації і впроваджувати їх у навчальний процес.

Логіка виконання курсової роботи, тобто послідовність головних етапів і конкретних кроків дослідницького по­шуку, залежить від багатьох чинників: особливостей про­блеми, специфіки предмета, поставленої мети, конкретно­го матеріалу дослідження, можливостей дослідника тощо. Проте в процесі планування й виконання курсової робо­ти можна й потрібно брати за основу загальну логічну схему, запропоновану в цьому посібнику. Сподіваємося, що студенти знайдуть тут відповіді на більшість питань, пов'язаних з методикою виконання курсового досліджен­ня. Проте неможливо в невеликій за обсягом книзі розгля­нути всі без винятку проблеми, які можуть виникнути під час виконання курсової роботи. В таких випадках слід звернутися до рекомендованої літератури або по допомо­гу до наукового керівника.

Додаток 1 Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дата добавления: 2015-06-04