Редагування тексту

На відміну від попереднього стану, на якому увагу було зосереджено на загальному змісті роботи, під час редагу­вання перевіряється і критично оцінюється її літературне оформлення. Спочатку слід скоротити другорядний мате­ріал, поліпшити композицію курсової роботи, перевірити, як обґрунтовано висновки, чи логічно пов'язані вислов­лювані ідеї, чи немає повторів, чи послідовно викладено матеріал, визначити доцільність використання й місце в рукописі таблиць і малюнків. Після цього вдосконалюєть­ся стиль, перевіряється граматика, орфографія й пунктуація, звіряються посилання. Наприкінці роботи над рукописом остаточно коригується зміст, узгоджуються заголовки в змісті й тексті, складається список використаних джерел.

Під час редагування рукопису доцільно користуватися коректурними знаками (дод. 5).

Робота над стилем

Мова наукової праці свідчить про культуру писемного мовлення її автора, отже, слід подбати про те, щоб мова курсової роботи повністю відповідала нормам сучасної української літературної мови і забезпечувала яскраве і водночас логічно точне вираження думок, суджень, поло­жень, визначень і доказів автора.

Наукове писемне мовлення має свої особливості, які слід враховувати, працюючи над текстом курсової роботи. Це об'єктивність, точність, ясність, лаконічність вираження думок, логічність. Ці ознаки зумовлюють вибір мовних засобів.

Об'єктивності досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивпо – оціниих моментів у викладі, зокре­ма в доборі лексики, синтаксичній будові. У науковому писем­ному мовленні рідко використовується особовий займенник першої особи однини «я». Виклад, як прав ило, ведеться від

третьої особи. Широко представлені також безособові ре­чення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вжи­вання авторського «ми», проте воно має узагальнений, а ча­сом і умовний характер. Наведімо кілька прикладів.

/. На попередньому етапі цієї роботи було проаналі­зовано класифікації уроків іноземної мови, які існують у вітчизняній та зарубіжній дидактиці.

2. Автор умовно виділив три рівні навченості: репро­
дуктивний, репродуктивно-продуктивний і продуктивний.

3. Для проведення контрольних замірів знань з біологи
було підготовлено по два варіанти контрольних робіт.

4. Оцінювання відповідей на поставлені запитання
здійснювалося за...

5. Для контрольного заміру робилася репрезентатив­
на вибірка...

6. Зміст освіти ми розглядаємо...

7. Наш підхід до визначення рівня комунікативної ком­
петенції дає змогу...

Виразність викладу, чіткість передачі інформації забез­печуються точним добором слів, правильним використан­ням термінів, відсутністю суперечностей в аргументації, документацією тверджень, наявністю таблиць, схем тощо.

Інформативна насиченість, лаконічність тексту досяга­ється добором спеціальних синтаксичних структур, часто стандартизованих. Для наукового мовлення характерним є вживання складносурядних речень, зокрема з причиновим та наслідковим зв'язком, відокремлених зворотів (особли­во дієприкметникових), вставних і вставлених конструкцій.

Логічний характер наукового мовлення визначає ши­роке вживання засобів логічного членування тексту й ви­ділення окремих слів або їх груп. Це, з одного боку, прийо­ми зовнішнього оформлення тексту — поділ його на части­ни, розділи, параграфи, з іншого — чітко виявлені причип-но-иаслідкові зв'язки між повідомлюваними фактами (ці зв'язки можуть виражатися у межах як одного речення, так і всієї роботи), власне мовні засоби (дод. 6).

Логічні засади редагування рукопису

Наукове мовлення будується на основі послідовного й доказового мислення, тому студент, який працює над кур­совою роботою, має бути обізнаний з основними закона­ми логіки: тотожності, суперечності, виключеного третьо­го, достатньої основи. Знання цих законів значно полегшує підготовку тексту курсової роботи, а їх порушення призво­дить до логіко-стилістичних помилок.

Дата добавления: 2015-06-04