Примітки. 3) Іпат. c. 580: „голодъ бысть по всей землЂ, и въ Руси, и в Ляхохъ, и в Лит†и в Ятвязех.”

¹) Лїтературу див. в прим. 1.

²) Див. Історію т. І c. 75-6, 261-2.

³) Іпат. c. 580: „голодъ бысть по всей землЂ, и въ Руси, и в Ляхохъ, и в Лит†и в Ятвязех.”

⁴) Длуґош V 188-9: petitam frumenti quantitatem dat et largitur et in portu suo regio Kaczubieiow per eos recipiendam consignat.

⁵) Сарнїцкий, Descriptio Poloniae (вид. 1712 р., при Длуґоші II, c. 1890): Fuit quidem Bialogrod emporium celebre et obvium nostris hominibus, nam temporibus Casimiri Cyprum usque demeabant naves onerariae tritico podolico plena. Се звучить як звідкісь зачерпнена звістка, але свого джерела Сарнїцкий не називає.

⁶) Розумію наданнє Фридриху Бучацкому чорноморського побережа від Чорногорода до Качибея „з портами, водними і земельними митами,” в 1442 р. — див. вище c. 59, і згадану тамже звістку про спір про пересипи під Качибеєм.

⁷) Матеріал зібраний в томі V c. 139-146, також див. низше.

⁸) Описи Ратенського староства — в Записках т. XXVI і моїх Розвідках і матеріалах c. 31.

⁹) В доходах пораховано його на гроші: з чиншів і грошевих даней 191 гривен, мід вартости 171, мито коло 26 гр., стави 100 гр. (c. 40).

¹⁰) На вісїмнадцять сїл з містом було два більші млини, по два колеса, і шість маленьких, з одним колесом „з котрих деякі не завсїди мелють” — c. 39.

¹¹) Пор. т. V c. 124-6.

¹²) В люстрації 1564 р.: „в тім старостві люде обовязані ходити на оступ, а як трапить ся, що котрий не йде на оступ, то дає 15 гр., та й волить дати, бо там „на пущі” часом мешкають і кілька тижнїв, лишивши господарство”. — Архивъ Юго-зап. Р. VII. II c. 311.

¹³) Витяг у Любомірского c. 220.

¹⁴) Ibid. c. 281.

¹⁵) Архивъ Юго-зап. Рос. VII. II c. 4 і далї, Акты Литов. Метрика вид. Леонтовичом ч. 452 (мід), 717 (тут лисицї „шерстию” і боброві гони). Про звістки описи в т. V c. 121.

¹⁶) Акты Зап. Рос. II c. З5.

¹⁷) Акты Лит. Метр. ч. 267 і 594.

¹⁸) Ibid. ч. 719, 747; в першім документї інтересні дрібні датки: на мерного (?), доводниче, данниче, тивунщина.

¹⁹) Ревизія пущъ. нпр. c. 102, 104, 114, 121 й ин.

²⁰) Ibid. c. 104, 105, 109, 121 й ин.

²¹) Акти Лит. Мет. ч. 223, 235, 314.

²²) Ibid. ч. 37, пор, 511.

²³) Архивъ Юго-зап. Рос. IV. I с. 44-9.

²⁴) Архивъ Югозап. Рос. VII. I c. 589-90.

²⁵) Ревізія пущь нпр. c. 95, 217, 285.

²⁶) „Зъ подлазными землями”, „зъ старыми знамены (боротними) и новыми'', як висловляють ся пізнїйші грамоти — акты Литов. Метр. вид. Леонтовичом ч. 571, 573,

²⁷) Archiwum Sanguszków l ч. 31, 41, 49, пор. тамже ч. 35, 36, 38, 48, 50. Акты Лит. Метрики 68, 299, 503 й ин.

²⁸) Напр. тамже c. 69.

²⁹) Нпр. Arch. Sang. III ч. 98, 99; Акты Лит. Метр. с. 19, 639, 681.

