Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи

Важливе значення має питання щодо можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи. Законодавчими актами до­пускається створення різних відокремлених підрозділів. У першу чергу, така можливість передбачена ГК. Варто зауважити, що в цьому Кодексі не передбачається єдності підходу щодо допустимості створення інших відокремлених підрозділів і встановлення їх відмінностей від філій та представництв. Наприклад, у ч. 4 ст. 64 ГК встановлюється, що підпри­ємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші

' Див. напр.: Мотовиловкер Е. Я. Интерес как сущностный момент субъективного права (цивилистический момент) // Правоведение. - 2003. - № 4. - С. 52 - 62.

² Детальніше див. напр.: Власова А.В. О соотношении субъективного гражданского пра­ва и интереса // Правоведение. - 2004. - № 3. - С. 179 - 183.

i44 ^g&a*-

відокремлені підрозділи¹. Згідно ж з абз. 1 ч. 2 ст. 58 ГК дозволяється від­криття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв.

Тобто на підставі однієї норми допускається створення невичерпно­го переліку відокремлених підрозділів, без наведення їх ознак, відповід­но ж до іншої - тільки філій (відділень) та представництв, причому відбувається ототожнення філій та відділень. У науково-практичній літературі також означені моменти не знаходять належного пояснення, а тільки відбувається розкриття відмінностей філій та представництв, закріплених в ЦК².

Не наводиться таке розмежування й у тих законах, що передбачають створення (існування) таких відокремлених підрозділів як, зокрема: філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (абз 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців», ч. 7 ст. 21 Закону України «Про недержавне пен­сійне забезпечення»³); філії, відділення, представництва (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про кооперацію»)⁴; філії та відділи (ч. З ст. 7 «Про музеї та музейну справу»)⁵ та ін.

Наведені законодавчі розбіжності не можуть сприяти належному тлумаченню категорії «відокремлений підрозділ». Тому варто з'ясувати, чи існують будь-які відмінності, що дозволили законодавцеві в певних випадках позначати відокремлений підрозділ як відділення або ж навіть вказувати на існування інших відокремлених підрозділів. «Пошук» таких розбіжностей вбачається за доцільне провести на прикладі відді­лень банків, оскільки для них встановлені законодавством певні від­мінності від філій та представництв.

Доречно зауважити, що можливість банків створювати відділення не передбачена Законом України «Про банки і банківську діяльність», зокрема ст. 23, к отра регулює створення філій та представництв. Про

¹ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний сайт Верховної
Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
laws/main.cgi.

² Див. напр.: Хозяйственный кодекс Украины: Научно-практический коментарий / Под общ.
ред. А.Г. Бобковой. - Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2008. - С. 226 - 228.

³ Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV //
Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372.

⁴ Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 p. № 1087-IV // Відомості Верховної
Ради України. - 2004. - № 5. - Ст. 35.

⁵ Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР // Відомос­
ті Верховної Ради України. - 1995. - № 25. - Ст. 191.

них згадується тільки в ч. 2 ст. 79 Закону. Утім, це не стало «перешкодою» для Національного банку України, який при затвердженні Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень¹ (далі - Положення НБУ), допустив їх ство­рення і закріпив певні вимоги як щодо філії, так і щодо відділення (гла­ви 9,10 Положення НБУ).

Увага! Аналіз вимог, закріплених у Положенні НБУ, до­зволяє стверджувати, що і філії, і відділення можуть здійсню­вати певні види банківських послуг. Тобто, якщо зважити на положення ЦК щодо відокремлених підрозділів, необхідно констатувати, що відділення є не чим іншим, як філією, оскільки воно здійснює певні функції банку.

До такого ж висновку призводить і подальше тлумачення Положення НБУ з виокремленням відмінностей, які можна звести до такого:

а) для філії передбачається наявність технічних та інших умов для
забезпечення її функціонування, здійснення нею відповідних операцій
та забезпечення їх належного обліку (пп. «б» п. 9.5 Положення НБУ).
У свою чергу, для відділення - існування в банку та/або філії, новоство­
рюваного відділення технічних та інших умов, потрібних для забезпе­
чення функціонування відділення, здійснення ним відповідних операцій
та їх належного обліку (пп. «б» п. 10.4 Положення НБУ). Тобто НБУ
вбачає одну з відмінностей між філією та відділенням у тому, що відді­
лення не повинне мати відповідних технічних та інших умов для здійс­
нення банківських послуг;

б) операції філії банку мають відображатися на окремому балансі
(абз. 1 п. 9.3 Положення НБУ). Відповідно операції відділення залежно
від його підпорядкованості відображаються на балансі банку або філії
(п. 10.3). Таким чином, різниця між філією та відділенням, на думку
НБУ, полягає в наявності окремого балансу та підпорядкованості від­
ділення філії або банку;

в) необхідна обов'язкова наявність керівника філії, який має відпо­
відний рівень професійної придатності та ділової репутації (п. 9.4, п. 9.10

' Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Положення НБУ). Для відділення існування керівника необов'язкове (п. 10.12 Положення НБУ). Отже, критерієм слугує обов'язкова наяв­ність керівника у філії, що відповідає правилам ЦК і відсутність такого у відділення.

Як відомо, логічна операція поділу повинна мати в основі певний критерій, який дозволяв би виділити загальне поняття та окремі його частини з притаманними їм ознаками. Такий підхід втілений у ст. 95 ЦК і дозволяє виокремити як загальні ознаки поняття «відокремлений під­розділ», так і його складових - філій та представництв. Відносно відді­лення такі риси не передбачені ЦК і тому видається, що навіть у разі їх встановлення у підзаконних нормативно-правових актах вони не можуть слугувати для розмежування філії та відділення.

Зважаючи на наведене, слід відмітити наявність у сучасному україн­ському законодавстві парадоксальної ситуації щодо існування інших відокремлених підрозділів, зокрема відділень. Адже в законодавчих актах не встановлено як кваліфікуючих ознак інших відокремлених під­розділів, так і потреби в їх існуванні, що очевидно потребує вироблен­ня узгодженого підходу та втілення його на законодавчому рівні.

8.3. Диференціація юридичних осіб залежно від умов

та можливості створювати філії та представництва

Специфіка правового положення того чи іншого виду юридичних осіб унаслідок діяльності, яку вони здійснюють, дозволяє їх диференці­ювати залежно від умов та можливості створювати філії та представ­ництва, на ті, для яких:

а) філії та представництва заборонено створювати на певній
території. Наприклад, суб'єкти підприємницької діяльності, зареє­
стровані на території спеціальної економічної зони «Закарпаття», не
можуть мати філій, відділень, інших відокремлених підрозділів за ме­
жами зони (ч. З ст. 6 Закону України «Про спеціальну економічну
зону «Закарпаття»)¹;

б) створення філій та представництв виступає необхідною переду­
мовою для набуття певного статусу. Наприклад, у всеукраїнських
благодійних організацій неодмінно мають бути філії, представництва в

¹ Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»: Закон України від 22.03.2001 р. № 2322-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001 - № 23. - Ст. 111.

Дата добавления: 2015-06-04