³⁰) Źródła dz. VI c. 76-8, пор. Архивъ VII. І c. 177 і далї, ревізія 1552 (богато з сїл тодї вже не було при замку).

³¹) В друкованім текстї помилкою; trydcat; тому що села перечислені поіменно, се легко справити.

³²) Архивъ VII. І c. 179.

³³) Ключництва луцького.

³⁴) Архивъ VII. I c. 183.

³⁵) Пізнїйша ревізія (1552 р.) описує то трохи инакше: вони мають завезти солод (свій?) куди їм скажуть, також хмель і дрова з (?) двору і потім привезти пиво до двора, а пивовара посилають з двора — Архивъ Югозап. Р. VII. І c. 177 (виданнє досить непоправне, з пізньої копії, й на докладність не можна спустити ся). З иньших сїл згадують ся тут іще иньші обовязки, незвістні з ревізії 1545 р.: дають до двору дійницї, горнцї, колють і возять лїд до двірських пивниць, і т. и. (c. 178-9).

³⁶) Źródła VI c. 78.

³⁷) Архивъ VII. I с. 183.

³⁸) Акты Лит. Метр. ч. 579.

³⁹) Ib. ч. 579, 703.

⁴⁰) Źródła VI с. 47, пор. Архивъ VII. І c, 171-2.

⁴¹) Архивъ VII. I с. 183.

⁴²) Акты Лит. Метр. ч. 708.

⁴³) Ibid. ч. 474.

⁴⁴) Ib. ч. 608.

⁴⁵) Ibid. ч. 655.

⁴⁶) Акты Лит. Мет. ч. 167.

⁴⁷) Ibid. ч. 49.

⁴⁸) Інвентар з 1572 р. в Памятниках Київ. Ком. т. III.

⁴⁹) Akty gr. і ziem. VIII ч. 5.

⁵⁰) Ibid. II ч. 9 = Палеограф. снимки ч. 25.

⁵¹) Жерела III c. 180-1.

⁵²) Zwierz gęsthy.

⁵³) Жерела II с. 221-2.

⁵⁴) Ibid. II с. 203.

⁵⁵) Жерела III c 256-7, 261, 265, 269, 271.

⁵⁶) Ibid c. 60, 82. 57) Архивъ Югозап. Рос. VII. II с. 357.

⁵⁸) Жерела III с. 158.

⁵⁹) Жерела III с. 261, 271, 294, в інвентарі 1537 р. згадуєть ся ще: з Радружа 1 куниця, з Руської Кобильницї 2, з Грушова 4, з Олешич 1 і Уласова 1, всїх 36 куниць річно.

⁶⁰) Жерела II с. 179 і далї, III c. 261.

⁶¹) Загальний дохід волости ревізори рахують на 1387 зол., в тім дань медова обрахована без малого на 380 зол.

⁶²) Жерела т. III c. 231, друге село — c. 229 — уже меньше задержало архаїчних прикмет.

⁶³) Сього нового чиншу ще не було при кінцї 1530 рр., як бачу з рахунків староства 1537 р. Мабуть питаннє про панщину виникло й тут в серединї столїтя, підчас загальної панщинної горячки, і люде відкупили ся від неї тим „нових чиншом”.

⁶⁴) Давнїйше, як показують інвентарі, куниць давали деякі дворища з-окрема, не цїла громада разом.

⁶⁵) Жерела III c. 260-1

⁶⁶) Ibid. c. 320.

⁶⁷) Жерела III c. 256-7

⁶⁸) Жереда VII c. 9.

⁶⁹) Жерела III c. 376-7

⁷⁰) Жерела І c. 95.

⁷¹) Ibid. c. 19-22, 92.

⁷²) Ib. c. 69.

⁷³) Див. показчик до Жерел в т. III, слова: лисиця, лисичне. Матеріали ч. 64.

⁷⁴) de avena que post contribucionem podymne dictam sive fumalem coleccionem una cum duobus grossis de quolibet manso possesso — див. в т. V c. 84. Длуґош каже про дві міри вівса і дві міри жита з кождого лану, але ся згадка про жито не потверджуєть ся иньшими джерелами.

⁷⁵) Виданий в Древностях — Трудах арехеоґрафічної ком. Моск. археольоґ. тов. т. І; видавець кладе на часи Ягайла або його сина, але про часи Володислава Ягайловича мови бути не може, бо тодї вівсяна дань була вже знесена.

⁷⁶) Отже й тут хибно каже Длуґош (як вище), що з лану брали по дві міри вівса.

⁷⁷) Див. звістки про оподаткованнє в моїх розвідках про королївщини в серединї XVI в. в Жерелах т. І, II, III і VII й самі люстрації, а також в т. V сеї Історії c. 192.

⁷⁸) Див. сю поволовщину в Актах Литов.- Рус. Госуд. ч. 5 (теж в Актах Литов. Метр. ч. 4), грамота 1428 р. — села надані луцькій латинській катедрі увільняють ся від податків з виїмком exactionem generalem wołowsczizna dictam (Витовтова грамота з увільненнєм від поволовщини тамже ч. 2 безперечно належить часам пізнїйшим). Акты Зап. Рос. І ч. 201, Акты Литов. Метрики ч. 719 (Мозирський пов.), київська опись 1470-х рр. — болкуновщина (про неї див. в т. V c. 121-2).

⁷⁹) На захід вона сягає по дрогобицьку королївщину — Жерела І c. 210-1.

⁸⁰) Див. подільські люстрації 1564 р. в Архиві Югозап. Рос. VII. II.

⁸¹) Див. т. V c. 373 і далї.

⁸²) Матеріали ч. 95.

⁸³) Ibid ч. 96.

⁸⁴) Див. огляд господарства й оподатковання волоських осад Перемищини й Сяніччини в моїх розвідках в II і III томах Жерел.

⁸⁵) В XV в. Линниченко начислив їх звиш пятдесят, але се число далеко низше дїйсного — див. вище в т. V c. 375. В серединї XVI в. на волоськім праві сидїла цїла величезна Самбірщина, більше ста сїл (рахуючи разом з Озиминьською волостию). В Сяніцькій королївщинї знаємо їх коло пятдесять, в Перемиській чотирнадцять (Жереда т. I-II). З приватних маєтностей напр. в землях Кмитів було 35 осад волоського права (Stadnicki O wsiach c. 5-7. Яблоновский с. 127).

⁸⁶) Зібрані в т. V c. 176 і далї.

⁸⁷) Продано колоду по 16 гр., півмірок по 2 гр., куник по пів гроша; на другий рік цїна була трохи вища — колоду продавано по 17 зол. 19 гр.

⁸⁸) Пор. у Лозїньского Kupiectwo c. 438-9

⁸⁹) Витяг у Д.-Запольского c. 322.

⁹⁰) Ревизія кобринской економіи c. 47.

⁹¹) Рахунки Любачівської королївщини 1535 р.

⁹²) В рублю раховало ся сто грошей; гріш литовський був трохи дорогший від польського.

⁹³) Розд. IX арт. 1.

⁹⁴) IX арт. 12 і 9.

⁹⁵) IX арт. 9.

⁹⁶) IX арт. 10.

⁹⁷) IX арт. 3 і 4.

⁹⁸) IX. арт. 3.

⁹⁹) IX арт. 5 і 8.

¹⁰⁰) IX арт. 20.

¹⁰¹) Див. в т. V c. 109 і далї.

¹⁰²) Див. в т. V 1. с.

¹⁰³) Jabłonowski, Ruś Czerwona c. 99, 117, 210. Він числить ланів селянських 23.905, а міських 2.800, при загальнім числї міської людности 125 тис., а сїльської 448 тис.

Дата добавления: 2015-06-04